Справа № 391/225/26
Провадження № 1-кп/391/63/26
22.05.2026 р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Компаніївка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.121 КК України.
До Компаніївського районного суду Кіровоградської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.121 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки строк тримання під вартою, встановлений обвинуваченому ОСОБА_4 , закінчується, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено й наявні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень - самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України; спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України; спричиненні умисного середньої тяжкості тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України.
Злочини, передбачені ч.5 ст. 407, ч. 2 ст. 121 КК України є тяжкими злочинами. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яке може бути до нього застосоване у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини. Враховуючи, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, постійного джерела доходу не має, що дає підстави вважати, що він може вчинити нові умисні кримінальні правопорушення.
Прокурор звертав увагу на положення ч.8 ст. 176 КПК України згідно якої, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід - тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання вищезазначеним ризикам, прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід в вигляді тримання під вартою.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.01.2026 р. обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - тримання під вартою. У подальшому ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06.03.2026р. обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії застосування запобіжного заходу було продовжено до 07.04.2026 р. включно. У подальшому запобіжний захід в вигляді тримання під вартою продовжено ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03.04.2026 р. до 01.06.2026 р. включно.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування кожного обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до умисних тяжких злочинів (ч.5 ст. 407, ч.2 ст. 121 КК України) (відповідно до рішення «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства), та до умисного нетяжкого злочину (ч.1 ст. 122 КК України). Наслідки вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 121 КК України - спричинення потерпілому умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило його смерть, та за ч.2 ст. 122 КК України - спричинення потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Суд, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, приймає до уваги суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінується обвинуваченому, які є умисними тяжкими злочинами - ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України та умисним нетяжким злочином - ч.1 ст. 122 КК України, враховує матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не забезпечать виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження, що на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки, на думку суду, обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий (останній раз 12.05.2023 Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст. 125, ч.4 ст. 185 КК України на підставі ст. 70,71 КК України остаточно до позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, звільнений 23.10.2024), судимості не знято та не погашено (згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Сельчук проти Туреччини (Selcuk v.Turkey), Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v.Austria), наявність судимостей вказує на наявність підстав для ризику вчинити інше кримінальне правопорушення), є одруженим, але доказів наявності в нього утриманців суду не представлено, тобто, обвинувачений, на думку суду, не має міцних соціальних зв'язків, а також враховує те, що обвинувачений, будучі військовослужбовцем, відповідно до обвинувального акту, самовільно залишив військову частину, під час спільного розпивання алкогольних напоїв, спричинив потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило його смерть, потерпілому ОСОБА_6 заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Суд враховує ризики, раніше враховані судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід в вигляді тримання під вартою, не змінились, ризики не зменшились.
Суд вважає, що ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м'які, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого. Продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на даний час відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб.
При цьому суд приймає до уваги положення ч.8 ст. 176 КПК України - під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
Згідно матеріалів кримінального провадження, слідчим суддею під час досудового розслідування розмір застави, виходячи з положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини, не визначався, з чим суд погоджується при розгляді даного клопотання. При цьому суд також враховує: положення ч.6 ст. 183 КПК України - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, в тому числі ст. 407 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 331, 350,369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.121 КК України, вважати продовженим строком на 60 днів, тобто по 20.07.2026 року включно.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" №14 для виконання, з врученням під розпис обвинуваченому ОСОБА_4 , також копію вручити прокурору, захиснику.
Апеляційна скарга на ухвалу про продовження дії запобіжного заходу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.
Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено 25.05.2026 р. о 11 год. 15 хвилин в приміщенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області.
Суддя ОСОБА_1