Справа №766/5904/26
Пров. №2/766/9924/26
25 травня 2026 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Зацепілін В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими він набув право грошової допомоги та які були укладені відповідачем з первісними кредиторами, а саме 18.04.2019 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» № 804926. Загальна сума заборгованості відповідача за вказаними кредитами на момент відступлення права вимоги складає 18328,60 грн, яку просить стягнути з відповідача, вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 01.05.2026 відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначене перше судове засідання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи думку сторони позивача, висловлену в прохальній частині позовної заяви, ухвалив проводити заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 18.04.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено Договір № 804926 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сума кредиту 4000,00 грн, строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 1,8% в день, знижена 0,01%. Договір укладено в електронній формі та власноруч підписано електронним підписом.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (25.07.2024 р. відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства) укладено договір факторингу № 1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
21.08.2018 року укладено додаткову угоду № 25 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 24 від 21.08.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 804926 від 18.04.2019 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (в подальшому ТОВ «Він Фінанс»).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором 804926 від 18.04.2019 року (дата укладення договору факторингу 12.04.2018, дата укладення додаткової угоди - дата переуступки права вимоги 21.08.2019) сума боргу за тілом кредиту 4000,00 грн, сума боргу за відсотками 8424,00 грн, сума боргу за пенею та штрафами 2000,00 грн, загальна сума заборгованості 14424,00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 24 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 року позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, позичальником в якому є відповідач на загальну суму 6160,00 грн, з яких 4000,00 грн сума боргу за тілом кредиту, 2160,00 грн заборгованість за відсотками. Додатково зазначено про наявність суми фінансування 320,00 грн.
Інформації щодо переходу до позивача права вимоги за пенею і штрафами на суму 2000,00 грн, та процентів 8424,00 грн, як про те зазначає позивач в поданій до суду позовній заяві та розрахунку заборгованості, реєстр не містить.
IV. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
В той же час, зі встановлених судом обставин, а саме інформації з реєстру права вимоги № 24, суд вважає дійшов висновку що позовні вимоги в частині включення до суми боргу суми за пенею і штрафами та відсотків за користування кредитом 6264,00 грн (8424,00 грн. - 2160,00 грн) є безпідставними.
Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідач повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитними договором за основною сумою боргу 4000,00 грн та відсотками 2160,00 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Для покладення на відповідача обов'язку зі сплати 3 % річних обов'язковою умовою є визначення суми заборгованості, на яку їх нараховано.
Базою нарахування 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, базою нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат обраховує суму боргу в розмірі 14424,00 грн, а не в розмірі 6160,00 грн, як належить, що є безпідставним. Відповідно, розрахунок 3 % річних та індексу інфляції є необґрунтованим.
Судом здійснено розрахунок самостійно.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (100,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,40 : 100) x (100,30 : 100) = 1.54580334
Інфляційне збільшення: 6 160,00 x 1.54580334 - 6 160,00 = 3 362,15 грн.
3% річних: суд здійснює розрахунок за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання: Кількість днів у періоді
з 18/05/2019 до 31/12/2019: 6160,00 x 3 % x 228 : 365 : 100 (кількість днів -228), сума: 115,44 грн.
з 01/01/2020 до 31/12/2020: 6160,00 x 3 % x 366 : 366 : 100 (кількість днів 366), сума: 184,80 грн.
з 01/01/2021 до 31/12/2023: 6160,00 x 3 % x 1095 : 365 : 100 (кількість днів 1095), сума: 554,40 грн.
з 01/01/2024 до 23/02/2024: 6160,00 x 3 % x 54 : 366 : 100 (кількість днів 54), сума: 27,27 грн.
Тобто, всього штрафних санкцій: 881,90 грн.
Загальна заборгованість: період прострочення грошового зобов'язання 1743 дня, 6160,00 (сума боргу) + 3362,15 (інфляційне збільшення) + 881,90 (штрафні санкціі) = 10 404,05 грн.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь ТОВ "Він Фінанс" необхідно стягнути заборгованість в загальній сумі Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в сумі 10404,05 грн, решта вимог є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам (задоволено 56,76 %) в сумі 1511,18 грн.
Також позивачем заявлено наявність судових витрат в розмірі 5000,00 грн на правничу допомогу.
Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.
З оглянутих Договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024 р., додаткової угоди про надання правничої допомоги від 22.03.2024, детальний опис робіт б/д, судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 5000,00 грн.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, тому така вимога підлягає до задоволення пропорційно задоволеним вимогам (56,76%) - 2838,00 грн.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складено 25 травня 2026 року.
Відповідно до ст. 12-19, 141, 265-268, 280-282,354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" (код юридичної особи 38750239, місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8) заборгованість за кредитним договором № 804926 від 18.04.2019р., в загальному розмірі 10404,05 грн (десять тисяч чотириста чотири грн п'ять коп.).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса ВПО: АДРЕСА_2 ) на користь (код юридичної особи 38750239, місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8) судовий збір в розмірі 1511,18 грн, витрати на правову допомогу 2838,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. В. Ус