25 травня 2026 рокуСправа №160/30045/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення. зобов'язання вчинити дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.09.2025 № 045750034221;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 03.03.1998 по 27.12.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та період здійснення підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003, та здійснити призначення пенсії з моменту настання права, тобто з 24.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.09.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з доданням необхідного пакета документів. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення від 11.09.2025 №045750034221 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Позивач вказує, що до страхового стажу безпідставно не зараховано період роботи з 03.03.1998 по 27.12.2003, який підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , що містить запис № 17 від 03.03.1998 про прийняття на посаду комірника ТОВ ВКФ «НЕЛМА» (наказ № 3 від 03.03.1998) та запис № 18 від 27.12.2003 про звільнення за власним бажанням (наказ № 12 від 27.12.2003).
Позивач посилається на те, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Поняття «страховий стаж» введено в дію з 01 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а до 01.01.2004 існувало поняття «трудовий стаж», який зараховується на підставі записів у трудовій книжці. Несплата або несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця.
Щодо зарахування до загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003 позивач зазначає, що нею надано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 27.05.1999, видане виконавчим комітетом Самарської районної ради, та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА №843226, що підтверджують спірний період для його зарахування до загального стажу. Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.08.2025 № 75501/6/04-36-24-12-13 ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку з 26.05.1999, проте інформація про сплачені суми за період з 26.05.1999 по 31.12.2011 не надається у зв'язку з відсутністю та закінченням строку зберігання документів.
Позивач звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 врегульовано питання обчислення трудового стажу фізичних осіб - підприємців, відповідно до якої періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачі, не погоджуючись із позовними вимогами, подали до суду відзив на позовну заяву, у якому просять відмовити у їх задоволенні та зазначають, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з тим, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Згідно з частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
03.09.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додала необхідний пакет документів.
За принципом екстериторіальності, передбаченим постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 11.09.2025 № 045750034221 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу.
Згідно з рішенням від 11.09.2025 № 045750034221 загальний страховий стаж позивача становить 28 років 02 місяці 29 днів. До страхового стажу не зараховано, зокрема, період роботи з 03.03.1998 по 27.12.2003, оскільки згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про перебування в трудових відносинах з підприємством та відсутні нарахування та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також період ведення підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про обрану систему оподаткування та сплату страхових внесків.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має трудову книжку серії НОМЕР_2 , в якій містяться відомості щодо її працевлаштування у спірний період, зокрема: запис № 17 від 03.03.1998 - прийнята на посаду комірника ТОВ ВКФ «НЕЛМА» (наказ № 3 від 03.03.1998); запис № 18 від 27.12.2003 - звільнена за власним бажанням (наказ № 12 від 27.12.2003). Трудова книжка позивача не є дублікатом, всі записи виконані в їх логічній послідовності, містять підписи та печатки посадових осіб, мають посилання на первинні документи.
Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.08.2025 № 75501/6/04-36-24-12-13 ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпровській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Самарський район) як суб'єкт підприємницької діяльності з 26.05.1999. Згідно з наявною інформацією ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність: з 26.05.1999 по 31.12.2011 - дані відсутні; з 01.01.2012 по 30.04.2020 - на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку; з 01.05.2020 по 30.06.2020 - на загальній системі оподаткування; з 01.07.2020 по теперішній час на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом сплати єдиного податку. Термін зберігання декларацій про доходи, розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, облікових справ платників податків і зборів (обов'язкових платежів), особових рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 5 років.
Матеріалами справи також підтверджується наявність у позивача Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 27.05.1999, виданого виконавчим комітетом Самарської районної ради, та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 843226, що підтверджують спірний період для його зарахування до загального стажу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у тому числі пенсія за віком.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 1 частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту «а» статті 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів.
Статтею 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону № 1788-XII, пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до 01.01.2004 існувало поняття «трудовий стаж», який зараховується на підставі записів у трудовій книжці. Поняття «страховий стаж» введено в дію з 01 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Отже, до 01 січня 2004 року робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить відомості щодо її працевлаштування у спірний період, а саме: запис № 17 від 03.03.1998 - прийнята на посаду комірника ТОВ ВКФ «НЕЛМА» (наказ № 3 від 03.03.1998); запис № 18 від 27.12.2003 - звільнена за власним бажанням (наказ № 12 від 27.12.2003). Трудова книжка позивача не є дублікатом, всі записи виконані в їх логічній послідовності, містять підписи та печатки посадових осіб, мають посилання на первинні документи.
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що період роботи з 03.03.1998 по 27.12.2003 не підлягає зарахуванню до страхового стажу у зв'язку з відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб інформації про перебування в трудових відносинах з підприємством та відсутністю нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, судом відхиляються з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами частин четвертої - шостої, дев'ятої, десятої статті 20 Закону № 1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені), та у разі їх наявності - сплачені ним суми страхового/єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Несплата або несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві (запис № 17-18 в трудовій книжці позивача записи не містять неточностей чи виправлень) не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а.
Стосовно зарахування до загального страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003 суд зазначає таке.
Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 «Про внесення змін до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» врегульовано питання обчислення трудового стажу фізичних осіб - підприємців. Згідно з цією Постановою періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 27.05.1999, видане виконавчим комітетом Самарської районної ради, а також Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 843226, що підтверджують спірний період для його зарахування до загального стажу.
Згідно з відповіддю Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.08.2025 № 75501/6/04-36-24-12-13 ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Дніпровській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Самарський район) як суб'єкт підприємницької діяльності з 26.05.1999, при цьому інформація про сплачені суми за період з 26.05.1999 по 31.12.2011 не надається у зв'язку з відсутністю та закінченням строку зберігання документів.
Враховуючи, що сама по собі відсутність даних про сплату страхових внесків за період з 24.05.1999 по 31.12.2003 не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності, оскільки наявні документи, що визначені законодавством як підстави зарахування до загального страхового стажу періоду підприємницької діяльності при призначенні пенсії, а саме: Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 27.05.1999, видане виконавчим комітетом Самарської районної ради, та Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 843226, суд приходить до висновку, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003 також підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Щодо визначення належного відповідача в частині зобов'язання зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити пенсію суд зазначає таке.
Як встановлено судом, заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, передбаченим постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961. Саме цим органом прийнято оскаржуване рішення від 11.09.2025 № 045750034221 про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 13 пункту 4.2 та абзацом 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1 (з урахуванням принципу екстериторіальності) компетентним органом для розгляду заяви про призначення пенсії та прийняття відповідного рішення є саме той орган Пенсійного фонду України, який таку заяву розглядав за принципом екстериторіальності. Відповідно, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як орган, що прийняв оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії, є належним відповідачем у частині вимог про зобов'язання зарахувати спірні періоди до страхового стажу та здійснити призначення пенсії.
Враховуючи викладене, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу спірні періоди роботи та здійснити призначення пенсії є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки розгляд заяви позивача про призначення пенсії здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, а ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не приймало рішення за заявою позивача та не порушувало її прав, які потребують судового захисту шляхом покладення на цей орган відповідних обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 22.03.2018 у справі № 823/795/17 (адміністративне провадження № К/9901/2159/17), суди розглядають спори про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії з точки зору дискреційних повноважень, під якими розуміються повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною.
Враховуючи, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в призначенні пенсії є протиправною, а Закон № 1058-IV однозначно зобов'язує орган, що призначає пенсію, прийняти рішення про призначення пенсії за умови наявності необхідного страхового стажу та досягнення пенсійного віку (без надання дискреції щодо обрання варіантів рішень), належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи та здійснити призначення пенсії з моменту настання права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Згідно з пунктами 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.09.2025 № 045750034221, а також у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.03.1998 по 27.12.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та період здійснення підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003, а також здійснити призначення пенсії за віком з моменту настання права, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суд відмовляє, оскільки оскаржуване рішення зазначеним органом не приймалося, заява позивача про призначення пенсії розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності, у зв'язку з чим вимоги до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є передчасними.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 11.09.2025 № 045750034221 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987385, місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 03.03.1998 по 27.12.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та період здійснення підприємницької діяльності з 24.05.1999 по 31.12.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 03.09.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків, наведених у цьому рішенні, та здійснити призначення пенсії за віком з моменту настання права.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, Одеська область, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова