Іменем України
25 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/253/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Прилуцької окружної прокуратури, код ЄДРПОУ 0291011425;
вул. В'ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;
в інтересах держави в особі:
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 38053846
вул. Пантелеймонівська, 12, м. Чернігів, 14017;
позивача-2: Сухополов'янської сільської ради, код ЄДРПОУ 04415867;
вул. Чернігівська, 32, с. Сухополова, Прилуцький район, Чернігівська область, 17542;
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»,
код ЄДРПОУ 44768034;
вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601
предмет спору про відшкодування шкоди у розмірі 203643,13 грн
Учасники справи не викликались.
Прилуцькою окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Сухополов'янської сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про відшкодування шкоди у розмірі 203643,13 грн завданої навколишньому природному середовищу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу встановлено строк протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; відповідачу встановлено строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Про отримання учасниками справи ухвали господарського суду від 26 березня 2026 року свідчать довідки про доставку 26.03.2026 електронного листа.
25 грудня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому щодо позовних вимог заперечив, зокрема, з підстав не доведення прокурором складу цивільного правопорушення для застосування до постійного лісокористувача заходів майнової відповідальності.
16 квітня 2026 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
20 квітня 2026 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
За п.1.1. Статуту ДСГП “Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) (затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів від 04.03.2024 №53) Підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 “Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Пунктом 3.1., підпунктами 3.2.2. та 3.2.3. статті 3 Статуту ДСГП “Ліси України», визначено, що Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Одними з основних напрямків діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Підприємство є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Ніжинське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 862 “Про припинення державного підприємства “Ніжинське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення»» (підпункт 1.4.5. п. 1.4. статті 1 Статуту).
Згідно з наказом Державного підприємства “Ліси України» від 18.10.2024 № 1933 “Про припинення філії “Ніжинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», філія припинена шляхом її закриття.
16.11.2022 до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надійшло повідомлення про незаконну вирубку 34 дерев породи береза та 1 дерева породи клен поблизу с. Маціївка Прилуцького району Чернігівської області.
За вказаним фактом слідчим відділом Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області 16.11.2022 внесено відомості до ЄРДР за №12022270330001100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Під час проведення 13.04.2023 додаткового огляду місця події, за участю представника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, встановлено, що за координатами 50.6487342, 32.4385222 на земельній ділянці з кадастровим номером 7424183200:07:000:0467 виявлено 34 пні породи береза з діаметрами у шийці кореня: 20.5 см., 22,5 см, 27 см (4 пні), 25.0 см (2 пні), 29.0 см (2 пні), 35.0 см, 36.0 см, 28.5 см, 37.0 см, 29.5 см (2 пні), 33.1 см, 34.5 см, 25.2 см, 24.0 см, 37.5 см, 41.2 см, 36.5 см (2 пні), 30.5 см (2 пні), 31.5 см., 42.0 см, 25.0 см, 17.5 см, 32.2 см, 34.0 см, 35.5 см, 24.5 см та 1 пень породи клен - 13.5 см.
Порубку 34 дерев породи береза та 1 дерева породи клен, здійснили особи, які станом на сьогодні досудовим розслідуванням не встановлені.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Черкаське відділення №894/23-23 від 17.12.2024 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи (яка проводилась в рамках кримінального провадження №12022270330001100) розмір шкоди, завданої внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки дерев неподалік с. Маціївка в адміністративних межах Сухополов'янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, становить 203643,13 грн.
У ході досудового розслідування установлено, що незаконну порубку дерев вчинено на земельній ділянці з кадастровим номером 7424183200:07:000:0467, що згідно відомостей Державного земельного кадастру віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення, цільове призначення « 09.01 Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7424183200:07:000:0467 закріплено з 21.07.2014 за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України».
У відповідності до листа філії «Північний лісовий офіс» №11558/35.3.4-2025 від 01.09.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 7424183200:07:000:0467 знаходиться у кварталі 167 відділ 1 Прилуцького лісництва Ніжинського над лісництва ДП «Ліси України», що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства та планом лісонасаджень.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Сухополов'янської сільської ради.
Підстави представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Сухополов'янської сільської ради, прокурор мотивує невиконанням позивачами обов'язків щодо захисту інтересів держави в суді за фактом заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положення частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» якою обґрунтоване звернення прокурора з цим позовом до суду, як на момент подачі цього позову до суду так і на момент ухвалення судового рішення в справі, чинні.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України (затвердженого постановою КМУ від 19.04.2017 № 275), Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області (затвердженого наказом Державної екологічної інспекції від 04.12.2025 № 190), екологічна інспекція є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
На підставі п. 5 частини 2 розділу ІІ Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, вимог законодавства про охорону земель, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Отже, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону земель, про охорону та захист лісів, відтак є компетентним органом у спірних правовідносинах.
Прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області листом від 12.12.2025 №54-77-8199ВИХ-25 з повідомленням про факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев та просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення коштів.
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області у листі від 05.01.2026 №09/23, на запит прокуратури, повідомила, що Інспекція не зверталась до суду по визначеному факту.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (частина 1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування» до повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування в галузі охорони навколишнього природного середовища належить контроль за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Прокурор звернувся до Сухополов'янської сільської ради листом від 12.12.2025 № 54-77-8198ВИХ-25, у якому повідомив про факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної рубки дерев, просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення коштів.
Сухополов'янська сільська рада у листі від 21.01.2026 №04-14/204, на запит прокурора повідомила, що сільською радою заходи щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев, не вживалися.
За висновком суду, матеріалами справи підтверджено, що позивачі не вживали жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, та не мали наміру на звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з установлених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив суб'єктний склад сторін у справі, підставою реалізації ним представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту порушених інтересів держави, які полягають у завданні державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев.
У порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Сухополов'янської сільської ради до ДСГП “Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором бездіяльності Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Сухополов'янської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави з вимогою про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за фактом незаконної порубки дерев.
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах цієї справи сторонами під сумнів не ставиться.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Суд установив, що у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" перебуває земельна ділянка для ведення лісового господарства, на території якої, а саме у лісових кварталах 167 відділ 1 Прилуцького лісництва Ніжинського над лісництва ДП «Ліси України», виявлено незаконну порубку дерев.
За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно зі статтями 1 - 3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.
Норми Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» у сфері спірних відносин слід визнавати спеціальними до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму їх регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями статті 63 та п. 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 Лісового кодексу України).
Статтею 100 Лісового кодексу України визначено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.
За пунктами 5, 12 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; порушення порядку лісозаготівлі та вивезенні деревини.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, зокрема, на відповідача.
Згідно з п. е) частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою, є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу, її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на прокурора / позивачів покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство, зокрема статті 614 та 1166 ЦК України, передбачає презумпцію вини правопорушника.
Матеріалами справи підтверджується, в кварталі 167 відділ 1 Прилуцького лісництва Ніжинського над лісництва ДП «Ліси України» (наразі реорганізованого в філію “Північний лісовий офіс» ДСГП “Ліси України»), виявлений факт незаконної порубки дерев у кількості 35 одиниць. Як наслідок, завдано шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 203643,13 грн за висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Черкаське відділення №894/23-23 від 17.12.2024 у межах кримінального провадження №12022270330001100.
Відповідно до п. 3.1., підпунктів 3.2.2. та 3.2.3. статті 3 Статуту ДСГП “Ліси України», Підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Одними з основних напрямків діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Відповідач, як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу на підзвітній йому території.
Установлені судом обставини є підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення його працівниками умов ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення належної охорони лісового фонду в кварталі 167 відділ 1 Прилуцького лісництва Ніжинського над лісництва ДП «Ліси України».
Розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу встановлений висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Черкаське відділення №894/23-23 від 17.12.2024 у межах кримінального провадження №12022270330001100.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Внаслідок бездіяльності працівників відповідача у вигляді незабезпечення ними належної охорони та захисту лісового фонду на підзвітній відповідачу території, зафіксований факт порубки невстановленими особами дерев, у кількості 35 одиниць у кварталі 167 відділ 1 Прилуцького лісництва Ніжинського над лісництва ДП «Ліси України», чим навколишньому природному середовищу завдано шкоди у розмірі 203643,13 грн.
За приписами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, і визначальним є факт порушення ним установлених правил лісокористування на підконтрольній ділянці лісу, що спричинило завдання шкоди державі.
Щодо доводів відповідача про невстановлення у межах кримінального провадження винних осіб у незаконній порубці дерев та бездіяльності правоохоронних органів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За частинами 4 та 6 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, у разі відшкодування відповідачем шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за фактом незаконної вирубки дерев на підзвітній йому території, він не позбавлений права звернутися з відповідною вимогою до винних у незаконній вирубці осіб або до органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, якщо вважає, що внаслідок бездіяльності цього органу йому заподіяні збитки.
За змістом статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
За змістом статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Судом вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясування всіх питань, винесених на його розгляд.
Виходячи з установлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, наявними у матеріалах справи, відтак підлягають задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Сухополов'янської сільської ради (код ЄДРПОУ 04415867; 17542, вул. Чернігівська, 32, с.Сухополова, Прилуцький район, Чернігівської області) 203643,13 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування отримувачу: ГУК у Черніг.обл/тг с. Сухопол/24062100, р/р UA688999980333199331000025725; код ЄДРПОУ 37972475; призначення платежу: 24062100; найменування коду класифікації доходів бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) (отримувач: Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 2662,40 грн судового збору.
4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 25 травня 2026 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/