25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 333/869/26
провадження № 51-1845 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду
від 20 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги.
Суть питання та встановлені судом обставини
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 23 листопада 2025 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2026 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 на вказане судове рішення.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , у якій він посилається на незаконність і необґрунтованість ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
У ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 129 Конституції України зазначено, що прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.
Повага до суду і його рішень зміцнюють державність, правопорядок і законність, та ведуть до справді правової держави.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Статтею 396 КПК України визначено вимоги, яким повинна відповідати апеляційна скарга. Крім того, загальними вимогами до мови документа є ясність викладу, точність опису, свобода від суперечностей, переконливість, лаконічність, етикет ділових паперів та мовний етикет.
Як убачається зі змісту оскарженої ухвали, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року, яка була складена без дотримання вимог ст. 396 КПК України.
До того ж суд, проаналізувавши зміст апеляційної скарги, встановив, що ОСОБА_4 використав образливі висловлювання на адресу судді місцевого суду з метою дискредитації та приниження його авторитету та визнав це очевидною неповагою до честі і гідності судді. Така поведінка апелянта була розцінена як зловживання правом на оскарження, а апеляційна скарга йому повернута.
Колегія суддів Верховного Суду вважає рішення апеляційного суду обґрунтованим, оскільки воно узгоджується не лише з усталеною судовою практикою, правовими висновками суду касаційної інстанції, але й з підходом Європейського суду з прав людини, у розумінні якого звернення з використанням нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні із судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій, констатується як зловживання правом на подання заяви.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі види судочинства. Використання апелянтом у тексті скарги неприпустимих та образливих висловлювань на адресу суду та судді вказує на таке зловживання.
Висновки суду апеляційної інстанції, що апеляційна скарга, складена без дотримання вимог ст. 396 КПК України, яка містить образливі висловлювання на адресу судді, є неприйнятною та підлягає поверненню особі, яка її подала, є слушними.
Оскаржене судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону за змістом касаційної скарги ОСОБА_4 не встановлено.
Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 слід відмовити.
З цих підстав Суд постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 березня 2026 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3