25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 344/4028/25
провадження № 51-1956 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за:
- ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 307 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді пробаційного нагляду на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 років без конфіскації майна та покладено на нього обов'язки відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Івано-Франківський апеляційний суд 06 квітня 2026 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив новий, яким ОСОБА_5 засудив до покарання за:
- ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
Захисник ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджується з вироком Івано-Франківського апеляційного суду та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України,
суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Відповідно до ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення.
Однак, всупереч вищевказаному, захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не наводить обґрунтування допущення апеляційним судом таких порушень, які в силу ст. 412 КПК України є істотними та тягнуть за собою скасування чи зміну оскарженого вироку на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Не містить касаційна скарга і доводів на обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на положення ст. 413 КПК України, на що, серед іншого, вказує захисник у скарзі.
Крім цього, захисник зазначає про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, проте не обґрунтовує у чому полягає явна несправедливість заходу примусу, як це передбачено ст. 414 КПК України, та, зважаючи на положення статей 50, 65 КК України.
Скаржник надає свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду в частині, що стосується призначення покарання, та що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Поза увагою захисника залишилось те, що касаційний суд позбавлений можливості самостійно досліджувати докази, надавати їм власну оцінку, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях.
Сформульовані в касаційній скарзі вимоги про скасування вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання, ухвалення нового рішення, яким слід змінити покарання ОСОБА_5 , формування судової практики щодо застосування положень ч. 2 ст. 81-1 КК України, звільнення засудженого від відбування покарання для проходження військової служби є суперечливими та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3