22 травня 2026 рокуСправа №160/5191/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадженння (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» до Південно - Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2025/000023/1, прийняте 15.01.25 Дніпровською митницею.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «ПРОМЮНІТРЕЙД» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що в свою чергу виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
04 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» надійшла заява, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5191/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
31 березня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронній суд» надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву ТОВ «ПРОМЮНІТРЕЙД», в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
14 квітня 2025 року до суду за допомогою підсистеми «Електронній суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 08.08.2025 № 775 «Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби» територіальний орган як відокремлений підрозділ Державної митної служби України Дніпровську митницю (код 43971371) перейменовано на Південно-Східну митницю (код ЄДРПОУ 43971371), про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань відповідний запис 20 серпня 2025 року.
З урахуванням наведеного суд в рішеннні використовує правильне найменування відповідача - Південно-Східна митниця (код ЄДРПОУ 43971371).
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» зареєстроване 14.02.2023, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вчинено запис № 1 002 241 0200 00101968 про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 45073566; основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
01.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» та компанією NINGBO WHICEPART ELECTRONIC CO, LTD укладено зовнішньоекономічний контракт №PUT-NWE011123.
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2 Контракту продавець продає, а покупець купує запчастини до побутової техніки, далі Товар за кількістю, асортиментом, за цінами, зазначеними в додатках (Специфікаціях) до цього Контракту (далі «Додатки»), які пронумеровані від 1 до і далі і є невід'ємною частиною цього Контракту.
Пунктом 2.1 Контракту ціни на Товар встановлюються в долларах США (доларах США). Загальна сума цього Контракту складається з сум, зазначених у додатках до цього Контракту.
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2, якщо інше не погоджено Сторонами в письмовій формі, умовами поставки за цим контрактом буде CFR Gdansk (ІНКОТЕРМС 2010), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару на транспортному засобі покупця. З кожною партією Продавець надасть наступні документи: торговий рахунок (4 оригінали, 1 примірник); пакувальний лист (4 оригінали, 1 примірник);
Товар підлягає оплаті згідно з додатками до контракту за кожну поставку (пункт 4.1 Контракту).
В Специфікації №6 від 28.10.2025 р. до Контракту №PUT-NWE011123 від 01.11.2023р. сторони узгодили постачання товару «запчастини до побутової техніки» з номенклатурою, кількістю та вартістю, відповідно до зазначеного переліку. Крім того, Сторонами були погоджені умови оплати (оплата протягом 180 днів з моменту отримання вантажу Покупцем) та умови поставки (CFR Гданськ).
На умовах, визначених у зовнішньоекономічному контракті № PUT-NWE011123 від 01.11.2023 року та специфікації №6 від 28.10.2025 р., на адресу позивача надійшов вищезазначений товар, який був заявлений до митного оформлення до Дніпровської митниці, шляхом подання електронної митної декларації від 13.01.2025 року №25UA110130000530U0.
Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд установив, що митним органом виявлено такі розбіжності у поданих позивачем документах:
1) Декларантом контракт від 01.11.2023 №PUT-NWE011123, укладений з компанією «NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO. LTD», заявлено як угоду з виробником (код документу 4104). При цьому, товаросупровідні документи відомостей про виробника товару не містять. Документального підтвердження, що компанія продавець є виробником товару не надано.
2) Пунктом 5.1 контракту від 01.11.2023 №PUT-NWE011123 передбачено, що час доставки визначається для кожної партії, але не більше 90 днів з дати підписання заявок, однак декларантом до митного оформлення заявок від імпортера і продавця не надано.
3) Відповідно до товаротранспортної накладної ЦМР від 07.01.2025 №б/н перевізником оцінюваного товару є ПП ОСОБА_1 . Документи, які б підтверджували правові відносини між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Промюнітрейд» всупереч вимогам статті 53 МКУ до митного оформлення не надано.
4) Рахунок на оплату, виданий ТОВ «Старлоджик» містить посилання на договір від 14.11.2023 №4112023-01, який не надано до митного оформлення, окрім цього експедиторська винагорода виставлена лише в межах України і становить - 1300,00 грн. (розмір ПДВ не зазначено). Враховуючи наявність двох експедиторів в наданих до митного оформлення документах не підтверджено врахування винагороди ТОВ «Старлоджик», ПП Більчук Роман, а також ознак того, що сума експедиторської винагороди у розмірі 1300,00 грн. відповідає витратам, понесеним експедиторами ТОВ «Старлоджик», ПП ОСОБА_1 в межах митної території України.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (які стосується поставки оцінюваного товару); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), (які стосується поставки оцінюваного товару); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митну декларацію країни відправлення (Китай)
Листом від 15.01.2025 року позивач повідомив митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованного товару надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 15.01.2025 року №UA110130/2025/000023/1, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару за другорядним методом визначення митної вартості 2-r -резервний метод.
У митного органу наявна інформація щодо митного оформлення товарів, ідентичних та/або подібних/аналогічних оцінюваним за основними та/або другорядними методами визначення митної вартості у максимально наближений час, у співставних обсягах:
- товар №1: скориговано за ЕМД від 09.12.2024 №24UA807200018121U3 на рівні 2,4234 дол.США/кг, за якою товар №5 у кількості 675,08 кг імпортовано на умовах FOB Ningbo за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №2: скориговано за ЕМД від 27.06.2024 №24UA110130014779U0 на рівні 3,9499 дол.США/кг, за якою товар №2 у кількості 171,76 кг імпортовано на умовах CFR за прямим контрактом. Товар скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару на підставі рішення про коригування митної вартості;
- товар №3: скориговано за ЕМД від 27.06.2024 № 24UA110130014779U0 на рівні 3,59 дол.США/кг, за якою товар №3 у кількості 115,2 кг імпортовано за прямим контрактом. Товар скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару на підставі рішення про коригування митної вартості;
- товар №4: скориговано за ЕМД від 02.12.2024 № 24UA100430288078U9 на рівні 1,1228 дол.США/кг, за якою товар №15 у кількості 2439,3 кг імпортовано на умовах CPT за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №5: скориговано за ЕМД від 09.08.2024 № 24UA209230072906U4 на рівні 3,4400 дол.США/кг (що розраховується як 4,2723 дол.США/шт.), за якою товар №5 імпортовано на умовах CFR GDANSK. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №7: скориговано за ЕМД від 03.07.2024 № 24UA110130015277U9 на рівні 1,6249 дол.США/кг, за якою товар №7 у кількості 1013,30 кг імпортовано на умовах CFR за прямим контрактом. Товар скориговано імпортером за резервним методомвизначення митної вартості товару на підставі рішення про коригування митної вартості.
- товар №8: скориговано за ЕМД від 21.10.2024 № 24UA100380342714U5 на рівні 12,4085 дол.США/кг, за якою товар №17 імпортовано на умовах FOB YANTIAN за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №9: скориговано за ЕМД від 26.06.2024 №24UA100380324950U5 на рівні 2,8393 дол.США/кг (що розраховується як 20,6570 дол.США/шт.), за якою товар №2 у кількості 33,40 кг імпортовано на умовах FOB Ningbo за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №10: скориговано за ЕМД від 15.08.2024 №24UA100100041744U8 на рівні 4,5211 дол.США/кг (що розраховується як 0,2486 дол.США/шт.), за якою товар №12 у кількості 1,52 кг імпортовано на умовах FOB SHEKOU за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №11: скориговано за ЕМД від 18.11.2024 №24UA401020056968U9 на рівні 13,91 дол.США/кг, за якою товар №57 у кількості 30,4 кг імпортовано на умовах FOB XIAMEN, за прямим контрактом оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/ аналогічного товару;
- товар №12: скориговано за ЕМД від 25.11.2024 №24UA807200017334U6 на рівні 8,0294 дол.США/кг, за якою товар №3 у кількості 50.00 кг імпортовано на умовах FOB Ningbo за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару.
- товар №13: скориговано за 16.12.2024 №24UA403070010191U1 на рівні 2,30 дол.США/кг, за якою товар №13 у кількості 28,6 кг імпортовано на умовах FOB Ningbo за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №14: скориговано за ЕМД від 31.12.2024 №24UA209230122472U5 на рівні 4,07 дол.США/кг, за якою товар №2 у кількості 1252.00 кг імпортовано на умовах FOB Jiujiang за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №15: скориговано за ЕМД від 26.11.2024 №24UA807200017380U2 на рівні 4,02 дол.США/кг, за якою товар №7 у кількості 163.00 кг імпортовано на умовах FOB Ningbo за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №16: скориговано за ЕМД від 18.12.2024 №24UA100060235618U8 на рівні 2,2197 дол.США/кг (що розраховується як 0,1620 дол.США/шт.), за якою товар №93 у кількості 12,99 кг імпортовано на умовах FOB XINGANG за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №17: скориговано за ЕМД від 09.01.2025 №25UA100110520197U6 на рівні 6,3492 дол.США/кг (що розраховується як 5,3611 дол.США/шт.), за якою товар №23 у кількості 120,00 кг імпортовано на умовах FOB SHANGHAI за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №18: скориговано за ЕМД від 17.10.2024 №24UA100430286954U1 на рівні 2,0727 дол.США/кг (що розраховується як 0.1340 дол.США/шт.), за якою товар №27 у кількості 25,70 кг імпортовано на умовах FOB NINGBO за прямим контрактом, оформленого за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №19: скориговано за ЕМД від 01.11.2024 №24UA100320437167U2 на рівні 2,00 дол.США/кг, за якою товар №4 у кількості 38,85 кг імпортовано на умовах CFR Gdansk за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №20: скориговано за ЕМД від 01.11.2024 №24UA100320437167U2 на рівні 8,02 дол.США/кг, за якою товар №26 у кількості 0,5 кг імпортовано на умовах CFR Gdansk за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №21: скориговано за ЕМД від 06.01.2025 №25UA100380600287U8 на рівні 3,45 дол.США/кг (що розраховується 3.3449 як дол.США/шт.), за якою товар №1 у кількості 10690,44 кг імпортовано на умовах FOB SHANGHAI за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №22: скориговано за ЕМД від 21.10.2024 №24UA100430287019U7 на рівні 2,4583 дол.США/кг (що розраховується як 1.4467 дол.США/шт.), за якою товар №2 у кількості 435,1 кг імпортовано на умовах FOB NINGBO за прямим контрактом, оформленим за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/аналогічного товару;
- товар №23: скориговано за ЕМД від 18.12.2024 №24UA100060235618U8 на рівні 2,5696 дол.США/кг, за якою товар №5 у кількості 43,56 кг імпортовано на умовах FOB XINGANG за прямим контрактом, оформленим за основним методом визначення митної вартості товару, але товар не відповідає ознакам ідентичного/подібного/ аналогічного товару;
- товар №24: скориговано за ЕМД від 14.11.2024 №24UA204060008557U0 на рівні 1,3500 дол.США/кг, за якою товар №221 у кількості 135.45 кг імпортовано на умовах CPT. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару;
- товар №26: скориговано за ЕМД від 20.11.2024 №24UA500020010264U9 на рівні 7,1004 дол.США/кг (що розраховується як 1.4907 дол.США/шт.), за якою товар №9 у кількості 4.1 кг імпортовано на умовах CPT WARSAW за прямим контрактом. Товар самостійно скориговано імпортером за резервним методом визначення митної вартості товару.
Вважаючи протиправним рішенні відповідача про коригуванння митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що пунктом 5.1 контракту від 01.11.2023 №PUT-NWE011123 передбачено, що час доставки визначається для кожної партії, але не більше 90 днів з дати підписання заявок, однак декларантом до митного оформлення заявок від імпортера і продавця не надано, то суд зазначає, що відсутність при митному оформленні заявок (замовлень) не може бути підставою, яка свідчить про відсутність відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Суд також зауважує, що відповідач не довів, яким чином неподання заявок впливає на заявлену позивачем митну вартість товару.
Так, саме по собі замовлення позивача на поставку товарів не свідчить про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов та не є обов'язковим документом, що подається митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до вимог статті 53 МК України.
Щодо транспортної складової митної вартості, то суд зазначає, що з метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: комерційний інвойс від 28.10.2024 № НWТС240225; коносамент від 29.10.2024 №QN24100263, автотранспортна накладна від 07.01.2025; рахунок на оплату від 13.01.2025 № 23 від експедитора ТОВ «Старлоджик»; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.11.2023 №14112023-01, укладеного імпортером ТОВ «ПРОМЮНІОНТРЕЙД» з експедитором ТОВ «Старлоджик».
Надання вказаних документів також підтверджується відповідачем.
Також, як було встановлено судом, 14.11.2023 року між ТОВ «Старлоджик» (експедитор) та ТОВ «Промюнітрейд» (клієнт) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування №14112023-01, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.
Пунктами 1.2 та 1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.11.2023 №14112023-01 передбачено, що умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора встановлюються за угодою Сторін. Під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу) і т.д. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення.
При цьому, в процесі мультимодальної доставки вантажу залучення перевізником до перевезення третіх осіб і виставлення єдиного рахунку для оплати послуг з перевезення не суперечать положенням Договору про транспортно-експедиторське обслуговування №14112023-01 від 14.11.2023 року.
Таким чином судом встановлено, а відповідачем не спростовано відсутність договірних відносин щодо перевезення вантажу безпосередньо у ТОВ «ПРОМЮНІОНТРЕЙД» з ПП Більчук Роман, а отже, у розпорядженні позивача не можуть перебувати документи, що підтверджують вартість перевезення безпосередньо від означеного товариства.
Таким чином, митниця могла здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом на підставі наданих ТОВ «ПРОМЮНІОНТРЕЙД» до митного оформлення документів, а наданий товариством перелік документів в своїй сукупності давав митному органу здійснити перевірку числових показників митної вартості, визначеної декларантом.
Крім того рахунок на оплату від 13.01.2025 № 23 від експедитора ТОВ «Старлоджик» містить вартість та складові наданої послуги, а також примітку, що навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. Страхування вантажу не проводилось.
За приписами п.7, 9 ч.1 ст.336 МК України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «СТАРЛОДЖЙК» (ІКЮО 44453689) з метою перевірки автентичності поданих документів.
У Специфікації №6 від 28.10.2024 р. до Контракту №PUT-NWE011123 від 01.11.2023р. та комерційному інвойсі від від 28.10.2024 № НWТС240225 сторони погодили умови поставки CFR Гданськ (Польща).
Вказані умови поставки вказані і у зовнішньоекономічному контракті (п.3.1).
Термін CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов'язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.
Тобто, продавець оплачує фрахт до доставки у зазначений порт призначення Гданськ (Польща).
Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.
Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.
Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
Враховуючи, що вказаними умовами передбачено обов'язок продавця доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, подані позивачем документи повною мірою підтверджують заявлені транспортні витрати. Інших витрат позивач не міг понести, враховуючи умови поставки.
Отже, на умовах CFR (вартість і фрахт) відправник вантажу зобов'язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника.
Відповідно до інформації коносаменту від 29.10.2024 №QN24100263 партія товару транспортовано у 40-футовому контейнері з порту Ningbo (Китай) до порту Gdansk (Польща).
Згідно з матеріалами справи надані декларантом документи містили відомості щодо ціни товару, а розбіжності щодо умов оплати товару, на які вказувала митниця, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Стаття 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству».
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
При цьому, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Наведені норми свідчать, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.
Необхідно звернути увагу на п. 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, в якій зазначено місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання.
Оскільки Позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.
Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. (Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року справа № 803/916/17, від 31 травня 2019 року, справа № 804/16553/14, від 07 травня 2020року справа №400/2922/18).
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Поряд з цим суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Натомість, у рішеннях про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням викладеного суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З аналізу цих норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.
Суд доходить висновку, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3ст.53 МК Україниі не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Суд зауважує, що по суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
З наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості.
Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.
У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавали можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
З таких обставин, рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 15.01.2025 року № UA110130/2025/000023/1прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3491,07 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» (просп. Гагаріна, буд.74, прим.316, м.Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 45073566) до Південно- Східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.01.2025 року № UA110130/2025/000023/1.
Стягнути з Південно - Східної митниці (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» (просп. Гагаріна, буд.74, прим.316, м.Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 45073566) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3491,07 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева