Справа № 585/1651/26
Номер провадження 2/585/1174/26
25 травня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,
Справа № 585/1651/26, провадження № 2/585/1174/26.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, яка діє на підставі Довіреності від 06.03.2026,
представник відповідача: Яресько Тарас Віталійович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 08.05.2026 серії АІ №2171571 та Договору №26021 про надання правничої (правової) допомоги від 04.05.2026.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує тим, що 23.12.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 447446325 на суму 1500 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV432ЕЕ. Саме Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума становить 17000 грн. Позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 83523,21 грн., яка складається з: 16999,80 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 66523,41 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Добровільно відповідач борг не погашає, тому представник позивача просить у судовому порядку стягнути указану суму боргу, сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
У відзиві на позов представник відповідача вказує, що відповідач визнає позов частково, а саме визнає заборгованість за тілом кредиту та за відсотками нарахованими в межах дії кредитного договору, оскільки договір строковий. Останнім днем кредитування, після пролонгації, є 03.02.2023. Доказів пролонгації договору стороною позивача не долучено. таким чином, після 03.02.2023 нарахування процентів мало бути припинено. Проте навіть новий кредитор продовжив їх нарахування. Відповідач не заперечує факт укладення 23.12.2022 року Договору кредитної лінії №447446325 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а також не заперечує факт отримання кредитних коштів за цим Договором. Як вбачається з розрахунку заборгованості Первісного кредитора, за Кредитним договором Відповідачу були надані кредитні кошти на загальну суму 17000,00 грн., а саме: 23.12.2022 року - 1500,00 грн., 3050,00грн, 2350,00 грн., 1950,00 грн.; 30.12.2022 року - 2050,00 грн. 3250,00 грн., 1850,00 грн.; 05.01.2023 року - 500,00 грн.; 07.01.2023 року - 500,00 грн. Також з розрахунку заборгованості Первісного кредитора вбачається, що 04.01.2023 року Відповідачем було здійснено платіж у розмірі 373,00 грн., який був врахований Первісним кредитором у розрахунку. Станом на 03.02.2023 року, тобто на останній день строку кредитування з урахуванням єдиної підтвердженої пролонгації, загальний розмір заборгованості за розрахунком Первісного кредитора становив 23239,00 грн. Вказана сума складається з: 16999,80 грн. - залишок тіла кредиту; 6239,20 грн. - проценти, нараховані в межах строку кредитування до 03.02.2023 року включно. Отже, реальний розмір заборгованості за Кредитним договором №447446325 від 23.12.2022 року, який визнається Відповідачем, становить 23239,00 грн., з яких 16999,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6239,20 грн. - проценти, нараховані в межах строку кредитування. Натомість заявлена Позивачем заборгованість за процентами у розмірі 66523,41 грн. не визнається Відповідачем, оскільки включає проценти, нараховані після 03.02.2023 року, тобто поза межами строку кредитування. Відповідно, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо судових витрат, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а витрати на професійну правничу допомогу представник позивача вважає необґрунтованими, непропорційними і просить зменшити до 1000 грн., після чого стягнути з відповідача їх розмір пропорційно до задоволених позовних вимог. Просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість у визнаному ним розмірі, судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь поз0ивача витрати на професійну правничу допомогу , яка становить 10000 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 7218 грн.
У відповіді на відзив представник позивача вказує на умови договору п.п.8.3, 8.4, 8.5.1, 12.4 та зазначає, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз'ясненням положень договору. Кредитний договір є правомірним, його недійсність законом не встановлена., уклавши договір позичальник підтвердив, що він ознайомлений повністю і розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил, які є невід'ємною частиною договору. Всі нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов кредитного договору. Посилаючись на постанову Верховного Суду у справі 910/17048/17 від 18.01.2022 та №5017/1987/2012 зазначає, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дій (відповідно до ст. 1048 ЦК України) та і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). Крім цього у відповіді на відзив представник позивача висловлює свою позицію щодо судової практики, на яку посилається представник відповідача та детально описує понесені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу, вказуючи на те, що витрати у розмірі 7000 грн. повністю доведені. Щ)одо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача, то вартість виконаних робіт адвоката на 10000 грн. є завищеною, необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності у розумінні приписів ч.3 ст. 141 ЦРК України.
У запереченнях (на відповідь на відзив) представник позивача зазначає, що позивач у відповіді на відзив не спростував довід Відповідача про те, що строк кредитування за Кредитним договором №447446325 від 23.12.2022 року, з урахуванням єдиної підтвердженої пролонгації, закінчився 03.02.2023 року. Навпаки, зі змісту відповіді на відзив вбачається, що Позивач фактично підтверджує зазначену обставину. Так, Позивач сам зазначає, що проценти за ставкою 1,26% на день нараховувалися за період з 07.01.2023 року по 03.02.2023 року. Тобто саме до тієї дати, яку Відповідач у відзиві визначив як останній день підтвердженого строку кредитування. Водночас нарахування, здійснені після 03.02.2023 року, Позивач у відповіді на відзив обґрунтовує вже не продовженням строку кредитування, не новою пролонгацією Дисконтного періоду та не наявністю у Відповідача права правомірно користуватися кредитними коштами після цієї дати, а посиланням на п.12.4 Кредитного договору та ч.2 ст.625 ЦК України. Зокрема, Позивач посилається на те, що відповідно до п.12.4 Кредитного договору сторони нібито погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання Позичальник зобов'язаний сплачувати на користь Кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70% річних, а проценти, нараховані після закінчення строку дії Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Отже, Позивач фактично визнає, що після 03.02.2023 року нарахування здійснювалися вже поза межами підтвердженого строку кредитування, і намагається обґрунтувати такі нарахування не як проценти за правомірне користування кредитом, а як проценти в порядку ч.2 ст.625 ЦК України. В позовній заяві була заявлена загальна вимога про стягнення «заборгованості за процентами» за Кредитним договором, тоді як у відповіді на відзив Позивач фактично намагається змінити правову природу частини цієї суми та представити її як відповідальність за прострочення грошового зобов'язання. Відповідач не заперечує факт укладення Кредитного договору, не заперечує факт отримання кредитних коштів і не ставить питання про недійсність договору. Однак правомірність укладення договору не є тотожною правомірності кожного подальшого нарахування, здійсненого кредитором. Підписання Кредитного договору не звільняє Позивача від обов'язку довести, що після 03.02.2023 року строк кредитування був належним чином продовжений, або що відповідні суми були заявлені саме як проценти за ч.2 ст.625 ЦК України із належним окремим розрахунком. До стягнення може бути прийнята лише сума заборгованості, яка утворилася станом на 03.02.2023 року, тобто на останній день підтвердженого строку кредитування, а саме 23239,00 грн., з яких: 16999,80 грн. -заборгованість за тілом кредиту, 6239,20 грн. - проценти, нараховані в межах строку кредитування. В іншій частині вимоги Позивача про стягнення процентів є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
15.05.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник позивача вказує, що виходячи з умов Кредитного договору, нараховані Відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення Скаржником строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі. Більше того, Товариство звертає увагу, що укладення Кредитного договору було здійснено саме за ініціативою Відповідача, яким, після ознайомлення з умовами Кредитного договору та «Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «смарт»», не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов Кредитного договору, в тому числі і порядку чи розміру нарахування відсотків, що свідчить про факт повного погодження Відповідача із всіма умовами Кредитного договору, враховуючи і нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Отже, підписавши Кредитний договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні Кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та такий правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів Відповідачем. Виходячи з наведених матеріалів справи та правової позиції Верховного Суду, заборгованість Відповідача перед Позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види. Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України. У додаткових поясненнях представник позивача також посилається на судові рішення судів апеляційної інстанції і просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
29 квітня 2026 року судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.100).
11.05.2026 року представником позивача подана заява про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін (а.с.146).
13.05.2026 постановлено ухвалу, якою здійснено перехід з розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, до спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.162).
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
На підставі Заявки на отримання грошових коштів у кредит від 23.12.2022 ОСОБА_1 про надання кредиту в сумі 1500 грн. строком на 13 днів (а.с.13), 23.12.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 447446325 на суму кредитного ліміту 20000 грн. (а.с.15 зворот-23).
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV432ЕЕ.
Факт виконання кредитором умов договору підтверджується довідками первісного кредитора (а.с. 41-45) та відповідними переліками позичальників з даними про транзакції (а.с.76 зворот, 77), відповідними платіжними дорученнями про перерахунок кредитних коштів (а.с.94 зворот-98).
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» 15.05.2026 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 23-12-2022 - 12-01-2023 p.: номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 1950 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.:- від 23.12.2022 р.; по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 2350 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.:- від 23.12.2022 р.; по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 3050 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.: від 23.12.2022 р.; по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 1500 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.; по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 1850 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.: від 30.12.2022 р.;по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 3250 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.: від 30.12.2022 р.; по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 2050 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.: від 30.12.2022 р.; по рахунку(ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 500 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.: від 07.01.2023 р.; о рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 500 UAH за період 23.12.2022-12.01.2023 р.: від 05.01.2023 р.. Додатково додано виписку у додатку по рахунку (ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 23-12-2022 - 12-01-2023 р. (а.с.178-180).
Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора ОСОБА_1 отримав кредитні кошти 23.12.2022 у розмірі 1500 грн.. 3050 грн., 2350 грн. та 1950 грн., 30.12.2022 - 2050 грн., 3250 грн., 1850 грн., 05.01.2023 - 500 грн., 07.01.2023 - 500 грн., а всього 17000 грн. , 04.01.2023 сплатив 373 грн., відсотки нараховані до 07.03.2023 у розмірі 22450,08 грн., тіло кредиту, який не погашений - 16999,80 грн. (а.с.46-47).
За розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон плюс» станом на 23.02.2024 розмір нарахованих відсотків становить 66523,41 грн., не погашене тіло кредиту - 16999,80 грн. (а.с.48-49).
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №447446325 від 23.12.2022 розмір заборгованості становить 83523,21 грн., з якої 16999,80 грн. тіло кредиту, 66523,41 грн. прострочені відсотки (а.с.50).
До позову долучені Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с.24-28), Порядок дій споживача (а.с.29-32), Довідка щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якої вбачається про вчинення позичальником дій з метою продовження дисконтного періоду 04.01.2023 до 29 днів (а.с.33) та Алгоритм дій ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» стосовно укладення кредитних договорів (а.с.34-35) .
Позивач набув права грошової вимоги до відповідача, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами (а.с.51-88).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про електронну комерцію».
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищенаведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Мотиви суду.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Судом встановлено, що 23.12.2022 між ТОВ «МАІНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Договір № 447446325 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов Кредитного договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах Сторінка 6 із 20 фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила (п.2.1. Договору).
Згідно з п. 2.2.Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.
Згідно 2.3.Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 1500 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 05.01.2023 р.
У 3 розділі Договору визначено, що Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 13 (тринадцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.
З долученої до матеріалів справи Довідки щодо дій позичальника і ІТС первісного кредитора вбачається про вчинення позичальником дій щодо продовження строку дії договору на 29 днів (до 03.02.2023) (а.с.33).
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач (позичальник) після 03.02.2023 вчиняв дії, якими висловлював свій намір на продовження строку дії договору .
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов'язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин, не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача, направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу встановленого договором періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором.
З урахуванням наведеного, є безпідставним нарахування відсотків за користування кредитом поза межами строку кредитування (після 03.02.2023).
Водночас вимога про стягнення процентів у порядку ч.2 ст.625 ЦК України позивачем у позовній заяві належним чином не заявлялася.
Таким чином, з відповідача, який добровільно заборгованість не сплачує, на користь позивача, який набув права грошової вимоги до нього за Кредитним договором №447446325 від 23.12.2022 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23239 грн., з якої: 16999,80 грн. - тіло кредиту та 6239,20 грн. - відсотки за користування кредитом в межах строку дії правочину.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення процентів є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо посилання сторони позивача у додаткових поясненнях на висновки судів апеляційної інстанції, то відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші доводи сторін, висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
По даній справі сторона позивача заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 7000 грн.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р).
Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов'язковими для суду договірні зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, оскільки регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також необхідно взяти до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «ФК «ЕЙС» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв'язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.
З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 7000 грн. до 5000 грн.
Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог: сплачений судовий збір у розмірі 740,77 грн. (23239 х 2662,40 : 83523,21) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1391,18 грн. (23239 х 5000 : 83523,21).
Щодо витрат на правову допомогу на користь відповідача.
Сторона позивача, посилаючись на відповідні норми законодавства просить відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу .
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих представником відповідача послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодуванню на користь відповідача підлягають витрати на правову допомогу, надану йому адвокатом Яреськом Т.В. під час розгляду справи, у розмірі 3000 грн., оскільки спір виник внаслідок тривалого невиконання умов договору саме відповідачем і стягнення таких витрат з позивача у заявленому відповідачем розмірі не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, та необхідних процесуальних дій сторони відповідача.
Таким чином, зважаючи на те, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог 2165,30 грн. (60284,21 (83523,21-23239) х 3000 : 83523,21) витрат на оплату правничої допомоги.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2131,95 грн. (740,77 + 1391,18=2131,95), а з позивача на користь відповідача - 2165,30 грн.
В порядку, визначеному ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця в сумі судових витрат у розмірі 33,35 грн. (2165,30 - 2131,95 =33,35).
Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.
Суд вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії № 447446325 від 23.12.2022 у розмірі 23239 (двадцять три тисячі двісті тридцять дев'ять) грн., з якої: 16999,80 грн. - тіло кредиту та 6239,20 грн. - відсотки за користування ним.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (Код ЄДРПОУ: 42986956) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 (тридцять три) грн. 35 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13 ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001.
Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, адреса: 02094, м.Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, РНОКПП НОМЕР_6 , засоби зв'язку: тел.: НОМЕР_7 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , засоби зв'язку: тел. : НОМЕР_3 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник відповідача: Яресько Тарас Віталійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_4 , тел. НОМЕР_8 , адреса : 04071, м. Київ, а/с 2 , РНОКПП НОМЕР_9 .
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова