вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/332/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк"
до відповідача Фермерського господарства "Агро - Віка"
про стягнення заборгованості в розмірі 648 348,08 грн
в засіданні приймали участь:
від позивача: Лясковська Н.Д. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Мазур О.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фермерського господарства "Агро - Віка" про стягнення заборгованості в розмірі 648 348,08 грн, що виникли в результаті неналежного виконання Договору № 25733-2025-Жт від 03.04.2025, з яких 461 776,06 основний борг, 57 524,77 грн пеня, 5 631,72 грн 3% річних, 92 681,77 грн 20% штраф та 30 733,76 грн курсова різниця.
Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.04.2026.
07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про виправлення технічної помилки в розрахунку курсової різниці (Таблиця 1.4) в номері специфікації.
21.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку на подачу відзиву та розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Крім того, 21.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача, в якому просить відмовити ФГ "Агро - Віка" у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву, відкладенні розгляду справи та переході до загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.04.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку на подачу відзиву та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, клопотання представника відповідача про відкладення задоволено повністю, розгляд справи по суті відкладено на 19.05.2026.
23.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить позов задовольнити частково, а саме: основний борг в розмірі 461 776,06 грн, курсова різниця у розмірі 30 733,76 грн, пеня в розмірі 23 968,65 грн (зменшена на 50 %), штраф у розмірі 20 % в розмірі 38 617,41 грн (зменшений на 50 %) та 3% річних у розмірі 4 693,10 грн. Також, представник відповідача просить встановити додатковий строк на подання доказів.
27.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
04.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Крім того, 05.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.
07.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про долучення письмового доказу до матеріалів справи, а саме: Довідки Рівненського обласного центру з гідрометеорології ДСНС України вих. №9917-1-638/9917-04 від 06.04.2026 з Додатком 1 (вологість повітря та атмосферні явища за 01-31 жовтня 2025) та Додатком 2 (вологість повітря та атмосферні явища за 01-30 листопада 2025).
Крім того, 07.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" про визнання укладеною Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 25733-2025-ЖТ від 03 квітня 2025 року між Фермерським господарством "Агро - Віка" (ЄДРПОУ 44602212) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (ЄДРПОУ 33752928) в редакції, зазначеній у зустрічній позовній заяві.
07.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про поновлення строку на подання зустрічного позову.
Ухвалою суду від 14.05.2026 відмовлено Фермерському господарстві "Агро - Віка" у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви у справі, зустрічну позовну заяву Фермерському господарстві "Агро - Віка" у справі № 918/332/26 - повернуто заявникові.
18.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам строку мирного врегулювання спору.
Крім того, 18.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про відкладення, в якому вказує, що наразі відсутній реальний факт ведення переговорів щодо мирного врегулювання спору.
В судовому засіданні 19.05.2026 представник відповідача заявляв клопотання про відкладення розгляду справи по суті для мирного врегулювання спору та зупинення провадження у справі у зв'язку з апеляційним провадженням щодо оскарження відмови у прийняті зустрічної позовної заяви.
Судом відмовлено у відкладенні та зупиненні розгляду справи. При цьому, суд керувався наступним.
Підставою для відкладення розгляду справи по суті представник відповідача вказував про намір мирно врегулювати спір, проект мирової угоди долучено до поданого клопотання.
В свою чергу, представник позивача заперечила щодо ведення переговорів та наміру укласти мирову угоду. Зазначила, що подане клопотання є штучним затягуванням процесу розгляду справи.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального Кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Суд враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Беручи до уваги викладене, а також враховуючи наявність у справі достатніх доказів для вирішення спору по суті та ухвалення рішення, суд постановив відмовити у заявленому клопотання та здійснювати розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 19.05.2026 представник позивача заявлені вимога підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача частково заперечив проти задоволення позову та просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %.
У відповідності до статті 219 ГПК України, в судовому засіданні 19.05.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні, яке відбудеться 21.05.2026.
В судове засідання 21.05.2026 сторони не забезпечили явку уповноважених представників. Відтак, 21.05.2026 судом ухвалено рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (надалі -Постачальник ) та Фермерським господарством "Агро - Віка" (надалі - покупець) укладено Договір поставки № 25733-2025-Жт від 03.04.2025 (надалі - Договір поставки).
Згідно пункту 1.1 Договору, на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Товар - засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин, насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, зазначені у відповідній Специфікації до Договору.
Нормами пункту 2.1 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється, як правило, окремими партіями на підставі Специфікацій, підписаних сторонами. Партія товару - товар у кількості та асортименті, що постачається постачальником покупцеві на умовах Договору згідно з кожною окремою Специфікацією.
Відповідно до пункту 3.1 Договору кожна окрема партія товару обов'язково супроводжується видатковою накладною (далі - ВН), оформлення якої здійснюється під час відвантаження товару на складі постачальника.
Поставка товару оформлюється шляхом складання та підписання повноважними представниками сторін відповідних накладних та/або актів приймання - передачі товару. Підписані представником покупця ВН є підтвердженням належного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки за кількістю, асортиментом, а також комплектністю (пункти 3.2 та 3.3 Договору).
Розділом 4 Договору передбачено умови щодо якості товару, а розділом 5 - зобов'язання сторін.
Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 Договору, ціна Договору складається з суми вартості товару, поставлених постачальником протягом строку його дії. Вартість партії товару визначається на підставі ціни на товар, зазначеної у Специфікації та ВН. Вартість пакування та маркування входить до ціни товару.
Згідно пункту 6.5 Договору, покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару у порядку, викладеному Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Нормами пункту 6.9 Договору сторони погодили, що при здійсненні оплати за товар покупець зобов'язується зазначати у платіжних документах призначення платежу, в тому числі, номер та дату Специфікації, або номер та дату Договору, або номер та дату накладної, на підставі якої здійснюється оплата. Якщо покупець не дотримується порядку розрахунків по Договору, а також, положень цього пункту Договору, постачальник має право на власний розсуд зарахувати отримані від покупця грошові кошти в будь-якому порядку та послідовності на погашення існуючої заборгованості покупця, в тому числі по нарахованим пені/штрафу, за попередніми поставками по Договору, не беручи до уваги призначення платежу, зазначене в платіжному документі покупця.
Згідно пункту 11.1 Договору, документообіг між сторонами, в тому числі оформлення первинних документів, здійснюється в двох рівнозначних формах: в звичайній паперовій формі з проставлянням власноручного підпису уповноважених представників сторін та скріплення документу, у разі необхідності, печаткою підприємства сторони, та/або в електронній формі з застосуванням електронного цифрового підпису, для накладання якого використовується сервіс електронного документообігу Вчасно, або інша платформа електронного документообігу, погоджена Сторонами.
Пунктом 11.4 Договору сторони погодили, що датою вчинення дії (правочину господарської операції/настання події), яку засвідчує електронний документ, вважається дата вказана в тексті самого документа (дата його складання), незалежно від дати накладання електронних підписів.
Згідно пункту 13.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін, і діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
17.04.2025 між сторонами підписано Додаток № 13451-К-2025-ЮС до Договору (Специфікація на товар, що поставляється), в якому сторони погодили здійснення поставки товару на загальну суму 252 101,89 грн.
Пунктом 2 вказаної специфікації Сторони узгодили строк оплати на наступних умовах: 10% від загальної вартості товару, що складає 25 210,19 грн протягом 3-х банківських днів, але в будь - якому разі до моменту поставки товару покупцю. Остаточна сума 90% від загальної вартості товару, що складає 226 891,7 грн, сплачується до 31.10.2025.
Також, 17.04.2025 між сторонами підписано Додаток № 13452-К-2025 до Договору (Специфікація на товар, що поставляється), в якому сторони погодили здійснення поставки товару на загальну суму 260 482,68 грн.
Пунктом 2 вказаної специфікації Сторони узгодили строк оплати на наступних умовах: попередня оплата 10 % від загальної вартості товару, що складає 26 048,27 грн, протягом 3-х банківських днів, але в будь-якому разі до моменту поставки товару покупцю, остаточна сума 90% від загальної вартості товару, що складає 234 434,41 грн, сплачується до 31.10.2025.
02.06.2026 між сторонами підписано Додаток № 27125-К-2025 до Договору (Специфікація на товар, що поставляється), в якому сторони погодили здійснення поставки товару на загальну суму 11 042,64 грн.
Пунктом 2 вказаної специфікації Сторони узгодили строк оплати на наступних умовах: попередня оплата 0 %, остаточна сума 20 % від загальної вартості товару, що складає 2 208,53 грн оплачується до 02.07.2025 та остаточна сума 80% від загальної вартості товару, що складає 8 834,11 грн сплачується до 31.10.2025.
Крім того, 28.06.2025 між сторонами підписано Додаток № 35338-К-2025 до Договору (Специфікація на товар, що поставляється), в якому сторони погодили здійснення поставки на загальну суму 30 840,00 грн.
Пунктом 2 вказаної специфікації Сторони узгодили строк оплати на наступних умовах: попередня оплата 0 %, остаточна сума 20 % від загальної вартості товару, що складає 6 168,00 грн оплачується до 28.07.2025 та остаточна сума 80% від загальної вартості товару, що складає 24 672,00 грн сплачується до 31.10.2025.
Також, 28.06.2025 між сторонами підписано Додаток № 35339-К-2025-ЮС до Договору (Специфікація на товар, що поставляється), в якому сторони погодили здійснення поставки на загальну суму 4 431,36 грн.
Пунктом 2 вказаної специфікації Сторони узгодили строк оплати на наступних умовах: попередня оплата 0 %, остаточна сума 20 % від загальної вартості товару, що складає 886,27 грн оплачується до 28.07.2025 та остаточна сума 80% від загальної вартості товару, що складає 3 545,09 грн сплачується до 31.10.2025.
Суд враховує, що Договір та всі вказані вище Додатки до Договору (специфікації на товар, що поставляється) підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток останніх.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору, ним поставлено товар відповідачу в повному обсязі, однак відповідач, в порушення умов Договору, допустив прострочення платежів, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 461 776,06 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з статтей 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом положень частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 3 статті 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статтей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначено вище, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно - транспортними накладними.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач оплатив поставлений товар частково, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 461 776,06 грн.
Також, між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків № ЦБ-128 від 12.01.2025 за період з 01.01.2025 по 01.11.2025, яким погоджено, що загальна заборгованість ФГ "Агро - Віка" перед ТОВ "Укравіт Сайенс Парк" становить 498 251,50 грн.
При цьому, суд враховує, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що загальна залишкова заборгованість ФГ "Агро - Віка" за поставлений товар станом на дату подання цієї заяви становить 461 776,06 грн.
Додатково зазначено, що ФГ "Агро - Віка" не заперечує факт заборгованості та підтверджує готовність погасити її у повному обсязі.
Беручи до уваги викладене, оскільки відповідач у порушення статтей 525, 526, 527, 692 Цивільного кодексу України та взятих на себе зобов'язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за отриманий товар у встановлений строк та в повному обсязі, суд виснує, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені в розмірі 57 524,77 грн, 3% річних в розмірі 5 631,72 грн, штрафу в розмірі 92 681,77 грн та курсової різниці в розмірі 30 733,76 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначено вище, положеннями статтями 525 та 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1 та 2 статті 614 ЦК України).
Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 6.6 Договору, якщо у Специфікації визначено грошовий еквівалент ціни товару (його частини) в іноземній валюті, постачальник розраховує суму оплати товару у гривнях за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на день оплати за товар. При оформленні постачальником претензії чи позовної заяви у випадку наявності простроченої заборгованості за поставлений товар, постачальник розраховує суму оплати (залишок заборгованості за товар) у гривнях за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на дату, що передує дню оформлення такої претензії чи позовної заяви. Якщо інше не зазначено у Специфікації, постачальник застосовує положення цього пункту у випадку збільшення курсу іноземної валюти на 0,3 % (відсотки) або більше відсотків від курсу іноземної валюти зафіксованого у Специфікації.
Нормами пункту 7.1 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язаньза цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно пункту 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несвоєчасно виконаного або невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.7 Договору, в разі порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на 60 (шістдесят) календарних днів, він сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від простроченої суми оплати.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних, пені, штрафу та курсової різниці встановив, що вони є арифметично вірними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд враховує, що представник відповідача просив зменшити штрафні санкції на 50 %. В обґрунтування зазначав, що відповідач допустив прострочення платежів за Договором через несприятливі погодні умови, які призвели до фактичного припинення збиральних робіт, загального недоотримання врожаю та зниження фактичної врожайності. В результаті все це призвело до китичного скорочення грошових надходжень у 4 кварталі 2025 року.
Щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
При цьому, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17(911/2223/20).
Згідно усталеної практики Верховного Суду, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним, суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина 3 статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Суд зазначає, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, оскільки стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, попри те не може бути джерелом збагачення кредитора та те, що неспівмірність заявленої до стягнення суми пені та штрафу, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Відповідне зменшення пені та штрафу є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
При цьому, правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Більше того, матеріалами справи не підтверджено, що прострочення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.
На підставі викладеного, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу підлягає частковому задоволенню та може бути задоволено шляхом їх зменшення на 30% та стягнення пені в розмірі 40 267,34 грн та 64 877,24 грн штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як роз'яснено в пункті 4.3 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Таким чином судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі в розмірі 7 780,18 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 76 - 79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро Віка" (34754, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Черниця, вул. Шкільна, будинок 16, код ЄДРПОУ 44602212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравіт Сайенс Парк" (18028, вул. Мукана лейтенанта, 9, 11/1, м. Черкаси, Черкаська область, код ЄДРПОУ 33752928) 461 776,06 грн (чотириста шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят шість гривень 06 копійок) основного боргу, 40 267,34 (сорок тисяч двісті шістдесят сім грн 34 коп.) грн пені, 5 631,72 (п'ять тисяч шістсот тридцять одна грн 72 коп.) грн 3% річних, 64 877,24 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят сім грн 24 коп.) грн штрафу, 30 733,76 (тридцять тисяч сімсот тридцять три тисячі 76 коп.) грн курсової різниці та 7 780,18 (сім тисяч сімсот вісімдесят грн 18 коп.) грн судового збору.
3. В частині стягнення 17 257,43 грн пені та 27 804,53 грн штрафу - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено та підписано 25.05.2026.
Суддя А.М. Горплюк