18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/70/26
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Савинського С.М., відповідача - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудстор ПРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про стягнення 3175234 грн 43 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудстор ПРО» звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» (далі - відповідач), в якому просив стягнути, на підставі договору поставки № 02/07-25 від 02.07.2025, 3175234 грн 43 коп. заборгованості за поставлений товар та відшкодувати судові витрати.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором поставки № 02/07-25 від 02.07.2025.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 16.01.2026, 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/70/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.03.2026, забезпечено участь в підготовчому засіданні для представника позивача - адвоката Савинського С.М. режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за його клопотанням.
Відповідач в особі свого представника подав, через систему «Електронний суд», 18.02.2026 відзив на позовну заяву (вх. № 2798/26, а.с. 73-76), в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог, вказав на неналежність наданих позивачем доказів, невідповідності підписів відповідача на видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 02.03.2026 заперечення щодо приєднання відзиву на позовом (вх. № 3339/26, а.с. 90-91).
Ухвалами суду від 10.03.2026, 17.03.2026 поновлено відповідачу строк на подачу відзиву (протокольною ухвалою від 10.03.2026), відкладено підготовче засідання на 01.04.2026; забезпечено участь в судовому засіданні для адвоката Савинського С.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за клопотанням.
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд»:
16.03.2026 відповідь на відзив (вх. № 4314/26, а.с. 106-110), 13.04.2026 додаткові пояснення (вх. № 6121/26, а.с. 157-159) за змістом яких спростував доводи відповідача наведенні у відзиві на позовну заяву, зауважив, що видаткові накладні містять підписи представника відповідача, засвідчені відповідними печатками підприємства, просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 01.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача за вх. № 5458/26 про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі №925/70/26, призначено розгляд справи по суті на 12.05.2026; забезпечено участь в судовому засіданні для адвоката Савинського С.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, за клопотанням.
В судове засідання 12.05.2026 відповідач явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою від 01.04.2026 року до його електронного кабінету (а.с. 155), причини неявки не повідомив.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.05.2026 представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у позові та просив задовольнити їх у заявленому розмірі повністю.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 12.05.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
02.07.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудстор ПРО», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат», як покупець, уклали договір поставки №02/07-2025 (далі - Договір, а.с. 13-21) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2. договору (далі товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар.
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - товаром за цим договором є харчові продукти, за номенклатурою. У кількості та за ціною, що визначається у додатку №1 до даного договору «Специфікація». Кожна партія товару, строки постачання, порядок фасування та/або пакування визначається в заявках покупця та видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками покупця, які узгоджуються засобами зв'язку, які зазначені в розділі 13 даного договору або інші засови зв'язку представників сторін;
п. 2.2. - розрахунки за договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних, та виставлення постачальником рахунку фактури;
п. 2.5. - оплата здійснюється лише за фактично прийнятий товар та не залежить від оплати постачальником штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань (у випадку наявності таких), які зафіксовані в акті про порушення договірних зобов'язань;
п. 4.2. - приймання-передачі товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю (за умови, якщо у покупця не виникає підозри, щодо якості товару), яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1- примірник покупцю,2 - постачальнику. Видаткові накладні також можуть бути підписані в порядку передбаченому п.11.2. договору (в тому числі як альтернативний спосіб підписання) та товарно-транспортною накладною;
п. 6.1.1 - покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату відповідно до п. 2.2. договору за виключенням випадків встановлених п.5.7.-5.9. договору;
п. 10.1. - договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії договору.
Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками.
Додатком №2 до Договору є вимоги до товару і порядок здійснення контролю за якістю товару (а.с 19 на звороті-21).
За твердженнями позивача та наявних у справі видаткових накладних: № 15 від 03.07.2025 на суму 731332 грн.80 коп, № 26 від 16.07.2025 на суму 355000 грн., № 29 від 18.07.2025 на суму 594864 грн., № 30 від 18.07.2025 на суму 407604 грн.60 коп., № 33 від 25.07.2025 на суму 468163 грн. 80 коп., № 34 від 25.07.2025 на суму 1177312 грн., № 55 від 15.08.2025 на суму 355200 грн., (а.с. 22,24,26,28,30, 32, 34),
відповідних товарно-транспортних накладних: № Р15 від 03.07.2025, № Р26 від 16.07.2025, № Р29 від 18.07.2025, № Р30 від 18.07.2025, № Р33 від 25.07.2025, № Р34 від 25.07.2025 (а.с. 23,25, 27,29,31, 33),
податкових накладних: 18/1 від 03.07.2025, №28/1 від 16.07.2025, №35/1 від 25.07.2025, № 31/1 від 18.07.2025, № 32/1 від 18.07.2025, № 36/1 від 25.07.2025, № 54/1 від 15.08.2025 (а.с. 59 на звороті-60, 61, 52,53 на звороті-54, 55, 56 на звороті-57, 58 на звороті-59) вбачається, що за замовленням відповідача позивач поставив відповідачу товар- харчові продукти за Договором на загальну суму 4089477 грн. 20 коп., які відповідач отримав без зауважень, погодив у видаткових накладних, однак, оплатив частково на суму 914242 грн 77 коп.
Відповідач отриманий товар на суму 3175234 грн. 43 коп. в порушення умов Договору не оплатив (а.с. 13), 23.10.2025, 02.12.2025 позивач звертався до відповідача з претензіями № 28/10-25, №02/12-25, в яких вимагав сплатити наявну заборгованість на вказані позивачем рахунки, у разі несплати повідомляв про намір звернення до суду з відповідним позовом (а.с. 47-48,49-50, докази направлення а.с. 50 на звороті-51).
Претензії позивача відповідачем отримані, у електронному листуванні підтверджено обов'язок сплати вартості отриманого товару, однак не виконані, що стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач на підтвердження заперечень проти позову лише після звернення позивача за ним позовом до суду вказав про неналежність наданих позивачем доказів у справу, відсутність обов'язку зі сплати отриманого товару за вказаними видатковими накладними.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки №02/07-2025 від 02.07.2025, вимоги позивача, заперечення відповідача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, послуг, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);
покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);
за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).
Враховуючи вищевикладене суд вбачає, що 02.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудстор ПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» укладено договір поставки №02/07-2025, який сторонами виконувався.
Пунктами 2.2., 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за договором між постачальником і покупцем здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання товару покупцем, підписання видаткових накладних, та виставлення постачальником рахунку фактури; приймання-передачі товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю (за умови, якщо у покупця не виникає підозри, щодо якості товару), яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1- примірник покупцю,2 - постачальнику.
Товар за Договором був отриманий відповідачем на суму 4089477 грн. 20 коп. без зауважень відповідно до даних видаткових накладних видаткових накладних: № 15 від 03.07.2025, № 26 від 16.07.2025, № 29 від 18.07.2025, № 30 від 18.07.2025, № 33 від 25.07.2025, № 34 від 25.07.2025, №55 від 15.08.2025, товарно-транспортних накладних: № Р15 від 03.07.2025, № Р26 від 16.07.2025, № Р29 від 18.07.2025, № Р30 від 18.07.2025, № Р33 від 25.07.2025, № Р34 від 25.07.2025, податкових накладних: 18/1 від 03.07.2025, №28/1 від 16.07.2025, №35/1 від 25.07.2025, № 31/1 від 18.07.2025, № 32/1 від 18.07.2025, № 36/1 від 25.07.2025, № 54/1 від 15.08.2025, однак, оплачено частково на суму 914242 грн. 77 коп.
Борг у розмірі 3175234 грн. 43 коп. відповідачем не оплачено, заперечено з підстав підписання видаткових накладних неповноважним представником, невідповідності даних в товарно-транспортних накладних.
Суд заперечення відповідача про безпідставність вимог позивача оцінює критично оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору поставки №02/04-2025 від 02.07.2025, які узгоджуються з нормами діючого законодавства України тому відхиляє їх. Щодо твердження відповідача, що підписані неповноважним представником відповідача видаткові накладні не встановлюють обов'язок їх оплати, оскільки підписантом документів є лише директор Іванченко О.Л. судом враховано позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29.01.2020 року у справі № 916/922/19, де вказано, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Суд касаційної інстанції звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 22.08.2023 року № 910/14570/21.
Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 495897 грн. 50 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.
Також суд зауважує, що відповідач не заявляв клопотань про призначення експертизи, не надав контрдоказів підроблення документів та не довів їх недопустимість у розумінні статей 76- 79 ГПК України. Самі по собі сумніви сторони без належного доказового підтвердження не можуть бути підставою для відхилення доказів.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача вважає обґрунтованими, позов задовольняє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 47628 грн. 52 коп.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 44785285, місцезнаходження: 18029, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Панченка Олексія, буд. 15, кв. 512, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудстор ПРО", ідентифікаційний код юридичної особи 45545365, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м Буча, вул. Максима Залізняка, буд. 5 - 3175234 грн. 43 коп. боргу, 47628 грн. 52 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 25.05.2026.
Суддя В.М. Грачов