Справа № 756/11716/25
Провадження № 2/756/857/26
Іменем України
(заочне)
25 травня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Примак-Березовської О.С. розглянув у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання зобов'язання за умовами договору № 22172533 від 12 листопада 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 (далі - Боржник) про надання фінансового кредиту на загальну суму 20 700 грн.
В обґрунтування вимог зазначив, що між ТОВ «Факторинг партнерс» (далі - Фактор) та ТОВ «ЕКО ФІН» (далі - Клієнт) укладено договорі факторингу від 8 липня 2025 року, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Ухвалою суду, яка направлялась у встановленому порядку сторонам, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та будь-яких інших клопотань чи заяв по суті справи.
На підставі частини 5 статті 279 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін та ухвалити заочне рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання зобов'язання Боржником за договором кредиту, який наданий фінансовою установою (Клієнтом) та право на який відступлено Фактору згідно з договорами факторингу.
Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд убачає достатньо підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ТОВ «Факторинг партнерс» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
12 листопада 2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 22172533, відповідно до якого кредитодавець зобов'язався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 6 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника № НОМЕР_1 , строком на 15 днів, а останній зобов'язався повернути таку ж суму у день закінчення строку кредиту, комісію у розмірі 365 грн та сплатити проценти у розмірі 4% від суми кредиту (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.7 Договору).
Пунктами 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 Договору визначено, що дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 25 листопада 2024 року (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 11 листопада 2025 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. При застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365 % відсотків річних (денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «MWNhZmQ1».
Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується квитанцією, з якої вбачається, що кредитодавець перерахував кредитні кошти у сумі 6 000 грн на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , номер транзакції № НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №22172533, сума непогашеного зобов'язання, у межах строку нарахування процентів, передбаченого у Договорі, становить 6 000 грн наданого кредиту та 14 340 грн відсотків, а всього 20 340 грн.
8 липня 2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 08-07/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЕКО ФІН» передає (відступає) ТОВ «Факторинг партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг партнерс» приймає належні ТОВ «ЕКО ФІН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, про що складено відповідний Акт прийому-передачі Реєстру боржників.
Згідно з даними Акту прийому-передачі та Витягу з Реєстру боржників від 8 липня 2025 року до Договору факторингу № 08-07/2025, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги за договором фінансового кредиту №22172533, у сумі 20 340 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості складеного ТОВ «Факторинг партнерс», з матеріалів справи, вбачається, що Фактором з 8 липня 2025 року (дня відступлення права вимоги) по 15 липня 2025 року, перерахувалися додаткові проценти за користування кредитом, внаслідок чого сума заборгованості збільшилася до 20 700 грн.
IV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 4 цієї Статті передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вимогами статті 1055 ЦК України передбачено, що договір кредиту укладаються у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
Порядок надання такого права та видача ліцензії визначаються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Положенням про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153 (чинному на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,3 а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється».
Таким чином, у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, первісним кредитором нараховано проценти за користування кредитом починаючи з дня укладення такого договору - 12 листопада 2024 року по 8 липня 2025 року, у сумі 14 340 грн.
Подальше перерахування відсотків фактором ТОВ «Факторинг партнерс» за період з 8 липня 2025 року по 15 липня 2025 року у сумі 360 грн є порушенням чинного законодавства та умов договору, а тому не може бути стягнена з відповідача.
Враховуючи неправомірність нарахування відсотків позивачем після укладення договору факторингу, суд зауважує, що стягненню з відповідача за кредитним договором №22172533 підлягає сума у розмірі 20 340 грн.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів погашення відповідачем заборгованості перед кредитором та/або Фактором, що порушує право останнього.
Враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства та керуючись завданнями і основними засадами цивільного судочинства, у тому числі щодо змагальності сторін, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Спростувань таким доказам відповідач суду не надав і таких не встановлено судом, а тому позов підлягає задоволенню частково.
У зв'язку з чим, згідно з вимогами статей 141, 142 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Крім того, враховуючи те, що позивач надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро та підтвердив здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги, керуючись вимогами частини 3 статті 137 та статті 142 ЦПК України, суд вважає необхідним також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.
Вирішуючи питання співмірності таких витрат, суд враховує вимоги частини 4 статті 137 ЦПК України та правий висновок, викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц.
Таким чином, всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 711 грн 20 коп. судових витрат.
На підставі викладеного, статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 516, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1081 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-82, 141-142, 259, 263-265, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суддя -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість у сумі 20 340 (двадцять тисяч триста сорок) грн 00 коп. та 7 711 (сім тисяч сімсот одинадцять) грн 20 коп. судових витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (код ЄДРПОУ - 42640371, адреса: 03150, Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521)
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )
Рішення складено 25 травня 2026 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА