21 травня 2026 року
м. Київ
справа № 336/5775/22
провадження № 61-6539ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа- ОСОБА_2 , про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави та зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, держави Україна в особі Державної казначейської служби, треті особи: ОСОБА_2 , якзаконний представник малолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на суми виплаченої одноразової грошової допомоги та стягнення моральної шкоди,
У жовтні 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави.
У грудні 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 , звернулася до суду із зустрічним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 , як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_4 , про визнання права дитини на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як членом сім'ї/утриманцем загиблого, визнання права власності на суми виплаченої одноразової грошової допомоги та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2023 року позовні вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , в частині визнання за останньою права на одноразову грошову допомогу як члена сім'ї/утриманця загиблої особи захисника (рідного батька) старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, залишено без розгляду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2024 року позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави задоволено.
Стягнуто на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 безпідставно одержані грошові кошти у розмірі 3 750 000,00 грн.
Стягнуто на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 56 250,00 грн судових витрат зі сплати позивачем за первісним позовом судового збору.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання за дитиною ОСОБА_3 права власності на грошові кошти в сумі 3 750 000,00 грн частки одноразової допомоги як члена сім'ї/утриманця загиблої особи захисника (рідного батька) старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, які фактично отримані/виплачені на картковий рахунок матері дитини ОСОБА_1 та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє як законний представник від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2024 року у цій справі скасовано та ухвалено нову постанову наступного змісту.
Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 - законний представник малолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання за дитиною ОСОБА_3 , права власності на грошові кошти та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Визнано за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на грошові кошти в сумі 3 750 000,00 грн - частки одноразової допомоги як члена сім'ї/утриманця загиблої особи захисника (рідного батька) старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, які фактично отримані/виплачені на картковий рахунок матері дитини ОСОБА_1 . В решті вимог зустрічного позову відмовлено.
14 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року в указаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з наступних підстав.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
З урахуванням наведених норм ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з мотивувальної частини касаційної скарги обирати норми права, з застосуванням яких не погоджується заявник та визначати підстави касаційного оскарження на власний розсуд.
У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у касаційній скарзі узагальнено посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що належним зазначенням підстави касаційного оскарження судових рішень є посилання в касаційній скарзі на відповідний пункт (1-4) частини другої статті 389 ЦПК України, з наведенням його змісту та з викладенням належного обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення коштів набутих без достатньої правової підстави та зустрічним позовом ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, держави Україна в особі Державної казначейської служби, треті особи: ОСОБА_2 , як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на суми виплаченої одноразової грошової допомоги та стягнення моральної шкоди повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров