19 травня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/654/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юка А.В.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до відповідача - Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради (48451, Тернопільська область, Чортківський район, селище Золотий Потік, вул. Шевченка, буд. 1)
за участі - Тернопільської обласної прокуратури (46002, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4)
про стягнення 502113,32 грн заборгованості.
За участі від:
позивача - Пясецький Д.В.
відповідача - не з'явився.
прокуратури - Фігель О.Т.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
03.11.2025 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 31.10.2025 (вх. №743) до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради про стягнення 502113,32 грн заборгованості, яка складається з: 354133,19 грн - основного боргу; 57628,29 грн - пені; 17884,30 грн - 3% річних; 72467,54 грн - інфляційних нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу №18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023, в частині оплати вартості спожитого природного газу за березень - квітень 2024 року.
У додаткових поясненнях б/н від 02.04.2026 (вх. №2604 від 02.04.2026) позивачем повідомлено, що сума основного боргу складає 91282,59 грн у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог між сторонами, здійснене на підставі заяви відповідача №69/01-26 від 05.03.2026.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 05.11.2025 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
09.04.2026, 14.04.2026 від відповідача надійшли заяви б/н, б/д, б/н від 14.04.2026 (вх. №2819 від 09.04.2026, вх. №2909 від 14.04.2026) про визнання позову в частині суми 91282,59 грн основного боргу.
У клопотанні №126/01-26 від 21.04.2026 (вх. №3095) Відділом освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради відкликано заяву про визнання позову. При цьому відповідач повністю заперечив проти позову.
Позиція прокуратури.
У клопотанні №24-382 вих-26 від 22.04.2026 (вх. №3130 від 22.04.2026) Тернопільська обласна прокуратура вказала, що інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
При цьому, прохальна частина клопотання зводиться до вимоги про максимальне зменшення пені.
В обґрунтування цьому прокурором зазначено, що відповідно до установчих документів Відділ освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради є підрозділом органу місцевого самоврядування, фінансується з місцевого бюджету та забезпечує діяльність усіх навчальних закладів громади.
Відповідач є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про селищний бюджет на фінансово-господарське обслуговування закладів освіти, культури, що перебувають у комунальній власності селищної ради.
Аналізом електронних площадок публічних закупівель з'ясовано, що відповідач закуповує енергоносії, здійснює інші комунальні видатки на утримання навчальних закладів, забезпечує учнів таких закладів харчуванням. На території громади діють 20 закладів освіти, які опалюються природним газом, у яких навчаються майже 3 тисячі дітей. При стягненні значної суми із вказаного підрозділу органу місцевого самоврядування, враховуючи, що видатки на заробітну плату та податки відносяться до захищених, можливе припинення харчування учнів відповідних закладів, серед яких є діти соцільно вразливих категорій.
Стягнення значної суми коштів з підрозділу органу місцевого самоврядування, який забезпечує надання соціально-орієнтованих послуг, не сприятиме реалізації державної гуманітарної політики, у якій право на освіту віднесене до першочергового пріоритету. А забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу відповідно до ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» включено до принципів функціонування ринку природного газу.
У запереченнях б/н від 12.05.2026 (вх. №3649 від 12.05.2026) позивач просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про зменшення пені, зважаючи на наступне:
при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки;
право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 551 ЦК України обставини того, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів;
до матеріалів власного клопотання про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені прокуратура не надала жодного доказу в обґрунтування власного звернення;
клопотання в частині вимог про відмову у задоволенні вимог про стягнення процентів річних та інфляційних втрат є необґрунтованим, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних та інфляційних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/654/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2025, яке відкладалось на 08.01.2026.
Строк підготовчого провадження у даній справі продовжено 04.12.2025.
Ухвалою суду від 08.01.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 05.02.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 05.02.2026, ухвалою суду від 27.01.2026 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено розгляд справи по суті на 23.02.2026.
За результатом розгляду клопотання №50/2-12 від 19.02.2026 (вх. №1327 від 19.02.2026) відповідача, ухвалою суду від 23.02.2026 здійснено перехід зі стадії розгляду справи №921/654/25 по суті до стадії підготовчого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16.03.2026, в якому оголошувалась перерва до 02.04.2026.
Ухвалою суду від 02.04.2026: частково задоволено заяву керівника Тернопільської обласної прокуратури за вих. №24-211вих-26 від 03.03.2026 (вх. №1790 від 06.03.2026) про вступ прокуратури у справу № 921/654/25; прийнято до розгляду додаткові пояснення у справі б/н від 02.04.2026 (вх. № 2604 від 02.04.2026) з додатками; відкладено підготовче засідання на 16.04.2026, в якому оголошувалась перерва до 23.04.2026.
Надалі, ухвалою суду від 23.04.2026:
прийнято до розгляду: клопотання представника відповідача вих. №126/01-26 від 21.04.2026 (вх. №3095 від 21.04.2026); клопотання вих. №24-382 вих-26 (вх. №3130 від 22.04.2026) Тернопільської обласної прокуратури;
закрито підготовче провадження по справі №921/654/25 та призначено її до розгляду по суті на 19.05.2026.
19.05.2026 прокуратурою подано клопотання б/н від 19.05.2026 (вх. №3862 від 19.05.2026) про повернення до підготовчого провадження у справі, встановлення прокурору додаткового строку для подання доказів, долучення до матеріалів справи листа Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради від 15.05.2026 № 164/01-26 щодо боргу з виплати заробітної плати.
В якості додатку до вказаного клопотання, прокурором долучено адресований ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» лист № 164/01-26 від 15.05.2026 Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради. У ньому позивачу повідомлено відповідачем про: фінансування останнього за рахунок бюджету Золотопотіцької селищної ради; важке фінансово-економічне становище селищної ради; існування заборгованості по заробітній платі працівникам закладів відділу освіти за березень 2026 року. З огляду на відсутність асигнувань у кошторисі на поточний рік для сплати боргу за угодами попередніх періодів, відповідач просив не стягувати здійснені позивачем нарахування на суму боргу, зокрема пені, відсотків річних та інфляційних.
Прокурором в судовому засіданні 19.05.2026 підтримано вищевказане клопотання та викладену ним у клопотанні №24-382 вих-26 від 22.04.2026 позицію щодо зменшення пені.
Розглянувши клопотання Тернопільської обласної прокуратури б/н від 19.05.2026 (вх. №3862 від 19.05.2026), заслухавши пояснення прокурора, суд зазначає, що з урахуванням змісту ст. ст. 80, 177, 182, 183 ГПК України учасник справи, до якого заявлено позовні вимоги повинен подати суду докази разом з поданням заяв по суті справи під час підготовчого провадження у справі. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.169, ст. 13 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Згідно з ч.2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що за результатом розгляду клопотання відповідача, ухвалою від 23.02.2026 здійснювався перехід зі стадії розгляду справи №921/654/25 по суті до стадії підготовчого провадження, з метою надання можливості сторонам реалізації права на долучення доказів у справі.
Підготовче провадження у справі закрито 23.04.2026.
З урахування звернення прокурора з клопотанням від 19.05.2026 про долучення адресованого позивачу листа відповідача № 164/01-26 від 15.05.2026 на стадії розгляду справи №921/654/24 по суті, з урахуванням ч.2 ст. 118 ГПК України, судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання, в частині повернення до підготовчого провадження у справі №921/654/25, а в частині встановлення прокурору додаткового строку для подання та долучення доказів залишено без розгляду відповідно до ч.2 ст. 118 ГПК України.
Представником позивача в судовому засіданні 19.05.2026 підтримано позовні вимоги, з урахуванням додаткових пояснень від 02.04.2026.
Відповідач участі представника в судове засідання 19.05.2026 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 23.04.2026 в електронній формі до його електронного кабінету.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
19.05.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
31.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС-код 56Х930000010610Х) (надалі - постачальником) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради (ЕІС-код 56ХS00015EQІT00С) (надалі - споживачем) укладено договір про постачання природного газу №18-5183/24-БО-Т (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).
Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п. 1.4 договору).
У п. 2.1 договору зазначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 року до 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 90,000 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: січень 2024 року - 35,000 тис. куб. м.; лютий 2024 року - 25,000 тис. куб. м.; березень 2024 року - 20,000 тис. куб. м.; квітень 2024 року - 10,000 тис. куб. м.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором складається з сум обсягів природного газу, замовлених споживачем за всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1 договору).
У п. 2.2 договору зазначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.
Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Відповідно до п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 договору).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (надалі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п. 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).
Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16390 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.
Згідно з п. 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладення становить 1241541,75 грн, крім того ПДВ - 248308,35 грн, разом з ПДВ - 1489850,10 грн.
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до підпунктів 2, 3, 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом внесення змін до договору (підписанням додаткової угоди); самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором, перевищення обсягів використання газу, зазначених в п. 2.1 цього договору, без їх коригування додатковою угодою; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
У п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з 01.01.2024 і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
За інформацією листа №ТОВВИХ-25-14446 від 16.09.2025 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" в інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом 56ХS00015EQІT00С був закріплений за постачальником ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС - код 56Х930000010610Х) у період з 01.01.2024 до 15.04.2024.
Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС - кодом 56ХS00015EQІT00С за період з 01.01.2024 до 15.04.2024 та внесений в алокацію постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (ЕІС - код 56Х930000010610Х) становить: з 01.01.2024 до 31.01.2024 - 40408,00 м3; з 01.02.2024 до 29.02.2024 - 29671,00 м3; з 01.03.2024 до 31.03.2024 - 24769,00 м3; з 01.04.2024 до 15.04.2024 - 1721,75 м3.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" долучено до позовної заяви:
- складений 12.02.2024 акт приймання - передачі природного газу за січень 2024 року обсягом 40,40800 тис. куб. м. природного газу на суму 668909,47 грн, підписаний позивачем в односторонньому порядку;
- складений 11.03.2024 акт приймання - передачі природного газу за лютий 2024 року обсягом 29,67100 тис. куб. м. на суму 491170,39 грн, підписаний позивачем в односторонньому порядку;
- складений 10.04.2024 акт приймання - передачі природного газу за березень 2024 року обсягом 24,76900 тис. куб. м. на суму 410023,24 грн, підписаний позивачем в односторонньому порядку;
- складений 10.05.2024 акт приймання - передачі природного газу за квітень 2024 року обсягом 1,72175 тис. куб. м. на суму 28501,66 грн, підписаний позивачем в односторонньому порядку.
Акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2024 року надіслано відповідачу 12.02.2024, 11.03.2024, 11.04.2024, 10.05.2024 на електронну адресу zpotosvita@ukr.net, зазначену у договорі як офіційну електронну адресу відповідача.
Матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем заперечень щодо змісту актів приймання - передачі природного газу за січень - квітень 2024 року як щодо обсягу спожитого природного газу, так і щодо розрахованої його ціни.
З урахуванням змісту п. 3.5.4 договору, зазначений у ньому обсяг спожитого природного газу є встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та відповідає даним останнього.
Загальна вартість спожитого відповідачем природного газу у період січня - квітня 2024 року складає 1598604,76 грн.
Згідно з долученим до позову реєстром документів по рахунку позивача за період з 31.12.2023 до 23.09.2025, відповідач перерахував позивачу 1160079,86 грн, а саме:
20.02.2024 здійснив оплату 23000 грн, з призначенням платежу: 0614060;2274;природний газ за сiчень 2024р.частково;акт.№1 вiд 16.02.2024р,дог. №18-5183/24-БО-Т вiд 31.12.2023р; в т.ч. ПДВ 3833,33.;
20.02.2024 здійснив оплату 190000 грн, з призначенням платежу: 0611010;2274;природний газ за сiчень 2024р.частково;акт.№1 вiд 16.02.2024р,дог. №18-5183/24-БО-Т вiд 31.12.2023р; в т.ч. ПДВ 31666.67;
20.02.2024 здійснив оплату 455909,47 грн, з призначенням платежу: 0611021;2274; природний газ за сiчень 2024р.повнiстю;акт.№1 вiд 16.02.2024р,дог. №18-5183/24-БО-Т вiд 31.12.2023р; в т.ч. ПДВ 75984,91;
02.04.2024 здійснив оплату 20000 грн, з призначенням платежу: 0614060;2274;природний газ за лютий 2024р.частково;акт.№2 вiд 29.03.2024р,дог. №18-5183/24-БО-Т вiд 31.12.2023р; в т.ч. ПДВ 3333,33.;
02.04.2024 здійснив оплату 190000 грн, з призначенням платежу: 0611010;2274;природний газ за лютий 2024р.частково;акт.№2 вiд 29.03.2024р,дог. №18-5183/24-БО-Т вiд 31.12.2023р; в т.ч. ПДВ 31666,67;
02.04.2024 здійснив оплату 281170,39 грн, з призначенням платежу: 0611021;2274;природний газ за лютий 2024р.повнiстю;акт.№2 вiд 29.03.2024р,дог. №18-5183/24-БО-Т вiд 31.12.2023р; в т.ч. ПДВ 46861,73.
Матеріали справи містять адресовану Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради заяву №125/3/2-23065 від 10.09.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до змісту вищевказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» має грошове зобов'язання (в частині повернення надлишково сплачених грошових коштів) перед Відділом освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради на суму 84391,71 грн, яке виникло за договором постачання природного газу № 18-7183/24-БО-Т від 17.10.2024, строк виконання якого настав. У свою чергу, станом на 09.09.2025, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради має грошове зобов'язання перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на суму 438524,90 грн, яке виникло за договором постачання природного газу № 18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023, строк виконання якого настав.
Посилаючись на те, що вищевказані зобов'язання є зустрічними однорідними, настання строку їх виконання, а також приписи ст. 601 ЦК України, позивач заявив про:
зменшення зобов'язання Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради на суму 84391,71 грн за договором постачання природного газу № 18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023;
припинення зобов'язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на суму 84391,71 грн за договором постачання природного газу № 18-7183/24-БО-Т від 17.10.2024.
З урахуванням наведеного, станом на 09.09.2025, заборгованість Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за договором постачання природного газу № 18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023 становить 354133,19 грн.
Несплата повної вартості спожитого у березні - квітні 2024 року природного газу, мала наслідком звернення 03.11.2025 позивача з даним позовом про стягнення боргу в сумі 354133,19 грн, нарахованої відповідно до умов п. 7.2 договору пені в сумі 57628,29 грн, а також нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 17884,30 грн та інфляційних нарахувань в сумі 72467,54 грн.
Після відкриття провадження у справі позивачем до матеріалів справи подано копію адресованої йому заяви відповідача №69/01-26 від 05.03.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до її змісту Відділом освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради за угодою постачання природного газу № 18-11183/25-БО-Т від 27.10.2025, укладеною ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» здійснено переплату у грудні 2025 року на суму 262850, 60 грн. Оплата проводилася у грудні 2025 року за рахунком-фактурою у сумі 682103,86 грн (40 тис. куб. м). Водночас, відповідно до акта приймання передачі від 12.01.2026 фактичне споживання складало 245859 тис. куб. м на суму 419 253, 26 грн. На підтвердження перерахування вказаних коштів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надано платіжні інструкції № 2318, № 2319 від 18.12.2025, оплачені органами казначейства 20.12.2025. З урахуванням ст. 601 ЦК України, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради просив зменшити суму позовних вимог у справі №921/654/25 на суму здійсненої переплати.
Таким чином, решта зобов'язання в сумі (1598604,76 грн - 1160079,86 грн - 84391,71 грн - 262850,60 грн ) 91282,59 грн залишилось не виконаним.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу (затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496) (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Таким чином договір постачання природного газу №18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023 є належною підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Судом встановлено, що на виконання умов договору протягом січня - квітня 2024 року позивач поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 1598604,76 грн.
Зазначену у актах приймання - передачі за січень - лютий 2024 року вартість спожитого природного газу відповідач оплатив повністю.
За п.2 ч.2 ст.13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
У п. 5.1 договору зазначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Нормами ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частинами 1, 2 статті 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 601 ЦК України між сторонами у справі припинено грошові зобов'язання по договору №18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023 на суму 84391,71 грн, шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
В порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст.ст. 11,14 ЦК України, повної оплати вартості спожитого у березні - квітні 2024 року природного газу в строк визначений у договорі, відповідач не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 354133,19 грн.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 601 ЦК України, після відкриття провадження у справі між сторонами у справі припинено грошові зобов'язання по договору №18-5183/24-БО-Т від 31.12.2023 на загальну суму 262850,60 грн, шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Дослідивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині заявленої до стягнення 262850,60 грн суми основного боргу.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради 262850,60 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З урахуванням наведеного, сума основного боргу становить 91282,59 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалось, у п. 7.2 договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, періоди нарахувань, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон".
Згідно проведеного судом перерахунку встановлено, що правомірним є задоволення до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 72265,84 грн, 3% річних в сумі 17884,30 грн, пені в сумі 57628,29 грн. А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, а їх результати долучені до матеріалів справи.
Щодо клопотання про зменшення штрафних санкцій.
У клопотанні №24-382 вих-26 від 22.04.2026 (вх. №3130 від 22.04.2026) Тернопільська обласна прокуратура, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначила про можливість суду на зменшення розміру неустойки, а також процентів річних.
Як вже зазначалось, прохальна частина вказаного клопотання зводиться лише до вимоги про максимальне зменшення пені.
В обґрунтування цьому прокурором зазначено, що відповідно до установчих документів відповідач є підрозділом органу місцевого самоврядування, фінансується з місцевого бюджету, є головним розпорядником бюджетних коштів за видатками, які визначені рішенням про селищний бюджет на фінансово-господарське обслуговування закладів освіти, культури, що перебувають у комунальній власності селищної ради, забезпечує діяльність усіх навчальних закладів громади. Відповідач закуповує енергоносії, здійснює інші комунальні видатки на утримання навчальних закладів, забезпечує учнів таких закладів харчуванням. На території громади діють 20 закладів освіти, які опалюються природним газом, у яких навчаються майже 3 тисячі дітей. При стягненні значної суми із вказаного підрозділу органу місцевого самоврядування, враховуючи, що видатки на заробітну плату та податки відносяться до захищених, можливе припинення харчування учнів відповідних закладів, серед яких є діти соцільно вразливих категорій.
У свою чергу, позивач заперечив щодо вказаного клопотання прокурора, зазначивши про відсутність доказів, які б доводили викладені у ньому обставини.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд наголошує, що положення ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою та послідовною практикою Верховного Суду.
Зокрема, об'єднана палата у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі «Висновки щодо застосування норм матеріального права», зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила:
« 213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права».
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові зазначила, зокрема, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, також не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Між тим, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Подібний за змістом висновок щодо застосування ст. 551 ЦК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Суд звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18).
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
При вирішенні питання про зменшення нарахованих штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Також, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Наведене вище переконливо свідчить єдність та сталість правових висновків Великої Палати Верховного Суду в цьому питанні.
Наведені прокурором доводи в обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкцій мотивовані бюджетним фінансуванням діяльності відповідача, який забезпечує діяльність понад 20 закладів освіти, у яких навчаються майже 3 тис. дітей. Стягнення з відповідача заявлених сум може призвести до припинення харчування учнів відповідних навчальних закладів, серед яких є діти соціально вразливих категорій. Це не сприятиме реалізації державної гуманітарної політики, у якій право на освіту віднесене до першочергового пріоритету.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначено: « 156. Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
157. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
158. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
159. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат».
У даній справі сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а нарахування процентів здійснено позивачем у розмірі, встановленому ч.2 ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру нарахованих 3% річних.
Крім того, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 ЦК України, законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати.
Наведене вище виключає правові підстави для зменшення заявлених до стягнення позивачем у справі №921/654/25 сум 3% річних та інфляційних втрат.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд зазначає, що питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії та поданих боржником доказів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі №903/827/17, від 30.08.2018 у справі №925/1587/17.
У будь якому випадку, наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій повинна документально підтверджуватися, зокрема якщо заявником відповідне клопотання обґрунтовується тими чи іншими обставинами.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 73, 74, 81 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.80 ГПК України сторона відповідача повиненна подати суду докази разом з поданням відзиву.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.1 ст.169 статті 13 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
На підтвердження викладених у клопотанні №24-382вих-26 від 22.04.2026 доводів прокурором не надано доказів існування виняткових випадків, за наявності яких господарським суд міг би надати оцінку підставам для зменшення пені.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради 91282,59 грн - боргу, 57628,29 грн - пені, 17884,30 грн - 3% річних, 72265,84 грн - інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 201,70 грн інфляційних нарахувань не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.
Також суд зазначає, що 19.05.2026 при проголошені скороченого рішення (вступної та резолютивної частини), у вступній частині рішення судом помилково не зазначено серед учасників справи Тернопільську обласну прокуратуру.
Ч. 7 ст. 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині в рішенні до підписання його суддею.
Розподіл судових витрат.
У ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
З врахуванням наведеного, суд роз'яснює позивачу, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 3154,21 грн.
Решта сплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору, в порядку ст. ст. 123,129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240 ГПК України,
Позов задоволити частково.
1. Закрити провадження у справі за п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради 262850,60 грн боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради (48451, Тернопільська область, Чортківський район, селище Золотий Потік, вул. Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний код 41530677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) 91282 (дев'яносто одну тисячу двісті вісімдесят дві) грн 59 (п'ятдесят дев'ять) коп. - боргу, 57628 (п'ятдесят сім тисяч шістсот двадцять вісім) грн 29 (двадцять дев'ять) коп. - пені, 17884 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 30 (тридцять) коп. - 3% річних, 72265 (сімдесят дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. - інфляційних нарахувань, 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 74 (сімдесят чотири) коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 25.05.2026.
Суддя І.П. Шумський