25 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 905/177/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026
у справі № 905/177/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майт-Сіті Юніті"
про банкрутство, -
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.02.2026 заяву ОСОБА_1 від 01.02.2026 про заміну кредитора його правонаступником задоволено частково; замінено кредитора у справі №905/177/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" (ідентифікаційний код 42100015) на його правонаступника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на суму грошових вимог у частині основного боргу у розмірі 881544,11 грн; в іншій частині заяви відмовлено; ліквідатору ухвалено внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Майт-Сіті Юніті", м. Краматорськ Донецької області.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.02.2026 у справі № 905/177/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 від 01.02.2026 про заміну кредитора його правонаступником.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Рікард" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.02.2026 у справі № 905/177/25 задоволено. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.02.2026 у справі № 905/177/25 скасовано. У заяві ОСОБА_1 від 01.02.2026 про заміну кредитора його правонаступником відмовлено повністю.
До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №905/177/25 та прийняти нове рішення, яким ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.02.2026 залишити в силі.
Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
12.05.2026 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Рікард" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження, у якому заявник просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №905/177/25 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 предметом перегляду якої була ухвала господарського суду Донецької області від 16.02.2026, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає окремому касаційному оскарженню
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №905/177/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.05.2026.
Розглянувши матеріали касаційної скарги та вказаного заперечення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 905/177/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з такого.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється правонаступництво кредитора у справі про банкрутство. Заміна кредитора у справі про банкрутство правонаступником відповідно до статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства тягне за собою внесення змін до затвердженого ухвалою господарського суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Процесуальне правонаступництво за ст. 52 ГПК України допускає заміну сторін у справі - позивача, відповідача і не має наслідком внесення змін до затвердженого ухвалою місцевого суду реєстру вимог кредиторів щодо особи кредитора.
Отже, існує суттєва відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим ГПК України.
Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов'язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства), а отже, належить до першої групи питань.
Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені ГПК України, і зокрема ст. 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства). Отже, в залежності від цього мають застосовуватися ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства - ст. ст. 255, 287 ГПК України.
Вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, Кодекс України з процедур банкрутства). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства).
Враховуючи викладене, необхідно зазначити, що вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою на судове рішення у справі про банкрутство №905/177/25 щодо заміни кредитора правонаступником необхідно керуватися приписами ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, якою визначено порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.
Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026, прийнята за результатом перегляду ухвали Донецької області від 16.02.2026 у справі №905/177/25 про часткове задоволення заяви про заміну кредитора на його правонаступника, можливість оскарження якої у касаційному порядку не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ.
Аналогічний правовий висновок щодо оскарження судових рішень щодо заміни сторони правонаступником у справі про банкрутство міститься в ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 50/311-б, згідно з якою у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду ухвал про заміну (відмову у заміні) кредитора на його правонаступника (частина третя статті 9 КУзПБ, частина 3 статті 8 Закону про банкрутство).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 у справі №905/177/25, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, не розглядається.
З урахуванням викладеного та керуючись, статтями 234, 235, 255, 287, 304, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №905/177/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2026.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік