25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 711/7066/25
провадження № 61-6369ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кагарлицького районного суду Київської області, треті особи: ОСОБА_3 , Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,
У травні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року, в якій просить оскаржувані судові рішення змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 1 000 000,00 грн.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Представник заявника зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що у даній справі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як і відсутні взагалі спеціальні норми матеріального права, які б визначали та регулювали розмір відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Самі по собі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій обґрунтувати зазначену підставу касаційного оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков