20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 451/1748/23
провадження № 61-6936св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Лопатинська селищна рада Шептицького району Львівської області, Комунальне підприємство Львівської обласної ради Червоноградське міське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 липня 2024 року у складі судді
Куцик-Трускавецької О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від
28 квітня 2025 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
Савуляка Р. В.,
Короткий зміст позовних вимог
07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради Червоноградське міське бюро технічної інвентаризації (далі - Червоноградське МБТІ), ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, договору дарування, визнання права власності на частку у майні колгоспного двору.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 і та двоє його братів - ОСОБА_4
і ОСОБА_5 та мати, ОСОБА_2 були членами колгоспного двору в АДРЕСА_1 . Головою двору був його батько, ОСОБА_7 .
З 15 квітня 1991 року у зв'язку зі змінами в законодавстві щодо форми власності колгоспні двори було припинено, однак за кожним з його членів залишено право власності на свою частку, а отже станом на 15 квітня
1991 року кожному з п'яти членів родини ОСОБА_8 у колишньому колгоспному дворі в с. Батиїв належало по 1/5 частини.
Позивач вказував, що Кустинська сільська рада, а в подальшому Лопатинська селищна рада не приймали жодних рішень щодо розподілу часток майна між зазначеними членами колгоспного двору, і реєстрація права власності на частку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводилась.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_7 .
У грудні 2021 року з копій свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що 10 березня 2005 року ОСОБА_7 отримав дублікат свідоцтва
серії НОМЕР_1 , у якому його було зазначено як одноосібного власника будинковолодіння в АДРЕСА_1 .
Цей дублікат свідоцтва батько отримав на підставі рішення виконкому Кустинської сільської ради від 08 лютого 2005 року № 7 замість втраченого свідоцтва про право власності, виданого 05 листопада 1990 року.
Виданий Кустинською сільською радою дублікат свідоцтва про право власності був зареєстрований в Червоноградському МБТІ за реєстраційним номером 10121313 від 08 квітня 2005 року.
ОСОБА_1 звертав увагу на те, що з рішення виконавчого комітету Кустинської сільської ради від 08 лютого 2005 року № 7 відомо, що ним надано дозвіл на підключення газу до літньої кухні жителю с. Батиїв ОСОБА_9 , тобто таке рішення немає нічого спільного з отриманням батьком дубліката свідоцтва про право власності на будинковолодіння.
Згідно з довідкою, виданою Червоноградським МБТІ, після смерті ОСОБА_1 власником в цілому, а не 2/5 частин житлового будинку стала мати
ОСОБА_2 , яка успадкувала будинковолодіння на
АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.
25 червня 2020 року згідно з договором дарування вказане будинковолодіння
і земельну ділянку з кадастровим номером 4623982200:02:001:0119
ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 .
Уважаючи, що він незаконно був позбавлений права на належну йому
1/5 частину будинковолодіння на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 просив:
1) визнати незаконними та скасувати:
- рішення виконкому Кустинської сільської ради від 08 лютого 2005 року № 7 «Про видачу дубліката свідоцтва»;
- дублікат свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 10 березня 2005 року, виданий Кустинською сільською радою ОСОБА_7 ;
- витяг з реєстру Червоноградського МБТІ від 08 квітня 2005 року, реєстраційний номер № 10121313, номер витягу 6954037;
2) скасувати договір дарування серія та номер 322, складений ОСОБА_2
25 червня 2020 року в інтересах ОСОБА_3 , який нотаріально посвідчений державним нотаріусом Радехівської нотаріальної контори, та державну реєстрацію права власності на житловий будинок, реєстраційний номер 2108942146239, і на земельну ділянку, кадастровий номер 4623982200:02:001:0119, реєстраційний номер 1533085846239.
3) визнати за ним право власності на 1/5 частину в майні колгоспного двору, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 23 липня
2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення виконкому Кустинської сільської ради від 08 лютого
2005 року № 7, дубліката свідоцтва про право власності та витягу з реєстру Червоноградського МБТІ від 08 квітня 2005 року, суд першої інстанції виходив із того, що задоволення цих позовних вимог права позивача не захистить.
Беручи до уваги правомірність переходу до ОСОБА_2 права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , а також урахувавши її право як власника розпоряджатися таким майном, суд дійшов висновку, що реалізація прав ОСОБА_2 шляхом дарування свого майна онукові
ОСОБА_3 є цілком законною та жодним чином не порушує прав позивача,
а тому вимога про скасування договору дарування задоволенню не підлягає.
