25 травня 2026 року Справа № 280/2388/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», у розмірі 1000000 гривень (один мільйон гривень).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 , починаючи з 01.03.2021 року по теперішній час. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 26.02.2022, встановлено статус ветерана війни - учасника бойових дій. 26.02.2026 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, в якому просив: здійснити на його користь виплату одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Листом відповідача від 09.03.2026 року № 81/818 повідомлено позивачу про наступне: «За результатами проведеної перевірки встановлено, що контракт про проходження військової служби Вами укладено 01.03.2021, тобто до введення воєнного стану в Україні. Таким чином, Ви не належите до категорії осіб, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, у зв'язку з чим право на отримання одноразової винагороди, передбаченої Постановою № 153, у Вас відсутнє». Із зазначеним рішенням відповідача позивач не погоджується у повному обсязі, вважає його таким, що суперечить нормам чинного законодавства України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Також вказаною ухвалою суду витребувано у відповідача докази.
30.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із витребуваними доказами, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що військовослужбовця строкової військової служби ОСОБА_1 2000 р.н. згідно п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.12.2020 №264 у віці 21 року було зараховано до списків військової частини та на всі види забезпечення. На підставі положень Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 та Указу Президента України “ Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 01.12.2008, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2021 №40 позивачем було заключено контакт про проходження військової служби у Збройних Силах України від 01.03.2021 на посадах осіб рядового складу терміном на три роки. Згідно п.321 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.07.2023 №187 молодший сержант ОСОБА_1 , вважався таким, що 06 липня 2023 року прийняв справи та посаду головного сержанта - командира гармати 1 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї НОМЕР_5 самохідного артилерійського дивізіону, ВОС 134975А, шпк “старший сержант». Командуванням військової частини НОМЕР_2 було отримано рапорт ОСОБА_1 від 26.02.2026 щодо нарахування та виплати Одноразової винагороди за тривалість проходження військової служби відповідно до Постанови №153, на який разом із на адвокатський запит, були надані відповіді, в яких було зазначено, що молодший сержант ОСОБА_2 , уклав контракт про проходження військової служби 01.03.2021 до введення воєнного стану 22.02.2024, а відтак він не належить до категорії осіб, що були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану та не набув права на виплату одноразової винагороди згідно вимог Постанови №153. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 у віці 21 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді рядового складу, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2021 №40.
Згідно п.321 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.07.2023 №187 молодший сержант ОСОБА_1 , вважався таким, що 06 липня 2023 року прийняв справи та посаду головного сержанта - командира гармати 1 розрахунку 1 самохідного артилерійського взводу 4 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону, ВОС 134975А, шпк “старший сержант».
За період проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з з 24.02.2024 по 26.02.2024, 21.03.2024, 30.05.2024, 03.06.2024 по 06.06.2024, 14.06.2024, 16.06.2024 по 18.06.2024, 20.06.2024, 22.06.2024 по 23.06.2024, 25.06.2024 по 27.06.2024, 28.06.2024 по 30.06.2024, 01.07.2024, 03.07.2024, 10.07.2024, 15.07.2024, 04.08.2024, 06.08.2024 по 07.08.2024, 21.08.2024, 25.08.2024, 28.08.2024 по 29.08.2024, 24.09.2024, 09.12.2024 по 12.12.2024, 14.12.2024, 18.12.2024, 22.12.2024 по 23.12.2024, 25.12.2024 по 28.12.2024, 31.12.2024, 01.01.2025, 06.01.2025, 11.01.2025, 13.01.2025, 15.01.2025 по 16.01.2025, 18.01.2025, 22.01.2025, 25.01.2025, 28.01.2025, 04.02.2025 по 08.02.2025.
З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до по 4 Постанови №153 у розмірі 1 000 000,00 грн., 26.02.2026 позивач звернувся особисто із відповідним рапортом до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідач листом від 09.03.2026 року № 81/818 повідомив позивача про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що контракт про проходження військової служби позивачем укладено 01.03.2021, тобто до введення воєнного стану в Україні. Таким чином, позивач не належить до категорії осіб, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, у зв'язку з чим право на отримання одноразової винагороди, передбаченої Постановою № 153, у позивача відсутнє.
Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті винагороди в розмірі 1 (один) мільйон гривень, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) далі Постанова №153).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови №153, установлено, що: учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Згідно абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті винагороди слугували висновки відповідача про те, що позивач не відноситься до категорії військовослужбовців, визначених умовами пункту 4 Постанови №153 оскільки, контракт про проходження військової служби було укладено О. Колоізом 01.03.2021, тобто більше ніж за 11 місяців до введення воєнного стану в Україні 24.02.2024
Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:
громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64;
така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;
має захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Сторонами у справі не заперечується, що позивач був прийнятий на військову службу 01.03.2021 (до запровадження в Україні воєнного стану), брав участь у бойових діях, проходить військову службу, а також звернувся за отриманням одноразової грошової допомоги.
Документів щодо отримання позивачем тяжкого поранення матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.
Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.
Тобто, прийняття Постанови №153 було спрямовано на залучення нових кадрів до військової служби в умовах воєнного стану, а для вже діючих військовослужбовцем законодавцем було передбачено виплату грошового забезпечення у збільшеному розмірі, зокрема і за час перебування в полоні.
Судом встановлено, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років 01.03.2021, тобто позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Військової частини НОМЕР_2 .
Отже, на підставі вищевикладеного, слідує, що позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправних дій відповідача, в частині заявлених позивачем позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що відсутні підстави для поширення дії Постанови №153 на всіх осіб прийнятих на військову службу до 25 років, оскільки Постанова №153 має чітке посилання на коло осіб щодо яких вона застосовується, а саме на осіб прийнятих на військову службу у віці до 25 років після введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX.
За таких обставин, відповідачем обґрунтовано відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат на користь позивача не здійснюється.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 25.05.2026.
Суддя А.В. Сіпака