25 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 918/1181/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
у справі № 918/1181/24
за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області
до Мирогощанського аграрного фахового коледжу
та Фермерського господарства "Голдфілд"
про визнання недійсним договору та повернення земельних ділянок,
Керівник Дубенської окружної прокуратури Рівненської області (надалі - Прокурор, Скаржник) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (надалі - Міністерство, Позивач 1) та Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Мирогощанського аграрного фахового коледжу (надалі - Коледж, Відповідач 1) та Фермерського господарства "Голдфілд" (надалі - ФГ "Голдфілд", Відповідач 2) з позовом про:
- визнання недійсним договору про надання послуг з обробітку земель в обсязі повного сільськогосподарського циклу №11/04/2-24 від 11.04.2024 з додатками, укладеного між Коледжем та ФГ "Голдфілд" (надалі - договір про надання послуг);
- зобов'язання ФГ "Голдфілд" повернути Коледжу земельні ділянки з кадастровими номерами: 5621684200:08:017:0029 (площею 60 га, яка знаходиться за адресою: с. Костянець Дубенського району Рівненської області); 5621684200:08:014:0032 (площею 45,7309 га, яка знаходиться за адресою: с. Липа Дубенського району Рівненської області); 5621684200:08:016:0029 (площею 24,5445 га, яка знаходиться за адресою: с. Липа Дубенського району Рівненської обл.); 5621684200:08:001:0004 (площею 65 га, яка знаходиться за адресою: с. Мирогоща Дубенського району Рівненської області).
В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що під виглядом укладення договору про надання послуг сторони фактично оформили платні орендні відносини щодо спірних земельних ділянок на користь Відповідача 2. На думку Прокурора, фактичний зміст договору свідчили про користування земельними ділянками на платній основі, що має ознаки оренди землі, попри формальне визначення предмета правочину як надання послуг.
Прокурор вказував, що Відповідач 1 не є власником спірних земельних ділянок і не наділений законом повноваженнями щодо їх передачі в користування чи оренду третім особам. Відтак, укладення спірного договору відбулося з перевищенням меж наданих Відповідачу 1 прав як користувача земельної ділянки.
За твердженням Прокурора, умови правочину суперечили вимогам земельного законодавства та приписам частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту", якою обмежено використання майна закладів освіти для здійснення діяльності, не пов'язаної безпосередньо з освітнім процесом.
З огляду на викладене, Прокурор, керуючись статтями 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, наполягав на визнанні оспорюваного договору недійсним, і як наслідок повернення спірної земельної ділянки Коледжу.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.04.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2025, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи відповідні рішення, суди виходили з того, що Прокурором не доведено удаваності спірного правочину та не встановлено підстав для визнання його недійсним.
Суди зазначили, що:
- Відповідач 1 та Відповідач 2 діяли в межах наданої їм компетенції, укладений між ними договір не суперечить видам господарської діяльності, які вони здійснюють, а його зміст відповідає вимогам чинного законодавства;
- станом на день вирішення спору договір був виконаний сторонами, Відповідач 1 після підписання актів приймання-передачі став набувачем результатів наданих послуг, зокрема врожаю, вирощеного в межах виконання договору про надання послуг;
- Прокурором не подано доказів, які б свідчили про фактичну передачу Відповідачу 2 у володіння чи користування спірних земельних ділянок, а сам факт виконання робіт та надання послуг з обробітку цих земель (у тому числі зі збирання врожаю) не свідчить про вибуття земель із постійного користування Відповідача 1.
За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора як у частині визнання договору про надання послуг недійсним, так і в частині зобов'язання Відповідача 2 повернути земельні ділянки.
Постановою Верховного Суду від 29.10.2025 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.04.2025 у справі № 918/1181/24 залишено без змін.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що підставою для відкриття провадження заявник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пов'язуючи необхідність касаційного перегляду з питанням правильного застосування судами статті 80 Закону України "Про освіту".
Втім, у ході касаційного перегляду встановлено, що фактичні обставини спору не містять ознак, які б обумовлювали застосування частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту". За відсутності матеріально-правових передумов для застосування зазначеної норми колегія суддів виснувала про відсутність підстав для перегляду судових рішень у касаційному порядку за пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з цим Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Разом з тим, під час розгляду справи колегія суддів встановила, що Міністерством, як органом управління майном підпорядкованих закладів освіти, не було в повній мірі виконано покладені на нього функції щодо:
- належного та своєчасного розгляду звернень Коледжу стосовно укладення договорів, пов'язаних з використанням земельної ділянки державної власності;
- надання підпорядкованому закладу чітких і вмотивованих роз'яснень щодо правомірного механізму залучення інших осіб до обробітку земель та необхідності дотримання процедури погодження договорів, що передбачають використання державного майна;
- здійснення превентивного контролю за тим, щоб договірні відносини Коледжу з третіми особами не виходили за межі дозволених законом способів використання земельної ділянки та не створювали ризиків порушення вимог бюджетного законодавства і законодавства у сфері управління об'єктами державної власності.
У зв'язку з чим Суд 29.10.2025 постановив окрему ухвалу, для її направлення до Міністерства для розгляду викладених у ній висновків, організації належного реагування на виявлені порушення та недоліки в управлінні використанням земельних ділянок державної власності підпорядкованими закладами освіти, а також вжиття організаційних та інших передбачених законодавством заходів, спрямованих на їх усунення та недопущення виникнення подібних судових спорів у майбутньому.
Також пунктом 2 резолютивної частини відповідної ухвали було постановлено повідомити Суд про результати розгляду окремої ухвали у місячний строк з дня її отримання.
При цьому при постановленні зазначеної ухвали колегія суддів виходила з того, що відсутність належного, своєчасного та предметного реагування з боку органу управління не лише не усуває правової невизначеності для підпорядкованої установи, а й об'єктивно сприяє виникненню та існуванню судових спорів, пов'язаних із правовим режимом використання земель державної власності та оформленням договірних відносин щодо них.
Суд також зазначив, що Міністерство як орган управління державними закладами освіти повинно виходити з того, що земельні ділянки, надані таким закладам у користування, за своєю природою потребують постійного належного обслуговування, утримання й упорядкування, у тому числі шляхом їх обробітку. Відтак саме на Міністерство покладається обов'язок не лише формально обліковувати такі землі, а й завчасно та системно вирішувати питання їх фінансового забезпечення, зокрема шляхом передбачення у відповідних бюджетних програмах необхідних видатків на їх утримання та обробіток, розроблення відповідних підходів до їх використання в освітньому процесі та господарській діяльності закладів освіти. У разі ж відсутності можливості належного фінансування обробітку окремих земельних ділянок Міністерство може ініціювати вирішення питання щодо доцільності подальшого їх перебування у користуванні конкретних закладів освіти, перегляду цілей та способів їх використання, у тому числі із урахуванням потреб держави та територіальних громад, а також ризиків зміни спеціального правового режиму, встановленого для земель, що використовуються у сфері освіти.
Вказана ухвала була отримана Міністерством 26.12.2025. За таких обставин Міністерство повинно було повідомити Суд про результати розгляду окремої ухвали не пізніше 27.01.2026 включно.
У частині другій статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи зобов'язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Втім, станом на 20.05.2026 Міністерством не надано Суду жодної відповіді щодо результатів розгляду окремої ухвали Суду від 29.10.2025.
За таких обставин колегія суддів виходить з того, що Міністерство, отримавши окрему ухвалу та будучи обізнаним із встановленим судом обов'язком повідомити про результати її розгляду у визначений строк, не виконало покладений на нього процесуальний обов'язок.
При цьому Позивачем не надано будь-яких відомостей, які б свідчили про вжиття Міністерством заходів реагування на встановлені в окремій ухвалі обставини, про розгляд відповідних висновків суду, усунення причин та умов, що сприяли виявленим порушенням, або про наявність об'єктивних причин, які перешкоджали своєчасному наданню відповідної інформації.
Отже, Міністерство, не забезпечивши жодного реагування на окрему ухвалу Верховного Суду від 29.10.2025 та не повідомивши Суд у визначений строк про результати її розгляду, фактично не виконало вимог, покладених на нього зазначеною ухвалою.
Таке невиконання вимог окремої ухвали свідчить не лише про формальне порушення встановленого судом строку, а й про неналежну процесуальну поведінку Міністерства, що виявилася у фактичному ігноруванні судового рішення та відсутності будь-якого реагування на встановлені у ньому обставини.
Відповідно до частин першої-другої статті 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Частиною п'ятою статті 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Ураховуючи приписи статей 42, 131, 135 Господарського процесуального кодексу України, а також встановлену Судом обставину ненадання Міністерством будь-якої відповіді на окрему ухвалу Верховного Суду від 29.10.2025 у цій справі у визначений строк, Суд виходить з наявності підстав для застосування до Міністерства заходу процесуального примусу у вигляді штрафу та одночасного встановлення нового строку для надання належної відповіді щодо результатів розгляду зазначеної окремої ухвали від 29.10.2025.
Крім того, з огляду на характер допущеного порушення, Міністерству належить з'ясувати особу або структурний підрозділ, до повноважень яких належало забезпечення розгляду окремої ухвали Суду від 29.10.2025 та підготовка відповіді на неї, а також провести відповідну перевірку щодо виконання такими особами покладених на них службових обов'язків.
Про результати такого реагування, у тому числі щодо вжитих організаційних заходів, причин ненадання відповіді у встановлений строк та результатів перевірки дій відповідальних осіб, Міністерство має повідомити Суд у встановлений строк.
Додатково Суд зазначає, що відповідно до статті 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керуючись статтями 42, 131, 132, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Повторно зобов'язати Міністерство освіти і науки України повідомити Верховний Суд про результати розгляду окремої ухвали Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 918/1181/24 у місячний строк з дня отримання цієї ухвали.
2. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України надати Верховному Суду інформацію щодо посадової особи або структурного підрозділу, до повноважень яких належало забезпечення розгляду окремої ухвали Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 918/1181/24 та підготовка відповіді за результатами її розгляду, провести відповідну перевірку щодо виконання такими особами покладених на них службових обов'язків, а також повідомити Верховний Суд про результати такого реагування, зокрема про причини ненадання відповіді у встановлений строк, результати перевірки дій відповідальних осіб та вжиті організаційні заходи, у місячний строк з дня отримання цієї ухвали.
3. Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) у дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за ухилення від вчинення дій, покладених судом штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984,00 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні).
Стягувач - Державна судова адміністрація України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795; Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету 21081100);
Боржник - Міністерство освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185).
4. Ухвала про стягнення штрафу відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, який набирає чинності з 25.05.2026, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 26.08.2026.
5. Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко