13 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16870/23 (911/1658/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю представника Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - Приходька Я. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026
у справі № 910/16870/23 (911/1658/21)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович
про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, скасування актів про протест векселів про неоплату, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, -
в межах справи № 910/16870/23
за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
про визнання банкрутом, -
Історія справи
04.06.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - ПрАТ "МАУ", позивач) до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП МА "Бориспіль", відповідач, скаржник) про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, скасування актів про протест векселів про неоплату, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.
Того ж дня 04.06.2021 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів нотаріуса та заборони вчиняти будь-які дії, зокрема накладати арешт на майно та кошти ПрАТ "МАУ", та/або зупиняти видаткові операції за рахунками авіакомпанії.
Господарський суд Київської області ухвалою від 07.06.2021 у справі №911/1658/21 заяву позивача про забезпечення позову задовільнив частково. Зупинив стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.: від 24.04.2020 зареєстрований в реєстрі за №1254; від 14.05.2020 зареєстрований в реєстрі за №1442, від 14.05.2020 зареєстрований в реєстрі за №1443, від 14.05.2020 зареєстрований в реєстрі за №1444; від 21.05.2020 зареєстрований в реєстрі за №1519; від 11.06.2020 зареєстрований в реєстрі за №1759; від 11.06.2020 зареєстрований в реєстрі за №1760; від 11.06.2020 зареєстрований в реєстрі за №1761; від 26.06.2020 зареєстрований в реєстрі за №2014; від 26.06.2020 зареєстрований в реєстрі за №2015; від 30.07.2020 зареєстрований в реєстрі за №2600; від 30.07.2020 зареєстрований в реєстрі за №2601; від 30.07.2020 зареєстрований в реєстрі за №2602; від 30.07.2020 зареєстрований в реєстрі за №2603; від 30.07.2020 зареєстрований в реєстрі за №2599; від 30.07.2020 зареєстрований в реєстрі за №2597; в решті вимог заяви про забезпечення позову відмовив.
Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, ДП МА "Бориспіль" оскаржило її в апеляційному порядку.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21 залишено без змін.
У мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, виснував, що розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 129 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, такі покладаються на скаржника.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 касаційну скаргу ДП МА "Бориспіль" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 911/1658/21 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2021 зупинено провадження у справі № 911/1658/21 до остаточного вирішення справи №910/11857/20.
У той же час ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/16870/23 про банкрутство ПрАТ "МАУ".
Ухвалою від 14.05.2025 Господарський суд Київської області постановив поновити загальне позовне провадження у справі № 911/1658/21, задовольнити клопотання ДП МА "Бориспіль" про передачу справи за підсудністю, передати справу № 911/1658/21 за позовом ПрАТ "МАУ" до ДП МА "Бориспіль", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, скасування актів про протест векселів про неоплату, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/11857/20 про банкрутство ПрАТ "МАУ".
Ухвалою від 23.05.2025 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) Господарський суд міста Києва постановив позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження, відкрити провадження та призначити підготовче засідання на 06.08.25 о 11:30.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №910/16870/23 (911/1658/21) позовну заяву ПрАТ "МАУ" про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, скасування актів про протест векселів про неоплату, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню в межах справи № 910/16870/23 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, враховуючи неявку позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце підготовчого засідання, неповідомлення останнім про причини своєї неявки, а також неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зазначена ухвала суду першої інстанції в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалась.
Короткий зміст заяви
26.08.2025 від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат та скасування забезпечення.
У поданій заяві відповідач просив суд першої: скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21; стягнути з позивача на користь відповідача суму коштів у розмірі 4 540, 00 грн понесених судових витрат відповідача у цій справі щодо сплати судових зборів за подання апеляційної та касаційної скарг, докази сплати яких наявні у матеріалах справи, а саме:
- за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21 в сумі 2 270,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 17.06.2021 №3045);
- за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 911/1658/21 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21 в сумі 2 270,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 11.10.2021 №5403).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №910/16870/23 (911/1658/21) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі №910/16870/23 (911/1658/21) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Ухвалу суд першої інстанції обґрунтував тим, що витрати відповідача на судовий збір у апеляційному та касаційному провадженні були спричинені ініціюванням ним оскарження судового рішення і не є витратами, які підлягають стягненню з позивача внаслідок залишення позову без розгляду, а, крім того, до заяви про розподіл судових витрат відповідачем не додано доказів (платіжних інструкцій) вказаних витрат.
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач (ДП МА "Бориспіль") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив: скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 по справі № 910/16870/23 (911/1658/21); постановити нову ухвалу, якою заяву ДП МА "Бориспіль" задовольнити, стягнути з позивача на користь відповідача суму коштів у розмірі 4 540,00 грн понесених судових витрат відповідача у цій справі щодо сплати судових зборів за подання апеляційної та касаційної скарг, докази сплати яких наявні у матеріалах справи, а саме:
- за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21 в сумі 2 270,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 17.06.2021 №3045);
- за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 у справі № 911/1658/21 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21 в сумі 2 270,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 11.10.2021 №5403).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу ДП МА "Бориспіль" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі №910/16870/23(911/1658/21) залишено без змін.
У мотивах зазначеної постанови апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 4 540,00 грн у зв'язку з тим, що через залишення без задоволення відповідних скарг ДП МА "Бориспіль", витрати зі сплати судового збору мають покладатись на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Додатково суд апеляційної інстанції врахував обставини того, що у постанові від 06.09.2021, якою ухвалу Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21 залишено без змін, Північний апеляційний господарський суд зазначив, що розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника, тобто, на ДП МА "Бориспіль".
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, відповідач (ДП МА "Бориспіль") подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) скасувати та постановити ухвалу, якою заяву ДП МА "Бориспіль" задовольнити, стягнути з позивача на користь відповідача 4 540 грн понесених судових втрат відповідача у цій справі щодо сплати судових зборів за подання апеляційної та касаційної скарг.
Касаційну скаргу відповідач мотивував порушенням норм процесуального права зокрема статей 123, 129, 226, 237 та 244 ГПК України, що полягають у такому:
- враховуючи вимоги пункту 3 частини першої статті 129 ГПК України та те, що позивач не звільнений від сплати судового збору, судові витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у справі покладаються на позивача (аналогічний висновок Верховного Суду викладено у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21 та від 18.11.2022 у справі № 905/458/21);
- розподіл судового збору здійснюється між сторонами спору відповідно до частини першої статті 129 ГПК України в залежності від результатів розгляду справи по суті. ГПК України не передбачено розподілу судових витрат за результатами апеляційного чи касаційного перегляду ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 18.06.2018 у справі № 914/31/18);
- твердження суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові про те, що Північний апеляційний господарський суд у постанові від 06.09.2021 у справі № 911/1658/21 вже здійснив розподіл витрат, про які просив відповідач у заяві, і це є підставою для відмови у задоволенні такої заяви, суперечать нормам частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України та пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, оскільки право здійснити розподіл понесених відповідачем витрат у виді судового збору мав право здійснити лише суд першої інстанції;
- враховуючи, що відповідачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги внаслідок неправомірних дій позивача та зловживання таким своїми процесуальними правами, які полягали у поданні позовної заяви, заяви про забезпечення позову, заяви про зупинення провадження у справі та безпідставної неявки в судові засідання по цій справі після поновлення провадження у справі, що призвело до залишення позову без розгляду, то такі понесені витрати відповідача підлягають стягненню з позивача на підставі статей 123, 129 ГПК України;
- оскільки оригінали платіжних інструкцій знаходяться в матеріалах справи, необхідності в наданні копій цих платіжних інструкцій до суду першої інстанції у відповідача не було, а позиція названого суду в цій частині не відповідає положенням статті 80 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Іншими учасниками справи відзивів на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Касаційне провадження
16.02.2026 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга ДП МА "Бориспіль".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 05.03.2026 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП МА "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21); призначив касаційну скаргу до розгляду на 08.04.2026 о 11:00.
Ухвалою від 08.04.2026 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) до 06.05.2026 о 10:15.
У зв'язку з відпустками суддів Жукова С. В. та Картере В. І. 04.05.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Погребняк В. Я.
Ухвалою від 06.05.2026 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) до 13.05.2026 о 10:00.
Судове засідання 13.05.2026 відбулось за участю представника скаржника - ДП МА "Бориспіль", який надав пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги, з огляду на таке.
Предметом судового розгляду є заява відповідача про розподіл судових витрат (у виді судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду про забезпечення позову) за наслідком залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з частиною другою цієї статті про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Частинами першою - третьою статті 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
За змістом частин п'ятої, шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Аналіз статей 129 (розподіл судових витрат) та 130 ГПК України (розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною стосовно загальних правил розподілу судових витрат.
Такий правовий висновок викладено у додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 910/7169/18 з посиланням на близьку за змістом правову позицію у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 у справі №903/317/20.
Отже, у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Водночас частина перша статті 123 ГПК України встановлює, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.
Колегія суддів враховує, що зміст норм статей 129, 130 ГПК України не охоплює питання розподілу саме витрат зі сплати судового збору між позивачем та відповідачем або компенсацію таких витрат з державного бюджету України на користь однієї із сторін у справі у разі залишення позову без розгляду.
Втім, імперативний зміст наведеної вище частини другої статті 226 ГПК України передбачає постановлення судом у разі залишення позову без розгляду відповідної ухвали, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат (до яких згідно з частиною першою статті 123 цього Кодексу належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи), про повернення судового збору з бюджету.
Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105) та ін.
Також Верховний Суд бере до уваги те, що залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, є негативним правовим наслідком для позивача.
У зв'язку з викладеним та зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо можливості застосування аналогії у процесуальному праві, колегія суддів вважає, що у разі залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України відповідач відповідно до приписів частини третьої статті 129, частини п'ятої статті 130 та частини другої статті 226 цього Кодексу має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним не лише витрат, пов'язаних з розглядом справи, а й витрат щодо сплати судового збору, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
З матеріалів цієї справи, що розглядається, вбачається та судами попередніх інстанції встановлено, що разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову.
Така заява (про забезпечення позову) частково буда задоволена ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2021, яка була залишена без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 та постановою Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 911/1658/21.
У зв'язку з оскарженням цієї ухвали відповідачем було сплачено судовий збір за подання відповідної апеляційної скарги в сумі 2 270,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 17.06.2021 № 3045) та за подання касаційної скарги в сумі 2 270,00 грн (згідно з платіжним дорученням від 11.10.2021 №5403).
Ухвалою від 14.05.2025 Господарський суд Київської області постановив, зокрема, передати справу № 911/1658/21 за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/11857/20 про банкрутство позивача.
Ухвалою від 23.05.2025 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) Господарський суд міста Києва постановив позовну заяву розглядати за правилами загального позовного провадження, відкрити провадження та призначити підготовче засідання на 06.08.25 о 11:30.
У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) позовну заяву в межах справи №910/16870/23 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України через неявку позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце підготовчого засідання, неповідомлення останнім про причини своєї неявки, а також неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
26.08.2025 від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат та скасування забезпечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 у справі №910/16870/23 (911/1658/21) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 07.06.2021 у справі № 911/1658/21.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції в цілому керувалися тим, що витрати відповідача на судовий збір у апеляційному та касаційному провадженні були спричинені ініціюванням ним оскарження судового рішення (ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову) і не є витратами, які підлягають стягненню з позивача внаслідок залишення позову без розгляду (у розумінні частини п'ятої статті 130 ГПК України).
Втім, Верховний Суд не може погодитися із правомірністю та справедливістю такого правозастосування, з огляду на таке.
