Справа № 575/714/23
1-кп/583/48/26
"25" травня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12023200460000327 від 02.05.2023 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження № 12023200460000327 від 02.05.2023 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
25.05.2026 р. від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке мотивує тим, що строк тримання під вартою закінчується, а судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики не зменшились та продовжують існувати, більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України. При цьому наголошує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що у сукупності з іншими обставинами свідчить про наявність достатніх підстави вважати, що існують ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просить його задовольнити.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що існують сумніви щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, крім того, прокурор не довів існування ризиків, на які він посилається у своєму клопотанні, та не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. З урахуванням особи обвинуваченого, а також враховуючи тривалість часу перебування ОСОБА_4 під вартою, просять застосувати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою виходячи з наступного.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.05.2023 р. застосовано до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 24.00 години 30 червня 2023 року, з подальшим утриманням у Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Зі змісту ухвали суду вбачається, що міра запобіжного заходу була застосована обвинуваченому з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину та з урахуванням особи обвинуваченого.
Ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13.06.2024 р., від 17.07.2024 р., від 10.09.2024 р., від 06.11.2024 р., від 16.12.2024 р., від 29.01.2025 р., від 17.03.2025 р., від 06.05.2025 р., від 02.07.2025 р., від 28.08.2025 р., від 22.10.2025 р.. від 18.12.2025 р., від 11.02.2026 р. продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 24.00 год. 11 серпня 2024 року, до 24.00 год. 14 вересня 2024 року, до 24.00 год. 08 листопада 2024 року, до 24.00 год. 04 січня 2025 року, до 24.00 год. 13 лютого 2025 року, до 24.00 год. 29 березня 2025 року, до 24.00 год. 15 травня 2025 року, до 24.00 год. 04 липня 2025 року, до 24.00 год. 30 серпня 2025 року, до 24.00 год. 26 жовтня 2025 року, до 24.00 год. 20 грудня 2025 року, до 24.00 год. 15 лютого 2026 року, до 24.00 год. 11 квітня 2026 року відповідно.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ст. 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Суд вважає, що з огляду на стадію судового розгляду зник ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, так як судом безпосередньо були допитані свідки по справі.
Водночас, на переконання суду, не зникли і продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, які було враховано судом при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яким законом передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, попри заперечення сторони захисту, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з огляду на відомості про його особу, та не буде сприяти повному та об'єктивному розгляду справи протягом розумного строку.
Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії російської федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_4 , значно збільшується, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З плином часу, вірогідність настання наведених ризиків не зменшилася.
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дані про його особу та наявність ризиків, відповідно до ст.177, ст.183 КПК України, суд вважає, що ці обставини виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, стороною обвинувачення доведено відсутність можливості застосування відносно ОСОБА_4 альтернативних запобіжних заходів, які не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку і запобігти ризикам, які існують, та забезпечити досягнення мети їх застосування, на даний час судовий розгляд справи не завершений, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 7- 20, 22-29, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 24.00 год. 23 липня 2026 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 25.05.2026 р. о 16.00 год.
Суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області ОСОБА_1