Встановивши, що до моменту припинення існування колгоспного двору право власності на його майно було зареєстроване за ОСОБА_7 , а в подальшому це право правомірно набуте ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_4 , суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання права власності.
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 липня
2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року й ухвалити
у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення виконкому Радехівської районної ради від 25 жовтня 1990 року та свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 05 листопада 1990 року, видане
ОСОБА_7 , ніяким чином не надали йому прав одноосібного власника на зазначене будинковолодіння. Згідно із вказаним свідоцтвом майно колгоспного двору належало на праві спільної сумісної власності членам колгоспного двору, а саме: голові - ОСОБА_7 , дружині - ОСОБА_2 , синам: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , а не особисто ОСОБА_7 , як помилково вказали суди попередніх інстанцій. Заявник вказує, що свідоцтво
і копія виписки з господарської книг від 23 грудня 1993 року підтверджують той факт, що ОСОБА_7 з часу реєстрації будинковолодіння не був його одноосібним власником, а йому, як і іншим членам колгоспного двору, належала рівна частка, а саме 1/5 у майні колгоспного двору.
Заявник також вказує, що виконком Кустинської сільської ради не приймав рішення від 08 лютого 2005 року № 7 про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7 . Рішення про видачу дубліката приймалося, проте не 08 лютого 2005 року,
а 11 січня 2005 року. Дублікат свідоцтва про право власності не відповідає нормам закону, оскільки він не відтворює тексту оригіналу свідоцтва про право власності.
Оскільки ОСОБА_2 незаконно стала одноосібним власником майна колгоспного двору, то відчужувати його вона не мала права.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Радехівського районного суду Львівської області.
15 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
Згідно з витягом з погосподарських книг Кустинської сільської ради від
15 жовтня 1990 року будинковолодіння на АДРЕСА_1 рахувалося колгоспним двором, головою якого був ОСОБА_7 , членами: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 - діти.
Рішенням виконкому Радехівської районної ради народних депутатів Львівської області від 25 жовтня 1990 року № 188 вирішено оформити право власності ОСОБА_7 на житловий будинок в 1 частці в АДРЕСА_2 .
05 листопада 1990 року виконавчий комітет Радехівської міської ради видав свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок, згідно з яким будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого
є ОСОБА_7 на праві особистої власності.
У період з 02 жовтня 1989 року до 23 грудня 1993 року ОСОБА_1 був знятий
з реєстрації за адресою будинковолодіння на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 01 вересня 1989 року до 26 червня 1992 року перебував на навчанні у Берестечківському СПТУ-27 Волинської області.
Згідно з довідкою від 04 серпня 2021 року № 331, виданою Кустинським старостинським округом ОСОБА_1 , станом на 01 січня 1991 року
у домогосподарстві на АДРЕСА_1 проживали і були зареєстровані: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .
Рішенням Кустинської сільської ради від 08 лютого 2005 року № 7 жителю
с. Батиїв ОСОБА_9 надано дозвіл на газифікацію літньої кухні як тимчасового житла.
Рішенням виконавчого комітету Кустинської сільської ради від 08 лютого
2005 року № 7 вирішено видати дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7
10 березня 2005 року виконкомом Кустинської сільської ради видав
ОСОБА_7 дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 : тип об'єкта - будинок, адреса об'єкта - АДРЕСА_1 , форма власності - приватна, частка - 1/1. Підставою видачі свідоцтва вказано рішення виконкому Кустиської сільської ради від 08 лютого 2005 року № 7.
06 квітня 2005 року прийнято рішення про реєстрацію будинку за адресою:
АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 , підстава виникнення права власності - дублікат свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого 10 березня 2005 року виконком Кустинської сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Кустинської сільської ради від 08 лютого
2005 року № 7 та рішення Радехівського райвиконкому від 25 жовтня 1990 року № 188, замість втраченого свідоцтва про право власності, виданого
05 листопада 1990 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
21 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Радехівської державної нотаріальної контори, де повідомив, що відмовляється від належної йому частки спадщини на користь дружини спадкодавця ОСОБА_2 .
05 грудня 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності НОМЕР_3 , яким посвідчено право власності спадкоємця на 1/2 частину
в спільному сумісному майні, а саме житловому будинку на АДРЕСА_1 , набутого за час шлюбу з громадянином ОСОБА_7 .
05 грудня 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом ВМОИ № 865693, яким посвідчено, що вона є спадкоємцем у цілому майна спадкодавця ОСОБА_7 , у тому числі з урахуванням 3/4 частин майна, від якого відмовились спадкоємці: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно
від 28 грудня 2009 року № 24941040 станом на вказану дату власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя № 3620 від 05 грудня 2009 року, форма власності - приватна,
частка - 1/2.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно
від 28 грудня 2009 року № 24941097 станом на вказану дату власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину № 3623 від 05 грудня
2009 року, форма власності - приватна, частка - 1/2.
Станом на 31 грудня 2012 року будинок на
АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2
1/2 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та записано в реєстрову книгу № 1 за № 18 28 грудня 2009 року; 1/2 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Рішенням Лопатинської селищної ради від 17 квітня 2019 року № 61 змінено найменування вулиць в АДРЕСА_1 , зокрема АДРЕСА_3 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 серпня 2022 року № 306696913 відомо, що житловий будинок
на АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, серія та номер 322, від 25 червня 2020 року.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішення виконкому Кустинської сільської ради від 08 лютого 2005 року № 7, дубліката свідоцтва про право власності серії
НОМЕР_2 від 10 березня 2005 року, витягу з реєстру Червоноградського МБТІ від 08 квітня 2005 року, реєстраційний номер 10121313, номер витягу 6954037, скасування договору дарування та визнання за ним права власності на
1/5 частину в майні колгоспного двору, як на підставу заявлених вимог посилався на те, що він незаконно був позбавлений права власності на належну йому 1/5 частину будинковолодіння на
АДРЕСА_1 .
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та обраному позивачем способу захисту, колегія суддів враховує таке.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суди встановивши, що рішення виконкому Кустинської сільської ради від
08 лютого 2005 року № 7, яким видано дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , вичерпало свою дію шляхом видачі дубліката свідоцтва, а ОСОБА_1 не є учасником правовідносин з видачі дубліката свідоцтва на право власності, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення виконкому Кустинської сільської ради від 08 лютого
2005 року № 7, оскільки таке рішення не порушує права позивача.
При цьому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що визнання незаконним та скасування дубліката свідоцтва про право власності не призведе до відновлення прав позивача, оскільки документом, що встановлює право особистої власності батька позивача - ОСОБА_7 в цілому на житловий будинок є свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 05 листопада 1990 року, і таке свідоцтво, як і рішення виконкому Радехівської районної ради народних депутатів Львівської області від
25 жовтня 1990 року № 188 про його видачу, ніким не оспорюється.
Урахувавши законність рішення виконкому Кустинської сільської ради від
08 лютого 2005 року № 7 та дубліката свідоцтва про право власності серії
НОМЕР_2 від 10 березня 2005 року, виданого Кустинською сільською радою ОСОБА_7 , та взявши до уваги неналежність обраного позивачем способу захисту в частині вимоги про визнання незаконним та скасування витягу з реєстру Червоноградського МБТІ № 6954037 від 08 квітня 2005 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні цієї вимоги, оскільки у цьому випадку позивач просить скасувати не державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_7 на житловий будинок, а саме витяг
з реєстру Червоноградського МБТІ № 6954037 від 08 квітня 2005 року, що за своєю природою є лише однією з форм надання інформації з реєстру прав власності.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша, друга статті 319 ЦК України).
Суди установили, що 25 червня 2020 року власник спірного житлового будинку ОСОБА_2 подарувала цей житловий будинок своєму внукові ОСОБА_3 (сину позивача).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави
і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У частинах першій, третій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Взявши до уваги правомірність переходу до ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок, а також урахувавши її право як власника розпоряджатися таким майном, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування договору дарування, оскільки реалізація прав ОСОБА_2 шляхом дарування свого майна онукові є законною та жодним чином не порушує прав позивача, оскільки правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок позивачем не спростована.
Оскільки, за обставинами цієї справи, правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спірний житловий будинок позивач не спростував, немає підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання права власності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, суди надали сторонам спору мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності
у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні позову.
Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення цієї справи.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів і, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Радехівського районного суду Львівської області від
23 липня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 23 липня
2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун