Номер провадження 4-с/201/51/2026
ЄУН 2-10231/11
про залишення скарги без розгляду
25.05.2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Давидовської Т.В. розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» на рішення, дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,
установив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС», скаржник) звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ДВС), заінтересована особа: ОСОБА_1 , відповідно до якої просить суд:
-визнати, що строк звернення ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця не пропущено;
-у разі якщо суд дійде висновку про формальний пропуск строку - визнати причини пропуску строку поважними та поновити ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» пропущений процесуальний строк встановлений законом на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця;
-визнати протиправними дії/бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ванжі О.В., про закінчення виконавчих проваджень, № 39136577, № 39136545 та скасувати постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень;
-зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити ВП № 39136577 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2013 № 2-10231/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» коштів на загальну суму 2 225 716,79 грн, яке 29.11.2016 закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
-зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відновити ВП № 39136545 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2013 № 2-10231/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» коштів на загальну суму 4 614 038,92 грн, яке 29.11.2016 закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник вважає, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки він має обчислюватися не з дати винесення постанов державного виконавця у 2016 році, не з моменту отримання загальної інформації про завершення виконавчих проваджень, не з листа від 20 квітня 2023 року № 15479/05.2-08, а саме з моменту фактичного отримання повної, належної та юридично значимо інформації, яка дала змогу встановити порушення права. Водночас, на обґрунтування клопотання про поновлення строку представник скаржника зазначає, що лист від 20 квітня 2023 року не давав можливості сформувати обґрунтовану судову скаргу. Він не був джерелом повної інформації про порушення права, а лише підтверджував формальний факт існування завершених виконавчих проваджень. Наводить розширене та деталізоване обґрунтування хронології подій, причин процесуальних строків, неможливості своєчасного звернення до суду та необхідності забезпечення ефективного судового захисту. Вказує, що ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС», а також його правопопередники - Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (далі - ПАТ «ФІДОБАНК») та Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» - протягом тривалого часу здійснювали системні, послідовні, активні та добросовісні дії, спрямовані на забезпечення виконання остаточного судового рішення, встановлення місцезнаходження виконавчих документів, з'ясування фактичного стану виконавчих проваджень, встановлення причин невиконання судового рішення, а також перевірку законності рішень, дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби. Протягом багатьох років стягувач та його правонаступники не втрачали процесуального інтересу до виконання рішення суду та не припиняли здійснювати заходи, спрямовані на захист свого права. Звертає увагу на те, що поведінка скаржника протягом усього періоду характеризувалася як активна, добросовісна, послідовна та спрямована виключно на забезпечення реального виконання судового рішення.
Зазначає, що особливого значення у даній справі набуває те, що до моменту отримання офіційних відповідей Міністерства юстиції України довідок органів державної виконавчої служби, інформації від суду, нотаріальних органів та інших установ у січні-лютому 2024 року скаржник об'єктивно не мав достатнього обсягу достовірної, повної та юридично значущої інформації, яка дозволяла б встановити саме факт порушення його права, характер такого порушення, його наслідки та реальний обсяг незаконних дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби.
Лише після отримання відповіді Міністерства юстиції України від 12 січня 2024 року № 6334/184182-33-23/20.3.1 та довідок органів державної виконавчої служби від 15-16 лютого 2024 року скаржнику стало відомо про істотні та критичні обставини, які свідчили про реальне порушення його права та без невиправданого зволікання звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця. Саме з цього моменту скаржник отримав достатній, повний та юридично значущий обсяг інформації для усвідомлення характеру порушення свого права та формування належної правової позиції для звернення до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця. На думку скаржника важливо також враховувати, що до моменту звернення до суду у 2023-2024 роках тривало активне адміністративне оскарження дій та бездіяльності органів державної виконавчої служби. Такі дії свідчать не про бездіяльність чи недобросовісність скаржника, а навпаки - про його активну процесуальну поведінку, спрямовану на отримання необхідної інформації та документів для формування повної, належної та обґрунтованої правової позиції.
Скаржник вважає, що така поведінка повністю відповідає стандарту добросовісної процесуальної поведінки та свідчить про відсутність будь-якого умисного затягування процесу або зловживання процесуальними правами.
Крім того, просить суд врахувати складні об'єктивні обставини, в яких перебував скаржник, що пов'язані як із виконанням професійних обов'язків, та і зі станом здоров'я. А також, загальновідомі надзвичайні обставини, які існували на території України та об'єктивно вливали на можливість своєчасного здійснення процесуальних дій.
На думку скаржника всі наведені обставини у сукупності свідчать про наявність поважних, об'єктивних, істотних та незалежних від волі скаржника причин, які підлягають обов'язковому врахуванню судом під час вирішення питання щодо процесуальних строків та забезпечення права на ефективний судовий захист.
Дослідивши матеріали скарги суд дійшов таких висновків.
Установлено, що Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 26 листопада 2012 року у справі № 2-10231/11, яке набрало законної сили 27 березня 2013 року, солідарно стягнув із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПСП «Заготзерно» на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 1087 у розмірі 4 614 038,92 грн, заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 1312 у розмірі 2 225 716,79 грн, а також 1 700,00 грн державного мита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
За заявою стягувача ПАТ «Фідобанк» Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська видав 12 (дванадцять) виконавчих листів у справі № 2-10231/11.
На підставі зазначених виконавчих листів ДВС області відкрив виконавчі провадження № 39136577 та № 39136545, які з 02 серпня 2013 року до 29 листопада 2016 року перебували на примусовому виконанні у державного виконавця Ванжі О. В.
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 05 листопада 2020 року задовольнив заяву ТОВ «Спектрум Ессетс» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінив стягувача - ПАТ «Фідобанк» - його правонаступником ТОВ «Спектрум Ессетс» у виконавчому провадженні у цивільній справі № 2-10231/11 за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПСП «Заготзерно» про стягнення кредитної заборгованості.
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 25 травня 2023 року заяву ТОВ «ФК «Централ Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження задовольнив частково. Замінив стягувача - ТОВ «Спектрум Ессетс» - його правонаступником ТОВ «ФК «Централ Фінанс».
25 травня 2014 року боржник за виконавчими провадженнями № 39136577 та № 39136545 ОСОБА_2 помер.
У виконавчому провадженні № 39136577 державний виконавець прийняв постанову від 29 листопада 2016 року про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що під час виконання вимог виконавчого документа та вжиття заходів примусового виконання встановлено факт смерті боржника ОСОБА_2 .
Аналогічну постанову від 29 листопада 2016 року про закінчення виконавчого провадження з тих самих підстав державний виконавець прийняв і у виконавчому провадженні № 39136545.
У поданій скарзі представник ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» просить визнати строк на звернення із цією скаргою до суду не пропущеним, а у випадку, якщо суд дійде висновку про пропущення строку на звернення, визнати причини пропуску поважними та поновити ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» пропущений процесуальний строк встановлений законом на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця.
Насамперед суд має вирішити про те, чи дотримано скаржником строк звернення до суду зі вказаною скаргою.
Згідно зі ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Принцип верховенства права, закріплений у ст. 10 ЦПК України передбачає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata.
Строки на подання скарги можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення або підстави для поновлення строку не встановлені, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки, відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховний Суд у постанові від 21 червня 2022 року, винесеній по справі №2610/16140/2012 зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
У постанові від 07 липня 2022 року по справі №712/12377/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод. За загальним правилом строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, або відсутні докази поважності причин пропуску такого строку, скарга залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що перед тим як переходити до розгляду скарги по суті, суд повинен встановити чи дотримався скаржник встановленого законом (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України) десятиденного строку звернення до суду з цією скаргою.
Вирішення питання дотримання заявником процесуального строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, оцінка клопотанню про його поновлення та поважності причин пропуску такого строку, з'ясування цих обставин має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення до суду за відсутності поважних причин є залишення скарги без розгляду або її повернення заявнику.
19 травня 2026 року ТОВ «ФК «Централ Фінанс» подало до суду скаргу на рішення, дії та бездіяльність ДВС, у якій, зокрема, просило поновити строк на подання такої скарги.
У заяві ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» про поновлення строку йдеться про те, що починаючи у 2014-2016 роках стягувач та представники вчиняли дії щодо отримання інформації про стан виконання рішення суду, звертались до органів державної виконавчої служби, нотаріальних та інших установ. У 2016-2018 роках стягувач та уповноважені особи продовжували звертатися до органів ДВС, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, нотаріальних органів та інших компетентних органів з метою отримання інформації про стан виконавчих документів та виконання рішення суду. У 2023-2024 роках скаржник та його представник активізували адміністративне оскарження дій і бездіяльності органів ДВС, подавали скарги до органів ДВС різних рівнів, Національного банку України, Міністерства юстиції України, зверталися до Міністра юстиції України, направляли адвокатські запити, витребовували довідки, інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відповіді суду, який видав виконавчі документи, та відповіді державної нотаріальної контори. 12 січня 2024 представник заявника отримав відповідь Міністерства юстиції України № 6334/184182-33-23/20.3.1 за підписом Директора Департаменту державної виконавчої служби, в якій зазначено наступну інформацію про завершення виконавчих проваджень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 16 лютого 2024 року представник отримав довідку № 05.1-34/8154 відділу примусового виконання рішень про завершення виконавчих проваджень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону. Вважав, що через триваючу бездіяльність органів ДВС, через умисне приховування інформації, через ненадання повної інформації на численні запити, стягувач був позбавлений можливості звернутись до суду зі скаргою.
Суд акцентує увагу на тому, що предметом скарги є фактично оскарження саме рішень державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, а, отже, відсутні підстави стверджувати про триваючий характер бездіяльності державного виконавця.
З відповіді, наданої представникові заявника ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС», від Управління ЗПВР у Дніпропетровській області від 20 квітня 2023 року № 15479/05.2-08, на адвокатський запит від 14 квітня 2023 року, у період з 02 серпня 2013 року до 29 листопада 2016 року на виконанні Відділу ПВР УЗПВР у Дніпропетровській області перебували виконавчі провадження, за якими боржником був Зануда В. В., а саме:
-виконавче провадження № 39136545 з примусового виконання виконавчого листа № 2-10231/11, виданого 22 січня 2013 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПСП «Заготзерно» на користь ПАТ «Фідобанк» грошових коштів у загальному розмірі 4 614 038,92 грн, яке згідно з постановою державного виконавця від 29 листопада 2016 року закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
-виконавче провадження № 39136577 з примусового виконання виконавчого листа № 2-10231/11, виданого 22 січня 2013 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПСП «Заготзерно» на користь ПАТ «Фідобанк» грошових коштів у загальному розмірі 2 225 716,79 грн, яке згідно з постановою державного виконавця від 29 листопада 2016 року також закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, з квітня 2023 року ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» обізнане про завершення виконавчих проваджень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та про можливі порушення його прав та свобод державним виконавцем, однак зі скаргою на його рішення він звернувся до суду 26 лютого 2024 року, тобто з пропуском визначеного ст. 449 ЦПК України строку.
Відтак, ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» пропустило визначений ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання за вказаними виконавчими провадження вже вирішувалося судами.
Зокрема, ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ухвалою від 14 березня 2024 року скаргу ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» задоволено частково:
-визнано неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця ДВС Ванжі О. В. щодо закінчення виконавчих проваджень № 39136577 та № 39136545, а також скасував постанови про закінчення зазначених виконавчих проваджень;
-зобов'язано ДВС відновити виконавче провадження № 39136577 з примусового виконання виконавчого листа № 2-10231/11, виданого 22 січня 2013 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ФІДОБАНК» грошових коштів у загальному розмірі 2 225 716,79 грн, яке було закінчено 29 листопада 2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
-зобов'язано ДВС відновити виконавче провадження № 39136545 з примусового виконання виконавчого листа № 2-10231/11, виданого 22 січня 2013 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ФІДОБАНК» грошових коштів у загальному розмірі 4 614 038,92 грн, яке було закінчено 29 листопада 2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;
-у задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Поставною Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково:
-ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2024 року в частині зобов'язання ДВС відновити виконавчі провадження № 39136577 та № 39136545 з примусового виконання виконавчих листів Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ «ФІДОБАНК» грошових коштів у загальному розмірі 2 225 716,79 грн та 4 614 038,92 грн скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні відповідних вимог скарги ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС»;
-у решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Поставною Верховного Суду від 18 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду у суді першої інстанції 10 квітня 2026 року постановлено ухвалу про відмову ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» у поновленні строку на подання скарги та скаргу ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» на рішення, дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишено без розгляду.
У вказаному рішенні суд виснував, що зазначені скаржником обставини, зокрема: необізнаність протягом тривалого часу про фактичний стан відповідних виконавчих проваджень та про прийняті у них процесуальні рішення, через тривалу бездіяльність органів державної виконавчої служби, отримання повної інформації лише у січні-лютому 2024 року та подання скаргу у розумний строк після того, як заявнику фактично стало відомо про оскаржувані рішення, дії та бездіяльність; не є поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду зі даною скаргою на постанови державного виконавця, в зв'язку з чим підстави для його поновлення відсутні.
Водночас, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2026 року призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року у цивільній справі за скаргою ТОВ «ФК «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» на рішення, дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Отже, на даний час ухвала суду за наслідками розгляду питання про поновлення строку скарга, під час розгляду якої вирішувалось питання про поважність причин пропуску процесуального строку звернення до суду зі скаргою оскарження рішень ДВС, що є предметом розгляду даної скарги, перебуває на стадії апеляційного перегляду і не набрало законної сили.
Слід зауважити, що скаржником не зазначено в скарзі про вищезазначені обставини та не вказано які додаткові суттєві обставини у підтвердження поважних причин пропуску процесуального строку не були предметом розгляду у вищевказаній справі і яким вже судом надано оцінку та здійснено висновок про відсутність підстав для його поновлення. Надання протилежної оцінки вказаним фактам вочевидь не буде сприяти дотриманню принципу правової визначності до завершення апеляційного перегляду.
Оскільки дане процедурне питання не врегульовано процесуальним законом в Розділі VII «Судовий контроль за виконання рішень» ЦПК України суд вважає за можливе застосувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), зокрема п. 4 ч.1 ст.257 ЦПК України, відповідно до яких суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того, варто зауважити, що у порушення ч.2 ст.183, ч.4 ст.448 ЦПК України заявником не додано докази надіслання (надання) скарги іншим учасникам справи (провадження) - боржникам, зокрема ОСОБА_3 та ПСП «Заготзерно», що є самостійною підставою для повернення її заявнику без розгляду за приписами ч. 4 ст.183, ч.5 ст.448 ЦПК України.
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що скаргу належить залишити без розгляду.
Керуючись ст. 127, 257.261, 447-451 ЦПК України, суд
постановив:
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТРАЛ ФІНАНС» на рішення, дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_1 , залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.В. Давидовська