25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 599/2484/22
провадження № 61-1438св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої
діє ОСОБА_2 , на постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зборівської міської ради територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення межі,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Зборівської міської ради територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення межі.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 липня
2023 року позов задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення дев'ятнадцятої сесії восьмого скликання Зборівської міської ради Тернопільської області від 19 листопада
2021 року № 3961 «Про затвердження акта встановлення межових знаків».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено
в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
1 488,60 грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня
2023 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Вароди П. Б.
про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1
на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі
16 000,00 грн.
22 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2., засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня
2023 року та додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду
від 28 грудня 2023 року в цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2023 року, додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Верховний Суд ухвалою від 15 квітня2024 року, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2024 року витребувані матеріали справи надійшли на адресу Верховного Суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК Українирозгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК Українипередбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну
від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам
статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції
не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
Оскільки суд касаційної інстанції не встановив необхідності надання пояснень сторонами у справі на стадії касаційного перегляду судових рішень, то підстави для розгляду справи за участю учасників справи в суді касаційної інстанції відсутні.
За таких обставин розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами, а копія судового рішення направлена у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі
п'яти суддів.
Згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до Зборівської міської ради територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання неправомірним рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення межі, призначити до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара