Справа № 212/7307/26
1-кс/212/538/26
про арешт майна
25 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026041730000464 від 17 травня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -
На розгляд слідчого судді надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041730000464 від 17 травня 2026 року за ч.4 ст.296 КК України про накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділенням ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026041730000464 від 17 травня 2026 року за правовою кваліфікацією ч.4 ст.296 КК України.
Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12026041730000464 встановлено, 16.05.2026 до ЧЧ ВП №3 КРУП надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 біля будинку №3 по вулиці Зимових Походів в Покровському районі міста Кривий Ріг, приблизно о 20:00 годині, безпричинно, грубо порушиючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, із застосуванням предмету, схожого на пістолет, здійснив в його сторону постріл, чим спричинив тілесні ушкодження.(ЄО 11611 від 16.05.2026).
В ході досудового розслідування опитано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пояснив, що 16.05.2026 приблизно о 18:00 годині він разом із своєю дружиною ОСОБА_6 та компанією друзів відпочивали у дворі буд. 3 по вул. Зимових Походів в Покровському районі міста Кривого Рогу. В цей час ОСОБА_6 пішла до закладу «Бургер КР», що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів, буд. 1, де у останньої виник конфлікт з невідомим чоловіком. Через деякий час до їхньої компанії підійшли три невідомі особи, один із них та здійснив постріл в його бік з пістолету та він побачив кров.
Опитано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила, що 16.05.2026 вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 та компанією друзів відпочивали у дворі буд. 3 по вул. Зимових Походів в Покровському районі міста Кривого Рогу. Приблизно о 18:00 годині вона пішла до закладу «Бургер КР», що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів, буд. 1, де у останньої виник конфлікт з невідомим чоловіком, який представився власником «Бургер КР», після чого вона вийшла із закладу та пішла до компанії. Приблизно о 20:00 годині до них підійшли троє невідомих осіб та почалась бійка, в ході якої один із них дістав пістолет та почав стріляти, куди саме не знає, оскільки одразу відбігла у сторону та побачила як у її чоловіка ОСОБА_4 йде кров з голови.
17.05.2026 року о 02 годині 00 хвилин (час фактичного затримання 02 годин 00 хвилин в приміщенні кабінету №217 ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Кривий Ріг вул. Костя Гордієнка 7, відповідно до ст. ст. 40, 104, 131,132, 208-211, 213 КПК України затримано особу, підозрювану у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
17.05.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 затримано в порядку ст.208 КПК України, в ході обшуку вилучено речі, які мають значення речового доказу та за якими планується проведення ряд судових експертиз а саме: 1 ключ від автомобіля; 7 предметів, схожих на патрони 9 мм; мобільний телефон «Iphone»; предмет, схожий на пістолет «Форт-9р» з маркуванням на рамці та на затворі «ВІ126509»; 2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 , які упаковано до спец. пакетів НПУ.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи що, виявлене та вилучене майно в ході затримання підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: 1 ключ від автомобіля; 1 ключ від автомобіля; 7 предметів, схожих на патрони 9 мм; мобільний телефон «Iphone»; предмет, схожий на пістолет «Форт-9р» з маркуванням на рамці та на затворі «ВІ126509»; 2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 , які упаковано до спец. пакетів НПУ, можуть бути використані як доказ факту, що встановлюється під час кримінального провадження, крім того вищеозначені речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Вилучені речі 1 ключ від автомобіля; 1 ключ від автомобіля; 7 предметів, схожих на патрони 9 мм; мобільний телефон «Iphone»; предмет, схожий на пістолет «Форт-9р» з маркуванням на рамці та на затворі «ВІ126509»; 1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_5 1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_2 .
На даний момент, вилучене майно а саме: 1 ключ від автомобіля; 7 предметів, схожих на патрони 9 мм; мобільний телефон «Iphone»; предмет, схожий на пістолет «Форт-9р» з маркуванням на рамці та на затворі «ВІ126509»; 2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 , які упаковано до спец. пакетів НПУ - згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України вважаються тимчасово вилученим майном.
В судовому засіданні слідчий, клопотання підтримали у повному обсязі і просив його задовольнити, послався на обставини, що зазначенні в клопотанні.
В судовому засіданні ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_8 просили суд відмовити в задоволенні клопотання, щодо арешту ключів від автомобіля, мобільного телефону та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, щодо накладення на інші речі не заперечують.
В судовому зсіданні встановлено, що 17 травня 2026 року заведено кримінальне провадження за ч.4 ст..296 КК України.
Слідчий суддя встановив, що постановою про визнання речових доказів у кримінальному провадженні від 17 травня 2026 року, 1 ключ від автомобіля; 7 предметів, схожих на патрони 9 мм; мобільний телефон «Iphone»; предмет, схожий на пістолет «Форт-9р» з маркуванням на рамці та на затворі «ВІ126509»; 2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.
Ознайомившись із матеріалами доданими до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, окрім іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя встановив, що кримінальне провадження порушено за частиною 4 статтею 296 КК України.
Стаття 100 КПК України, передбачає, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведених вимог закону, арешт значеного у клопотанні майна та речей, необхідно здійснити з передбаченою положеннями п.1 ч.2 ст.170 КПК України метою, а саме для збереження речових доказів, крім того, для використання в подальшому розслідуванні, речові доказів необхідно запобігти можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на те, що метою накладення арешту є забезпечення збереження вказаного майна як речових доказів, оскільки таке майно відповідає ознакам ст. 98 КПК України. Водночас, слідчий суддя вважає, що слідчим до клопотання про арешт майна належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин не додано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність: - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує, що арешт майна лише з мотивів винесення постанови про визнання його речовим доказом без доведення достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу не узгоджується з положеннями законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2021 (провадження № 11-410сап20).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ) як джерело права.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини передбачено ст. 9 ч. 5 КПК України.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Амюр проти Франції" , "Колишній король Греції та інші проти Греції" , "Малама проти Греції" , "Україна-Тюмень проти України", "Спорронг та Льонрот проти Швеції" констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію "законів". Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
З огляду на обставину та не дання належних та допустимих доказів слідчим щодо арешту майна, а саме: 1 ключ від автомобіля, мобільний телефон «Iphone», 2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 , слідчий суддя дійшов висновку, що наявність правових підстав для арешту майна відсутні, а тому в задоволенні клопотання в цій частині потрібно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Постановив:
Клопотання слідчого про накладення арешту - задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення особистого обшуку особи при затриманні особи, а саме:
7 предметів, схожих на патрони 9 мм;
предмет, схожий на пістолет «Форт-9р» з маркуванням на рамці та на затворі «ВІ126509»; із забороною володінням, користуванням та розпорядженням.
У задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході проведення особистого обшуку особи при затриманні особи, а саме:
1 ключ від автомобіля, мобільний телефон «Iphone», 2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасат д.н. НОМЕР_1 , відмовити
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1