25 травня 2026 рокуСправа № 280/4840/26
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Новікова І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
20 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання ухвал Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2026 по справі №335/3559/26;
зобов'язати відповідача забезпечити виконання ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2026 по справі №335/3559/26 шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно нежилого приміщення, що розташоване в підвалі, на І та ІІ поверсі, проміжному поверсі літ.А2-10, А3-2 за адресою: м.Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 3, приміщення ІІ, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 139747323101.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що підставою звернення до суду стало твердження позивачки про те, що Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради не виконується ухвала Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2026 по справі №335/2559/26 про забезпечення позову.
Судом встановлено, що ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2026 по справі №335/3559/26 заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії стосовно нежитлового приміщення, що розташоване в підвалі, на І та ІІ поверсі, проміжному поверсі літ.А2-10, А3-2 за адресою: м.Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 3, приміщення ІІ, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 139747323101.
Вирішено копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Суд зазначає, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ч.1, 2 ст.18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Згідно ч.4 ст.157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Отже, суд зазначає, що оскільки ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, то відповідно у разі її невиконання позивач має право пред'явити її до примусового виконання до органів Держаної виконавчої служби.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.
За таких обставин, позивачка не позбавлена права звернутися до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з питання накладення штрафу за невиконання ухвали суду з питань забезпечення позову.
Вказані правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Наявність спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення та/або неналежного його виконання, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також ЦПК України.
Невиконання судового рішення та/або його не належне виконання не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі №806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, встановлено, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача щодо виконання ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2026 по справі №335/3559/26.
Отже, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право звернути до суду який ухвалив рішення з питання його неналежного виконання чи встановлення судового контролю за його виконанням.
Більш того, суд зазначає, що у даному випадку Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради по відношенню до позивачки не здійснює владно-управлінських функцій, а спір між сторонами стосується виключно питання виконання ухвали Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.04.2026 по справі №335/3559/26 (ухваленої за правилами ЦПК України), що не може бути предметом окремого судового провадження в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 47, 142, 189, 238, 241, 256 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/4840/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, буд. Центральний, буд.27, код ЄДРПОУ 37573508) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали направити позивачу разом із позовною заявою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова