м. Чернівці
21 травня 2026 року Справа № 926/1180/26
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» (02068, місто Київ, вул. Пчілки Олени, 3А, кв. 205, код ЄДРПОУ 37840127)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, 7А, код ЄДРПОУ 40220106)
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 839 841,49 грн (699 341,49 грн згідно зменшених позовних вимог),
представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» про стягнення заборгованості за договором № 44 від 17.10.2022 в сумі 839 841,49 грн, з яких 753 062,40 грн - основний борг; 65 915,72 грн - пеня; 14 386,60 грн - інфляційні втрати; 6 476,77 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір №44 від 17.10.2022, за умовам якого позивач постачав відповідачу склобанку, а покупець оплачував поставлений товар. В 2025 році Відповідач звернувся з ініціативою переукласти існуючий договір, у зв'язку з чим засобами електронного зв'язку на ТОВ «ЛІЛАК» направлено нову редакцію договору (договір №64 від 13.11.2025). Від ТОВ «ЛІЛАК» позивач отримав фотокопію останньої сторінки як доказ підписаного договору, та фотокопії Специфікацій, однак оригінали документів відповідач не направив.
В листопаді 2025 року відповідачу було здійснено відвантаження 4 партії товару - Банка скляна згідно видаткових накладних №848 від 12.11.2025, №870 від 19.11.2025, №870 від 19.11.2025, №877 від 21.11.2025.
Після оплати першої партії товару відповідач звернувся з проханням відвантажити товар з відстрочкою платежу та надіслав фотокопії підписаних ним Специфікацій до договору №64 від 13.11.2025. Позивач відвантажив декілька партій товару на умовах відстрочки платежу - 14 календарних днів, однак враховуючи відсутність оригіналів нового договору та специфікацій до нього відвантаження було здійснено з посиланням на діючий договір №44 від 17.10.2022.
Разом з тим, товар, поставлений по видатковим накладним №870 від 19.11.2025, №870 від 19.11.2025 та №877 від 21.11.2025 не був оплачений відповідачем, внаслідок чого він заборгував кошти в сумі 753 062,40 грн.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 31.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 28.04.2026, установив відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позов, а також установив позивачу строк для подачі відповіді на відзив.
27.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про зменшення ціни позову вимог у справі № 926/1180/26, вх. № 1668, в якій зазначає, що під час розгляду справи відповідач здійснив оплату заборгованості на користь позивача, а саме: 70 500,00 грн платіжною інструкцією №15 від 14.04.2026 та 70 000,00 грн платіжною інструкцією № 60 від 17.04.2026, у зв'язку з чим позивач заявляє про зменшення позовних вимог на суму 140 500,00 грн. З урахуванням зменшення позовні вимоги позивача становлять 699 341,49 грн. Інші вимоги в частині судового збору, нарахованої пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правову допомогу залишаються без змін.
Ухвалою суду від 28.04.2026 прийнято до розгляду заяву про зменшення ціни позову (зменшення розміру позовних вимог), вх. № 1668 від 27.04.2026, відкладено розгляд справи по суті на 21.05.2026.
Сторони явку своїх представників в судове засідання 21.05.2026 не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвали суду від 28.04.2026 в їх електронні кабінети, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позов не подав.
Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 , частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
17 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лілак» (покупець) укладено договір № 44, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити склобанку, надалі - Товар, на умовах визначених цим Договором (пункт 1.1. Договору).
Кількість, асортимент, ціна Товару визначаються видатковими накладними та Специфікаціями, які додаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.2. Договору).
Згідно умов пунктів 3.1. - 3.3. Договору загальна сума Договору складає загальну суму відвантаженого за цим Договором Товару, що підтверджується видатковими накладними. Ціна одиниці Товару відповідає ціні цього товару, вказаній в Специфікації або видатковій накладній, з урахуванням податку на додану вартість. Покупець оплачує Постачальнику вартість піддонів дерев'яних, щитів/рамок притискних та листів п/п разом з оплатою за Товар по ціні вказаної в видатковій накладній та в Специфікації з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за Товар проводяться в національній валюті України шляхом перерахунку Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100 % попередньої оплати, якщо інше не обумовлено в специфікації до даного Договору. Днем оплати вважається день фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Незважаючи на те, що в специфікаціях було зазначено договір №64 від « 13» листопада 2025 р оригінал якого Позивач так і не отримав, Позивач, як добросовісна сторона, вважає що домовленість про відстрочку в 14 календарних днів розповсюджується на вказані вище партії товару.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до закінчення взаєморозрахунків сторін.
Якщо жодна зі сторін не повідомить в письмовій формі іншу про припинення дії даного Договору протягом 30 календарних днів до закінчення строку його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік (пункт 9.2. Договору).
Сторонами не надано доказів припинення договору № 44 від 17.10.2022, а тому він є чинним станом на день подання позову та вирішення цієї справи, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
На виконання договору № 44 від 17.10.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» передало (відвантажило) Товариству з обмеженою відповідальністю «Лілак» товар, перелік якого вказано у видаткових накладних та рахунках-фактурах.
Так, згідно видаткової накладної № 848 від 12.11.2025 відповідачу поставлено товар (Банка скляна JAR MOD 3000 SKO 2V486 в кількості 6318 шт та дерев'яні піддони 1200*1000 в кількості 13 шт) на суму 138 161,40 грн з ПДВ. Як зазначає позивач у позовній заяві, вказаний товар був оплачений 12.11.2025 згідно платіжної інструкції № 2679 від 12.11.2025. Перевезення товару здійснювалось перевізником відповідача, оформлено товарно-транспортною накладною № С-00000848 від 12.11.2025 року, перевізник - ТОВ «Юнайтед Транспорт Сервіс».
Згідно видаткової накладної № 870 від 19.11.2025 відповідачу поставлено товар (кришка ІІІ-82 т/о в кількості 30000шт) на суму 70 500 грн з ПДВ. Товар надіслано відповідачу через компанію з доставки вантажу - Делівері (ТОВ «Делівері»), квитанція № 0330779306.
Згідно видаткової накладної № 874 від 20.11.2025 року відповідачу поставлено товар (Склобанка 1,0 л. т/о в кількості 37752 шт та дерев'яні піддони 1200*1000 в кількості 26 шт) на суму 341 281,20 грн з ПДВ. Перевезення товару здійснювалось перевізником відповідача, оформлено товарно-транспортною накладною № С-00000874 від 20.11.2025 року, перевізник - ТзОВ «КСАС І В».
Згідно видаткової накладної № 877 від 21.11.2025 року відповідачу поставлено товар (Склобанка 1,0 л. т/о в кількості 37752 шт та дерев'яні піддони 1200*1000 в кількості 26 шт) на суму 341 281,20 грн з ПДВ. Перевезення товару здійснювалось перевізником відповідача, оформлено товарно-транспортною накладною № С-00000877 від 21.11.2025 року, перевізник - ТОВ «Юнайтед Транспорт Сервіс».
Вказані видаткові накладні підписані відповідачем та містять відбиток його печатки.
На кожну поставку ТОВ «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» виставлено ТОВ «Лілак» рахунки-фактури № 864 від 10.11.2025 на суму 138 161,40 грн з ПДВ; № 896 від 18.11.2025 на суму 70 500,00 грн з ПДВ; № 895 від 18.11.2025 на суму 341 281,20 грн з ПДВ; № 904 від 24.11.2025 на суму 341 281,20 грн з ПДВ.
Позивачем як платником ПДВ було складено та зареєстровано податкові накладні на поставлений товар: податкова накладна № 36 від 12.11.2025 на суму 341 281,20 грн з ПДВ; податкова накладна № 56 від 19.11.2025 на суму 70 500,00 грн з ПДВ; податкова накладна № 60 від 20.11.2025 на суму 341 281,20 грн з ПДВ; податкова накладна № 63 від 21.11.2025 на суму 341 281,20 грн з ПДВ.
Відповідно позивачем було поставлено ТОВ «Лілак» товар на загальну суму 891 223,80 грн.
Однак відповідач лише частково сплатив за поставлений товар згідно видаткової накладної № 848 від 12.11.2025 на суму 138 161,40 грн з ПДВ. Товар, поставлений по видатковим накладним № 870 від 19.11.2025, № 874 від 20.11.2025, № 877 від 21.11.2025 не був оплачений відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, після пред'явлення позову відповідачем сплачено позивачу частину основної заборгованості за поставлений товар, а саме: 70 500,00 грн платіжною інструкцією №15 від 14.04.2026 та 70 000,00 грн платіжною інструкцією №60 від 17.04.2026, призначення платежу: оплата за кришку згідно накладної № 870 від 19.11.2025, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги на вказану суму.
Оплата відповідачем товару свідчить про те, що останній не заперечує свою заборгованість перед позивачем за вказаним договором.
У зв'язку із несплатою ТОВ «Лілак» заборгованості за поставлений товар ТОВ «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» направило 19.02.2026 генеральному директору відповідача лист-претензію щодо сплати заборгованості в сумі 753 062,40 грн протягом 7 днів.
Відповідач відповіді на вимогу не надав, борг у встановлений у вимозі строк не сплатив.
Таким чином, заборгованість ТОВ «Лілак» за поставлений товар згідно видаткових накладних № 874 від 20.11.2025 та № 877 від 21.11.2025 складає 612 562,40 грн.
Зважаючи на вказане вище прострочення по оплаті за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 65 915,72 грн, 14 386,60 грн інфляційних втрат та 6 476,77 грн 3% річних.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 ЦК України: «Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.»
При цьому, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).
Зазначеними вище видатковими накладними, а також частковою оплатою відповідачем вартості товару підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару за договором поставки № 44 від 17.10.2022.
За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У статті 530 ЦК України зазначено, що: «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору 44 від 17.10.2022, згідно видаткових накладних поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 891 223,80 грн. Відповідач сплатив за поставлений товар згідно видаткової накладної № 848 від 12.11.2025 на суму 138 161,40 грн з ПДВ. Натомість товар, поставлений по видатковим накладним № 870 від 19.11.2025, № 874 від 20.11.2025, № 877 від 21.11.2025 не був оплачений відповідачем.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за Товар проводяться в національній валюті України шляхом перерахунку Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 100 % попередньої оплати, якщо інше не обумовлено в специфікації до даного Договору.
Разом з цим, позивачем в позовній заяві зазначається, що враховуючи тривалі партнерські стосунки позивач відвантажив декілька партій товару на умовах відстрочки платежу - 14 календарних днів.
Оскільки поставки товарів було здійснено в період 19-21.11.2025, суд констатує, що станом на момент пред'явлення позову у позивача виникло право вимоги сплати відповідачем вартості товару.
Після пред'явлення позову відповідачем сплачено позивачу частину основної заборгованості за поставлений товар, а саме: 70 500,00 грн платіжною інструкцією №15 від 14.04.2026 та 70 000,00 грн платіжною інструкцією №60 від 17.04.2026, призначення платежу: оплата за кришку згідно накладної № 870 від 19.11.2025, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги на вказану суму.
Отже, заборгованість ТОВ «Лілак» за поставлений товар згідно видаткових накладних № 874 від 20.11.2025 та № 877 від 21.11.2025 складає 612 562,40 грн.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення 612 562,40 грн за поставлений товар є обґрунтованими та підставними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача вказаної суми боргу за договором.
У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно змісту статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Заявляючи вимоги про стягнення пені в сумі 65 915,72 грн (по трьом неоплаченим накладним: 6 252,29 грн + 29 686,79 грн + 29 976,64 грн), позивач посилається на пункт 7.2. договору №44 від 17.10.2022, за умовами якого у випадку порушення термінів оплати за відвантажений Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення оплати. У разі прострочення оплати більш ніж на 15 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 відсотків від несплаченої в строк суми.
Разом із тим, договір №44 від 17.10.2022 не містить вказаного пункту 7.2. Іншими умовами Договору також не передбачено стягнення пені за порушення термінів оплати за відвантажений Товар, а, отже, позовні вимоги про стягнення пені є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% проценти річних в сумі 6 476,77 грн та 14 386,60 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, жодних заперечень щодо арифметичної правильності заявлених до стягнення сум відповідачем не подано.
V. Висновки суду.
За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач передав відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов'язку щодо його оплати. Відповідач під час розгляду справи частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 140 500,00 грн, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги на вказану суму, відтак стягненню підлягає 612 562,40 грн основного боргу. Натомість у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо сплати вартості товару, з нього на користь позивача підлягає стягненню 6 476,77 грн 3% проценти річних та 14 386,60 грн інфляційних втрат.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 65 915,72 грн необхідно відмовити, оскільки умовами договору не передбачено відповідальність відповідача у вигляді стягнення пені за порушення строків оплати за поставлений товар.
VІ. Розподіл судових витрат.
Позивачем за подання позову сплачений судовий збір в сумі 12 597,62 грн згідно платіжної інструкції № 158 від 19.03.2026.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог суд вирішив повернути ТОВ «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» з Державного бюджету України 2 107,50 грн судового збору.
У решті сплачений позивачем судовий збір в сумі 10 490,12 грн у відповідності до статті 129 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
Крім того, у позовній заяві позивачем зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу становлять 15 000,00 грн.
У заяві про зменшення ціни позову у справі № 926/1180/26 від 27.04.2026 позивач зазначає, що після прийняття судом рішення має намір звернутися із заявою про винесення додаткового рішення з наданням відповідних підтверджуючих документів щодо витрат на правову допомогу.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог».
Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 15:30 год 04.06.2026.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, 7А, код ЄДРПОУ 40220106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» (02068, місто Київ, вул. Пчілки Олени, 3А, кв. 205, код ЄДРПОУ 37840127) заборгованість за договором № 44 від 17.10.2022 в сумі 612 562,40 грн, 14 386,60 грн інфляційних втрат та 3% проценти річних в сумі 6 476,77 грн, а також 9 500,90 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 15:30 год 04 червня 2026 року. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 3 (другий поверх). Явку представників учасників справи в судове засідання визнати не обов'язковою.
5. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «СКЛО ГАРАНТ ГРУП» (02068, місто Київ, вул. Пчілки Олени, 3А, кв. 205, код ЄДРПОУ 37840127) судовий збір в сумі 2 107,50 грн, сплачений згідно платіжної інструкції № 158 від 19.03.2026.
6. З набранням рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2026 року.
Суддя І.В. Марущак