20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 723/4495/23
провадження № 51-539 км 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвоката ОСОБА_6 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від
11 листопада 2025 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021262150000378, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівців, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавленняволі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, стягнуто на її користь: з ТОВ «АГРІФУД ЕКСПРЕСС» моральну шкоду в розмірі 400 000 грн та 67 673,79 грн матеріальної шкоди; з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» матеріальну та моральну шкоду в розмірі 305 027,16 грн.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто на їх користь з ТОВ «АГРІФУД ЕКСПРЕСС» моральну шкоду в розмірі по 400 000 грн кожному.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, зокрема, автомобіль марки «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , повернутий власнику ОСОБА_8 .
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 19.12.2021, приблизно о 05 год,керуючи автомобілем марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Р-62 на 104+300 км по вул. Головній в с. Кам'яна Чернівецького району Чернівецької області, зі сторони м. Чернівці в напрямку м. Сторожинець Чернівецького області.
Наближаючись до АЗС «NOVA, що по вул. Головній 61, водій ОСОБА_7 проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не вибрав безпечної швидкості руху, неправильно застосував прийоми керування, втратив контроль над рухом транспортного засобу, здійснив виїзд керованого ним автомобіля в стані заносу на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався назустріч в межах своєї смуги руху.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Volkswagen Sharan» ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з його смертю.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілої
ОСОБА_8 до страхової компанії і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд під час вирішення цивільного позову не врахував, що ОСОБА_8 не є потерпілою в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому на її користь не підлягають стягненню зі страхової компанії витрати на лікування ОСОБА_11 , шкода, пов'язана з тимчасовою втратою ним працездатності, а також моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Також вказує, що ОСОБА_8 не було надано страховику належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення нею витрат на спорудження надгробного пам'ятника, тому в цій частині її позов також не підлягав задоволенню.
Крім того, стверджує, що для визначення розміру страхового відшкодування позивач мав надати докази про вартість транспортного засобу у стані після ДТП, чого зроблено не було, тому ОСОБА_8 не було доведено належними доказами розмір позовних вимог щодо стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» матеріальної шкоди в цій частині.
На думку представника, суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду в частині цивільного позову, порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки відповідних доводів представника цивільного відповідача повною мірою не перевірив та належної оцінки їм не надав, внаслідок чого передчасно залишив це судове рішення без змін.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважав, що касаційної скарги підлягає частковому задоволенню.
Від засудженого ОСОБА_7 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без участі його та захисника.
Також аналогічного змісту клопотання надійшло від представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - адвоката ОСОБА_6 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія судів дійшла наступних висновків.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, а також вид і розмір призначеного покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Крім цього не оспорюються оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ТОВ «АГРІФУД ЕКСПРЕСС».
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни слідує, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак суди попередніх інстанцій не дотрималися вказаних вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», пред'явленого в межах кримінального провадження.
Судом встановлено, що підставами для виникнення позовних вимог є настання 19.12.2021 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів «Renault Master», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 та «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
Цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Renault Master» застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», що підтверджується полісом № 202738495 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Колегія суддів зазначає, що правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземнихтранспортних засобів», який має пріоритет перед загальними нормами цивільного законодавства.
Так, ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, в редакції на момент вчинення кримінального правопорушення (далі Закон № 1961-IV), було визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 23 цього Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно зі ст. 24 Закону № 1961-IV, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
У зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрата працездатності (ст. 25 Закону № 1961-IV).
З наведеного слідує, що шкода, пов'язана із лікуванням потерпілого, тимчасовою втратою працездатності та моральна шкода у зв'язку із лікуваннямвідшкодовується виключно потерпілому.
Потерпілим у значенні Закону № 1961-IV є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу (п. 1.3 ст. 1).
Слід зазначити, що перебування позивача ОСОБА_8 у статусі потерпілої у кримінальному провадженні не є підставою для набуття нею статусу потерпілої у розумінні Закону № 1961-IV.
Крім того, норми даного Закону не містять положень, в яких до потерпілих прирівнюються їх законні представники, спадкоємці чи правонаступники.
Системний аналіз положень статей 23-27 Закону № 1961-IV свідчить про те, що законодавець чітко розмежував потерпілого як особу, якій безпосередньо заподіяно шкоду, та інших осіб, які у визначених законом випадках можуть претендувати на отримання страхового відшкодування. Суб'єктний склад права на страхове відшкодування є імперативно визначеним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що до кола потерпілих відповідно до положень Закону № 1961-IV, крім осіб, яким безпосередньо заподіяно шкоду, належать також їх законні представники, спадкоємці чи правонаступники, є необґрунтованим, оскільки протирічить приписам вказаного закону.
Витрати пов'язані із лікуванням ОСОБА_11 , шкода, пов'язана з тимчасовою втратою ним працездатності та моральна шкода у зв'язку із його лікуванням могли б відшкодовуватися страховиком тільки останньому, а не іншим особам.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2018 у справі № 712/1503/17-ц (провадження № 61-15710 св18), від 26.01.2022 у справі № 149/1134/20 (провадження № 61-3873 св21), від 25.01.2024 у справі № 4715/487/22 (провадження № 51-2261 км23).
Крім того, у даних рішеннях чітко зазначено, що особа, яка здійснювала лікування та догляд за потерпілим у ДТП та понесла витрати, має право після його смерті на компенсацію таких витрат від заподіювача шкоди, відповідно до статей 23, 1166 ЦК України.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що судами попередніх інстанцій було стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_8 матеріальну та моральну шкоду спричинену в результаті смерті ОСОБА_11 у розмірі 156 000 грн, витрати на його лікування у сумі
15 985,16 грн, шкода, пов'язана з тимчасовою втратою потерпілим працездатності, у розмірі 3 564,52 грн, моральна шкода за лікування та тимчасову втрату працездатності у сумі 977,48 грн, а також відшкодування за знищення транспортного засобу «Volkswagen Sharan» у розмірі 128 500 грн, а загалом
305 027,16 грн.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про наявність підстав для стягнення саме з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» витрат на лікування ОСОБА_11 у сумі 15 985,16 грн, шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою ним працездатності, у розмірі 3 564,52 грн, а також моральної шкоди у зв'язку з лікуванням та тимчасовою втратою працездатності у розмірі 977,48 грн, тому оскаржені судові рішення в частині зазначеного підлягають зміні.
Щодо доводів касаційної скарги про неправильне визначення розміру страхового відшкодування за шкоду, завдану транспортному засобу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ст. 30 Закону № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, зокрема у разі, коли витрати на відновлювальний ремонт перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 30.2 статті 30 даного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі визнання транспортного засобу фізично знищеним його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Судами встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Sharan» перевищує його ринкову вартість до ДТП, у зв'язку з чим транспортний засіб обґрунтовано визнано фізично знищеним.
Разом з тим, визначаючи розмір страхового відшкодування, суди виходили виключно з вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та страхового ліміту відповідальності, не встановивши та не врахувавши вартість транспортного засобу після ДТП, що є обов'язковою складовою для визначення розміру шкоди відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону № 1961-IV.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у випадку фізичного знищення транспортного засобу розмір відшкодування визначається саме як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами (постанова від 25.04.2018 у справі № 551/968/16-ц (провадження № 61-11799 св18), постанова від
12.09. 2018 у справі № 761/11731/16-ц (провадження № 61-19697 св18)).
Разом з цим, відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20, у випадку економічної необґрунтованості ремонту транспортного засобу він вважається фізично знищеним, а відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному у ст. 30 Закону № 1961-IV, за яким позивач має передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, що відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.
Зазначене узгоджується із застосуванням указаної норми права в подібних правовідносинах Касаційним кримінальним судом Верховного Суду, зокрема, в постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 715/723/21 та від 04 квітня 2024 року у справі № 450/3185/22.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України, питання в тому числі про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно вироку суду речовий доказ - автомобіль марки «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , повернутий власнику ОСОБА_8 .
З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку про необхідність зміни вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду в частині вирішення долі речового доказу - автомобіля марки «Volkswagen Sharan», номерний знак НОМЕР_1 , та вважає за необхідне передати зазначений транспортний засіб у власність страховику, як особі відповідальній за відшкодування шкоди, оскільки потерпілій присуджено відшкодування вартості цього автомобіля до ДТП, як фізично знищеного транспортного засобу.
Водночас, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо незаконності стягнення витрат на спорудження надгробного пам'ятника, оскільки потерпілою ОСОБА_8 на підтвердження понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника було надано договір купівлі-продажу від 05.10.2023, зі змісту якого вбачається, що за виготовлення та встановлення надгробного пам'ятника грошові кошти сплачені у повному обсязі, що підтверджується підписами сторін (т. 1 а. п. 51), тому доводи касаційної скарги цій частині є неспроможними.
Таким чином, оскаржувані вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають зміні, а касаційна скарга представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» адвоката ОСОБА_6 - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 серпня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити.
Стягнути з цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь потерпілої ОСОБА_8 матеріальну та моральну шкоду у розмірі 284 500 грн.
Речовий доказ - автомобільмарки «Volkswagen Sharan», номерний знак
НОМЕР_1 , передати у власність ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
У решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3