break-word'>
22 травня 2026 року
м. Київ
справа № 353/55/25
провадження № 61-6605ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович, на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою власністю,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд визнати за ним в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Позовну заяву мотивував тим, що з 14 серпня 2008 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року.
Під час зареєстрованого шлюбу, ОСОБА_1 , 10 липня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу набула у власність житловий будинок на АДРЕСА_1 , а 21 липня 2015 року земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017) для обслуговування цього будинку.
Вказане майно набуте у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач не погоджується добровільно поділити спільне майно, що є підставою для його поділу в судовому порядку.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою власністю та просила суд визнати її особистою власністю спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та спірну земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га (кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017) за цією ж адресою вона набула за власні кошти, які отримала у дар від своєї матері ОСОБА_3 . Посилалась на те, що її мати ОСОБА_3 з 2009 року проживала та працювала в Іспанії та надсилала їй кошти через систему грошових переказів «Western Union», в тому числі для придбання спірного будинку та земельної ділянки під ним. Саме перед купівлею домоволодіння був здійснений переказ значної суми коштів для цієї мети. Також вказувала про те, що вона разом з матір'ю власними зусиллями та за власні кошти утримували придбане домоволодіння, тоді як ОСОБА_2 не мав доходу, не працював, жодних коштів у домоволодіння не вкладав, не брав та не бере участі в його утриманні. Їх сім'я жила за кошти ОСОБА_3 та у її квартирі в м. Івано-Франківську.
Оскільки спірне майно (житловий будинок і земельна ділянка) набуті нею за особисті кошти, а відповідач цей факт заперечує, вважаючи його спільним сумісним майном подружжя, ОСОБА_1 просила визнати це майно її особистою власністю в судовому порядку.
Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Івано-Фанківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/2 частину:
- житлового будинку загальною площею 45,7 квадратних метрів з господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 215638426256), с. Олеша, Івано-Франківська область;
- земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625686201:13:044:0017.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою власністю відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
15 травня 2026 року адвокат Голуб Г. С., діючи в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 328,00 грн.
В оскаржуваному заявником рішенні від 02 грудня 2025 року Тлумацький районний суд Івано-Франківської області установив, що відповідно до звіту про оцінку майна від 24 березня 2025 року ринкова вартість спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 , становить 96 000,00 грн. Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 24 березня 2025 року оціночна вартість спірної земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої на АДРЕСА_1 з кадастровим номером: 2625686201:13:044:0017, становить 125 000,0 грн. Вартість спірного нерухомого майна сторонами не заперечувалась.
Таким чином, ціна позову (загальна вартість майна - 210 000,00 грн) у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович, на рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою власністю
Судді:І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко
Ухвала оскарженню не підлягає.