07.05.2026м. СумиСправа № 920/1060/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1060/25
за позовом: Заступник керівника Конотопської окружної прокуратури
(вул. Успенсько-Троїцька, 136, м. Конотоп, Сумська обл., 41601,
код ЄДРПОУ 0352789121)
в інтересах держави в особі позивачів:
1. Конотопська міська рада Сумської області (проспект Миру, буд. 8,
м. Конотоп, Сумська область, 41625, код ЄДРПОУ 24006881)
2. Виконавчий комітет Конотопської міської ради Сумської області (проспект Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41625, код ЄДРПОУ 04057971)
до відповідачів:1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ»
(вул. Реміснича, 35, м. Суми, Сумська область, 40004,
код ЄДРПОУ 41884537)
2. Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. Михайла Давидова» (вул. Миколи Амосова, 5, м. Конотоп, Сумська область, 41615,
код ЄДРПОУ 02007532)
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 38 595 грн 29 коп.,
за участю представників сторін:
прокурор: Вортоломей М.Ф.,
від позивача 1: не прибув,
від позивача 2: не прибув,
від відповідача 1: Брага Ю.О.,
від відповідача 2: не прибув,
при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.,
Суть спору. 25.07.2025 прокурор в інтересах держави в особі позивачів, звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд:
1. Визнати недійсною додаткову угоду від 01.09.2020 № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».
2. Визнати недійсною додаткову угоду від 30.10.2020 № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».
3. Визнати недійсною додаткову угоду від 07.12.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».
4. Визнати недійсною додаткову угоду від 10.02.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми».
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області безпідставно сплачені кошти в сумі 97 852,76 грн.
6. Судові витрати стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь Сумської обласної прокуратури за наступними реквізитами: Сумська обласна прокуратура (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) у сумі 12112 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 справу розподілено судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 25.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/1060/25; призначено підготовче засідання на 21.08.2025, 10:45; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
08.08.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» надано до суду відзив (вх.№3757) на позовну заяву.
08.08.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» надано до суду заяву (вх.№4345) про зупинення провадження у справі, відповідно до якого просить суд зупинити провадження у справі №920/1060/25 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24.
20.08.2025 через систему «Електронний суд» прокурором надано до суду:
- заперечення (вх.№3971) на заяву - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» про зупинення провадження у справі №920/1060/25;
- відповідь (вх.№3987, 4549) на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої прокурор просить суд поновити строк для подання відповіді на відзив та прийняти відповідь на відзив, долучивши її до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.08.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» від 08.08.2025, б/н (вх.№4345 від 08.08.2025) про зупинення провадження у справі №920/1060/25 - задоволено; зупинено провадження у справі №920/1060/25 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24; зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
22.08.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» надано до суду заперечення (вх.№4007) на відповідь на відзив у справі №920/1060/25.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» прокурором надано до суду заяву (вх.№5100, 5101, 5102), відповідно до змісту якої просить суд:
1. Змінити предмет позовних вимог та вважати їх наступними:
- Визнати недійсною додаткову угоду від 30.10.2020 № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду від 07.12.2020 № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
- Визнати недійсною додаткову угоду від 10.02.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
3. Зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» на користь виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області безпідставно сплачені кошти в сумі 38 595,29 грн.
4. Повернути Сумській обласні прокуратурі (м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 2422,40 грн суми судового збору, внаслідок зменшення суми позовних вимог.
Суд приймає до розгляду заяву прокурора (вх.№5100) про зміну предмета позову та заяву прокурора (вх.№5101) про зменшення розміру позовних вимог. Подальший розгляд справи №920/1060/25 здійснюється з урахуванням вказаних заяв прокурора.
26.12.2025 через систему «Електронний суд» прокурором надано до суду заяву (вх.№6194) про поновлення провадження у справі, відповідно до якої повідомляє суд про те, що за інформацією офіційного веб-порталу «Єдиний державний реєстр судових рішень» встановлено, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 касаційну скаргу ТОВ «Енергетичне партнерство» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення Господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року у справі № 920/19/24 залишено без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Отже, у зв'язку з тим, що на цей час підстави, що зумовлювали зупинення провадження у справі, відпали, керуючись ст. 42, 53, ч. 1 ст. 230, ГПК України, прокурор просить суд поновити провадження у справі № 920/1060/25.
Ухвалою суду від 26.01.2026 (з урахуванням ухвали суду від 26.01.2026 та ухвали суду від 27.01.2026 про виправлення описок) поновлено провадження у справі № 920/1060/25; призначено підготовче засідання на 02.02.2026, 10:00.
28.01.2026 через систему «Електронний суд» позивачем 1 - Конотопською міською радою Сумської області надано до суду заяву (вх.№473) про проведення засідання за відсутності представника позивача 1.
28.01.2026 через систему «Електронний суд» позивачем 2 - Виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області надано до суду заяву (вх.№474) про проведення засідання за відсутності представника позивача 2.
02.02.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» надано до суду клопотання (вх.№446) про залишення позову без розгляду.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 08 год. 21 хв. 02.02.2026 по 12 год. 00 хв. 02.02.2026 у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 02.02.2026 не відбулось.
02.02.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» надано до суду додаткові пояснення (вх.№526) на заяву про зміну предмету позову та заяву про зменшення позовних вимог у справі №920/1060/25.
Ухвалою суду від 02.02.2026 призначено підготовче засідання у справі №920/1060/25 на 17.02.2026, 12:30.
12.02.2026 через систему «Електронний суд» прокурором надано до суду:
- письмові пояснення (вх.№756) у справі №920/1060/25;
- заперечення (вх.№757) на клопотання про залишення позову без розгляду.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 08 год. 44 хв. 17.02.2026 у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 17.02.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 17.02.2026 призначено підготовче засідання у справі № 920/1060/25 на 05.03.2026, 10:50.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 06 год. 10 хв. 05.03.2026 у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 05.03.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 05.03.2026 призначено підготовче засідання у справі №920/1060/25 на 25.03.2026, 11:10.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 01 год. 37 хв. 24.03.2026 у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 25.03.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 25.03.2026 призначено підготовче засідання у справі №920/1060/25 на 14.04.2026, 12:00. Встановлено наступні резервні дату та час судового засідання на випадок оголошення повітряної тривоги на території Сумської області: 14.04.2026, 10:15, 14.04.2026 10:25, 14.04.2026 10:45, 14.04.2026 11:15, 14.04.2026 11:25, 14.04.2026 12:45, 14.04.2026 12:15, 14.04.2026 12:25, 14.04.2026 12:45, 14.04.2026 14:15, 14.04.2026 14:25, 14.04.2026 14:45.
Ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначити справу № 920/1060/25 до судового розгляду по суті на 28.04.2026, 11:20.
15.04.2026 через систему «Електронний суд» позивачем 2 - Виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області надано до суду заяву (вх.№1998) про розгляд справи по суті без участі представника позивача 2.
15.04.2026 через систему «Електронний суд» позивачем 1 - Конотопською міською радою Сумської області надано до суду заяву (вх.№1999) про розгляд справи по суті без участі представника позивача 1.
20.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем 1 - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» надано до суду клопотання (вх.№2060) про відкладення розгляду справи.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 08 год. 49 хв. 28.04.2026 по 11 год. 33 хв. 28.04.2026 у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 28.04.2026 не відбулось.
Ухвалою суду від 28.04.2026 призначено судове засідання з розгляду справи №920/1060/25 по суті на 07.05.2026, 10:20. Встановлено наступні резервні дату та час судового засідання на випадок оголошення повітряної тривоги на території Сумської області: 07.05.2026 10:35, 07.05.2026 10:45, 07.05.2026 11:15, 07.05.2026 11:25, 07.05.2026 12:45, 07.05.2026 12:15, 07.05.2026 12:25, 07.05.2026 12:45, 07.05.2026 14:15, 07.05.2026 14:25, 07.05.2026 14:45, 07.05.2026 15:00, 07.05.2026 15:15, 07.05.2026 15:30
Представники позивачів на відповідача 2 у судове засідання 07.05.2026 не прибули, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 07.05.2026 прокурор підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви (вх.№5100) про зміну предмету позову та заяви (вх.№5101) про зменшення позовних вимог) та просив суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 07.05.2026 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Щодо представництва прокурором у суді законних інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час проведення закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що є нераціональним та неефективним витрачанням коштів бюджету.
Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.
Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Конотопської міської ради Сумської та Виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті, самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Частиною 1 статті 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За ст. 18-1 Закону «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 172 ЦК України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 8.39 - 8.45 постанови).
На території Конотопського району таким органом місцевого самоврядування є Конотопська міська рада. Відповідно до статуту КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова», (далі - Підприємство), затвердженого рішенням Конотопської міської ради від 30.04.2020, засновником Підприємства є Конотопська міська рада. Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Конотоп. Органом, за яким закріплено функції управління Підприємством, є виконавчий комітет Конотопської міської ради (надалі - Уповноважений орган управління). Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику та Уповноваженому органу управління (п.п. 1.3, 1.4 Статуту).
Відповідно до розділу 5 Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Конотоп; майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником. Джерелами формування майна та коштів Підприємства, в тому числі є кошти державного, обласного та місцевого бюджету, дотації з місцевого бюджету, тощо.
Засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності Підприємства (п.10.4 Статуту).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 погоджується з тим, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Конотопської громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади (п. 8.47 постанови).
З урахуванням викладеного, Конотопська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету.
Фінансування вказаної закупівлі здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету.
За інформацією Конотопського Управління Державної казначейської служби України Сумської області фінансування за вказаним договором було здійснено головним розпорядником бюджетних коштів виконавчим комітетом Конотопської міської ради.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
З урахуванням наведеного надмірне витрачання коштів внаслідок укладення додаткових угод щодо збільшення ціни товару понесено саме виконавчим комітетом Конотопської міської ради.
Водночас правильність зазначення у якості позивача органу місцевого самоврядування, який є засновником підприємства та головного розпорядника бюджетних коштів підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.08.2023 (справа № 924/1283/21).
Зокрема, як зазначено у вказаній постанові, суд касаційної інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19, згідно з якими у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).
Так, абз. 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.
Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абз. 2 п. 43 Порядку № 228, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Ураховуючи наведене, касаційний суд дійшов висновку, що навчальний заклад у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (природного газу) в обсязі та в межах видатків, визначених селищною радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).
Згідно з ч.4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.
Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на те, що у цій справі апеляційний суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні коштів на користь селищної ради з тих підстав, що остання не була стороною договору про закупівлю та додаткових угод до нього, а школа є окремою юридичною особою, що має власні рахунки і самостійно здійснює свою фінансово-господарську діяльність.
Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами.
Таким чином, з огляду на актуальну судову практику та, враховуючи, що фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Конотопської громади, належними позивачами у зазначеній справі є Конотопська міська рада та виконавчий комітет Конотопської міської ради.
З огляду на те, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженим органом допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.
Разом з тим, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі «Korolev v. Russia» пункт 33; рішення у справі «Menchinskaya v. Russia», пункт 35).
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.
Окремо слід зазначити, що Велика палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Зокрема, Велика палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором направлено відповідний лист-повідомлення до Конотопської міської ради від 06.03.2025 № 50/1-1549вих-25, в якому зазначено про наявність порушення інтересів громади та запропоновано вжити заходів стосовно звернення до суду з метою стягнення надмірно сплачених коштів.
09.04.2025 на вказаний вище лист Конотопської окружної прокуратури отримано відповідь Конотопської міської ради від 18.03.2025 №45/927, відповідно до якої за результатами вивчення питання на підставі інформації, наданої КМП КМР «Конотопською ЦРЛ ім. ак. М. Давидова», Конотопською міською радою буде прийнято рішення щодо необхідності подання позову до суду у разі підтвердження здійснення публічних закупівель з порушеннями, що потягли за собою незаконну витрату коштів місцевого бюджету.
Конотопська окружна прокуратура листом №50/1-1878вих-25 від 21.03.2025, інформувала Виконавчий комітет Конотопської міської ради про вказані порушення з пропозицією надання правової оцінки вказаних порушень та подальшого інформування Конотопської окружної прокуратури про вжиті заходи цивільно- правового характеру, або повідомлення причини невжиття таких заходів, однак відповідь на вказаний лист від виконавчого комітету до Конотопської окружної прокуратури не надійшла.
Повторно, листами від 05.06.2025 №50/3-3609вих-25 та №50/3-3608вих-25 Конотопська окружна прокуратура інформувала Конотопську міську раду та Виконавчий комітет Конотопської міської ради про необхідність вжиття цивільно-правових заходів до усунення зазначених порушень та повідомлення в термін до 12.06.2025 про наміри звернення до суду.
10.06.2025 від Конотопської міської ради та виконавчого комітету Конотопської міської ради на вказані листи надійшла відповідь за №01-16/1904 від 09.06.2025, з якої вбачається, що міська рада та виконавчий комітет вважають за недоцільне звертатися до суду з позовними заявами до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі щодо подібних правовідносин.
Вказане свідчить про нездійснення Конотопською міською радою та Виконавчим комітетом Конотопської міської ради, як уповноваженими органами у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Конотопською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Конотопську міську раду та Виконавчий комітет Конотопської міської ради листами від 08.07.2025 №50/3-4273вих-25, №50/3-4273вих-25 щодо здійснення представництва її інтересів у суді.
З наданих прокурором доказів вбачається, що прокурором направлені відповідні листи-повідомлення. З отриманих відповідей не простежується намір вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Конотопської міської ради та Виконавчого комітету Конотопської міської ради, а саме - належного розпорядження бюджетними коштами, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та які зобов'язані ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Окрім цього, судом враховано, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) ухвалено:
1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п. 2 резолютивної частини рішення).
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року (п. 3 резолютивної частини рішення).
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності (п. 4 резолютивної частини рішення).
Отже, зазначене рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді при зверненні з цим позовом до суду.
Таким чином, з урахуванням змісту позовної заяви, предмету спору, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з позовом, у зв'язку із доведеною бездіяльністю компетентного органу, а також необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Конотопською окружною прокуратурою під час встановлення підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді встановлено порушення чинного законодавства у сфері публічних закупівель товарів.
Зокрема, при вивченні питання дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що комунальне некомерційне підприємство Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. Михайла Давидова» (далі - КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова», Відповідач 2), згідно з даними електронної системи «PROZORRO» (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2020-05-18-003254-a) проведено закупівлю електричної енергії.
За результатами вказаної закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (далі - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», Постачальник, Відповідач 1) з остаточною ціновою пропозицією 785 212,85 грн з ПДВ, з яким укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 № 12123 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору предметом Договору є електрична енергія (код ДК 021-2015: 09310000-5).
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.2 Договору).
Комерційною пропозицією (Додаток №2 до Договору) визначено обсяг електричної енергії, яка підлягає постачанню в кількості 551722 кВт*год.
Згідно з п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 785 212,85 грн (сімсот вісімдесят п'ять тисяч двісті дванадцять гривень 85 копійок), в тому числі ПДВ - 130 868,81 (сто тридцять тисяч вісімсот шістдесят вісім 81 копійок).
Комерційною пропозицією (Додаток №2 до Договору) встановлено фактичну ціну (тариф) купованої електроенергії, що склала 1,42320 грн за 1 кВт*год.
Фінансування вказаного договору здійснювалося за кошти місцевого бюджету.
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).
Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються за фактично спожитий обсяг електричної енергії на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання (далі - спец рахунок) (п. 5.6. Договору).
Відповідно до положень Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору) оплата рахунку та акту прийняття-передавання електроенергії Постачальником за цим Договором має бути здійснена Споживачем протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його підписання Сторонами, якщо інше, за згодою Сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього Договору.
Комерційною пропозицією (Додаток №2 до Договору) встановлено, що Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Згідно з п. 13.9. Договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього Договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього Договору) та середньоринкової ціни (діапазону цін 'тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення Споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена Сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку Сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момент письмового звернення Постачальника щодо зміни ціни та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього Договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього Договору), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені Сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 13.10. Договору зміни до цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Надалі між КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» та ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» укладено 9 додаткових угод, 5 з яких стосуються збільшення фактичної ціни з одночасним зменшенням обсягу постачання, зокрема:
- Додатковою угодою № 1 від 21.07.2020 внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 шляхом збільшення ціни за 1 кВт*год. електричної енергії з 1,42320 грн до 1,52487 грн з ПДВ (тобто, на 7,14 % від початкової ціни). Вказана угода застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.08.2020;
- Додатковою угодою № 2 від 01.09.2020 внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 шляхом збільшення ціни за 1 кВт*год. електричної енергії з 1,52487 грн до 1,648529 грн з ПДВ (тобто на 8,1 % від ціни, визначеної в Додатковій угоді №1 до Договору). Вказана угода застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.09.2020;
- Додатковою угодою № 3 від 04.09.2020 зменшено загальну вартість Договору на 0,18 грн;
- Додатковою угодою № 4 від 30.10.2020 внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 шляхом збільшення ціни за 1 кВт*год. з 1,648529 грн з ПДВ до 1,784554 грн з ПДВ, (тобто на 17,03 % від ціни, визначеної Додатковою угодою №1 до Договору). Вказана угода застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами 01.10.2020;
- Додатковою угодою № 5 від 07.12.2020 підвищено внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 шляхом збільшення ціни за 1 кВт*год. з 1,784554 грн з ПДВ до 1,871590 грн з ПДВ (тобто на 22,4 % від ціни, визначеної Додатковою угодою №1 до Договору). Вказана угода застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.12.2020;
- Додаткова угода № 6 від 30.12.2020 до Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 не стосується ціни Договору;
- Додатковою угодою № 7 від 30.12.2020 Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 погоджено продовження строку дії договору до 31.03.2021, не стосується ціни Договору;
- Додатковою угодою № 8 від 19.01.2021 Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 збільшено суму договору на 157040 грн. Розділ «Ціна» Додатку 2 до Договору викладено в наступній редакції: кількість електричної енергії - 503450 кВт*год. Загальна вартість Договору становить 942 252,67 грн (дев'ятсот сорок дві тисячі дісті п'ятдесят дві грн 67 коп.);
Додатковою угодою № 9 від 10.02.2021 внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 шляхом збільшення ціни за 1 кВт*год. з 1,871590 грн з ПДВ до 1,998472 грн з ПДВ (тобто на 31,06 % від ціни, визначеної Додатковою угодою №1 до Договору). Вказана угода застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.01.2021.
Таким чином, згідно з укладеними додатковими угодам до договору ціну електричної енергії збільшено з 1,52487 грн з ПДВ за 1 кВт/год. до 1,998472 грн з ПДВ, що призвело до значного підвищення ціни, а саме - на 31,06%.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що підвищення ціни за Додатковою угодою № 2 до Договору відбулося в межах 10 відсотків, тому базовою ціною за 1 кВт/год. електричної енергії є 1,648529 грн з ПДВ, що визначено Додатковою угодою №2, яку сторони уклали добровільно та з дотриманням вимог законодавства.
Разом з тим, як вказує Прокурор, Додаткові угоди №4, №5 та №9 до Договору, які спрямовані на збільшення ціни за одиницю товару укладені всупереч положень Закону України «Про публічні закупівлі».
На виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод до Договору, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» фактично передало КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова», а останнім прийнято та оплачено згідно з актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, наступні обсяги електричної енергії, зокрема:
- в рамках виконання Договору в червні-липні 2020 року отримано 148890 кВт*год. (за ціною 1,42320 грн з ПДВ за 1 кВт*год.) на загальну суму (з ПДВ) 255 030,27 грн;
- в рамках виконання Додаткової угоди №1 від 31.07.2020 до Договору отримано в серпні 2020 року 67337 кВт*год. (за ціною 1,52487 грн з ПДВ за 1 кВт*год. на загальну суму (з ПДВ) 102 680,17 грн;
- в рамках виконання Додаткової угоди №2 від 01.09.2020 до Договору отримано в вересні 2020 року 67871 кВт*год. (за ціною 1,648529 грн з ПДВ за 1 кВт*год.) на загальну суму (з ПДВ) 134 264,77 грн;
- в рамках виконання Додаткової угоди №4 від 30.10.2020 до Договору отримано в жовтні 2020 року 77777 кВт*год. (за ціною 1,784554 грн з ПДВ за 1 кВт*год. на загальну суму (з ПДВ) 138 797,22 грн;
- в рамках виконання Додаткової угоди №4 від 30.10.2020 до Договору отримано в листопаді 2020 року згідно перерахунку за вересень 2020 року 68361,5 кВт*год. (за ціною 1,784554 грн з ПДВ за 1 кВт*год. на загальну суму (з ПДВ) 121 994,70 грн;
- в рамках виконання Додаткової угоди №5 від 07.12.2020 до Договору отримано в грудні 2020 року 83907 кВт*год. (за ціною 1,87159 грн з ПДВ за 1 кВт*год.) на загальну суму (з ПДВ) 157 040,00 грн;
- в рамках Додаткової угоди №9 від 10.02.2021 до Договору електроенергія не постачалась.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви (вх.№5100) про зміну предмету позову та заяви (вх.№5101) про зменшення позовних вимог) Прокурор зазначає, що внаслідок підвищення цін на Товар, згідно з додатковими угодами до Договору, КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» відповідно до уточненого розрахунку (а.с. 28 т. 2) безпідставно сплатив ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» 38 595,29 грн. При цьому додатковими угодами №4, №5, №9 безпідставно внесені зміни до істотних умов Договору, якими змінено ціну електричної енергії за 1 кВт*год з одночасним зменшенням обсягів її постачання, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економічного витрачання бюджетних коштів, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним.
Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з п. 6 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником, за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Стаття 5 Закону України «Про публічні закупівлі», до принципів закупівлі відносить: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частиною 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинної на час укладення договору постачання електричної енергії споживачу) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 638 ЦК України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар)у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4, ч. 5 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.
Відповідно до ст. 652 ЦК України, в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Таким чином, збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 % від визначеної в договорі у будь-якому випадку суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Водночас, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір купівлі-продажу (поставки) товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець (постачальник) має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Продавцю (постачальнику) треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику при закупівлі ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником пропозиції), та заздалегідь замовити товар по визначеній у договорі вартості.
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Так, Додатковою угодою № 1 від 21.07.2020 до Договору внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 року шляхом збільшення ціни за 1 кВт/год. електричної енергії з 1,42320 грн до 1,52487 грн з ПДВ (тобто, на 7,14 % від початкової ціни). Вказана угода застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.08.2020.
Разом з тим, постановою НКРЕКП від 11.07.2020 №1329 «Про внесення змін до постанови НКРЕП від 10.12.2019 №2668», з 01.08.2020 був встановлений тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 240,23 грн/МВт/год. без ПДВ, тобто 0,24023 грн/кВт/год. без ПДВ або 0,288276 грн/кВт/год. з ПДВ.
До цього, у 2020 році діяв тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ НЕК «Укренерго» згідно постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго» на 2020 рік» від 10.12.2019 № 2668, якою у 2020 році був встановлений тариф 155,40 грн/Мвт/год. без ПДВ, тобто 0,15540 грн/кВт/год. без ПДВ або 0,18684 грн/кВт/год. з ПДВ.
Різниця в тарифах на послуги з передачі електричної енергії на початку 2020 року та з серпня 2020 року становить 0,288276 грн/кВт/год. з ПДВ - 0,18684 грн/кВт/год. з ПДВ = 0,101436 грн/кВт/год. з ПДВ.
Додатковою угодою №1 від 21.07.2020 до Договору ціну 1 кВт*год. збільшено з 1,42320 грн з ПДВ до 1,52487 грн з ПДВ. Різниця між тарифами становить 0,10167грн/кВт/год. з ПДВ.
Тобто, зміна ціни за Додатковою угодою №1 від 21.07.2020 до Договору здійснена на підставі зміни ціни тарифу на передачу електроенергії та вона є законною.
На підставі Додаткової угоди № 2 від 01.09.2020 внесено зміни до істотних умов Договору про закупівлю електричної енергії споживачу № 12123 від 25.06.2020 року шляхом збільшення ціни за 1 кВт*год. електричної енергії з 1,52487 грн до 1,648529 грн з ПДВ, тобто на 8,1 % від ціни, визначеної в Додатковій угоді №1 до Договору, тобто в межах максимального ліміту у 10%.
Укладеними спірними Додатковими угодами №4, №5, №9 до Договору ціну електричної енергії збільшено з 1,52487 грн з ПДВ за 1 кВт*год. до 1,998472 грн з ПДВ, що призвело до значного підвищення ціни, саме - на 31,06%.
Разом з тим, на момент підписання Договору ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», будучи постачальником електричної енергії, було відомо про ціни на електричну енергію, що існували на ринку.
Підписавши Договір, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» погодилося з його умовами, в тому числі щодо ціни товару, хоча мало право відмовитись від укладення відповідного договору, згідно з ч. 7 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі», однак цим правом не скористалося.
При цьому, ст. 1 Закону України «Про підприємництво» визначено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Тож рішення ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» про підписання договору є його добровільним волевиявленням, про те, що він згоден на умови Договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання Договору.
Неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при збільшені ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.
Незважаючи на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Внесення таких змін до основного договору без належного обґрунтування коливання ціни на ринку є підставою для визнання правочинів, якими підвищується ціна, - недійсними.
У постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 123-124 постанови).
Суд установив, що на момент підписання Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 № 12123 Сторонами були погоджені його істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором.
Подання ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозиції іншого учасника та одразу ж після укладення договору ініціювання укладення додаткових угод з більшою ціною за товар порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.
ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» з метою одержати перемогу у відкритих торгах занизило пропоновану ціну за електричну енергію, а після укладення Договору збільшило ціни шляхом укладення додаткових угод.
При розгляді справи судом встановлено, що КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» мало беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному Сторонами Договорі, разом з цим, підписало спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна збільшилася більше ніж на 10%.
Вказане вище призвело до того, що держава втратила можливість отримати електричну енергію за ціною, визначеною в Договорі (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.09.2020 до Договору) та була змушена оплачувати електричну енергію за необґрунтовано вищою ціною.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 45 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Верховний Суд звернув увагу, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних додаткових угод Сторонами Договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, у зв'язку з чим, не дотримано вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Враховуючи наведене, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 № 12123 з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод №4, №5, №9 до спірного Договору є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку ТОВ «ЕНЕРА СУМИ».
Відповідна правова позиція щодо незаконності укладення додаткових угод за відсутності коливання цін на ринку викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 та від 25.06.2019 у справі № 913/308/18.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Сторонами всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2021 № 12123, було укладено додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, що не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №4 від 30.10.2020, №5 від 07.12.2020, №9 від 10.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 № 12123.
У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до пунктів 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, а виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Способом захисту порушеного права відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді реституції.
При цьому договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 № 3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14, постанові ОП КГС Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Суд установив, що збільшення ціни, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод спричинило переплату бюджетних коштів в сумі 38 595 грн 29 коп., що становить різницю між фактично сплаченою сумою та сумою, яка мала бути сплачена без зміни ціни за оспорюваними додатковими угодами.
Таким чином, грошові кошти в сумі 38 595 грн 29 коп. безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» та підлягають поверненню Комунальному некомерційному підприємству Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. Михайла Давидова», на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Прокурором доведено належними та допустимими доказами всі обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених вище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься належний доказ сплати Сумською обласною прокуратурою за подання позову судового збору в розмірі 12 112 грн 00 коп. згідно з платіжною інструкцією від 04.07.2025 №1158.
Водночас, судом враховано, що Конотопською окружною прокуратурою 24.09.2025 надано до суду заяву (вх.№5100) про зміну предмета позову та заяву (вх.№5101) про зменшення розміру позовних вимог, які прийняті судом до розгляду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Враховуючи означене, поверненню з Державного бюджету України на користь Сумської обласної прокуратури підлягає судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом задоволено позов повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 689 грн 60 коп. покладаються на Відповідача 1, шляхом стягнення на користь Сумської обласної прокуратури.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду від 30.10.2020 № 4 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
3. Визнати недійсною Додаткову угоду від 07.12.2020 № 5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
4. Визнати недійсною Додаткову угоду від 10.02.2021 № 9 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.06.2020 №12123, укладеного між КНП КМР «Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. М.Давидова» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Виконавчого комітету Конотопської міської ради Сумської області (проспект Миру, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41625, код ЄДРПОУ 04057971) 38 595 (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) безпідставно сплачених коштів.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (вул. Реміснича, 35, м. Суми, Сумська область, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Сумської обласної прокуратури (№UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 9 689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 60 коп. судового збору, сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду.
7. Повернути з Державного бюджету України (Сумська міська отг22030101, код ЄДРПОУ 37970404, МФО - 899998, р/р UA868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) на користь Сумської обласної прокуратури (№UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 04.07.2025 №1158.
8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. з 15.05.2026 по 19.05.2026 у відпустці та з 20.05.2026 по 24.05.2026 у відрядженні повний текст рішення складено та підписано суддею 25.05.2026.
СуддяС.В. Заєць