Справа № 405/8220/24
2/405/1653/24
25.05.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
з участю секретаря: Мишевець Т.І.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: адвоката Кувшинової В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» в особі регіонального відділення банку «Південний» про захист прав споживача, -
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 17 596 грн. його коштів, які протизаконно привласнені банком та не повертаються за численними вимогами звернень; застосувати до вчинених банком порушень вимоги ст. 625 ЦК у поєднанні зі ст.ст. 1073, 1074 ЦК України, компенсувати понесені інфляційні збитки від знецінення 17 596 грн. та 3% річних за весь час заволодіння коштами і не виконання вимоги споживача з 26.08.2024 року, тобто задовольнити вимогу про відшкодування, на день ухвалення рішення. У порядку ст. 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 «Закону про захист прав споживачів», наведеної практики касаційного суду, відшкодувати спричинену моральну шкоду, пов'язану з порушеннями прав споживача, розладу звичайного способу життя, виникнення напруженого, негативного психологічно-емоційного стану особистості, яка за весь час порушень триваючого протистояння з банком, об'єктивно оцінюється у розмірі 50 000 грн. Компенсувати понесені судові витрати.
Позов мотивує тим, що за весь період відкриття рахунків і отримання карткового обслуговування у банку відповідача він жодного разу не був фігурантом кримінальних проваджень, щодо нього відсутні виконавчі провадження, податкові вимоги щодо несплачених податків, не здійснював підозрілих фінансових операцій, не був і не є політиком, публічною особою чи членом жодної політичної партії.
У серпні 2024 року в додатку смартфона банк «Південний» виявив, що повністю відсутня інформація наявності карток, залишку та руху коштів. Інформація була повністю банком видалена, недоступна до споживача. Звернувшись до відділення у Кропивницькому працівник банку повідомив, що належні йому картки заблоковано (повністю) з видаленням всієї інформації доступу у додатку. Можливість розрахунку в торговельних мережах за допомогою картки, або смартфону - анульовано і йому потрібно надати документи підтвердження майнового стану, продажу нерухомості, або авто.
23.08.2024 року він надав на вимогу банком документи, а саме: Договір продажу нерухомості від 21.02.2024 року та довідку сервісного центру № 3541 продажу автомобіля Мерседес від 12.01.2023 року, інші документи наявності майнового стану та спроможності проводити фінансові опрераіїї. Однак цього виявилося недостатньо. За вказівкою менеджера відділення ОСОБА_2 був поставлений в умови додатково надати пояснення щодо руху коштів за останній місяць та надав і таке пояснення, виклавши у претензії від 26.08.2024 року. В претензії поставив такі питання:
припинити безпідставне замороження активів, які знаходяться у банку, протиправне блокування яких проведено у порушення ст. 20, 22 Закону, без відповідного рішення уповноваженого органу; враховуючи вимоги ст. ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відновити інформаційний доступ до його акаунту в он-лайн додатку смартфона Банк «Південний»; відновити можливість електронних розрахунків в торговельних мережах, сплати комунальних послуг та установах охорони здоров'я. Якщо з підміною понять і встановленого порядку під фактичним замороженням банком проведено зупинення на власний розсуд операцій, виконати умови частини 1,10 ст. 23 Закону, зняти блокування карток на 3 день від зупинення, за відсутності рішення уповноваженого органу продовження зупинення операцій за що передбачена відповідальність визначена ч.5 ст. 32 закону. Після закінчення перевірки щодо визначених банком підозрілих операції відновити повне обслуговування по карткам. У випадку відмови задоволення претензії на відновлення доступу до карток і зняття обмежень користування, заявляю про припинення з банком стосунків на підставі ч. 1 ст. 4, ч.1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1075 ЦКУ та у порядку ч.3 цієї норми вимагав видачі залишку грошових коштів через касу. Жодної офіційної відповіді за підписом уповноваженої особи досі не отримав.
Звернувшись вчергове до працівника відділення ОСОБА_3 отримав усне пояснення, що відносно нього, як споживача банківських послуг, прийнято рішення про відмову в обслуговуванні у зв'язку з встановленням неприйнятно високого ризику фінансових операцій, неможливістю здійснення ідентифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників. Належна, допустима, достовірна і офіційно підтверджена інформація на підставі чого і ким прийнято таке рішення - досі відсутня. Одні лише загальні формулювання і безпредметні висловлення, як і відсутня підписана відповідь на його змістовий інформзапит, оформлений і наданій ОСОБА_4 26.08.2024 року, як друге зверненя щодо причин і об'єктивних даних, які стали підставою розумно обґрунтованої підозри злочинної діяльності, або є підтвердженням результату його злочинної діяльності, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення та застосування банком положень ст.ст. 20, 21, 22, 23 Закону і яким органом, яким рішенням і коли встановлена злочинна діяльність, прийнято рішення замороження активів, з видаленням споживчої інформації з он-лайн доступу? З конкретними запитаннями:
чи приймалося в порядку ч.ч.2-9 ст. 23 Закону рішення уповноваженого органу про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних фінансових операцій. Якщо приймалося то за яким номером і якою датою, ким?
На яких законних підставах і ким накладено арешт на його рахунки (припинено доступ не тільки до карток, але і інформації в он-лайн)? Чи проведено банком, як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, інформування у порядку ч.1 ст. 22 Закону спеціально уповноваженого органу та у порядку п.8 ч.9 ст. 23 про виконання ухвали суду про арешт майна із зазначенням її номера та дати?
Що стало доведеною підставою фактичного замороження його активів та чи виконувався вами обов'язок ч.1 ст. 22 Закону зобов'язання одночасно із заморожуванням таких активів повідомити спеціально уповноваженому органу та Службі безпеки України в установленому законодавством порядку про заморожені активи? Хто коли і за чим підписом прийняв таке рішення? Та чому досі не виконано обов'язок ч.4 ст. 22 негайного розмороження після отримання від Службі безпеки України даних відсутності віднесення його особи до переліку осіб, пов'язаних з тероризмом, фінансуванням. Повідомити який елемент ч.25 ст. 1 Закону, в даному випадку застосовано, яке положення резолюції Ради Безпеки ООН, рішення іноземних держав, суду. Надати копію цього рішення.
Якщо замороження активів з видаленням доступу до споживчої інформації проведено як підміна (заміна) порядку (елементів) ст. 23 (зупинення фінансових операцій), то чому досі не виконано вимогу частини абз.2 ч.1 ч.10 ст. 23 зняття блокування доступу до карток через 2 дні за відсутності рішення уповноваженого органу продовження зупинення операцій.
Відсутність тривалого часу офіційної, підписаної уповноваженою особою відповіді на претензію від 26.08.2024 року та окремий інформаційний запит від 26.08.2024 року з викладенням об'єктивних причин і обгрунтованих законних підстав блокування розрахункових операцій, - свідчить про лукаве ставлення ненадійного банку з намаганням зловмисного заволодіння коштами громадян.
Не реагування на конкретизований зміст претензії 26.08.2024 року з вимогою виконати ч.3 ст.1075 ЦК України у поєднанні з ст.ст. 1060, 1077, 1073, 1074 ЦК України, повернути прихоплені кошти через касу - розцінює як пряме злочинне привласнення коштів відповідачем, що прямо заборонено цими нормами та законодавством захисту прав споживачів.
Акцентує, що у випадку розірвання договору банківського рахунку залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові, за його вказівкою. У претензії від 26.08.2024 року поставлено питання виконання вимог цієї норми та видачі залишку коштів у відділенні, ненадійного і неуважного до споживача банку, неприпустимості зловживання, обмеження прав клієнта за вищевказаними нормами. Однак досі кошти не видано, офіційні відповіді на 2 звернення за підписами керівників не надані, що свідчить про системну не доброчесну практику банку, намагання заволодіння коштами сумнівним господарчим суб'єктом.
Посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 03.12.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов.
04.02.2025 року позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно доя якої позивач просив стягнути з відповідача на його користь 17 596 грн. його коштів, які протизаконно привласнені банком та не повертаються за численними вимогами звернень; застосувати до вчинених банком порушень вимоги ст. 625 ЦК у поєднанні зі ст.ст. 1073, 1074 ЦК України, компенсувати понесені інфляційні збитки від знецінення 17 596 грн. та 3% річних за весь час заволодіння коштами і не виконання вимоги споживача з 26.08.2024 року, тобто задовольнити вимогу про відшкодування, на день ухвалення рішення. У порядку ст. 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 «Закону про захист прав споживачів», наведеної практики касаційного суду, відшкодувати спричинену моральну шкоду, пов'язану з порушеннями прав споживача, розладу звичайного способу життя, виникнення напруженого, негативного психологічно-емоційного стану особистості, яка за весь час порушень триваючого протистояння з банком, об'єктивно оцінюється у розмірі 50 000 грн. Компенсувати понесені судові витрати.
22.04.2025 року відповідачем ПАТ АБ «Південний» подано відзив на позов, якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що позивач є клієнтом банку відповідно Заяви-Договору від 17.08.2022 року, від 02.01.2023 року та від 26.10.2023 року і підписанням цвєї Заяви-Договору Клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття пропозиції Банку укласти Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний», розміщеного на офіційному сайті Банку www.bank.com.ua (далі - ДКБОФО або Публічний договір) в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в ДКБОФО. Клієнт підтверджує, що перед підписанням цієї Заяви-Договору він ознайомився з Тарифами Банку та всіма умовами ДКБОФО, повністю з ними погоджується і зобов'язується їх виконувати. Підписання Клієнтом і Банком Заяви-Договору є підтвердженням укладення Сторонами у письмовій формі договору банківського рахунку, який разом з Тарифами Банку, поданими Клієнтом заявами в рамках ДКБОФО є невід'ємною частиною ДКБОФО. Клієнт підтверджує досягнення згоди щодо всіх істотних умов ДКБОФО та достовірність усіх поданих даних, в т.ч. персональних, сказаних у Заяві-Договорі.
На дату підписання Заяви Договору від 17.08.2022 року Публічний договір діяв в редакції затвердженій протоколом № 23 від 20.06.2022 року, що набрала чинності 22.06.2022 року. На дату підписання Заяви Договору від 02.01.2023 року Публічний договір діяв в редакції затвердженій рішенням № 69 від 01.12.2022 року, що набрала чинності 01.12.2022 року. На дату підписання Заяви Договору від 26.10.2023 року Публічний договір діяв в редакції затвердженій рішенням № 79 від 20.07.2023 року, що набрала чинності 21.07.2023 року.
Даними редакціями публічних договорів було визначено загальні положення стосовно надання Банком послуг, а також встановлені права та обов'язки сторін. Станом на дату відмови від підтримання ділових відносин, Публічний договір діяв в редакції затвердженій протоколом № 36 від 22.03.2024 року, що набрала чинності 22.03.2024 року.
Відповідно до п. 2.1., частини 2, розділу 1 ДКБОФО в редакції від 20.06.2022 року, від 02.014.2023 року, від 26.10.2023 року, «Цей Договір комплексного банківського обслуговування вважається укладеним, а всі його умови прийнятими та погодженими Клієнтом з моменту та шляхом підписання Клієнтом та Банком відповідного Заяви-Договору про надання банківського продукту/послуги, яка містить згоду Клієнта на прийняття пропозиції укласти Договір комплексного банківського обслуговування (акцепт). Підписанням відповідної Заяви-Договору про надання банківського продукту/ Клієнт підтверджує що він ознайомлений з умовами Договору комплексного банківського обслуговування (в тому числі Тарифами, умовами послуг та продуктів, тощо), прийняв його умови безумовно та в повному обсязі, прийняв на себе зобов'язання дотримуватись їх та згоден з укладанням з Банком цього Договору».
Відповідно до норм чинного законодавства не обмежується право Банку на односторонню відмову від укладення договору з клієнтом в разі наявності визначених цим законом обставин.
19.08.2024 року, на виконання вимог абз.3 ч.1 ст. 15 Закон № 361 - IX, Акціонерним банком «Південний» було прийнято рішення відмовити у підтриманні ділових відносин з клієнтом - ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням клієнту неприйнятно високого ризику. Про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем, його було повідомлено, шляхом направлення на його адресу листа вих. №1001/1001/27069/2024 від 19.08.2024 року, отримання листа позивачем не оспорюється.
Підставою для встановлення АБ «Південний» позивачу неприйнятно високого ризику стали фінансові операції позивача стали наступні обставини.
Відповідно до приписів Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб'єкти первинного фінансового моніторингу (зокрема, банки) зобов'язані здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнтів та моніторинг їх фінансових операцій з метою виявлення підозрілих.
Згідно приписів ч.ч. 2, 4 ст. 11 Закону 361-ІХ, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин. Належна перевірка здійснюється у разі, зокрема, наявності підозри.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-3 ст. 7 Закону 361-ІХ, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик- орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених Національним Банком України (для банків). Такі критерії встановлені Національним Банком України у Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 65 від 19.05.2020 року, в редакції від 02.01.2024 року, що була чинною на дату припинення відносин з позивачем.
Вимоги пунктів 11 та 12 Додатку 1 до Положення передбачають, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення.
Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.
Вимогами пункту 61 Положення передбачено, що Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ.
Частиною 6 ст. 7 Закону 361-ІХ, передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
На виконання вказаного, АБ «Південний» розроблено та затверджено Порядок здійснення аналізу клієнта та його діяльності, а також Порядок проведення належної перевірки клієнтів ПАТ АБ «Південний». При цьому, внутрішня банківська документація з фінансового моніторингу є документими з обмеженим доступом.
Відповідно до висновків зроблениз ВС у постанові від 20.02.2018 року (справа № 910/11471/17) банк не мусить ознайомлювати своїх клієнтів із локальними документами, які включають, серед іншого, вищезазначені критерії ризику, оскільки не може полегшити здійснення протиправної діяльності клієнтами, на протидію якій і спрямовані такі.
Представником відповідача зазначено, що вказані внутрішні положення Банку Порядок, не є основними та єдиними доказами наявності в операціях позивача, критеріїв ризику та індикаторів підозрілих фінансових операцій, їх наявність була встановлена в тому числі на підставі: додатку № 19 та № 20 до Положення. Оскільки положення Порядку Банку, в частині критеріїв та індикаторів дублює такі критерії та індикатори закріплені в Положенні № 65 затвердженому НБУ та дещо їх розширює та конкретизує, вважає, що в даному випадку є можливим використання критеріїв та індикаторів, що закріплені в Положенні № 65 та мають вищу юридичну силу, а тому в даному випадку, надання Порядку банку, який є документом з обмеженим доступом - не є обов'язковим.
Також зазначає, що до фінансових операцій та ознак, які підрозділ фінансового моніторингу банку визначив, як підозрілі Акціонерний банк «Південний» відніс критерії та індикатори, рекомендовані для внутрішніх нормативних документів суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема: Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 65 від 19.05.2020 року (далі також Положення), зокрема критерії ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення та індикатори підозрілості фінансових операцій зазначені у додатку 20 до Положення а також, критерії та індикатори встановлені внутрішніми положеннями Банку, а саме:
Пункт 45 Положення передбачає, що критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень спеціально уповноваженого органу, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку.
Частина 4. п.11 розділу ІІІ «Критерії ризику за типом послуги (продукту)» Додатку № 19 Положення до критеріїв ризику за типом послуги закрема, відносить наступний критерій: клієнт використовує продукти (послуги), які мають хоча б одну з таких ознак:
продукт (послуга) є складним(ою) з огляду на можливість відстеження операції [зокрема перекази, що здійснюються із залученням великої кількості посередників, "швидкі" електронні послуги (міжнародні операції, що виконуються електронними грошима)]; проведення фінансових операцій на незвично великі суми (або загальний оборот), що є невластивим для відомої банку діяльності клієнта.
Відповідно до п.5 Додатку 15 до Положення Банк самостійно розробляє перелік індикаторів підозрілості фінансових операцій з урахуванням індикаторів, зазначених у додатку 20 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення), типологічних досліджень спеціально уповноваженого органу та рекомендацій Національного банку в сфері ПВК/ФТ.
Пункт 12 та 13 розділу 1 «Індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта» Додатку № 20 до індикаторів підозрілості фінансових операцій зокрема відносять:
12. Фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходам).
13. Клієнт демонструє незнання інформації, що стосується фінансових операцій за його власним рахунком, та/або не може пояснити їх зміст.
П.27, 30-3, 36,40,55 розділу 2 « II. Індикатори, що стосуються фінансових операцій клієнта» Додатку N 120 до індикаторів підозрілості фінансових операцій зокрема відносять:
27. Фінансова операція / сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими.
30-3. Невідповідність фактичних обсягів фінансових операцій заявленим клієнтом - юридичною особою та ФОП на етапі встановлення ділових відносин із банком / під час його обслуговування.
36. Здається, що відправник переказу не знає одержувача, якому надсилає переказ, або отримувач не знає відправника переказу.
40. Клієнт отримує на свій рахунок багато готівкових чи безготівкових платежів на незначні суми, які згодом агрегуються та великою сумою переказуються іншому клієнту.
55. Клієнт (суб'єкт господарювання) здійснює регулярні платежі стороні чи сторонам, які, здавалося б не пов'язані з підприємницькою діяльністю клієнта, а підстава та мета платежів є незрозумілими.
У процесі щоденного моніторингу, згідно з внутрішніми процедурами ризик орієнтованого підходу, затвердженими відповідно до Постанови Правління НБУ № 65 від 19.05.2020 року, Банком було виявлено операції, що відповідають критеріям ризику та індикаторам підозрілих фінансових операцій, зокрема, операції, що містять наступні ознаки:
регулярне надходження коштів з рахунків великої кількості різних фізичних осіб без очевидного економічного обґрунтування (ознака Р2Р-транзитності);
виведення отриманих коштів на інші рахунки за межі Банку за допомогою додатку PIVDENNY ONLINE.
Зазначає, що перації позивача відповідають критеріям ризику та індикаторам підозрілості фінансових операцій, та були здійснені за поточним рахунком позивача № НОМЕР_1 . Здійснення вказаних операцій підтверджується детальною випискою за поточним рахунком позивача, яка є достатнім та належним доказом, що підтверджує факт здійснення позивачем операцій, що відповідають критеріям ризику, оскільки має первинний обліковий характер, та складається засобами спеціального комп'ютерного програмного забезпечення, крім того виписка завірена від імені банківської установи у встановленому Законом порядку (виписка за поточним рахунком позивача № НОМЕР_1 ). Виявлені операції не відповідали ризик-профілю клієнта. За період з 17.08.2022 року оборот за рахунками склав 4 413 066, 93 грн. Клієнту було запропоновано надати додаткові документи, які могли б пояснити та розкрити економічну суть та мету операцій. Отримавши від Клієнта пояснення та документи, Банк їх детально вивчив, та дійшов до висновку, що надані пояснення щодо операцій по рахункам не відповідають фактичним операціям Клієнта.
Враховуючи все вищенаведене, відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку, 19.08.2024 року було сформовано Розпорядження на відмову від підтримання ділових відносин № № 406/2024 ФМ та встановлено Клієнту «неприйнятно високий рівень ризику». Неприйнятно високий рівень ризику позивачу був встановлений Банком не безпідставно та без жодних порушень (за сукупністю відповідних критеріїв та індикаторів).
Відповідно до п.8.5. розділу 8, частини 1 ДКБОФО в редакції від 20.06.2022 року, від 02.014.2023 року, від 26.10.2023 року, «Цей Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Банку, без попереднього повідомлення Клієнта, у разі відмови Банком від підтримання подальших договірних відносин з Клієнтом відповідно до положень Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Сторони при цьому розуміють та підтверджують, що в такому випадку рахунки Клієнта можуть бути негайно закриті Банком на підставі цього Договору, а у разі наявності грошових коштів на рахунках Клієнта, відповідні залишки грошових коштів перераховуються Банком на рахунок 2903 «Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками» після погашення заборгованості Клієнта перед Банком».
Залишки коштів по Клієнту ОСОБА_1 були переведені на рахуннок 2903, із можливістю видачі залишків коштів шляхом перерахування на власний рахунок клієнта, відкритий в іншому уповноваженому банку із призначенням платежу: «Переведення власних коштів у звязку з відмовою Банку згідно вимог ст.15 Закону про ПВК/ФТ, що відповідає вимогам п.4 ст. 306 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а також ч. 3 ст. 1075 ЦКУ.
Про необхідність отримання даних коштів, позивач неодноразово повідомлявся Банком, зокрема в листах вих. № 1001/001/27069/2024 та вих. № 18/001/37869/2024, а також безпосередньо співробітниками Банку при зверненнях позивача до відділення. Позивач починаючи з дати, коли йому стало відомо про припинення з ним відносин і до цього часу відмовляється від отримання даних коштів.
Посилаючись на вказані обставини, зазначає, що позивач на підтвердження своїх вимог не довів притиправності дій відповідача, також не доведено та не обгрунтовано і наявність спричинення моральної шкоди, а тому просить відмовити в задоволенні вимог позивача та стягнути з нього на користь банку судові витрати понесені банком.
28.04.2026 року позивачем подана заява про врахування висновків постанов Верховного суду України.
05.06.2025 року позивачем надані письмове пояснення необгрунтованості наданого відзиву відповідача та письмове пояснення щодо наявності моральної шкоди виниклих психічних і фізичних страждань, зазначивши про відсутність в реєстрі справ, на які посилається позивач.
Ухвалою суду від 07.07.2025 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, зазначив, що ним не огтримано відповіді на його претензії, банк не мав права на власний розсудприпиняти з ним відносини, зі сторони банку вбачається недобросовісне ставлення та зловживання своїм домунуючим положенням.
Представник вілповідача в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги не визнаються банком в повному обсязі. У позивача були наявні ідентифікатори та критерії ризиків підозрілості його фінансових операцій, в позові позивач посилається не на ті підтсави, що стали підставою для припинення з ним відносин. Кошти може отримати у відділенні банку.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, враховуючи подані учасниками справи заяви по суті справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, до яких, серед іншого, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що року між відповідачем - Акціонерним банком «Південний» та позивачем - ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку з використанням електронного платіжного засобу (ПК) № 26206801093756/980, відповідно до умов якої банком було відкрито рахунок № НОМЕР_2 у гривні.
02.01.2023 року між АБ «Південний» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку № НОМЕР_3 , відповідно до умов якої банком було відкрито рахунок № НОМЕР_4 у доларах США.
26.10.2023 року між АБ «Південний» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір про відкриття таобслуговування банківського рахунку № НОМЕР_5 , відповідно до умов якої банком було відкрито рахунок № НОМЕР_6 у доларах США.
Відповідно Заяви-Договору від 17.08.2022 року, від 02.01.2023 року та від26.10.2023 року підписанням цвєї Заяви-Договору Клієнт погоджується та безумовно в цілому підтверджує факт прийняття пропозиції Банку укласти Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний», розміщеного на офіційному сайті Банку www.bank.com.ua (далі - ДКБОФО або Публічний договір) в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в ДКБОФО. Клієнт підтверджує, що перед підписанням цієї Заяви-Договору він ознайомився з Тарифами Банку та всіма умовами ДКБОФО, повністю з ними погоджується і зобов'язується їх виконувати. Підписання Клієнтом і Банком Заяви-Договору є підтвердженням укладення Сторонами у письмовій формі договору банківського рахунку, який разом з Тарифами Банку, поданими Клієнтом заявами в рамках ДКБОФО є невід'ємною частиною ДКБОФО. Клієнт підтверджує досягнення згоди щодо всіх істотних умов ДКБОФО та достовірність усіх поданих даних, в т.ч. персональних, сказаних у Заяві-Договорі.
На дату підписання Заяви-Договору від 17.08.2022 року Публічний договір діяв в редакції затвердженій протоколом № 23 від 20.06.2022 року, що набрала чинності 22.06.2022 року.
На дату підписання Заяви-Договору від 02.01.2023 року Публічний договір діяв в редакції затвердженій рішенням № 69 від 01.12.2022 року, що набрала чинності 01.12.2022 року.
На дату підписання Заяви-Договору від 26.10.2023 року Публічний договір діяв в редакції затвердженій рішенням № 79 від 20.07.2023 року, що набрала чинності 21.07.2023 року.
Даними редакціями публічних договорів було визначено загальні положення стосовно надання Банком послуг, а також встановлені права та обов'язки сторін. Станом на дату відмови від підтримання ділових відносин, Публічний договір діяв в редакції затвердженій протоколом № 36 від 22.03.2024 року, що набрала чинності 22.03.2024 року.
Відповідно до п. 2.1. ч.2 розділу 1 ДКБОФО в редакції від 20.06.2022 року від 02.01.2023 року, від 26.10.2023 року: «Цей Договір комплексного банківського обслуговування вважається укладеним, а всі його умови прийнятими та погодженими Клієнтом з моменту та шляхом підписання Клієнтом та Банком відповідного Заяви-Договору про надання банківського продукту/послуги, яка містить згоду Клієнта на прийняття пропозиції укласти Договір комплексного банківського обслуговування (акцепт). Підписанням відповідної Заяви-Договору про надання банківського продукту/ Клієнт підтверджує що він ознайомлений з умовами Договору комплексного банківського обслуговування (в тому числі Тарифами, умовами послуг та продуктів, тощо), прийняв його умови безумовно та в повному обсязі, прийняв на себе зобов'язання дотримуватись їх та згоден з укладанням з Банком цього Договору».
Частина 4 статті 1075 ЦК України, визначає, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі: наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361 - IX, в редакції від 20.06.2024 року, що була чинною на дату припинення відносин з позивачем) суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.
Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Стаття 627 ЦК передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Чинне законодавство не обмежує право Банку на односторонню відмову від укладення договору з клієнтом в разі наявності визначених цим законом обставин.
19.08.2024 року, на виконання вимог абзацу третього частини першої статті 15 Закон № 361 - IX, Акціонерним банком «Південний» було прийнято рішення відмовити у підтриманні ділових відносин з клієнтом - ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням клієнту неприйнятно високого ризику. Про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем, його було повідомлено, шляхом направлення на його адресу листа вих. № 1001/1001/27069/2024 від 19.08.2024 року, отримання листа позивачем не оспорюється.
Підставою для встановлення АБ «Південний» позивачу неприйнятно високого ризику стали фінансові операції позивача.
Відповідно до приписів ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення'», суб'єкти первинного фінансового моніторингу (зокрема, банки) зобов'язані здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнтів та моніторинг їх фінансових операцій з метою виявлення підозрілих.
Акціонерним банком «Південний» розроблено та затверджено Порядок здійснення аналізу клієнта та його діяльності, а також Порядок проведення належної перевірки клієнтів ПАТ АБ «Південний».
Як зазначено представником відповідача внутрішня банківська документація з фінансового моніторингу є документими з обмеженим доступом. Відповідно до висновків зроблениз ВС у постанові від 20.02.2018 року (справа № 910/11471/17) банк не мусить ознайомлювати своїх клієнтів із локальними документами, які включають, серед іншого, вищезазначені критерії ризику, оскільки не може полегшити здійснення протиправної діяльності клієнтами, на протидію якій і спрямовані такі. Вказані внутрішні положення Порядку Банку, не є основними та єдиними доказами наявності в операціях позивача, критеріїв ризику та індикаторів підозрілих фінансових операцій, їх наявність була встановлена, в тому числі, на підставі: додатку № 19 та № 20 до Положення.
Положення Порядку Банку, в частині критеріїв та індикаторів дублює такі критерії та індикатори закріплені в Положенні № 65 затвердженому НБУ та дещо їх розширює та конкретизує і в даному випадку є можливим використання критеріїв та індикаторів, що закріплені в Положенні № 65 та мають вищу юридичну силу.
Акціонерний банк «Південний» відніс критерії та індикатори, рекомендовані для внутрішніх нормативних документів суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема: Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 65 від 19.05.2020 року (далі також Положення), зокрема критерії ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення та індикатори підозрілості фінансових операцій зазначені у додатку 20 до Положення а також, критерії та індикатори встановлені внутрішніми положеннями Банку, а саме:
Пункт 45 Положення передбачає, що критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень спеціально уповноваженого органу, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку.
Відповідно до п.5 Додатку 15 до Положення Банк самостійно розробляє перелік індикаторів підозрілості фінансових операцій з урахуванням індикаторів, зазначених у додатку 20 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення), типологічних досліджень спеціально уповноваженого органу та рекомендацій Національного банку в сфері ПВК/ФТ.
Як зазначено представником відповідача, у процесі щоденного моніторингу, згідно з внутрішніми процедурами ризик орієнтованого підходу, затвердженими відповідно до Постанови Правління НБУ № 65 від 19.05.2020 року, Банком було виявлено операції, що відповідають критеріям ризику та індикаторам підозрілих фінансових операцій, зокрема, операції, що містять наступні ознаки:
регулярне надходження коштів з рахунків великої кількості різних фізичних осіб без очевидного економічного обґрунтування (ознака Р2Р-транзитності);
виведення отриманих коштів на інші рахунки за межі Банку за допомогою додатку PIVDENNY ONLINE.
Операції позивача відповідають критеріям ризику та індикаторам підозрілості фінансових операцій, та були здійснені за поточним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
Здійснення вказаних операцій підтверджується детальною випискою за поточним рахунком позивача, яка є достатнім та належним доказом, що підтверджує факт здійснення позивачем операцій, що відповідають критеріям ризику, оскільки має первинний обліковий характер, та складається засобами спеціального комп'ютерного програмного забезпечення, крім того виписка завірена від імені банківської установи у встановленому Законом порядку. За період з 17.08.2022 року оборот за рахунками склав 4 413 066, 93 грн.
Клієнту було запропоновано надати додаткові документи, які могли б пояснити та розкрити економічну суть та мету операцій. Отримавши від Клієнта пояснення та документи, Банк їх детально вивчив, та дійшов до висновку, що надані пояснення щодо операцій по рахункам не відповідають фактичним операціям Клієнта.
Враховуючи все вищенаведене, відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку, 19.08.2024 року було сформовано Розпорядження на відмову від підтримання ділових відносин № №406/2024 ФМ та встановлено Клієнту «неприйнятно високий рівень ризику».
Залишки коштів по Клієнту ОСОБА_1 були переведені на рахуннок 2903, із можливістю видачі залишків коштів шляхом перерахування на власний рахунок клієнта, відкритий в іншому уповноваженому банку із призначенням платежу: «Переведення власних коштів у звязку з відмовою Банку згідно вимог ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, що відповідає вимогам п.4 ст. 306 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» а також ч. 3 ст. 1075 ЦК України.
Про необхідність отримання даних коштів позивач повідомлявся Банком листами вих. № 1001/001/27069/2024 та вих. № 18/001/37869/2024, а також безпосередньо співробітниками Банку при зверненнях позивача до відділення, що не заперечується самим позивачем.
Щодо позовних вимог позивача про компенсацію інфляційних збитків від знецінення 17 596 грн та 3% річних за весь час заволодіння коштами, починаючи з 26.08.2024 року суд зазначає теке.
В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена наведеною нормою відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.
У силу положень ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, тобто будь- яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ЦК України, Банк має повернути позивачу його кошти при розірванні з ним відносин. При цьому слід зазначити, що повернення коштів відбувається відповідно до приписів укладеного між сторонами договору.
При цьому позивач, починаючи з дати припинення з ним відносин та до цього часу мав та має можливість безперешкодно отримати свої кошти у будь-якому відділені Банку, звернувшись у відділення в їх робочі дні та час, згідно розкладу роботи відділення, у сумі залишку коштів на рахунку 2903, за умови оплати комісії у розмірі 30% передбачених умовами договору з урахуванням всіх передбачених ДКБО комісій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що будь-які підстави для задоволення позову та стягнення з банку грошових коштів у сумі заявленій позивачем відсутні. Також позивачем не надано розрахуки інфляційних витрат та 3% річних.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, судом відмучається таке.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Питання, щодо відшкодування моральної шкоди розглянуті у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до п.3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
ВСУ у Постанові також визначив обставини, які підлягають з'ясуванню під час вирішення судом питання щодо відшкодування моральної шкоди. Доведенню підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому обов'язковою, умовою настання відповідальності за заподіяну моральну шкоду є причинний зв'язок протиправної поведінки відповідача і моральної шкоди, що настала, де протиправність виступає причиною, а моральна шкода - наслідком. Відсутність причинного зв'язку означає, що моральна шкода заподіяна не поведінкою відповідача, а іншими причинами.
Лише за наявності та доведеності усіх чотирьох вищезазначених умов формули є підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. Тоді як відсутність хоча б однієї з них свідчить про необґрунтованість та недоведеність відповідних позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен у підтвердження своїх доводів про заподіяння йому, а в даному випадку його дитині, моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, здоров'я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо.
У даній справі позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди у вигляді моральних страждань та втрат, обрахунку заявленого розміру моральної шкоди, порушення нормальних життєвих зв'язків та додаткових зусиль для організації свого життя, в чому вона полягає у розумінні ст, 23 ЦК України та необхідність її відшкодування.
Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, а тому відсутні підстави для задоволення його вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В даній категорії справ позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано, а тому суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок державри.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» в особі регіонального відділення банку «Південний» про захист прав споживача відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення в повному обсязі виготовлене 25.05.2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , прож. АДРЕСА_1 .
Відповідач:ПАТ АБ «Південний» в особі регіонального відділення банку «Південний», Уркїна 65059 м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647.
Суддя Подільського
районного суду
міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко