22 травня 2026 року Справа № 280/10618/24
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., перевіривши матеріали заяви (скарги на протиправні дії та рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження) поданої у справі за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 280/10618/24 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, - задоволено частково.
10 червня 2025 року рішення набрало законної сили та 30 січня 2026 року у справі видані виконавчі листи.
21 травня 2026 року до суду надійшла заява (скарга на протиправні дії та рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження), у якій позивач просить суд:
1. Прийняти скаргу до розгляду.
2. Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Півника М.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 80521363.
3. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 80521363 та зобов'язати Відповідача відновити примусове виконання виконавчого листа № 280/10618/24.
Перевіривши подану заяву (скаргу) з доданими до неї матеріалами, суд зазначає таке.
Наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник (відповідач) добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право пред'явити таке рішення до примусового виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Так, статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити, зокрема, найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається.
Як встановлено зі змісту матеріалів, доданих до заяви (скарги на протиправні дії та рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження) 14.04.2026 державним виконавцем Півником М.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таке рішення, на думку позивача, є протиправним.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, відповідно до частини першої вказаної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Отже, у разі незгоди стягувача із діями, рішеннями або бездіяльністю державного виконавця, стягувач має право оскаржити відповідні дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця у судовому порядку.
Відповідно, питання правомірності повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, з яким не погоджується заявник, не підлягає розгляду судом у межах вирішення питань, пов'язаних з виконанням рішення суду у цій справі.
При цьому, позивач має право на оскарження такого рішення у порядку, встановленому статтею 287 КАС України, а не шляхом подання заяви (скарги на протиправні дії та рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження) в межах адміністративної справи №280/10618/24.
Наведене свідчить про очевидну безпідставність поданої заяви (скарги) на рішення державного виконавця.
До цього суд зауважує, що згідно частини першої статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Однак у поданій позивачем до суду заяві (скарзі) не указано жодних правових підстав, передбачених КАС України, відповідно до яких така пред'являється у межах справи №280/10618/24.
Суд зауважує, що відповідно до положень статті 74 Закону №1404-VIII, скарга подається до органу державної виконавчої служби, натомість до суду, як вже зазначено судом вище, стягувач звертається з позовною заявою у порядку визначеному статтею 287 КАС України.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З огляду на очевидну безпідставність подання представником позивача в межах цієї адміністративної справи заяви (скарги) на рішення державного виконавця, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення такої заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 240, 243, 248, 287 КАС України, суд, -
Заяву (скаргу на протиправні дії та рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження) подану позивачем у справі №280/10618/24, - повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України з моменту підписання.
Ухвалу може бути оскаржено, апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки встановлені ст.ст.295, 297 КАС України протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено та підписано 22 травня 2026 року.
Суддя Б.В. Богатинський