25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 945/2361/23
провадження № 61-3394ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області; ОСОБА_2 , про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем,
10 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Михайленко О. В., засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду
від 03 лютого 2026 рокуу зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 27 березня 2026 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та встановив заявниці строк для усунення її недоліків.
Заявниці роз'яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог вказаної ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявниці.
Копія ухвали Верховного Суду від 27 березня 2026 року направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу заявниці ОСОБА_1 , зазначену у касаційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .
Копію вказаної ухвали заявниця отримала 02 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки
про вручення судового рішення.
Згідно з повідомленням про доставлення електронного листа ухвалу про залишення касаційної скарги без руху від 27 березня 2026 року надіслано одержувачу, а саме представнику заявниці ОСОБА_1 - адвокату Михайленко О. В. в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 01 квітня 2026 року о 19:44:47.
Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того копія ухвали Верховного Суду від 27 березня 2026 року направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Михайленко О. В.,
а саме: АДРЕСА_2 , зазначену у касаційній скарзі.
10 квітня 2026 року конверт з копією ухвали Верховного Суду, адресований
адвокату Михайленку О. В. за вказаною в касаційній скарзі адресою повернувся
до Верховного Суду з довідкою Укрпошти «Причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше
не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
До суду касаційної інстанції від заявника не надходила заява про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Станом на 25 травня 2026 року вимоги ухвали Верховного Суду від 27 березня
2026 року заявниця не виконала, недоліки касаційної скарги не усунула і відомості
про те, що заявниця вживала заходи щодо усунення недоліків скарги, у Єдиній автоматизованій системі діловодства Верховного Суду відсутні.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги
у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими,
ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45;
«Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду,
не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання
(МПП «Голуб» проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
З огляду на імперативну вказівку процесуального закону оскільки у відведений судом строк, станом на 25 травня 2026 року, недоліки касаційної скарги
не усунуто, тому касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою
для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області; ОСОБА_2 ,
про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, вважати неподаною та повернути заявниці.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко