Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 травня 2026 року Справа№200/8509/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7),
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Єфімік О.О., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27 жовтня 2025 року № 056230001726;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.02.2022 року, на підставі положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального трудового стажу період роботи з 01.02.2022 року по 31.05.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах за Постановою №202 періоди з 29.10.2001 року по 07.04.2009 року (провідна посада) та з 13.04.2009 року по 31.05.2022 року (провідна посада), застосувавши Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.
13 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05 грудня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
21 листопада 2025 року суддя знаходився у відпустці, з 22 листопада 2025 року по 28 листопада 2025 року суддя знаходився у відрядженні, з 30 грудня 2025 року по 07 січня 2026 року суддя знаходився у відпустці, 04-05 лютого 2026 року, 02 квітня 2026 року, з 08 травня 2026 року по 22 травня 2026 року суддя знаходився у відпустці.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27 жовтня 2025 року № 056230001726 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Вважає дії відповідача неправомірними. Зазначає, що оскільки в трудовій книжці є відповідні записи про працю повний робочий день на посадах, що відносяться до посад на підземних роботах за Постановою № 202, вказані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу на підземних роботах за Постановою № 202. Вважає, що при вирішенні спору підлягає застосуванню Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8.
Трудовою книжкою позивача підтверджено, зокрема, що: з 29.10.2001 року по 06.02.2007 року позивач працював прохідником з повним робочим днем у шахті; з 06.02.2007 року по 03.09.2007 року позивач працював прохідником з повним робочим днем у шахті; з 03.09.2007 року по 07.04.2009 року позивач працював прохідником з повним робочим днем у шахті; 13.04.2009 року по 31.05.2022 року позивач працював прохідником з повним робочим днем у шахті.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13559341, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та зазначає, що страховий стаж становить: 25 років 05 місяців 29 днів. Страховий стаж з врахуванням пільгового стажу становить 45 років 05 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи підземні професії за Постановою № 202(25) становить 12 років 09 місяців 11 днів. Пільговий стаж на роботах підземних провідних професій становить (20) становить 06 років 07 місяців 01 день. Пільговий стаж за списком №1 з урахуванням роботи на пільгових умовах становить 20 років 00 місяців 22 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до пільгового стажу на підземних роботах не зараховано періоди роботи: з 29.10.2001 по 07.04.2009 згідно довідки №684, виданої ВАТ “Трест Донецькшахтопроходка» оскільки відсутня дата видачі довідки, а також відсутня інформація щодо призначення ОСОБА_2 ліквідатором підприємства; з 06.02.2007 по 03.09.2007 згідно довідки №682, виданої ТОВ РК “Економічний та правовий консалтінг», оскільки довідка не відповідає додатку №5 відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, також відсутня дата видачі довідки.
За даними реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності та до спеціального (пільгового) стажу зараховано періоди згідно реєстру застрахованих осіб, де вбачається, що Позивач мав спеціальний стаж за кодами підстави обліку спец стажу: ЗПЗ013А1(Список1), ЗПЗ014А1 (ст.14,пост.202 підземні), ЗПЗ014А2(П/П, підземні).
Не можливо включити до обрахунку пільгового стажу періоди роботи на провідних професіях прохідника підземного з повним робочим днем в шахті з 01.03.2009 по 31.03.2009, з 26.12.2009 по 30.12.2011, з 01.01.2012 по 31.08.2012, з 01.03.2018 по 21.03.2020, з 01.04.2020 по 09.04.2020, з 01.05.2020 по 25.05.2020, з 01.06.2020 по 31.01.2022, підземний стаж зарахувати із збільшеною кратністю 1.25 (за 1 рік роботи додатково 3 місяці), оскільки відсутній пільговий стаж роботи 20 років за провідними професіями, стаж підлягає перерахунку згідно роз'яснень №8.
Не можливо включити до обрахунку, згідно роз'яснень №8 пільговий стаж з 08.04.2009 по 25.12.2009, з 01.09.2012 по 28.03.2014, з 01.04.2014 по 24.06.2016, з 01.07.2016 по 28.02.2018, оскільки робота за Постановою № 202(25), період з 29.10.2001 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, оскільки робота за Списком №1, з 31.12.2011 по 31.12.2011, з 29.03.2014 по 31.03.2014, з 25.06.2016 по 30.06.2016, 22.03.2020 по 31.03.2020, 10.04.2020 по 30.04.2020, з 26.05.2020 по 31.05.2020, оскільки відсутня інформація про спеціальний стаж за кодами підстави обліку спец стажу: ЗПЗ013А1(Список1), ЗПЗ014А1 (ст.14,пост.202 підземні), ЗПЗ014А2(П/П, підземні).
Позивач матиме право на пенсійну виплату з 15.08.2028 року
Дослідивши надані сторонами докази на обґрунтування їх доводів, суд встановив наступне.
Згідно рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27 жовтня 2025 року № 056230001726, страховий стаж особи 25 років 05 місяців 29 днів, стаж з урахуванням додаткових років (за Список 1): 45 років 05 місяців 29 днів. Пільговий стаж особи за Списком №1 становить 20 років 00 місяців 22 дні. Пільговий стаж на роботах підземних провідних професій (20) становить 06 років 07 місяців 01 день. Пільговий стаж на роботах підземних професій за Постановою 202(25) становить 12 років 09 місяців 11 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності: період роботи з 29.10.2001 по 07.04.2009 згідно довідки №684, оскільки відсутня дата видачі довідки, пільговий стаж за цей період зараховано згідно відомостей по спеціальному стажу, наявному в реєстрі застрахованих осіб; період роботи з 06.02.2007 по 03.09.2007 згідно довідки №682, оскільки довідка не відповідає додатку №5 відсутній підпис головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, також відсутня дата видачі довідки. Пільговий стаж за цей період зараховано згідно відомостей по спеціальному стажу, наявному в реєстрі застрахованих осіб.
Згідно довідки Форма РС-право до загального та пільгового стажу позивача не зараховано період з 01.02.2022 року по 31.05.2022 року, періоди роботи з 29.01.2001 року по 28.02.2009 року, з 01.04.2009 року по 07.04.2009 року зараховано тільки до пільгового стажу за Списком № 1, періоди роботи з 08.04.2009 по 25.12.2009, з 01.09.2012 по 28.03.2014, з 01.04.2014 по 24.06.2016, з 01.07.2016 по 28.02.2018 зараховано за Списком № 1, Постановою № 202, провідними професіями, періоди роботи з 01.03.2009 по 31.03.2009, з 26.12.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.12.2011, з 01.01.2012 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 28.03.2014, з 01.03.2018 по 21.03.2020, з 01.04.2020 по 09.04.2020, з 01.05.2020 по 25.05.2020, з 01.06.2020 по 31.01.2022 зараховано за Списком № 1, Ст. 14.
Усі періоди враховано в одинарному розмірі.
За даними трудової книжки у періоди з 06.05.2003 року по 07.10.2003 року позивач працював учнем прохідника з повним робочим днем у шахті, з 08.10.2003 року по 06.02.2007 року, з 06.02.2007 року по 03.09.2007 року, з 03.09.2007 року по 07.04.2009 року, з 13.04.2009 року (дата звільнення відсутня) позивач працював за професією прохідник з повним робочим днем у шахті.
Водночас, за даними трудової книжки позивач у період з 29.01.2001 по 05.05.2003 року працював за професією гірник, яка не віднесена до провідних.
За даними довідки ОК-5, у лютому 2022 року позивачу заробітна плата не нараховувалась, ЕСВ не сплачено, з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року позивачу нараховано заробітну плату, ЄСВ не сплачено.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, факт відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу, незарахування спірних періодів, а також незастосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"», підтверджуються відповідачем та відповідними доказами, тому встановлені обставини справи не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ч.ч. 3, 5, 6 ст. 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Наказ №383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.
Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено усіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до якого віднесено працівників зайнятих повний робочий день на підземних роботах (1.1а).
Також суд зазначає, що до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Постанова № 202), віднесено усіх робітників, зайнятих протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівників і спеціалістів підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Поряд із цим, судом установлено, що професії, за якими працював позивач належать як до відповідних Списків № 1, так і до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202.
Відтак, суд вважає, необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості включити до обрахунку, згідно роз'яснень №8 пільгового стажу з 08.04.2009 по 25.12.2009, з 01.09.2012 по 28.03.2014, з 01.04.2014 по 24.06.2016, з 01.07.2016 по 28.02.2018, оскільки робота за Постановою № 202(25), період з 29.10.2001 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, оскільки робота за Списком №1, з 31.12.2011 по 31.12.2011, з 29.03.2014 по 31.03.2014, з 25.06.2016 по 30.06.2016, 22.03.2020 по 31.03.2020, 10.04.2020 по 30.04.2020, з 26.05.2020 по 31.05.2020, оскільки відсутня інформація про спеціальний стаж за кодами підстави обліку спец стажу: ЗПЗ013А1(Список1), ЗПЗ014А1 (ст.14,пост.202 підземні), ЗПЗ014А2(П/П, підземні).
Ураховуючи наведені судом висновки Верховного Суду за наявності відповідних записів у трудовій книжці надання уточнюючих довідок чи застосування інформації з Індивідуальних відомостей про застраховану особу не є обов'язковим.
Відповідно ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату за 1 рік 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Виходячи з системного тлумачення викладених норм, робота на провідних професіях (гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин) встановлює більш пільгові умови призначення пенсії ніж робота за іншими професіями, передбаченими Списком №1, Постановою № 202.
Судом установлено, що згідно оскаржуваного рішення позивач працював за професіями, які віднесено до провідних 06 років 07 місяців 01 день.
Виходячи зі змісту позовних вимог позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до періодів роботи за Списком № 1, Постановою № 202 у кратному обчисленні 1,25 періоди його роботи на провідній професії.
Доводи сторони позивача щодо незастосування кратності підтверджені відповідачем.
Ураховуючи зміст Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбаченим статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для переведення пільгового стажу за провідною професією до пільгового стажу за Списком № 1 або Постановою № 202, необхідно кількість повних років за провідною професією помножити на 1,25.
За приписами ч. 5 ст. 114 Закону №1058-IV, при призначенні пенсії на підставі ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, періоди роботи за провідною професією, підлягають зарахуванню до пільгового стажу визначеного 3 ст. 114 Закону №1058-IV за іншими професіями визначеними цією нормою на більш пільгових умовах.
Однак судом установлено, що зазначені вище періоди обліковані окремо у одинарному розмірі (без застосування кратності), питання щодо їх кратного обчислення та врахування до пільгового стажу за Постановою № 202 відповідачем не вирішувалось, оскільки відповідач вважає, що для цього відсутні підстави.
Суд вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки за даними трудової книжки з 06.05.2003 року по 07.10.2003 року, з 08.10.2003 року по 06.02.2007 року, з 06.02.2007 року по 03.09.2007 року, з 03.09.2007 року по 07.04.2009 року, з 13.04.2009 року по 31.05.2022 року позивач працював за провідною професією з повним робочим днем у шахті, тому вони підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Постановою № 202 із застосування кратності 1,25.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.02.2022 року по 31.05.2022 року суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Приписами ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат:
- код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника);
- рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць;
сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць;
- страховий стаж;
- кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць;
- ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення;
- сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
Згідно ч. 5 ст. 21 Закону №1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
За такого законодавчого регулювання, позивач не може нести відповідальність за бездіяльність роботодавця щодо передачі необхідних відомостей обліку його страхового або пільгового стажу до органів Пенсійного фонду України, оскільки не приймає безпосередньої участі в цьому процесі і такі дії (бездіяльність) роботодавця від волевиявлення позивача не залежать.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.
Поряд з цим, несвоєчасне виконання роботодавцем обов'язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.
За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 30.09.2019 у справі №414/736/17.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі №638/7217/16-а дійшов висновку, що у разі відсутності індивідуальних відомостей про позивача за спірний період, він не підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Відтак, відсутність відомостей про нарахування заробітної плати дає суду підстави для висновку, що під час роботи на вказаному підприємстві з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року позивач не приймав участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в порядку, установленому законодавством України, відомості що підтверджують протилежне в матеріалах адміністративної справи відсутні.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.03.2022 по 31.05.2022 року, оскільки навіть за умови несплати роботодавцем за цей період страхових внесків за позивача при наявній інформації про його працевлаштування це не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши обставини спірних правовідносин суд дійшов висновку, що розрахунок страхового та пільгового стажу наведений відповідачем в оскаржуваному рішенні здійснений з низкою порушень, а саме незарахування періодів до пільгового стажу за Постановою № 202, а також не здійснення взаємозарахування таких періодів за Постановою № 202, а також провідних професій із застосуванням кратності, не враховано період роботи до страхового стажу.
Підсумовуючи аналіз правомірності рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу в контексті приписів ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без використання в повній мірі наданих йому повноважень в частині витребування необхідних документів у роботодавця та позивача, без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання принципу пропорційності та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивач і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, отже оскаржуване рішення відповідача не є таким, що прийнято з врахуванням принципів добросовісності та розсудливості.
Решта доводів та заперечень учасників справи, а також наданих ними доказів, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив важливість принципу «належного урядування», що передбачає, що у разі, якщо мова йде про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Тобто, на державні органи покладено обов'язок запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Натомість вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення вмотивованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Такі висновки суду кореспондують усталеній правовій позиції Верховного Суду, що викладена у численних постановах.
Враховуючи викладене та підсумовуючи висновки щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача, суд дійшов висновку про його протиправність та скасування.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27 жовтня 2025 року № 056230001726; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах за Постановою №202 періоди з 29.01.2001 року по 28.02.2009 року, з 01.04.2009 року по 07.04.2009 року з 01.03.2009 по 31.03.2009, з 26.12.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.12.2011, з 01.01.2012 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 28.03.2014, з 01.03.2018 по 21.03.2020, з 01.04.2020 по 09.04.2020, з 01.05.2020 по 25.05.2020, з 01.06.2020 по 31.01.2022, з 01.03.2022 по 31.05.2022 року, застосувавши Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 відносно кратного обчислення періодів роботи на провідних професіях з 06.05.2003 року по 07.10.2003 року, з 08.10.2003 року по 06.02.2007 року, з 06.02.2007 року по 03.09.2007 року, з 03.09.2007 року по 07.04.2009 року, з 13.04.2009 року по 31.05.2022 року.
В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, згідно квитанції № 1568-9799-7695-5000 від 11.11.2025 року.
Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір в повному обсязі на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ЄДРПОУ 13559341, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27 жовтня 2025 року № 056230001726.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу на підземних роботах за Постановою №202 періоди роботи з 29.01.2001 року по 28.02.2009 року, з 01.04.2009 року по 07.04.2009 року з 01.03.2009 по 31.03.2009, з 26.12.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.12.2011, з 01.01.2012 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 28.03.2014, з 01.03.2018 по 21.03.2020, з 01.04.2020 по 09.04.2020, з 01.05.2020 по 25.05.2020, з 01.06.2020 по 31.01.2022, з 01.03.2022 по 31.05.2022 року, застосувавши Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 відносно кратного обчислення періодів роботи на провідних професіях з 06.05.2003 року по 07.10.2003 року, з 08.10.2003 року по 06.02.2007 року, з 06.02.2007 року по 03.09.2007 року, з 03.09.2007 року по 07.04.2009 року, з 13.04.2009 року по 31.05.2022 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Кониченко