25 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/822/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026
(головуючий - Євсіков О. О., судді: Корсак В. А., Алданова С. О.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В. В.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (далі - Банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, скаржник) на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" Паламарчука В. В. (далі - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо неоскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку звернутися до відповідного суду із вмотивованою заявою про поновлення строку на оскарження ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та оскаржити зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому порядку.
2. На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила про порушення її корпоративних прав на отримання активів Банку як його акціонера, оскільки уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку Паламарчук В. В. в порушення статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не вжив заходів з оскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023. У зв'язку з такою бездіяльністю уповноваженої особи Паламарчука В. В. виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1419, яким затверджені зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, внаслідок яких загальна сума акцептованих вимог кредиторів була збільшена на 7 234 644 571,17 грн та становила 8 075 512 000,15 грн. У подальшому, 05.12.2023 виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 1553 "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, яким погодила збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги - ДПС на суму 550 000 000,00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог в безготівковій формі.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у задоволенні клопотання Фонду про залишення позову без розгляду через зловживання процесуальними правами відмовлено й позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження; стягнуто з Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 9 084,00 грн; у решті позовних вимог відмовлено.
4. 18.03.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги Фонду та Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у цій справі скасував у частині, якою задоволено вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження; прийняв у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив, в іншій частині суду першої інстанції залишив без змін; стягнув з Шевцової А. В. на користь Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Паламарчука В. В. 10 900,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги, на користь Державного бюджету України 7 267,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та на користь Фонду 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. 05.05.2026 Фонд подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини абзаци, зазначені у прохальній частині цієї касаційної скарги.
6. 08.05.2026 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" заперечення проти відкриття касаційного провадження, оскільки вважає, що скаржник не навів належного обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги, а також розглянувши заперечення позивачки, установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.
8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
10. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
11. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
12. Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
13. У касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження визначає випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
14. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
15. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
16. В обґрунтування зазначеної підстави скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, і помилково послався на судове рішення у справі № 910/5736/24 як на преюдицію. Однак скаржник чітко не зазначає, яку(які) саме норму(норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суд апеляційної інстанцій неправильно застосував чи не застосував в оскаржуваному судовому рішенні, а також не наводить обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свої висновки.
17. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, щодо застосування статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, й зазначає, що на сьогодні триває ліквідаційна процедура та продаж майна (активів) банку (інформація міститься на офіційному веб-сайті Фонду) обставина, за якої акціонери могли б отримати право на отримання надлишкового майна наразі не настала, а тому наразі права чи інтереси позивачки з цієї підстави не є порушеними і заявлення будь-яких позовів з цієї підстави є щонайменше передчасним. Водночас в цій частині скаржник не визначає підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.
18. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржниці строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
19. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
20. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
21. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
22. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 1, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
23. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
25. Позов у цій справі подано у 2025 році, а предметом касаційного оскарження є вимога немайнового характеру, а саме в частині визнання протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку щодо неоскарження у судовому порядку ППР № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, № 2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 та пропуску строку їх судового оскарження.
26. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
27. Таким чином відповідно до вимог касаційної скарги, скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, який розраховано таким чином: 3 028,00 грн х 200 % х 0,8.
28. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.
29. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
30. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2026 у справі № 910/822/25 залишити без руху.
2. Встановити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 16-18 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова