(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Стрелець Т. Г., Гімона М. М., Губської О. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М.,
справа № 990/165/25
провадження № 11-393заі25
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
1. Предметом розгляду цієї справи є законність вимог ОСОБА_1 про:
- визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 в частині пункту 198 додатка до цього рішення, код кандидата - 0092580, бал - 52,5, та пункту 8 додатка до цього рішення, код кандидата - 0002648, бал - 58,5;
- визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 «Про визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кандидатів на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов'язання ВККС поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами);
- зобов'язання ВККС провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (тип 2 перше судове рішення - індивідуальний код 0092580; тип 2 друге судове рішення - індивідуальний код 0002648) екзаменаційною комісією в іншому складі зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24), та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.
На переконання позивача, з екзаменаційних відомостей неможливо встановити критерії формування членами екзаменаційної колегії виставлених балів за кожен елемент виконаного ним практичного завдання, що не свідчить про здійснення такого оцінювання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24.
Вказував на неналежність обґрунтування / мотивування виставлених йому балів.
2. Касаційний адміністративний суд рішенням від 02 жовтня 2025 року позов задовольнив частково:
- визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 у частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 ;
- визнав протиправними та скасував пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язав ВККС повторно оцінити практичні завдання, виконані ОСОБА_1 , з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24;
- в іншій частині у задоволенні позову відмовив.
3. За висновком суду першої інстанції, оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (далі - Положення № 185/зп-24) та Методичних вказівок № 228/зп-24, обґрунтованості виставлених балів та браку ознак суб'єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання.
Дослідивши екзаменаційні відомості оцінювання практичних завдань, виконаних позивачем, суд першої інстанції констатував, що в них немає інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками № 228/зп-24 елемент оцінювання. У свою чергу недостатність такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. За таких обставин суд не має можливості пересвідчитись, чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного позивачем практичного завдання.
Суд наголосив, що вмотивованість рішення ВККС та викладення його змісту в такий спосіб, що дає можливість надати оцінку дотриманню Комісією вимог Методичних вказівок № 228/зп-24, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності.
Водночас ВККС не надала жодних доказів на підтвердження того, що екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 , дотрималась положень Методичних вказівок № 228/зп-24.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване в цій справі рішення у частині, що стосується ОСОБА_1 , не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування у відповідній частині.
Посилаючись на статтю 6 Конституції України, статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Закон України від 02 червня 2016 року
№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VII), суд першої інстанції зробив висновок, що проведення кваліфікаційного оцінювання суддів і визначення результатів іспиту є дискреційним повноваженням ВККС, у зв'язку з чим належним способом захисту порушених прав позивача визначив зобов'язати ВККС повторно оцінити практичні завдання (перше судове рішення, індивідуальний код учасника - 0092580, друге судове рішення, індивідуальний код учасника - 0002648) з урахуванням Методичних вказівок № 228/зп-24.
4. ВККС не погодилися з рішенням Касаційного адміністративного суду та звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою.
5. Велика Палата Верховного Суду 02 квітня 2026 року розглянула апеляційну скаргу ВККС на рішення Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року.
6. У цій справі Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою задовольнила апеляційну скаргу ВККС. Скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 990/165/25 в частині задоволених позовних вимог і ухвалила нове рішення про відмову в задоволенні позову.
7. Ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань:
- в оскаржуваному рішенні ВККС відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту в повноважному складі належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані;
- повноваження ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання є дискреційними;
- виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко;
- Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала оцінку діям ВККС у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на стадії кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання, зокрема, у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 800/166/17, від 8 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 9901/100/19, від 27 квітня 2019 року у справі № 9901/260/19, де наголошувала на легітимній меті дій Комісії щодо з'ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюють члени ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання;
- Комісія відреагувала на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання та затвердила своїм рішенням від 17 липня 2024 року Методичні вказівки № 228/зп-24;
- Методичні вказівки № 228/зп-24 є документом, що визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці та покликані забезпечити стандартизований підхід членів Комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також бути певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти розподіл балів;
- водночас затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі;
- немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер Методичних вказівок № 228/зп-24 неправильною чи нераціональною;
- здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів;
- результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому (загалом), а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання. Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання;
- ані Закон № 1402-VIII, ані Положення № 185/зп-24 не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання та окремої деталізації такої оцінки в екзаменаційній відомості;
- Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять обов'язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання;
- оцінювання практичних робіт здійснюється за власним внутрішнім переконанням членами ВККС, фіксується у підсумковій відомості і є дискреційними повноваженнями цього органу. Сама собою наявність затверджених Методичних вказівок не означає, що в екзаменаційній відомості мали відображатись, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожен його елемент, оскільки предметом оцінювання є практичне завдання в цілому, а не його окремі елементи;
- незгода із загальним балом, отриманим за практичне завдання, є суб'єктивним негативним ставленням позивача до результату кваліфікаційного оцінювання, проте така незгода сама по собі не є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування;
- позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.
Загальні висновки щодо вирішення спору по суті зводяться до такого:
1) результати оцінювання практичного завдання визначаються за бальною шкалою від 0 до 150 (позивач виконував практичне завдання типу 2, тому шкала оцінювання за кожним завданням складала від 0 до 75 балів);
2) нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту не запровадило для Комісії обов'язку з відображення в підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначених у Методичних вказівках № 228/зп-24;
3) Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом теж визначають сукупність (за шкалою) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання та визначення яких, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії в межах їхніх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.
8. Із цією постановою не погоджуємося, тому, керуючись частиною третьою статті 34 КАС України, висловлюємо свою окрему думку.
9. На наше переконання, висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що лише підсумкова оцінка виконаного позивачем практичного завдання є належною мотивацією оспорюваних у цій справі рішень ВККС без розкриття балів за кожним елементом, як це передбачено Методичними вказівками № 228/зп-24, є помилковим з таких міркувань.
10. Не повторюючись щодо мотивів, які вже неодноразово висловлені суддями в окремих думках щодо постанов Великої Палати Верховного Суду у спорах цієї категорії, наголошуємо на вимогах статей 6 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), які підлягають застосуванню відповідно до частини другої статті 3 КАС України і частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).
11. Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
12. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
13. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Про те, що остання є джерелом права, зазначено також в частині першій статті 17 Закону № 3477-IV.
14. Відповідно до практики ЄСПЛ приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, зокрема стосунків професійного або ділового характеру (рішення від 07 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії»). А обмеження, накладені на доступ до професії, визнані цим судом такими, що впливають на приватне життя (рішення від 27 липня 2004 року у справі «Сідабрас та Джяутас проти Литви»).
15. У рішенні від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. До того ж такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
16. ЄСПЛ у питанні здійснення судового контролю за реалізацією державними органами їхніх дискреційних повноважень послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 02 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 02 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).
17. У цій справі позивач оскаржив рішення ВККС, прийняті щодо нього за результатами виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), що мало наслідком визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, та припинення його участі в зазначеному конкурсі.
18. Відповідно, рішення відповідача безпосередньо зачіпають право позивача на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.
19. Водночас втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 статті 8 Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї цілі / цих цілей.
20. Отже, в цій справі перед судом постало завдання оцінити рішення ВККС, за яким відбулося втручання у приватне життя позивача, за трьома наведеними аспектами за статтею 8 Конвенції (оцінка законності, законної мети та необхідності такого «втручання»).
21. Спірні правовідносини стосуються оцінювання практичного завдання за адміністративною спеціалізацією, яке позивач виконав у межах проходження зазначеної вище конкурсної процедури.
22. Оскільки позивач за результатом виконання практичного завдання набрав 111 балів, що є меншим за 75 відсотків від максимально можливого бала, то у ВККС були формальні підстави визнати його таким, що не склав іспит, і, відповідно, не допустити його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» з одночасним припиненням його участі в зазначеному конкурсі.
23. Однак Положенням № 185/зп-24 визначено як мету практичного завдання - виявлення рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні, так і спосіб його оцінювання, який передбачає перевірку відповідності виконаного завдання встановленим критеріям (методичним вказівкам), із виставленням індивідуальних балів кожним членом екзаменаційної комісії. Такий підхід покликаний забезпечити об'єктивність, прозорість та комплексність оцінювання здатності учасника застосовувати норми права в умовах, наближених до реальної судової практики.
24. У Методичних вказівках № 228/зп-24, які ВККС затвердила на виконання наведених вище приписів Положення № 185/зп-24, вона визначила елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та кількість балів за кожен елемент оцінювання. Поряд із цим у примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 зазначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС може відступити від наведеної у Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).
25. На наше переконання, аналіз змісту Методичних вказівок № 228/зп-24 дозволяє констатувати, що в них ВККС обмежила дискрецію членів її екзаменаційної комісії щодо оцінювання практичного завдання та виставлення балів за нього, визначивши, яку саме кількість балів і за який конкретний елемент оцінювання вони можуть їх виставити. У виключних випадках, обумовлених особливостями обставин справи, модельне судове рішення у якій стало елементом практичного завдання, члени екзаменаційної комісії можуть відступити від наведеної у Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 % та за умови, що загальна кількість балів лишатиметься 75.
26. У Методичних вказівках № 228/зп-24 цілком однозначно та імперативно вказано, що перевірка практичного завдання здійснюється поелементно за чітко визначеною структурою та шкалою балів. Тобто Методичні вказівки № 228/зп-24 за їх суттю є керівною настановою (інструкцією) організаційно-методичного характеру, обов'язковою до виконання для екзаменаційної комісії на стадії перевірки й оцінювання практичного завдання.
27. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оцінювання практичного завдання, яке виконав кандидат, має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного в Методичних вказівках № 228/зп-24 елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення (за їх конкретними, визначеними цими Методичними вказівками, елементами), дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об'єктивної оцінки якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.
28. Такий підхід до оцінювання вимагає і відображення у рішенні Комісії відомостей про оцінку кожного елемента практичного завдання та кількості балів за кожен елемент оцінювання, що дозволить як учаснику конкурсу, так і суду, який перевіряє правомірність рішень Комісії, пересвідчитися в дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24, а отже, в обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб'єктивного підходу під час оцінювання. Відсутність деталізації в оцінюванні може викликати сумніви щодо об'єктивності процесу оцінювання та призвести до недостатньої обґрунтованості виставленого бала.
29. З доданих до матеріалів цієї справи документів неможливо встановити, які недоліки містило практичне завдання, що виконував позивач, які його елементи члени екзаменаційної комісії оцінили за низьким / високим балом, а отже, неможливо встановити, чому Комісія визнала позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, та припинила його участь у кваліфікаційному оцінюванні та в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
30. Відсутність такої деталізації унеможливлює перевірку того, чи дотрималася екзаменаційна комісія затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання, і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. Отже, за таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись, чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання практичного завдання, яке виконав позивач.
31. З огляду на викладене переконані, що суд першої інстанції правильно зазначив, що вмотивованість рішення ВККС та викладення його змісту в такий спосіб, що надає можливість оцінити, чи дотрималася Комісія вимог Методичних вказівок № 228/зп-24, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності.
32. Затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 із чітким визначенням можливої кількості балів, що виставляється за виконання кожного елемента практичного завдання, з урахуванням вимог пунктів 5.5.4, 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, зобов'язує Комісію встановлювати відповідність змісту практичного завдання, що виконав учасник, саме за кожним з елементів практичного завдання окремо з подальшим виставленням загальної кількості балів.
33. Слід наголосити, що в адміністративному процесі як виняток із загального правила у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на нього покладено обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, які були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
34. У спірному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, ВККС не надала доказів на підтвердження того, що її екзаменаційна комісія під час перевірки практичного завдання, яке виконав позивач, дотримувалася Методичних вказівок № 228/зп-24.
35. На наше переконання, у цій справі ВККС, яка є суб'єктом владних повноважень, не довела, що втручання за спірними рішеннями у гарантоване статтею 8 Конвенції право позивача на повагу до особистого життя, в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати й розвивати стосунки професійного характеру, відбулося на підставі закону та було необхідним і пропорційним.
36. Слід також наголосити, що у розглядуваній справі, оцінюючи практичне завдання, яке виконав позивач, Комісія застосовувала Положення № 185/зп-24. Саме на виконання цього Положення ВККС затвердила Методичні вказівки № 228/зп-24. Затвердження цих Методичних вказівок є новим досвідом у діяльності Комісії, який спрямовано на відкритість та доступність її діяльності. Під час проведення попередніх конкурсних процедур відповідні вказівки, які б дозволяли зрозуміти розподіл балів, не затверджувалися. Затвердження цих Методичних вказівок із чітким визначенням балів за кожен елемент практичного завдання з урахуванням вимог підпункту 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 зобов'язує Комісію встановлювати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному з елементів практичного завдання, затверджених цими вказівками.
37. Тому вважаємо, що у цій справі Велика Палата Верховного Суду не мала б застосовувати свою попередню практику оцінки дій ВККС у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на стадії кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання, сформовану за правового регулювання, відмінного тому, що маємо в цьому випадку.
38. На підставі наведеного, висловлюючи окрему думку, переконані, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 у частині, що стосується позивача, не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними.
39. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду мала ухвалити постанову, якою апеляційну скаргу ВККС залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судді: Т. Г. Стрелець
М. М. Гімон
О. А. Губська
В. В. Король
О. В. Кривенда
Н. М. Мартинюк