8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/989/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н. А.
розглянувши без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (61103, місто Харків, вулиця Партали Станіслава, будинок 3, код ЄДРПОУ 31555944)
про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 7320-НГТ-32 від 17.08.2021 у розмірі 958 055,30 грн., -
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (відповідач по справі), в якій просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» заборгованість за договором постачання природного газу № 7320-НГТ-32 від 17.08.2021 у розмірі 958 055,30 грн., а також просить судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 496,66 грн. покласти на відповідача.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що: між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Позивач, Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДП КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (Споживач) 17.08.2021 року було укладено договір № 7320-НГТ-32 постачання природного газу (Договір); 19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» («Кредитор» або «Позивач»), ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДП КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» («Первісний боржник») та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» («Новий боржник», «Боржник» або «Відповідач») укладено Договір № 24-ПБ-8624 про переведення боргу ( «Договір переведення боргу»); згідно п. 2.1. Договору переведення боргу Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 958 055,30 грн.; на виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період вересень 2021 - травень 2022 року, передав у власність відповідача природний газ в обсязі 388,50422 тис. куб. м. на загальну суму 6 430 505,05 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу та даними Інформаційної платформи Оператора ГТС; оплату за переданий газ Споживач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору; станом на момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість в розмірі 958 055,30 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (вх. № 989/25 від 24.03.2026); відкрито провадження у справі № 922/989/26; вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами їх надіслання (надання) позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України; встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами його надсилання (надання) відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України; встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив разом із доказами їх надсилання (надання) позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України; роз'яснено учасникам справи, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також у разі неподання позивачем відповіді на відзив, відповідачем - заперечень на відповідь на відзив протягом строків, встановлених цією ухвалою, розгляд справи може бути здійснений за наявними у справі матеріалами після спливу зазначених строків та в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України; повідомлено учасникам справи, що заяви по суті справи, а також заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів можуть бути ними подані в електронному вигляді через особистий кабінет в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС або в паперовому вигляді через канцелярію суду чи на офіційну поштову адресу суду.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 отримано позивачем та його представником, відповідачем 31.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідних осіб в ЄСІТС.
13.04.2026 (вх. № 8775/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшов відзив ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» на позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ», в якому відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.
В обґрунтування відзиву посилається на те, що: позовні вимоги визнає повністю; вказує, що причиною несплати заборгованості є той факт, що вказана заборгованість підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України як різниця в тарифах та відповідач очікував фінансування цієї субвенції, чого до цього часу не відбулось; просить суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України задовольнити окремо подане клопотання відповідача про надання відстрочення виконання рішення суду на 8 місяців, повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, 50 % судового збору покласти на відповідача.
13.04.2026 (вх. № 8779/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» про відстрочення виконання рішення суду, в якому відповідач просить суд надати відстрочення виконання рішення суду на 8 місяців.
В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення виконання рішення суду посилається на те, що: в даний час у відповідача існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, немає джерела коштів сплатити заборгованість; форс-мажорні обставини, засвідчені листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р ТПП України, військова агресія, введення воєнного стан, робота на території можливих та активних бойових дій, вплинули дуже суттєво на підприємство; ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є підприємством, що відноситься до критичної інфраструктури, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 433 В від 16.05.2025; фінансовий стан відповідача вкрай важкий та критичний; надання відстрочення дозволить розрахуватись з позивачем на протязі наступного опалювального сезону орієнтовно в грудні 2026 без значної шкоди для роботи та споживачів теплової енергії та вжити додаткових заходів для отримання компенсації різниці в тарифах.
13.04.2026 (вх. № 8772/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшло клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» про долучення доказів, в якому останній просив суд в обґрунтування клопотання про надання відстрочення рішення суд долучити до матеріалів справи Протокол територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської облдержадміністрації від 23.09.2021, який підтверджує обсяг відшкодування різниці в тарифах.
21.04.2026 (вх. № 494/26) на адресу Господарського суду Харківської області надійшли заперечення ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» на клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, в якому останнє просило суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача.
В обґрунтування заперечень на клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду позивач посилається на те, що: поставка природного газу відбувалась з вересень 2021 по травень 2022р. і остаточно відповідач повинен був розрахуватися до 18.07.2022; відповідач не надав доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості; згідно із відкритих (https://opendatabot.ua/c/31555944) у відповідача: дохід в 2025 склав 82 258 900 грн., вартість активів у 2025 - 50 387 000 грн. відповідач є учасником 245 тендерів - продажі тільки у 2026 році склали 104 343 260 грн., у 2025 році - 93 429 247 грн.; вважає, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Позивач, Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДП КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (Споживач) 17.08.2021 року було укладено договір № 7320-НГТ-32 постачання природного газу (Договір).
19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» («Кредитор» або «Позивач»), ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДП КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» («Первісний боржник») та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» («Новий боржник», «Боржник» або «Відповідач») укладено Договір № 24-ПБ-8624 про переведення боргу («Договір переведення боргу»).
Згідно п. 1.1. Договору переведення боргу за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника заборгованість, яка виникла у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу від 17.08.2021 № 7320-НГТ-32 («Зобов'язання»), укладений між Первісним боржником та Кредитором станом на дату укладання цього Договору, а Новий боржник приймає на себе заборгованість Первісного боржника у цьому Зобов'язані та змінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Згідно п. 2.1. Договору переведення боргу Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового Боржника, станом на момент укладення даного Договору дорівнює 958 055,30 грн.
Згідно п. 3.1. Договору переведення боргу до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми заборгованості, що зазначена у пункті 2.1. цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природнього газу від 17.08.2021 р. № 7320-НГТ-32.
Згідно п. 4.1. Договору переведення боргу Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання Зобов'язання у розмірах, передбачених Договором постачання природнього газу від 17.08.2021 р. № 7320-НГТ-32.
Пунктом 4.1.2.4. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 25.08.2021) визначено, що Ціна для обсягу ІІ на вересень 2021 року, визначеного в пункті 2.1 цього Договору, за 1000 куб. м природного газу встановлюється на рівні 14250,19 грн без ПДВ; крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,58 грн., крім того ПДВ 20% 27,31 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, для Обсягу ІІ на вересень 2021 року становить 17 264,12 грн.
Додатковою угодою №4 від 21.10.2021 сторони доповнили пункт 4.1 Розділу 4 «ціна природного газу» підпунктом 4.1.3 у наступній редакції: 4.1.3 Ціна обсягів газу визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг ІІІ (фіксований), визначається наступним чином: 4.1.3.1 В період з 01.10.2021 до 31.12.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ -13658,42 грн. крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.10.2021 по 31.12.2022 (включно) становить 16554,00 грн.
На виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період вересень 2021 - травень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ в обсязі 388,50422 тис. куб. м на загальну суму 6 430 505,05 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу та даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (Лист ТОВ «Оператор ГТС» від 16.08.2024 № ТОВВИХ-24-12671, в тому числі обсяги природного газу по місяцям (тис. куб. м.): Вересень 2021 - 0,36394; Жовтень 2021 - 15,53079; Листопад 2021 - 62,28351; Грудень 2021 - 82,71262; Січень 2022 - 91,14445; Лютий 2022 - 65,50879; Березень 2022 - 62,08079; Квітень 2022 - 8,41809; Травень 2022 - 0,46124.
Пунктами 3.5-3.5.1 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Вказаний обов'язок було проігноровано з боку Відповідача та не надано актів розподілу природного газу Позивачу.
Пунктами 3.5.2-3.5.4 Договору визначено, на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає Споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого), акт на передачу Обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ. При цьому, Сторони в першу чергу оформляють акти на передачу Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цього Договору відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним Споживачем обсягом газу за відповідний період та сумою відповідних фактичних показників Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксованого), оформлюється актом приймання-передачі газу, як Обсяг ІІ.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Разом із цим, Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих у періоди лютий 2022 (Обсяг ІІІ), березень 2022 (Обсяг ІІІ), квітень 2022 (Обсяг ІІІ) обсягів природного газу.
Так, за періоди поставки лютий 2022 (Обсяг ІІІ), березень 2022 (Обсяг ІІІ), квітень 2022 (Обсяг ІІІ), Споживачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу по зазначеним Обсягам, у зв'язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо об'ємів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.
На адвокатський запит представника Позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 13.09.2024 № ТОВВИХ-24-12671 щодо обсягів спожитого Відповідачем природного газу помісячно.
Відповідно до пункту 2.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 21.10.2021) сторони погодили замовлений обсяг природного газу на період поставки: 1. лютий 2022: Обсяг І (фіксований) - 0 тис. куб. м.; Обсяг ІІ - 0 тис. куб. м.; Обсяг ІІІ (фіксований) - 134,520 тис. куб. м.; 2. березень 2022: Обсяг І (фіксований) - 0 тис. куб. м. Обсяг ІІ - 0 тис. куб. м. Обсяг ІІІ (фіксований) - 111,626 тис. куб. м.; 3. квітень 2022: Обсяг І (фіксований) - 0 тис. куб. м. Обсяг ІІ - 0 тис. куб. м. Обсяг ІІІ (фіксований) - 30,407 тис. куб. м.
Пунктами 2.2.1-2.2.2 Договору визначено, що Обсяг І (фіксований) природного газу розраховується як середньо-арифметичне значення обсягу фактично використаного природного газу Споживачем за останні три роки у відповідному місяці для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу розраховується як середньо-арифметичне значення обсягу фактично використаного природного газу Споживачем за останні три роки у відповідному місяці для виробництва теплової енергії та надання відповідних комунальних послуг бюджетним установам/організаціям та релігійним організаціям.
Абзацом 4 пункту 2.2.3 Договору визначено, що фактично використані у розрахунковому періоді Обсяг І (фіксований) та Обсяг ІІІ (фіксований) можуть відрізнятися від замовлений Споживачем у відповідному розрахунковому періоді і зазначених в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цього Договору лише в меншу сторону.
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору, Обсяг ІІ розраховується як різниця між загальним замовленим обсягом газу, визначеним Споживачем на відповідний розрахунковий період, та сумою Обсягу І (фіксованого) та Обсягу ІІІ (фіксований).
Фактично переданий в розрахунковому періоді Обсяг ІІ може відрізнятися від замовленого Обсягу ІІ за цим Договором, як в меншу, так і в більшу сторону.
Розрахунок вартості природного газу по періодам, за які не підписано акти з боку Відповідача:
1) Відповідачем не підписано акт приймання-передачі природного газу Обсягу ІІІ за період поставки лютий 2022, на загальну вартість 1 084 432,20 грн Загальний обсяг фактично спожитого Відповідачем природного газу становить 65,50879 тис. куб. м. Враховуючи, що сторони пунктом 2.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 21.10.2021) погодили замовлений обсяг природного газу (Обсяг ІІІ) на лютий 2022 в обсязі 134,520 тис. куб. м, однак фактично Відповідачем було спожито природного газу Обсягу ІІІ 65,50879 тис. куб. м. вартість спожитого Обсягу ІІІ за лютий 2022 року становить (акт відсутній): Обсяг споживання (тис. куб. м): 65,50879 (65,50879 * 13 658,42 грн)+( 65,50879* 124,16 грн * 1,1)*1,2 = 1 084 432,20 грн. Отже, Відповідач спожив у лютому 2022 природного газу на загальну суму 1 084 432,20 грн.;
2) Відповідачем не підписано акт приймання-передачі природного газу Обсягу ІІІ за період поставки березень 2022, на загальну вартість 1 026 760,14 грн Загальний обсяг фактично спожитого Відповідачем природного газу становить 62,08079 тис. куб. м. Враховуючи, що сторони пунктом 2.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 21.10.2021) погодили замовлений обсяг природного газу (Обсяг ІІІ) на березень 2022 в обсязі 111,626 тис. куб. м, однак фактично Відповідачем було спожито природного газу Обсягу ІІІ 62,08079 тис. куб. м. вартість спожитого Обсягу ІІІ за березень 2022 року становить (акт відсутній): Обсяг споживання (тис. куб. м): 62,08079 (62,08079 * 13 658,42 грн)+( 62,08079* 124,16 грн )*1,2 = 1 026 760,14грн Отже, Відповідач спожив у березні 2022 природного газу на загальну суму 1 026 760,14 грн.;
3) Відповідачем не підписано акт приймання-передачі природного газу Обсягу ІІІ за період поставки квітень 2022, на загальну вартість 139 227,60 грн Загальний обсяг фактично спожитого Відповідачем природного газу становить 8,41809 тис. куб. м. Враховуючи, що сторони пунктом 2.1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 21.10.2021) погодили замовлений обсяг природного газу (Обсяг ІІІ) на квітень 2022 в обсязі 30,407 тис. куб. м, однак фактично Відповідачем було спожито природного газу Обсягу ІІІ 8,41809 тис. кум. м. вартість спожитого Обсягу ІІІ за квітень 2022 року становить (акт відсутній): Обсяг споживання (тис. куб .м): 85,08658 (8,41809 * 13 658,42 грн)+( 8,41809 * 124,16 грн )*1,2 = 139 227,60 грн. Отже, Відповідач спожив у квітні 2022 природного газу на загальну суму 139 227,60 грн.
Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 24.01.2022 до Договору), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І(фіксованого).
Оплату за переданий газ Споживач здійснив лише частково, чим порушив умови зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
Станом на момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 958 055,30 грн., що стало підставою для позивача для звернення до господарського суду із даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
В силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Позивач, Постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДП КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (Споживач) 17.08.2021 року було укладено договір № 7320-НГТ-32 постачання природного газу (Договір).
Вказаний договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного Договору, Позивач, у період вересень 2021 - травень 2022 року, передав у власність Відповідача природний газ в обсязі 388,50422 тис. куб. м на загальну суму 6 430 505,05 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу та даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (Лист ТОВ «Оператор ГТС» від 16.08.2024 № ТОВВИХ-24-12671, в тому числі обсяги природного газу по місяцям (тис. куб. м.): Вересень 2021 - 0,36394; Жовтень 2021 - 15,53079; Листопад 2021 - 62,28351; Грудень 2021 - 82,71262; Січень 2022 - 91,14445; Лютий 2022 - 65,50879; Березень 2022 - 62,08079; Квітень 2022 - 8,41809; Травень 2022 - 0,46124.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому оплату за переданий газ Споживач здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).
Відтак суд роз'яснює, що у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Беручи до уваги, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач передав у власність відповідача природний газ, водночас відповідач, отримавши його, оплатив лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 958 055,30 грн., а також з огляду на визнання позову відповідачем в повному обсязі, суд дійшов до висновку про те, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 958 055,30 грн. заборгованості, в зв'язку із чим господарський суд позов задовольняє повністю.
Розглянувши клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 8779/26 від 13.04.2026) суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
При цьому для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.
Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Як свідчать матеріали справи, відповідач обґрунтовує клопотання про відстрочення виконання рішення суду тим, що:
- ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є теплопостачальним підприємством і займається виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії , в т. ч. на території м. Харкова, Богодухівського та Куп'янського району Харківської області, має у власності та в оренді газові топкові та котельні з власним обладнанням; головною причиною того, що заборгованість по договору залишилась несплаченою, є той факт, що ТОВ «КЛК» в даний час має право на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання на суму 3 781 761,00 грн., а також на компенсацію (субвенцію) з Державного бюджету на погашення різниці у тарифах, які повинні виділені державою згідно статті 3 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" ТОВ «ДП «Котельні лікарняного комплексу», заборгованість якого була передана по договору переведення боргу 19.09.2024р. № 24-ПБ-8624 також мало право на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання на суму 958055,30 грн., на яку надалі був укладений договір переводу боргу; частина субвенції була отримана в грудні 2021р. по іншим договорам на поставку газу, а по даному договору були об'єктивні очікування компенсації різниці в тарифах в 2022р.-2025р.; наявність у відповідача права на відшкодування різниці в тарифах від держави на всю суму боргу, яка до цього часу не компенсована державою підтверджується Протоколом територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської облдержадміністрації від 23.09.2021р.; відповідно до вказаного протоколу право на субвенцію ТОВ «Котельні лікарняного комплексу, а саме обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання - затверджено на суму 28 583 017,00 грн. ( п.9 переліку підприємств); в грудні 2021 компенсовано 24 801 256 грн., залишок некомпенсованої заборгованості з різниці в тарифах - 3 781 761,00 грн., відповідно до протоколу право на субвенцію ТОВ «ДП «Котельні лікарняного комплексу», а саме обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, затверджено на суму 1 661 768,00грн. (п.10 переліку підприємств); в грудні 2021 частково компенсовано 703 712,70 грн., залишок некомпенсованої заборгованості з різниці в тарифах у ТОВ «ДП «Котельні лікарняного комплексу», чия заборгованість була переведена на відповідача 958 055,30 грн.;
- форс-мажорні обставини, засвідчені листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р ТПП України, військова агресія, введення воєнного стану, робота на території можливих та активних бойових дій, вплинули суттєво на підприємство;
- ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є підприємством, що відноситься до критичної інфраструктури, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що визначено відповідним розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 433 В від 16.05.2025р. (п. 15 Додатку до розпорядження); Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 231 В від 30.03.2026р. (п. 6 Додатку до розпорядження) підтверджено статус ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; із переліку споживачів вбачається, що споживачами відповідача є лікарні міста Харків та Харківської області, а також інші бюджетні установи на території м. Харкова та області;
- фінансовий стан відповідача вкрай важкий та критичний - відповідно до балансу та фінансового звіту малого підприємства за 2025 рік збитки складають 847, 7 тис. грн.; при цьому з 24.02.2022р. ТОВ має значні збитки із-за втрат свого обладнання на котельнях, його пошкодження та неможливості доступу до свого майна із-за активних обстрілів Куп'янського району та Харківського району Харківської області - через майже чотири роки майно на котельнях прикордонних територій не може бути в стані, придатному для використання, за попереднім розрахунком вартість втраченого та пошкодженого майна близько 5 млн. гривень; надає копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» є потерпілим у кримінальних провадженнях та надає копію довідки про збитки, що складена Харківською обласною військовою адміністрацією на підставі даних бухгалтерського обліку та інвентаризаційних описів майна.
Суд зазначає, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов'язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Відповідні обставини в силу приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Виходячи з наведеного суд припускає, що надання відстрочення дозволить відповідачу розрахуватись з позивачем на протязі наступного опалювального сезону без значної шкоди для роботи та споживачів теплової енергії та вжити додаткових заходів для отримання компенсації різниці в тарифах.
При цьому у разі ж покладення на відповідача обов'язку одномоментно виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення може призвести до вкрай негативних наслідків для відповідача, реальної загрози банкрутства, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, неможливості сплати податків, заробітної плати, доведенням його до стану банкрутства, позбавлення статусу підприємства критичної інфраструктури, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення бюджетних установ, медичних та інших установ послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи; негайне виконання рішення може привести також до збільшення суми боргу перед позивачем по поточному діючому договору, неможливості виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
При вирішенні питання наявності балансу інтересів сторін, суд також враховує ті обставини, що підприємство боржника з самого початку військової агресії знаходилось в зоні можливих бойових дій, що є загальновідомим фактом.
Так, на думку суду у даній справі відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
За таких обставин, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку суд не визнає як інструмент ухилення від виконання рішення, а навпаки, вважає, що це буде сприяти можливості підвищення фінансового стану підприємства, недопущенню банкрутства боржника, що призведе до можливості повного виконання рішення суду.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків.
Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.
Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.
Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).
Суд також зазначає, що сторони перебувають в однакових умовах військового стану, військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони цього спору.
Водночас, враховуючи встановлені судом обставини реального незадовільного фінансового стану відповідача, негайне виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача і виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача.
У свою чергу, відстрочення виконання судового рішення дасть підприємству відповідача можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Відтак, відстрочка виконання рішення суду у даному разі є необхідною та здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача та недопущення невиконання рішення суду на користь позивача, що свідчить про дотримання справедливого балансу інтересів сторін у цій справі.
Особливу увагу суд звертає на те, що ТОВ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» є підприємством, що відноситься до критичної інфраструктури, є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що визначено відповідним розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 433 В від 16.05.2025р. (п. 15 Додатку до розпорядження); Розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації № 231 В від 30.03.2026р. (п. 6 Додатку до розпорядження) підтверджено статус ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; із переліку споживачів вбачається, що споживачами відповідача є лікарні міста Харків та Харківської області, а також інші бюджетні установи на території м. Харкова та області.
Відтак заперечення відповідача стосовно того, що відповідач не надав доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості, а також те, що клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідача не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, відхиляються господарським судом.
За наведених вище конкретних виключних для відповідача обставин, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих фактичних та правових підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у цій справі саме на вісім календарних місяців строком до 25.01.2027, адже процесуальним законом передбачено право суду відстрочити виконання судового рішення на строк до одного року з дня ухвалення такого рішення.
Також суд зауважує, що відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 5 748,33 грн, а 5 748,33 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (61103, місто Харків, вулиця Партали Станіслава, будинок 3, код ЄДРПОУ 31555944) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованості за договором постачання природного газу № 7320-НГТ-32 від 17.08.2021 у розмірі 958 055,30 грн.
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (61103, місто Харків, вулиця Партали Станіслава, будинок 3, код ЄДРПОУ 31555944) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) 50% витрат зі сплати судового збору у розмірі 5 748,33 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 5 748,33 грн., сплаченого до Господарського суду Харківської області платіжною інструкцією № 0000035248 від 20.03.2026.
6. Клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 8779/26 від 13.04.2026) задовольнити.
7. Відстрочити виконання судового рішення по справі № 922/989/26 про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОТЕЛЬНІ ЛІКАРНЯНОГО КОМПЛЕКСУ» (61103, місто Харків, вулиця Партали Станіслава, будинок 3, код ЄДРПОУ 31555944) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованості за договором постачання природного газу № 7320-НГТ-32 від 17.08.2021 у розмірі 958 055,30 грн., а також суми судового збору у розмірі 5 748,33 грн., на вісім календарних місяців строком до 25.01.2027.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2026.
СуддяН.А. Новікова