20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 481/60/23
провадження № 61-7355св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А, Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Гелхвіідзе Джонда Романовича на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року у складі судді Вжещ С. І. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2025 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила виділити їй у натурі 2/3 частини нежитлової будівлі, що розташована на АДРЕСА_1 , та 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 4824510100:02:075:0020, яка розташована за вказаною адресою та призначена для обслуговування вказаної нежитлової будівлі, що є у спільній частковій власності; припинити право спільної часткової власності зазначені земельну ділянку та нежитлову будівлю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй належить на праві спільної часткової власності 2/3 частини нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 та 2/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 4824510100:02:075:0020 за цією ж адресою. ОСОБА_2 належить 1/3 частина зазначеного майна.
Сторони не можуть визначитися з порядком користування або поділом будівлі та земельної ділянки, ОСОБА_2 намагається самостійно здійснити поділ земельної ділянки, не допускає її в приміщення, а тому у неї відсутній доступ до майна, що належить їй за законом. Вважає, що вона як співвласник має право на виділ у натурі частки із спільного майна в розмірі по 2/3 частини зазначеного приміщення та земельної ділянки.
У зв'язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 05 червня 2024 року вимоги позову про поділ земельної ділянки залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новобузький районний суд Миколаївської області рішенням від 18 березня 2025 року позов задовольнив. Виділив ОСОБА_1 у натурі у власність 2/3 частки або 67/100 нежитлового приміщення-будівлі, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантом розподілу № 3, визначеним у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 01 квітня 2024 року № 115-222, а саме:
приміщення 1 першого поверху: «1-1» площею 207,10 кв. м; «1-2» площею 56,10 кв. м; «1-3» площею 4,50 кв. м; «1-4» площею 2,50 кв. м. Всього по першому поверху: 270,20 кв. м. По ринковій вартості першого поверху: 2 375 736,20 грн (270,20 кв. м х 8 792,51 грн);
приміщення підвалу: «0-2», площею 133,00 кв. м. По ринковій вартості підвалу: 935 535,30 грн (133,0 кв. м х 7 034,10 грн).
Виділив ОСОБА_2 у натурі у власність 1/3 частку або 33/100 нежитлового приміщення-будівлі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із варіантом розподілу № 3, визначеного висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 01 квітня 2024 року № 115-222, а саме:
приміщення 1 першого поверху: «1-2'» площею 57,30 кв. м; «1-5» площею 6,50 кв. м; «1-6» площею 61,60 кв. м, «1-7» площею 9,70 кв. м. Всього по першому поверху: 135,10 кв. м. По ринковій вартості першого поверху: 1 187 868,10 грн (135,10 кв. м х 8 792,51 грн);
приміщення підвалу: «0-1» площею 2,90 кв. м; «0-2'» площею 63,60 кв. м. Всього по підвалу: 66,50 кв. м. По ринковій вартості підвалу: 467 767,55 грн (66,50 кв. м х 7 034,10 грн).
Зобов'язав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попереднім узгодженням усіх перепланувань у встановленому порядку з компетентними органами з метою обладнання окремих ізольованих груп приміщень спільно для перепланування та ізоляції двох частин першого поверху будівлі:
встановити у приміщенні «1-2» перегородку, розділивши приміщення на дві окремі частини: приміщення «1-2» площею 56,10 кв. м; приміщення «1-2'» площею 57,30 кв. м, поштукатурити перегородку з обох сторін;
закласти отвір з приміщення «1-1» в приміщення «1-6» цеглою, поштукатурити перегородку з обох сторін.
Для перепланування та ізоляції двох частин підвалу будівлі:
встановити у приміщенні «0-2» перегородку, розділивши приміщення на дві окремі частини: приміщення «0-2», площею 133,0 кв. м; приміщення «0-2'» площею 63,60 кв. м, поштукатурити перегородку з обох сторін;
організувати вхід у підвал для 1-го співвласника із зовнішньої частини будинку.
Припинив право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд врахував, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 01 квітня 2024 року № 115-222 експерт запропонував перепланування з існуючих приміщень або виконання прибудови з облаштуванням допоміжних приміщень відповідно до чинних ДБН відповідно до розробленого робочого проекту ліцензованою проектною організацією. ОСОБА_1 із запропонованих варіантів поділу приміщення просила суд застосувати варіант № 1, а ОСОБА_2 не заперечувала проти застосування варіанта № 4. Суд вважав неприйнятним варіант № 1, оскільки підвальне приміщення за таким варіантом буде розділене несправедливо, а саме непропорційно до часток сторін, з урахуванням їх пояснень щодо неможливості експлуатації цієї частини нежитлового приміщення в підприємницьких цілях через часткове періодичне затоплення ґрунтовими водами. Також суд уважав недоцільним здійснення виділення часток приміщення за варіантом № 4, запропонованим відповідачем, а також варіантом № 2, оскільки в таких випадках сторони повинні будуть встановлювати перегородку в приміщенні 1-1, що потребуватиме суттєвих грошових вкладень та частково зупинить діяльність об'єкта торгівлі. Крім того, фасад будівлі буде змінений через необхідність встановлення вхідних дверей для другого співвласника, що вважається втручанням у несучі конструкції та може вплинути на міцність будівлі.
Суд визнав найбільш прийнятним з технічної та функціональної точки зору варіант № 3, за яким у приміщенні підвалу та першого поверху буде виділена частка, яка відповідає частці співвласника. Виділені частки мають окремі входи, вікна, допоміжні приміщення, можливість підходу до них та під'їзду, необхідні для здійснення підприємницької діяльності сторін.
Також суд урахував, що, крім своїх пояснень, в ході розгляду справи ОСОБА_2 жодних інших варіантів розподілу нежитлового приміщення суду не надала, клопотань про призначення експертизи не заявляла.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Миколаївський апеляційний суд постановою від 14 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Гелхвіідзе Д. Р., залишив без задоволення. Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У червні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гелхвіідзе Д. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 та постановах Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 445/972/17, від 24 січня 2024 року у справі № 454/2215/14, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/6266/20, від 16 червня 2021 року у справі № 462/1585/16-ц, від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що за наявності лише двох співвласників спірне майно підлягає саме поділу з визначенням окремих об'єктів нерухомості, а не виділу частки одному з них, оскільки у такій ситуації фактично змінюються майнові межі обох співвласників.
Суди не звернули уваги на те, що позов про виділ частки в натурі у цій справі було подано ОСОБА_1 , яка просила суд виділити їй у власність 2/3 частини нежитлової будівлі. Водночас ОСОБА_2 не подавала зустрічного позову про виділ належної їй 1/3 частини, не ініціювала поділу, не погоджувалася на жоден із запропонованих варіантів і прямо заперечувала проти поділу, оскільки не бажала здійснення виділу частки в натурі. Незважаючи на це, суд першої інстанції самостійно визначив порядок поділу, здійснивши виділ і для ОСОБА_2 , тобто вийшов за межі позовних вимог, а апеляційний суд також не звернув на це уваги.
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що вони є законними й обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 серпня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 01 грудня 2022 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л. М., спадкоємцями майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: 1) його мати ОСОБА_1 , яка успадкувала 2/3 частки у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовився батько спадкодавця ОСОБА_5 ; 2) його дружина ОСОБА_2 , яка успадкувала 1/3 частку у спадщині. Спадщина, на яку у вказаних частках видано це свідоцтво, складається з нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить померлому ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, виданого 26 квітня 2005 року Новобузькою міською радою Новобузького району Миколаївської області на підставі рішення виконавчого комітету Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області від 30 липня 2004 року № 293. За вказаною адресою розташована нежитлова будівля загальною площею 604,8 кв. м, зазначена на плані літерою «А».
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 01 грудня 2022 року приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л. М., спадкоємцями майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є: 1) його мати ОСОБА_1 , яка успадкувала 2/3 частки у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовився батько спадкодавця ОСОБА_5 ; 2) його дружина ОСОБА_2 , яка успадкувала 1/3 частку у спадщині. Спадщина, на яку у вказаних частках видано це свідоцтво, складається із: земельної ділянки для обслуговування об'єкта роздрібної торгівлі та комерційних послуг площею 0,0538 га, кадастровий номер 4824510100:02:075:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить померлому ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 607374, виданого Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області 06 квітня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А. В. 01 лютого 2007 року за реєстровим номером 181 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010702001558.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 01 квітня 2024 року № 115-222 провести поділ нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на самостійні частини нежитлової будівлі (земельні поліпшення) з окремими виходами, враховуючи планування, об'ємно-планувальні характеристики досліджуваної будівлі, інженерні комунікації, згідно з ідеальними частками співвласників та наближеними до них, у складі приміщень, офісу, виробничих та допоміжних приміщень, регламентованих вимогами ДБН, технічно є можливим.
Виходячи з особливостей розташування нежитлової будівлі на земельній ділянці, пропонується чотири варіанти поділу досліджуваного майна відповідно до побажань сторін у справі та наближених до ідеальних часток співвласників.
Зокрема, згідно варіантом поділу № 3 відповідно до ідеальних часток співвласників першому співвласнику ( ОСОБА_1 ) виділяється (2/3 частки або 67/100):
приміщення 1 першого поверху: «1-1» площею 207,10 кв. м; «1-2» площею 56,10 кв. м; «1-3» площею 4,50 кв. м; «1-4» площею 2,50 кв. м.
Всього по першому поверху: 270,20 кв. м. По ринковій вартості першого поверху: 2 375 736,20 грн (270,20 кв. м х 8792,51 грн);
приміщення підвалу «0-2» площею 133,00 кв. м. Всього по підвалу: 133,0 метрів квадратних. По ринковій вартості підвалу: 935 535,30 грн (133,0 кв. м х 7034,10 грн).
Загальна площа приміщень становить 403,20 кв. м, що відповідає ідеальній частці по належній загальній площі будівлі.
Загальна вартість майна складає 3 311 271,50 грн, що відповідає 67/100 часткам.
другому співвласнику ( ОСОБА_2 ) виділяється:
приміщення 1 першого поверху: «1-2'» площею 57,30 кв. м; «1-5», площею 6,50 кв. м; «1-6», площею 61,60 кв. м, «1-7», площею 9,70 кв. м. Всього по першому поверху: 135,10 кв. м. По ринковій вартості першого поверху: 1187868,10 грн (135,10 кв. м х 8792,51 грн);
приміщення підвалу «0-1» площею 2,90 кв. м; «0-2'» площею 63,60 кв. м. Всього по підвалу: 66,50 кв. м. По ринковій вартості підвалу: 467767,55 грн (66,50 кв. м х 7034,10 грн).
Загальна площа приміщень становить 201,60 кв. м, що відповідає ідеальній частці по належній загальній площі будівлі.
Загальна вартість майна становить 1 655 635,75 грн, що дорівнює 33/100 часткам.
Фактичні частки співвласників, після поділу нежитлової будівлі становить:
у першого співвласника ( ОСОБА_1 ) - 67/100 частки, що відповідає ідеальній частці;
у другого співвласника ( ОСОБА_2 ) - 33/100 частки, що відповідає ідеальній частці.
Сума грошової компенсації відсутня.
Для ізоляції двох окремих частин будівлі, літ. А для 1-го і 2-го співвласників пропонується перепланування, а саме:
Для перепланування і ізоляції двох частин першого поверху будівлі необхідно:
встановити в приміщенні «1-2» перегородку, розділивши приміщення на дві окремі частини: приміщення «1-2» площею 56,10 кв. м; приміщення «1-2'» площею 57,30 кв. м, поштукатурити перегородку з обох сторін;
закласти отвір з приміщення «1-1» в приміщення «1-6» цеглою, поштукатурити перегородку з обох сторін.
Для перепланування та ізоляції двох частин підвалу будівлі необхідно:
встановити в приміщенні «0-2» перегородку, розділивши приміщення на дві окремі частини: приміщення «0-2» площею 133,0 кв. м; приміщення «0-2'» площею 63,60 кв. м, поштукатурити перегородку з обох сторін;
організувати вхід в підвал для 1-го співвласника із зовнішньої частини будинку.
На підставі викладеного, експерт запропонував перепланування з існуючих приміщень або виконати прибудови з облаштуванням допоміжних приміщень відповідно до чинних ДБН відповідно до робочого проекту, розробленого ліцензованою проектною організацією.
Під час оформлення прав власності позивачка і відповідачка отримали правовстановлюючі документи на належне їм майно у виді свідоцтва про право на спадщину за законом і технічний паспорт на об'єкт нежитлової нерухомості, з визначенням його площі згідно із правовстановлюючим документом в розмірі 604,8 кв. м. Приміток про самочинність будівлі, набутої спадкоємцями на праві власності, на час отримання правовстановлюючих документів технічна документація не містить, як не містить таких позначок й інвентарна справа, складена за об'єктом за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов'язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У частині третій статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми, виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, відповідно до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що перебуває в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Водночас у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи норми статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку. Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об'єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється (див. пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25)).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2025 року у справі № 372/1281/21, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні юридичні норми. У разі помилкового посилання позивача не на ту норму закону суд, встановивши підстави позову, застосовує норму закону, яка регулює правовідносини сторін, незалежно від згоди на це позивача чи відповідача.
Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності. У позивачки частка в праві спільної часткової власності в розмірі 67/100, а у відповідачки в розмірі 33/100.
Метою пред'явлення цього позову є припинення права спільної часткової власності на спірне майно між позивачкою та відповідачкою шляхом здійснення поділу нежитлового приміщення в натурі.
Зміст оскаржуваних рішень у цій справі свідчить про те, що місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, фактично здійснив поділ спірного нежитлового приміщення згідно із запропонованим експертом варіантом № 3, який є найбільш прийнятним з технічної та функціональної точки зору.
Разом з цим, задовольняючи позов, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що є підстави для часткового його задоволення, і застосував норми статті 364 ЦК України, які регулюють виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності.
При цьому суди попередніх інстанцій не врахували, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об'єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві і відповідачеві.
При цьому не є виходом за межі позовних вимог визначення частки майна відповідача при поділі майна двох співвласників, оскільки суд в рішенні має зазначити, яка частка із спірного майна надається відповідачу.
З огляду на це, місцевий суд в цілому дійшов правильного висновку про задоволення позову про поділ спірного майна, однак застосував не ті норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду не звернув на це належної уваги.
Водночас безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди позбавили права сторони відповідача заявити клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, оскільки місцевий суд урахував, що, крім своїх пояснень, в ході розгляду справи ОСОБА_2 жодних інших варіантів поділу нежитлового приміщення суду не надала, клопотань про призначення експертизи з наведенням обґрунтованих підстав не заявляла. Не заявлялось такого клопотання під час розгляду справи і в апеляційному суді.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, оскаржувані судові рішення необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки дію рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2025 року, у зв'язку із закінченням касаційного провадження його дію необхідно поновити.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гелхвіідзе Джонда Романовича задовольнити частково.
Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 травня 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Поновити дію рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 18 березня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко
В. М. Коротун