19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 450/5017/23
провадження № 51 - 4733 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023142420000098 від 02 жовтня 2023 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Муроване Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого
за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 125 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката
ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області
від 11 серпня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 серпня
2025 рокуОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто на його користь із ОСОБА_6 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди
та 15 000 грн витрат на правничу допомогу.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
28 вересня 2023 року о 22 годині 00 хвилин ОСОБА_6 на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_2 , під час конфлікту та на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, розпочав бійку з ОСОБА_8 , умисно наніс йому в голову та обличчя не менше чотирьох ударів кулаком, в якому був затиснутий металевий ліхтарик. Потім ОСОБА_6 витягнув ОСОБА_8 за межі території вказаного домоволодіння та тим же способом наніс йому не менше трьох ударів у голову, а коли потерпілий впав - завдав йому кулаком з ліхтариком не менше п'яти ударів у голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 задоволено.
Вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання, постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, а в решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати зазначені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Зазначає, що докази, які підтверджують факт спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я і тривалість його лікування понад
6 днів у матеріалах справи відсутні. Суд першої інстанції на обґрунтування своїх висновків безпідставно послався на висновок експерта від 03 жовтня 2023 року, який побудований на консультаційному висновку спеціаліста від 29 вересня
2023 року та суперечить йому щодо кількості виявлених тілесних ушкоджень. Обидва вказані документи складені до спливу 6-денного строку після подій конфлікту, отже не можуть свідчити про короткочасний розлад здоров'я.
Вказує, що місцевим судом проігноровані показання свідків, які під час конфлікту могли заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_8 , не взято до уваги показань сторони захисту про спричинення останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ,
за фактом чого проводиться досудове розслідування в іншому кримінальному провадженні, а також того, що останній захищався від незаконних дій потерпілого, який застосував перцевий балон. Наголошує, що у вироку суду наведені суперечливі відомості щодо обставин видачі ОСОБА_6 ліхтаря працівникам поліції. Також суд безпідставно послався на протоколи слідчих експериментів, які були проведені у світлу пору доби, без повідомлення, участі та урахування показань ОСОБА_6 .
Стверджує, що заявлена ОСОБА_8 сума на відшкодування моральної шкоди
є вищою від ліміту відповідальності, яка передбачена ст. 125 ч. 2 КК України. Вважає, що суд першої інстанції не навів правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 15 000 грн
у рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнення з ОСОБА_6 витрат
на правничу допомогу також є безпідставним з огляду на відсутність в його діях складу кримінального правопорушення.
Також захисник звертає увагу, що апеляційний суд не розглянув її письмове клопотання про повторне дослідження доказів, не допитав експерта та не заслухав записи показань свідків.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу, вважала
її обґрунтованою та просила задовольнити.
У судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання у касаційній скарзі, не є відповідно до вимог
ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред'явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з'ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_6 . У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні проступку, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, послався на такі докази.
У суді обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, однак підтвердив, що 28 вересня 2023 року близько 22 години 00 хвилин між ним та ОСОБА_8 на території домоволодіння
АДРЕСА_2 виник конфлікт, зазначивши, що потерпілий перший наніс йому удари та застосував перцевий балон, однак він у відповідь ударів не завдавав, хоча і міг неумисно зачепити ОСОБА_8 під час штовханини.
Потерпілий ОСОБА_8 надав суду показання про обставини конфлікту між ним
та ОСОБА_6 , під час якого останній зірвав з його голови ліхтарик, який стиснув у кулак та наніс не менше трьох ударів у голову. Потім ОСОБА_6 штовхнув дружину ОСОБА_8 , а він розпилив в обличчя ОСОБА_6 перцевий балон, після чого останній витягнув його за межі території домоволодіння та продовжив бити кулаком, у який затиснув ліхтар.
Свідок ОСОБА_10 і ОСОБА_11 показали суду про обставини конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , у ході якого останній зірвав з голови потерпілого ліхтарик, затиснув його в кулак та почав наносити ним удари ОСОБА_8 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 02 жовтня 2023 року оглянуто добровільно виданий ОСОБА_6 належний ОСОБА_8 ліхтар.
Відповідно до протоколів слідчих експериментів від 06 жовтня 2023 року потерпілий ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 показали та відтворили обставини заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Згідно з консультаційним висновком спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» 29 вересня 2023 року о 00 годині 57 хвилин оглянуто ОСОБА_8
та встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійні садна обличчя та волосистої частини голови.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 03 жовтня 2023 року
№ 74/2023 встановлено локалізацію, характер, ступінь тяжкості, механізм утворення виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, зокрема легких у вигляді синців та саден, а також легких з короткочасним розладом здоров'я - закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку.
Також суд першої інстанції дослідив інші докази і процесуальні документи,
які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких обґрунтував свої висновки.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 2
КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, факт спричинення
ОСОБА_8 тілесних ушкоджень підтверджено консультаційним висновком спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» 29 вересня 2023 року
та висновком судово-медичної експертизи від 03 жовтня 2023 року № 74/2023.
Зазначені документи в частині виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень
у вигляді синців, саден, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які судом досліджені та яким надана відповідна оцінка, узгоджуються між собою,
а тому протилежні доводи захисника в касаційній скарзі є необґрунтованими.
Висновок експерта від 03 жовтня 2023 року № 74/2023 з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК України склав судово-медичний експерт Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи відділення в м. Кам'янка-Бузька ОСОБА_12 , який
є кваліфікованим експертом з відповідною освітою та стажем роботи, згідно
з вимогами Закону України «Про судову експертизу», ст. 69 КПК України внесений
до реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України і був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
За змістом вказаного висновку, під час проведення експертизи експерт дослідив попередній висновок спеціаліста 29 вересня 2023 року, безпосередньо оглянув ОСОБА_8 та, виявивши у нього тілесні ушкодження, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, визначив ступінь їх тяжкості - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Усупереч доводам захисника, згадані вище Правила визначають чіткі медичні критерії, за якими тілесні ушкодження відносять до тяжких, середньої тяжкості
чи легких, зокрема й з короткочасним розладом здоров'я, а також методичні вказівки щодо їх визначення. Відповідно до цих Правил експерт оцінює об'єктивний характер травми та її клінічні ознаки, які за медичними стандартами зумовлюють непрацездатність понад 6 днів, незалежно від фактичної дати проведення експертизи й тривалості лікування.
З огляду на викладене, місцевий суд не встановив підстав для задоволення клопотання захисника та визнання вказаних висновків спеціаліста й експерта неналежними і недопустимими доказами.
Суд першої інстанції критично оцінив показання ОСОБА_6 про те,
що ОСОБА_8 першим розпочав бійку, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 ,
у зв'язку чим він був змушений був захищатись від неправомірних потерпілого.
Суд зазначив, що ці твердження спростовуються конкретними, чіткими й логічними показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що бійку перший розпочав саме ОСОБА_6 , який відібрав у ОСОБА_8 ліхтар, стиснув його у кулак та почав бити ним потерпілого, продовжуючи ці дії навіть після того, коли той упав і перебував на землі.
Показання потерпілого та свідків місцевий суд визнав послідовними й такими,
що узгоджуються між собою, не містять суперечностей. Будь-яких підстав
не довіряти показанням зазначених осіб суд першої інстанції також
не встановив. Суд оцінив показання потерпілого та свідків у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Доводи захисника щодо можливого спричинення тілесних ушкоджень
ОСОБА_6 підлягають перевірці у іншому кримінальному провадженні
№ 12023141420000227 від 03 жовтня 2023 року, внесеному до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України,
за фактом нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 28 вересня 2023 року.
У цьому ж кримінальному провадженні обвинувальний акт розглянуто
в межах пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення відповідно до вимог
ст. 337 КПК України.
Належний потерпілому ліхтар Sofirn HS40 відповідно до протоколу огляду був добровільно виданий ОСОБА_6 та оглянутий працівниками поліції 02 жовтня 2023 року, що узгоджується з показаннями ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 віддав ліхтар працівникам поліції.
Крім того, як убачається із вироку, суд першої інстанції ретельно перевірив та визнав необґрунтованими доводи захисника щодо порушень під час проведення слідчих експериментів та необхідності визнання відповідних протоколів недопустимими доказами.
Відповідно до ст. 240 КПК України метою проведення слідчого експерименту
є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста, із вимірюваннями, фотографуванням, звуко-
чи відеозаписом, складанням планів і схем, виготовленням графічних зображень, відбитків та зліпків. За результатом слідчої дії складається протокол, в якому докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Вказане означає, що важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, в яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, та можливостей реконструювання. Разом з тим, процесуальним законом не вимагається проведення слідчого експерименту
в умовах, які є абсолютно тотожними умовам вчинення кримінального правопорушення, оскільки це неможливо апріорі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що протоколи слідчих експериментів з потерпілим, свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 складені
з дотриманням вимог статей 104, 223, 240 КПК України, підписані учасниками слідчих дій. Вказані слідчі дії проводились на місці кримінального правопорушення за умов, максимально наближених до його подій, із застосуванням технічної фіксації - здійснювався відеозапис. Порушень під час проведення та складання протоколів за результатами слідчих експериментів не встановлено, як і розбіжностей між даними протоколів вказаних слідчих дії та показаннями потерпілого й свідків у суді.
За змістом ст. 240 ч. 3 КПК України до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, тобто запрошення на проведення вказаної слідчої дії підозрюваного (обвинуваченого)
є правом, а не обов'язком слідчого. У цьому кримінальному провадженні
ОСОБА_6 під час досудового розслідування на підставі ст. 63 Конституції України відмовився надавати показання слідчому, а також мати захисника,
що вказує на обраний ним спосіб захисту та небажання брати участь у слідчому експерименті (а.к.п. 87-89).
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 складений із дотриманням вимог
ст. 291 КПК України, у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону
і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність
та формулювання обвинувачення, а також інші відомості, передбачені частиною 2 вказаної статті.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 в частині доведення його винуватості належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,
із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність,
що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого засудженого визнано винним, та об'єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
та заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив відповідні доводи сторони захисту
про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, частина з яких є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення
та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою. Водночас, апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України
про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 як особі,
яка досягла пенсійного віку, покарання у виді громадських робіт, змінив вирок місцевого суду в частині призначення покарання, постановивши вважати
ОСОБА_6 засудженим за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу.
Апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 125 ч. 2 КК України, доведена сукупністю досліджених та оцінених доказів.
При цьому суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,
які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції
не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Як убачається з апеляційної скарги захисника, до неї було додано клопотання
про повторне дослідження доказів у справі (а.к.п. 247). Однак в судовому засіданні апеляційного суду 11 листопада 2025 року, коли головуюча опитувала учасників судового розгляду щодо наявності клопотань, захисник ОСОБА_7 своє клопотання не підтримала, не наполягала на його задоволенні, необхідність повторного дослідження доказів не обґрунтувала (а.к.п. 266). Не встановив підстав для повторного дослідження доказів за доводами апеляційної скарги захисника
і суд апеляційної інстанції.
Тому доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3
КПК України щодо процедури розгляду її клопотання про повторне дослідження доказів є безпідставними.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу захисника з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника,
які є аналогічними доводам її касаційної скарги, навів переконливі аргументи
на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 125 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений винний у його вчиненні.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, наслідки, відомості про його особу, який раніше не судимий, на обліку
у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, працює, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, і призначив ОСОБА_6 покарання в межах санкції
ст. 125 ч. 2 КК України у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_6 є особою, яка досягла пенсійного віку, у зв'язку із чим відповідно до вимог ст. 56 ч. 3 КК України йому не можна було призначати покарання у виді громадських робіт. З огляду на це, урахувавши наведені вище обставини та відомості про особу обвинуваченого, суд апеляційної інстанції змінив вирок місцевого суду в частині призначення покарання
та замість громадських робіт призначив ОСОБА_6 штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
Отже, покарання, призначене ОСОБА_6 апеляційним судом, за своїм видом
і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Доводи захисника, що заявлена ОСОБА_8 сума на відшкодування моральної шкоди є вищою від ліміту відповідальності, що передбачена ст. 125 ч. 2 КК України, не ґрунтуються на вимогах закону. Вказана норма кримінального закону,
як і будь-яка інша стаття Особливої частини КК, визначає міру покарання, котре може бути призначене особі, і жодним чином не обмежує розмір цивільно-правового відшкодування. Визначення суми моральної шкоди є правом потерпілого, оскільки саме він найкраще розуміє глибину своїх страждань. Однак, остаточний розмір грошової компенсації визначає суд, керуючись принципами розумності
та справедливості.
Вирішуючи заявлений цивільний позов, місцевий суд констатував, що потерпілому ОСОБА_8 була спричинена моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях та психічних переживаннях, фізичному болі, отриманням негативних емоцій внаслідок участі у слідчих діях і судовому процесі, порушенні звичного устрою і ритму життя, усвідомленні неправомірності дій обвинуваченого, приниженні честі, гідності й ділової репутації.
Врахувавши конкретні обставини заподіяння шкоди, суд першої інстанції, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку
про обґрунтованість вимог потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди
і визначив суму компенсації 15 000 грн.
Таким чином, цивільний позов у справі місцевий суд вирішив згідно з приписами статей 127-129 КПК України. Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом з урахуванням статей 23, 1167 ЦК України і є обґрунтованим. Підстав для зменшення суми, яка підлягає стягненню із засудженого на користь потерпілого
в рахунок відшкодування моральної шкоди, або ж відмови у задоволенні цивільного позову в цій частині, на чому наголошує захисник у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Доводи захисника в касаційній скарзі про необґрунтованість стягнення
з ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу аргументовані відсутністю в діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2
КК України, проте винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановлена вироком та ухвалою апеляційного суду, які судом касаційної інстанції визнані законними і обґрунтованими. Розмір таких витрат, визначений судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 124
КПК України, є обґрунтованим.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 за результатом касаційного розгляду не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3