Колегія суддів враховує, що з матеріалів цієї справи вбачається звернення позивачем із відповідним позовом та заявою про його забезпечення у червні 2021 року, чинність ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову протягом більш як чотирьох років та подальша процесуальна поведінка позивача у спосіб, що спричинив залишення позовної заяви без розгляду.
У цьому зв'язку Верховний Суд зауважує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Своєю чергою, зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам господарських процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у господарських справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий господарський спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.
Ураховуючи зазначене та наведені вище обставини цієї справи у їх сукупності, Верховний Суд погоджується з викладеною у касаційній скарзі позицією відповідача про те, що звернення позивача із позовом у цій справі разом із заявою про його забезпечення зумовили понесення відповідачем витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на судові рішення, ухвалені за результатом розгляду вказаної заяви [про забезпечення позову], тоді як саме відповідна процесуальна поведінка позивача у подальшому мала наслідком залишення позовної заяви без розгляду.
З цих підстав відшкодування таких витрат відповідача (зі сплати судового збору за апеляційне та касаційне оскарження відповідного судового рішення), на переконання Верховного Суду, має бути негативним правовим наслідком саме для позивача, що свідчитиме про дотримання принципу добросовісності у господарському процесі та недопустимості зловживання процесуальними правами.
При цьому з огляду на наведені вище мотиви Верховного Суду, у разі залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України відповідач відповідно до приписів частини третьої статті 129, частини п'ятої статті 130 та частини другої статті 226 цього Кодексу має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним не лише витрат, пов'язаних з розглядом справи, а й витрат щодо сплати судового збору, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За таких обставин, заява відповідача про розподіл судових витрат (у виді судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду про забезпечення позову) підлягала задоволенню.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, помилково керувався тим, що витрати відповідача на судовий збір у апеляційному та касаційному провадженні (щодо оскарження ухвали про часткове задоволення заяви про забезпечення позову) не є витратами, які підлягають стягненню з позивача внаслідок залишення позову без розгляду.
Такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій у сукупності приписів частини третьої статті 129, частини п'ятої статті 130 та частини другої статті 226 ГПК України.
Більше того, стверджуючи, що до заяви про розподіл судових витрат відповідачем не додано доказів (платіжних інструкцій) вказаних витрат, суд першої інстанції, у порушення вимог процесуального закону, залишив поза увагою, що оригінали відповідних платіжних інструкцій знаходяться в матеріалах справи (платіжне доручення від 17.06.2021 № 3045 - т. 1 м.о.у., а.с. 113; платіжне доручення від 11.10.2021 № 5403 - т. 2 м.о.у., а. с. 9), у зв'язку з чим необхідності в наданні копій цих платіжних інструкцій у відповідача не було, а позиція названого суду в цій частині не відповідає положенням статті 80 ГПК України.
Колегія суддів також зауважує, що розподіл судового збору здійснюється між сторонами спору відповідно до частини першої статті 129 ГПК України в залежності від результатів розгляду справи по суті, тоді як цим Кодексом не передбачено розподілу судових витрат за результатами апеляційного чи касаційного перегляду ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду. У цьому зв'язку безпідставним є й висновок апеляційного суду про те, що Північний апеляційний господарський суд у постанові від 06.09.2021 у справі № 911/1658/21 вже здійснив розподіл витрат, про які просив відповідач у заяві, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з доводами скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень за розглядом заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема приписи статей 86, 129, 130, 226, 269 ГПК України, у зв'язку з чим дійшли помилкових висновків щодо відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги відповідача та скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення - про задоволення заяви ДП МА "Бориспіль" про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 129, 130, 240, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі № 910/16870/23 (911/1658/21) скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про розподіл судових витрат задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4, ЄДРПОУ 14348681) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ЄДРПОУ 20572069) 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп. понесених судових витрат зі сплати судових зборів за подання апеляційної та касаційної скарг.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк