Справа № 755/8567/23
Провадження №: 2/755/3240/26
"05" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв. м, житловою площею 54,2 кв. м, шляхом надання ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» права на продаж предмета іпотеки третій особі у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 червня 2005 року №014/4006/82/10 у розмірі 92 683,73 доларів США, з яких: 76 756,16 доларів США - заборгованість за кредитом,
8 468,66 доларів США - заборгованість за несплачені проценти, 7 458,91 доларів США - нараховані 3 % річних від суми боргу, за ринковою вартістю, встановленою на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 червня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/4006/82/10 на суму 100 000,00 доларів США строком до 08 червня 2010 року. Того ж дня між ОСОБА_3 та банком укладено Додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої позичальник зобов'язувався передати у заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . 09 червня 2005 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П., зареєстровано в реєстрі за № 76, відповідно до умов якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв. м, житловою площею 54,2 кв. м. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від
10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011(1) із ОСОБА_3 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 070,02 грн. Станом на дату звернення до суду з даним позовом рішення не виконане, перебувало на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2. На підставі договору про відступлення права вимоги від 30 вересня
2019 року та Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 30 вересня
2019 року АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги за кредитним договором від 08 червня 2005 року
№ 014/4006/82/10 та за іпотечним договором від 09 червня 2005 року, яке у подальшому відступлено ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на підставі Договору відступлення права вимоги та Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 30 вересня 2019 року. Оскільки рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011 (1) виконано не було, позивачем обрано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому 06 грудня 2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
10 грудня 2019 року вказану квартиру позивачем відчужено на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстровано в реєстрі за № 3896. Однак, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року по справі № 755/1487/20 скасовано рішення суб'єкта державної реєстрації про державну реєстрацію права власності на квартиру за позивачем, витребувано спірну квартиру від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року по справі № 2-514/2011 замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». На примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011. Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду рішення суду не виконано, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду у заявлений спосіб. Враховуючи розмір заборгованості за кредитним договором та розмір нарахованих трьох процентів річних від суми боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки має здійснюватися в межах суми боргу у розмірі
92 683,73 доларів США.
З огляду на викладене ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» позовні вимоги просить задовольнити та стягнути з відповідачів судові витрати.
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Арапіній Н.Є.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
25 липня 2023 року до суду надійшла заява ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
23 серпня 2023 року (вхід. № 41672) до суду від представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 - адвоката Цесельської І.В., надійшов відзив на позовну заяву. Позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011 із ОСОБА_3 стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10. Звернення з позовом про стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк виконання кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Отже, банк у 2011 році уже скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до ОСОБА_3 про виконання зобов'язань за кредитним договором та отримав судовий захист своїх прав.
Крім того, 04 жовтня 2019 року позивач ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» як новий кредитор звернулось до ОСОБА_3 із вимогою про погашення кредитної заборгованості. 03 грудня 2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. здійснено реєстрацію права власності позивача на іпотечну квартиру. 10 грудня 2019 року спірну квартиру відчужено на користь ОСОБА_4 за договором купілі-продажу квартири. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року по справі № 755/1487/20 скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень від 06 грудня
2019 року, індексний номер 50066200, про реєстрацію права власності позивача на спірну квартиру, витребувано у ОСОБА_4 та передано об'єкт нерухомого майна у власність ОСОБА_1 . Однак із даним позовом позивач звернувся до суду лише у червні 2023 року, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності звернення з даним позовом до суду. Переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувшись у 2011 році до позичальника із позовом про стягнення боргу, скористався правом на стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, чим змінив строк виконання зобов'язання, оскільки термін його виконання слід вважати таким, що настав. Починаючи з 2011 року банк мав право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки як у судовому, так і у позасудовому порядку, проте, таким правом не скористався. Враховуючи, що заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, позивачем пропущено строк позовної давності. З огляду на викладене відповідачем заявлено клопотання про застосування до позивача наслідків пропуску строку позовної давності та відмовити в позові в повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення неповернутої суми позики, 3 % річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню через пропуск строку позовної давності. Поряд з цим, вимога про стягнення втрат від інфляції є безпідставною, оскільки валютою зобов'язання між сторонами є долар США, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог просила відмовити та стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.
19 вересня 2023 року (вхід. № 46206) представник позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - адвокат Кеню Д.В., подав до суду відповідь на відзив, у якій виклав заперечення щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності. Строк позовної давності переривався, зупинявся та продовжувався у зв'язку з поданням позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлення законодавством України заборони звернення стягнення на предмет іпотеки за валютними кредитами та запровадження на всій території країни карантину та військового стану. Позивач погоджується, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня
2011 року по справі № 2-514/2011 змінено строк виконання основного зобов'язання, однак це не вказує на пропуск строку позовної давності. Після ухвалення вказаного рішення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2012 року по справі № 2-5096/11 позов задоволено, звернуто стяггення на нерухоме майно - предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 044 250,02 грн. Рішення набрало законної сили 28 жовтня 2014 року, тобто під час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який діяв з 07 червня 2014 року до 23 вересня 2021 року. Вказане свідчить про зупинення строку позовної давності до 23 вересня 2021 року. Після відновлення перебігу строку позовної давності такий строк продовжено з огляду на запровадження на території України карантину та подальшого введення воєнного стану. Поряд з цим, даним позовом товариство звернулося у 2023 році. Строк позовної давності вважають не пропущеним.
Також представник зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від
10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011 розмір заборгованості за кредитним договором визначено у гривневому еквіваленті, тому у відповідача виник обов'язок з повернення саме 1 046 070,02 грн, а у стягувача - відповідне право здійснити нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, в тому числі інфляційні втрати.
Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
26 вересня 2023 року у підготовчому засіданні ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, закінчення підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 листопада 2023 року на 10 год. 30 хв.
15 листопада 2023 року сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Наступне судове засідання призначено на 07 лютого 2024 року на 10 год. 30 хв.
05 лютого 2024 року (вхід. № 6685) до суду від представника позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - адвоката Кеню Д.В., надійшло клопотання про долучення доказів, просив долучити до матеріалів справи копію рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року по справі № 755/9407/23.
07 лютого 2024 року (вхід. № ЕП-1708) представник відповідачів - адвокат Цесельська І.В., подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2024 року провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 07 квітня 2025 року № 777 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2025 року, справу передано на розгляд судді Галагану В.І.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, з урахуванням ухвали від 21 квітня 2025 року про виправлення описки, справу прийнято до провадження судді Галагана В.І., відновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на
08 травня 2025 року на 11 год. 30 хв.
08 травня 2025 року у судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів щодо кола спадкоємців після померлого ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні усного клопотання представника позивача - адвоката Кеню Д.В., про витребування доказів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито відносно боржника ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
Водночас, не погоджуючись з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від
08 травня 2025 року про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 , позивач ТОВ «Укрфінанс Груп» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2025 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано до провадження судді Хромової О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання на 15 жовтня 2025 року на 11 год. 30 хв.
19 вересня 2025 року (вхід. № 55564) до суду від представника позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - Шкепу І.І., надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: просили витребувати у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Н.М. відомості про коло спадкоємців щодо майна померлого ОСОБА_1
15 жовтня 2025 року у судове засідання сторони справи не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Представник ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - адвокат Кеню Д.В., 15 жовтня 2025 року (вхід. № 62428) подав заяву, у якій просив розгляд питання про витребування доказів провести без участі позивача та/або його представника, клопотання підтримує та просить задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року задоволено клопотання ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Н.М. відомості про коло спадкоємців щодо майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено процесуальні строки.
18 листопада 2025 року (вхід. № 69918) до суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Н.М. надійшли матеріали спадкової справи № 21/2024 шодо майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
25 листопада 2025 року сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Від представника позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату. Наступне судове засідання призначено на 09 грудня 2025 року на 10 год. 30 хв.
09 грудня 2025 року у судове засідання, призначене на 10 год. 20 хв., сторони не з'явилися. Наступне судове засідання призначено на 27 січня 2026 року на 11 год. 45 хв.
16 грудня 2025 року (вхід. № 76106) до суду надійшла заява представника ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - Шкепу І.І., про розгляд справи без участі, судове засідання просили провести без участі їх представника.
27 січня 2026 року у судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Призначено судове засідання на 25 березня 2026 року на 12 год. 00 хв.
25 березня 2026 року у судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Наступне судове засідання призначено на 05 травня 2026 року на 12 год. 00 хв.
05 травня 2026 року у судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. В матеріалах справи містяться заяви представників позивача про проведення судових засідань по справі без їх участі.
Правонаступник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Конверт з ухвалою про залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_1 від 27 січня 2026 року, що направлявся на адресу зареєстрованого місця проживання правонаступника відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі
№ 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі
№ 24/260-23/52-б).
Також Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, зазначив, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
З рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року у справі
№ 755/8567/23 за позовом ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили, встановлено таке.
08 червня 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір
№ 014/4006/82/10, за умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 100 000,00 доларів США строком до 08 червня 2010 року.
08 червня 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду до кредитного договору від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10, за умовами якої позичальник зобов'язався передати в заставу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
В забезпечення виконання зобов'язання відповідача ОСОБА_3 , 09 червня 2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір, реєстровий
№ 4275, відповідно до умов якого іпотекодавець передав у іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_5 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі
№ 2-514/2011 стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 070,02 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 2 червня 2012 року по справі
№ 2-5096/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 044 250,02 грн звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_6 .
30 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами яких АТ «Оксі Банк» було набуто право вимоги за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10 та за іпотечним договором від 09 червня 2005 року.
30 вересня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було укладено Договір відступлення права вимоги та Договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, за умовами яких ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було набуто право вимоги за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10 та за іпотечним договором від 09 червня
2005 року.
06 грудня 2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було винесено рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
10 грудня 2019 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого останній придбав спірну квартиру.
Однак, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року по справі № 755/1487/20, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року та постановою Верховного Суду від 23 серпня 2023 року, скасовано рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 грудня 2019 року, індексний номер 50066200, про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова Компанія «Укрфінанс Груп», код ЄДРПОУ 40326297, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв. м, житловою площею 54,2 кв. м, номер запису про право власності 34502575 від
03 грудня 2019 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1979887180000. Витребувано у ОСОБА_4 та передано у власність ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року по справі
№ 2-514/2011 замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 травня 2022 року у справі
№ 2-5096/11, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року, у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», заінтересована особа: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - відмовлено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року набрало законної сили та сторонами не оскаржувалося.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також до матеріалів справи долучено копію заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року по справі № 755/9407/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Під час розгляду справи судом, серед іншого, встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011(1) стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 046 070,02 грн.
На виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного О.В перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року.
В подальшому, виконавчий лист з виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011(1) було направлено на виконання до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М.
30 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги згідно якого АТ «Оксі Банк» набуло право вимоги за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_3 .
В свою чергу, 30 вересня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого кредитор набув прав вимоги за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 березня 2020 року по справі
№ 2-514/2011(1) замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» у виконавчому провадженні за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі
90 738,12 грн та інфляційні втрати в сумі 256 930,75 грн. Вказана сума розраховувалась від суми боргу, з урахуванням вже стягнутих в примусовому порядку грошових коштів, за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року по справі № 755/9407/23 позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія « Укрфінанс Груп» до ОСОБА_3 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 347 668,87 грн та судовий збір у розмірі 5 215,08 грн.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац четвертий статті 1 Закону № 898-IV).
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону № 898-IV). Аналогічне правило передбачене у частині другій статті 590 ЦК України.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону № 898-IV).
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частини перша та друга статті 35 Закону № 898-IV).
Положеннями частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Положення Закону України «Про іпотеку» не передбачають та не вимагають від іпотекодержателя кожного разу перед зверненням до суду надсилати іпотекодавцю (та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця) письмову вимогу про усунення порушення.
Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див. постанови від 18 вересня 2018 року у справі
№ 921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)).
За змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону № 898-IV реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті
35 Закону № 898-IV. Недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 41), від 27 березня 2019 року у справі
№ 520/17304/15-ц (пункт 40), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 38)).
Згідно частини другої статті 35 Закону № 898-IV визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону № 898-IV) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону № 898-IV), - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону № 898-IV, не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону № 898-IV (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (пункт 36)).
Отже, з моменту настання строку виконання основного зобов'язання у кредитора виникло право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення банку з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011 стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10 у розмірі 1 044 250,02 грн, державне мито 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн, а всього 1 046 070,02 грн.
Відомостей про виконання боржником ОСОБА_3 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011 матеріали справи не містять.
Враховуючи той факт, що боржник ОСОБА_3 основного зобов'язання, визначеного умовами кредитного договору від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10, не виконав, суму боргу, визначену судовим рішенням у розмірі 1 044 250,02 грн, кредитору не повернув, іпотекодержатель
- АТ «Райффайзен Банк Аваль» вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у один із способів, визначених пунктом 4.2, 4.3 договору іпотеки, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, у зв'язку із тим, що право банку порушено, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 липня 2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованою.
Суд також враховує, що згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи правове питання, чи забезпечуються іпотекою вимоги кредитора про стягнення (нарахування) 3 % річних, нарахованих за правилами статті 625 ЦК України, суд має враховувати умови та правила укладеного між сторонами іпотечного договору.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року по справі № 755/9407/23 із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» стягнуто інфляційні втрати та 3 % річних в сумі 347 668,87 грн, з яких 90 738,12 грн - 3 % річних та 256 930,75 грн - інфляційні втрати, що нараховані на суму заборгованості, що визначена рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі № 2-514/2011(1) з урахуванням вже стягнутих в примусовому порядку грошових коштів, за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року
Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_3 за нарахованими втратами від інфляції та
3 % річних уже визначено заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року по справі № 755/9407/23, яке сторонами не оскаржувалося, матеріали справи протилежних відомостей не містять.
Водночас, в матеріалах справи міститься заява представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , - адвоката Цесельської І.В., про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі
№ 755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див.: постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.
Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює початок перебігу позовної давності.
З матеріалів справи встановлено, що банк звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 березня 2011 року по справі
№ 2-514/2011 стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 044 250,02 грн, державне мито 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,00 грн, а всього 1 046 070,02 грн.
Суд також враховує, що у договорі іпотеки від 09 червня 2005 року сторони не передбачили умов про збільшення строку позовної давності.
Отже, перебіг позовної давності за вимогами банку чи його правонаступника про звернення стягнення на предмет іпотеки почався не пізніше березня 2011 року (що передувало даті звернення банку до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості).
З матеріалів справи встановлено, що у серпні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, справа № № 2-5096/11.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2012 року по справі
№ 2-5096/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до
ОСОБА_1 третя особа, ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 044 250,02 грн звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Таким чином рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2012 року набрало законної сили 28 жовтня 2014 року.
У відповідності з вимогами частин першої та другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За обставин цієї справи перебіг позовної давності за вимогами банку перервався у серпні
2011 року (звернення із позовом у справі № 2-5096/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки) та його відлік розпочався заново 31 серпня 2011 року (точна дата звернення з позовом до суду не відома. Таким чином, трирічний строк позовної давності тривав до 01 вересня 2014 року.
На момент набрання рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня
2012 року законної сили, 28 жовтня 2014 року, уже діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.
23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і діє з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
У цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.
Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 10 червня
2015 року у справі № 6-333цс15.
Однак, Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 545/3175/22 (провадження № 61-3694св24) зробив висновок, що «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачав відстрочення виконання зобов'язань, а отже, не є згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 ЦК України підставою для зупинення перебігу позовної давності».
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року по справі № 545/3175/22 (провадження № 61-3694св24), від 05 червня 2025 року по справі справа
№ 404/3459/22 (провадження № 61-8369св24).
Таким чином, встановлення мораторію, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не перешкоджало стягувачу реалізувати своє право щодо звернення протягом передбаченого законом строку до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня 2012 року по справі № 2-5096/11, а стосувалося заборони щодо самого звернення стягнення на таке майно боржника у межах виконавчого провадження, та не виступало підставою для зупинення перебігу позовної давності для звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд також враховує, що положеннями пункту 1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 686/23170/19, від 16 квітня 2025 року по справі № 545/3175/22 зазначено, що тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки у даній справі сплив до дати запровадження карантину на території України, переривання позовної давності можливе виключно в межах самої позовної давності, яка за обставинами цієї справи спливла ще в 2014 році.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що з даним позовом ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», як правонаступник АТ «Райффайзен Банк Аваль», звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва 16 червня 2023 року, тобто, з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 536, 541, 543, 546, 549, 553, 554, 625, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40326297, місцезнаходження: вул. Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38/1, м. Київ, 01014.
Правонаступник відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання:
АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова