адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.05.2026 Справа № 917/1102/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали
за позовною заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150)
до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
представники сторін: згідно з протоколом судового засідання
Суть спору: Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулось до суду з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру, загальною площею 51,80 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка за рішенням суду була передана у власність Кременчуцької міської ради як відумерла спадщина, на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», в рахунок погашення заборгованості Позичальника ( ОСОБА_1 ) за Договором про надання споживчого кредиту №11213540000 від 11.09.2007 року та за Договором про надання споживчого кредиту №11358529000 від 10.06.2008, що станом на 20.05.2025 складає:
за Договором кредиту 1 - 240 777,56 (двісті сорок тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 56 копійок, а саме:
- заборгованість за кредитом - 69 994,46 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 46 копійок;
- заборгованість по відсотках - 170 783,10 (сто сімдесят тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 10 копійок;
за Договором кредиту 2 - 366 40,34 (тридцять шість тисяч шістсот сорок) доларів США 34 центiв, а саме:
- заборгованість за кредитом - 10 309,77 (десять тисяч триста дев'ять) доларів США 77 центiв;
- заборгованість по відсотках - 26 330,57 (двадцять шість тисяч триста тридцять) доларів США 57 цент,
шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне майно відумерлої спадщини набуте Кременчуцькою міською радою за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 жовтня 2024 року у справі №537/5659/23.
Позивач зазначає, що такої підстави припинення іпотеки, як смерть боржника за основним зобов'язанням, законом не передбачено; що державна реєстрація прав є лише офіційним визнанням наявного права власності, а не підставою його набуття.
Враховуючи факт невиконання Позичальником кредитних зобов'язань, які забезпечені іпотекою, відповідна кредитна заборгованість підлягає погашенню особою, до якої перейшли права та обов'язки іпотекодавця у зв'язку з набуттям прав на відумерлу спадщину, в межах вартості предмета іпотеки.
Відповідач є особою, до якої перейшли права та обов'язки Іпотекодавця за Іпотечними договорами від 11.09.2007 року та 10.06.2008 року, тому невиконані кредитні зобов'язання, які забезпечені відповідними Іпотечними договорами, за твердженням позивача, можуть бути погашені за рахунок предмета іпотеки - двокімнатної квартири, загальною площею 51,80 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в межах її вартості, визначеної при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідач у відзиві (том 1, а.с.148-149) проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 433481426 від 30.06.2025, право власності на квартиру АДРЕСА_2 не зареєстровано за Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області, отже відповідач не має речових прав на відповідне нерухоме майно і не є належним відповідачем за даним позовом.
Відповідач також посилається на те, що відповідно до статті 1219 ЦК України, спадкоємці відповідають за борги спадкодавця в межах вартості прийнятої спадщини, однак у справі відсутні докази прийняття спадщини будь-якою особою. Більше того, відповідно до рішення Крюківського районного суду від 22.10.2024 (справа №537/5659/23), спадщина визнана відумерлою, а отже, жодна особа (у тому числі Кременчуцька міська рада) не приймала спадщину в розумінні статті 1268 ЦК України. Оскільки відсутній факт прийняття спадщини, що є ключовим елементом для переходу зобов'язань за кредитним договором, відсутні правові підстави для стягнення боргу саме з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка на думку відповідача, є неналежним відповідачем.
Разом з цим, відповідач зазначає, що судове рішення про визнання спадщини відумерлою не є підставою для визнання права власності.
Також у додаткових поясненнях від 10.12.2025 (том 1, а.с.177-179) відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності за позовними вимогами щодо звернення стягнення на майно боржника за невиконання кредитного договору № 11358529000 від 10.06.2008, з посиланням на ту обставину, що оскільки рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 2-1025/11 було задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором № 11358529000 від 10.06.2008 у сумі 11 3421,51 грн, у 2011 році відбулась зміна строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 11358529000 від 10.06.2008, а відтак, обов'язок достроково повернути кошти за кредитним договором настав саме у 2011 році; вказаний договір не містить умов щодо збільшення строку позовної давності, а тому при зверненні у 2025 році до суду із позовом щодо частини тієї ж суми кредитної заборгованості, але шляхом задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустив строк позовної давності.
У додаткових поясненнях від 11.05.2026 (том 2, а.с.65-67), відповідач також заявив про пропуск позивачем строку позовної давності за позовними вимогами щодо звернення стягнення на майно боржника за невиконання кредитного договору №11213540000 від 11.09.2007, з посиланням на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.11.2011 по справі № 2-3044/11, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки, тому у 2011 році відбулась зміна строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 11213540000 від 11.09.2007, а відтак обов'язок достроково повернути кошти за кредитним договором настав саме у 2011 році; вказаний договір не містить умов щодо збільшення строку позовної давності, а тому при зверненні у 2025 році до суду із позовом щодо стягнення тієї ж суми кредитної заборгованості, позивач пропустив строк позовної давності.
У додаткових поясненнях від 13.05.2026 (том 2, а.с.78-80) позивач заперечує проти доводів відповідача щодо пропуску строків позовної давності та зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду у справах, що пов'язані зі смертю позичальника та пред'явленням позовних вимог його правонаступникам, має застосовуватись інший порядок визначення моменту, що зумовлює початок перебігу строку позовної давності. В таких випадках позовна давність має обраховуватись з дня, коли позивач дізнався, який саме відповідач (спадкоємець) набув право власності на предмет іпотеки, та коли отримав відомості про особу, до якої він може пред'явити свої вимоги (постанови від 03.02.2016 № 6-75цс15, №907/50/16 від 20.11.2018, №751/8797/17 від 03.04.2019). На думку позивача, посилання Відповідача, що іпотека припинилась у зв'язку з переходом права власності об'єкту іпотеки у власність територіальної громади міста Кременчука в особі Кременчуцької міської ради шляхом визнання такого об'єкту відумерлою спадщиною, з огляду на положення ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», є безпідставними.
Процесуальні дії суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 даний позов був переданий на розгляд судді Погрібній С. В.
Ухвалою від 12.06.2025 суд прийняв до розгляду вказану позовну заяву, відкрив загальне позовне провадження у справі, призначив підготовче засідання на 15.07.2025, викликав учасників справи в підготовче засідання, встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи.
01.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8682).
07.07.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №8965), у зв'язку з перебуванням у відпустці, та продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою від 15.07.2025 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив судове засідання на 04.09.2025.
Від представника позивача надійшла заява від 04.09.2025 про проведення підготовчого засідання за відсутності представника АТ "СЕНС БАНК" та забезпечення участі представника позивача в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №11367).
В зв'язку з перебуванням судді Погрібної С. В. у відпустці судове засідання, призначене на 04.09.2025, не відбулося.
Ухвалою від 22.09.2025 суд призначив підготовче засідання у справі на 25.11.2025.
Від представника Кременчуцької міської ради надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 12768 від 07.10.2025), яка задоволена судом згідно з ухвалою від 07.10.2025.
Представником позивача подано заяву про проведення підготовчого засідання за відсутності представника АТ "СЕНС БАНК" та про забезпечення участі представника позивача в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №14980 від 21.11.2025).
Ухвалою від 25.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 16.12.2025.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Полтавської області від 01.12.2025 було призначено повторний авторозподіл судової справи № 917/1102/25 в зв'язку з відбуттям судді Погрібної С. В. у довготривале відрядження до іншого суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 даний позов був переданий на розгляд судді Пушка І. І.
Відповідачем подане клопотання від 10.12.2025 (вх. № 15982) про відкладення судового засідання, призначеного на 16.12.2025, на іншу дату, в зв'язку з перебуванням представника у відпустці.
10.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 15981).
Ухвалою суду від 16.12.2025 суд прийняв справу до розгляду, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, повернувся до стадії підготовчого провадження, призначив підготовче засідання на 29.01.2026, викликав учасників справи в підготовче засідання та визнав їх явку обов'язковою.
29.12.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 16759).
29.12.2025 від представника відповідача надійшла заява (вх. № 16756) про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.01.2026 об 11-00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена судом згідно з ухвалою від 12.01.2026.
Суд ухвалою від 23.01.2026 залишив позовну заяву без руху в порядку ч. 11 ст. 176 ГПК України; запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доповнень до позовної заяви, доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, а також надання суду підтверджуючих доказів про направлення цих доповнень відповідачу.
26.01.2026 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків (вх. №906).
Ухвалою від 27.01.2026 суд продовжив розгляд справи № 917/1102/25.
Ухвалою від 29.01.2026 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. В судовому засіданні 29.01.2026 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 12.03.2026.
В судовому засіданні 29.01.2026 представник позивача заявив усне клопотання про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 29.01.2026 клопотання позивача та раніше подане клопотання відповідача від 29.12.2025 задоволенні, постановлено судове засідання, призначене на 12.03.2026, проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представників позивача та відповідача.
В судовому засіданні 12.03.2026 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 16.04.2026 на 11:00 год.
При призначенні наступного судового засідання суд врахував раніше заявлені клопотання представників сторін про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 12.03.2026 суд постановив проводити підготовче судове засідання, призначене на 16.04.2026 об 11:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" та представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Від позивача надійшло клопотання про залучення доказів, а саме довідок щодо відсутності зареєстрованих осіб (вх. № 3296, 3274).
Відповідач, разом з поясненнями (вх. № 15981 від 10.12.2025 та вх. № 16759 від 29.12.2025), надав до справи лист Крюківського районного суду м. Кременчука.
Ухвалою від 16.04.2026 суд поновив позивачу строк для подачі доказів у справі, поданих разом з клопотаннями про залучення доказів (вх. № 3274 від 12.03.2026, вх. № 3296 від 12.03.2026) та долучив докази до справи; поновив відповідачу строк для подачі доказів у справі, поданих з поясненнями (вх. № 15981 від 10.12.2025, вх. № 16759 від 29.12.2025) та долучив докази до справи; закрив підготовче провадження у справі № 917/1102/25; справу призначив до судового розгляду по суті на 14.05.2026 на 10:30 год.
11.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 6400).
13.05.2026 суд отримав додаткові пояснення від позивача (вх. № 6555).
13.05.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення поданих суду додаткових пояснень на адресу відповідача (вх. № 6556), яке задоволене судом.
14.05.2026 позивач подав заяву (вх. № 6619) про проведення засідання за відсутності представника в зв'язку з відсутністю технічної можливості взяти участь у відеоконференції, призначеної на 14.05.2026, позовні вимоги позивачем підтримуються в повному обсязі.
Від відповідача 14.05.2026 надійшло клопотання (вх. № 6591) про проведення судового засідання, призначеного на 14.05.2026 за відсутності представника відповідача в зв'язку з технічними несправностями у підсистемі «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У судовому засіданні 14.05.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
11.09.2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - Первісний кредитор) та фізична особа ОСОБА_1 (далі - Позичальник) уклали Договір про надання споживчого кредиту №11213540000 (далі - Договір кредиту 1, том 1, а.с. 20-23).
Згідно з п. 1.1. Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в сумі 80 000,00 грн та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 11 вересня 2007 року (п. 1.2.1. Договору кредиту 1).
Згідно з п. 1.2.2. Договору кредиту 1, Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 10 вересня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3,. 4.9.,5.3,5.5,5.6,.5.8,5.10,7.4,9.2,9.14 Договору. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі.
Зокрема, п.5.5 Договору кредиту 1 передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов?язань Позичальника за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору.
На виконання умов Договору кредиту 1 Первісний кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 80 000,00 (вісімдесят тисяч) гривень, Позичальник зобов'язався виконувати свої договірні зобов'язання відповідно до умов договору.
Надані позивачем засвідчені копії виписок з особових рахунків Позичальника ОСОБА_1 , складених Первісним кредитором (АКІБ «Укрсиббанк»), підтверджують фактичне надання грошових коштів ОСОБА_1 як позичальнику АКІБ «Укрсиббанк» (Первісним кредитором) відповідно до умов договору споживчого кредитування № 11213540000 від 11.09.2007 (том 1, а.с. 218-222).
В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Первісний кредитор уклав з Позичальником і майновим поручителем ОСОБА_2 Договір іпотеки від 11.09.2007 року (том 1, а.с. 33-35). Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 51,80 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки).
Як свідчить свідоцтво про право власності від 22.09.2025 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.12.2025 (том 1, а.с. 59-60) квартира загальною площею 51,80 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 .
10.06.2008 року Первісний кредитор і Позичальник ( ОСОБА_1 ) уклали Договір про надання споживчого кредиту №11358529000 (далі - Договір кредиту 2, том1, а.с. 25-28).
Згідно з п. 1.2.2. Договору кредиту 2 Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 10 вересня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3,. 4.9.,5.3,5.5,5.6,.5.8,5.10,7.4,9.2,9.14 Договору. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі.
Зокрема, п.5.5 Договору кредиту 2 передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов Договору та/або у випадку порушення Позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з Банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов?язань Позичальника за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору.
На виконання умов Договору кредиту 2 Первісний кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 11 000,00 (одинадцять тисяч) доларів США, Позичальник зобов'язався виконувати свої договірні зобов'язання відповідно до умов договору.
Надані позивачем засвідчені копії виписок з особових рахунків Позичальника ОСОБА_1 , складених Первісним кредитором (АКІБ «Укрсиббанк»), підтверджують фактичне надання грошових коштів ОСОБА_1 як позичальнику АКІБ «Укрсиббанк» (Первісним кредитором) відповідно до умов договору споживчого кредитування 11358529000 від 10.06.2008 (том 1, а.с. 222, зворот-226).
В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Первісний кредитор уклав з Позичальником та майновим поручителем ОСОБА_2 Договір іпотеки від 10.06.2028. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 51,80 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Предмет іпотеки).
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.11.2011 у справі № 2-3044/11 були задоволені позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав неналежного виконання Договору про надання споживчого кредиту № 11213540000 від 11 вересня 2007 року, для стягнення заборгованості на суму 83 504, 19 грн (том 2, а.с. 73-77).
Зазначене рішення оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/21897822, є загальнодоступним, а тому викладені в ньому обставини визнаються судом загальновідомими відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Відомості про оскарження зазначеного рішення в апеляційному порядку в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Вказаним судовим рішеннями було встановлено наступні обставини:
«…між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого по всіх правах та зобов'язаннях виступає Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та громадянином України ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11213540000 від « 11» вересня 2007 року (надалі Кредитний договір). Згідно з Кредитним договором Позивач надав Відповідачу 1 кредит (грошові кошти) у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, на строк користування з 11 вересня 2007 року до 10 вересня 2017 року зі сплатою процентів за користування Кредитом, з розрахунку 15,50 % річних.
З метою забезпечення зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту позивачем та ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (надалі Відповідач2) було укладено Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 11.09.2007 року за реєстровим № 9924, (надалі Договір іпотеки).
Відповідно до п. 6.1.2 Кредитного договору у випадку невиконання чи неналежного виконання Відповідачем умов Кредитного договору, Позивач має право змінити терміни погашення кредиту та плати за кредит.
В зв'язку з порушенням Відповідачем 1 ( ОСОБА_1 ) умов Кредитного договору щодо погашення Кредиту, Позивач направив Відповідачу 1 лист за вих. №139-11/642 від « 11» березня 2011р. з пропозицією погасити заборгованість по Кредитному договору. Також листа з аналогічними вимогами було направлено Відповідачу 2 за вих.. №139-11/643 від « 11» березня 2011р.
У добровільному порядку прострочену заборгованість за кредитом погашено не було.
Згідно з розрахунком позовних вимог, відповідно з урахуванням сторнування та перерахунку заборгованості, у зв'язку із зміною відсоткової ставки загальна сума заборгованості складає 83 504 гривень 19 копійок.
За таких обставин суд вважає позов задовольнити та для стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 в сумі 83 504 гривень 19 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором Іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 11.09.2007 року за реєстровим № 9924, а саме квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності, але не менше 175 740,00 грн.(заставна вартість іпотеки)».
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 2-1025/11 були задоволені позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором № 11358529000 від 10.06.2008 на загальну суму 113 421,51 грн (том 1, а.с. 231-232).
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2013 року у справі № 1615/5005/2012 рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 грудня 2011 року залишено без змін (том 1, а.с. 229-230), таким чином, рішення набрало законної сили 25.12.2013 року.
Зазначене вище судове рішення оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/19630888, є загальнодоступним, а тому викладені в ньому обставини визнаються судом загальновідомими відповідно до ч.3 ст.75 ГПК України.
Вказаними судовими рішеннями було встановлено обставину отримання ОСОБА_1 кредиту на суму 11 000 доларів США за Кредитним договором № 11358529000 від 10.06.2008.
Зокрема, в рішенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 2-1025/11, з посиланням на вимоги ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, встановлено, що:
«…позичальник -ОСОБА_1( ОСОБА_1 ) зобов'язання належним чином не виконував у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором кредиту.
Як вбачається з довідки -розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 26.05.2011 року утворилась заборгованість за договором кредиту на загальну суму 113421 грн. 51 коп., яка в свою чергу складається з : суми простроченої основної заборгованості по кредиту - 10 309 доларів США 77 центів, що по курсу НБУ станом на 26.05.2011р. 1 долар США - 7 грн. 98370 коп.) еквівалентно 82310 грн. 11 коп.; суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 3170 доларів США 31 центів, що по курсу НБУ еквівалентно 25310 грн. 80 коп.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в розмірі 306 доларів США 57 центів, що по курсу НБУ еквівалентно 2 447 грн. 57 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом 357 доларів США 36 центів, що еквівалентно 2583 грн. 03 коп.; суми штрафу згідно п. 7.6 Кредитного договору - 500 грн.».
Також судом у вказаному вище рішенні встановлено, що станом на 26.05.2011 заборгованість за договором кредиту № 11358529000 складалася з суми простроченої основної заборгованості по кредиту - 10 309 доларів США 77 центів, що по курсу НБУ станом на 26.05.2011р. 1 долар США - 7 грн. 98370 коп. еквівалентно 82 310 грн. 11 коп.; суми простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом - 3170 доларів США 31 центів, що по курсу НБУ еквівалентно 25 310 грн. 80 коп.; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам в розмірі 306 доларів США 57 центів, що по курсу НБУ еквівалентно 2 447 грн. 57 коп.; суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом 357 доларів США 36 центів, що еквівалентно 2583 грн. 03 коп.; суми штрафу згідно п. 7.6 Кредитного договору - 500 грн.
Враховуючи викладене, зазначеними вище судовими актами встановлено, що в зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань щодо сплати чергових платежів, кредитором (Банком) в 2011 році були пред'явлені вимоги про дострокове повернення отриманих Позичальником кредитних коштів в повному обсязі як за Договором кредиту 1, так і за Договором кредиту 2, які були задоволені судом.
08.12.2011 було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» відступило право вимоги за кредитними договорами, стороною яких є Позичальник, ПАТ «Дельта Банк».
11.07.2015 року Позичальник ОСОБА_1 помер (том. 1, а.с. 48). Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що залишилось після смерті останнього, в тому числі на предмет іпотеки за договорами іпотеки від 11.09.2007 року та від 10.06.2008 року, а саме квартиру АДРЕСА_2 .
30.12.2017 року Іпотекодавець - ОСОБА_2 померла (том 1, а.с. 44-45).
Водночас, згідно з наявного в матеріалах справи Договору № 2098/К про відступлення прав вимоги від 09.12.2019, ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2 АТ «Альфа-банк» (далі - Кредитор, том 1, а.с. 36-37).
12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (том 1, а.с. 46-47), а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом затвердження його в новій редакції.
30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 1000681070177055612), а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (позивач).
За таких обставин, АТ «Сенс Банк» (позивач) набув статусу нового Кредитора за Договорами кредиту 1 та 2, а також іпотекодержателя за Іпотечними договорами.
У листопаді 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Крюківського районного суду м. Кременчука з заявою про визнання спадщини відумерлою (заінтересована особа: Кременчуцька міська рада). Судом, під час розгляду заяви, було встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті свого сина - ОСОБА_1 , інші спадкоємці у нього відсутні.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 жовтня 2024 року (справа № 537/5659/23), було задоволено заяву АТ «Сенс Банк» про визнання спадщини відумерлою; передано квартиру АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину у власність територіальної громади м. Кременчук Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (том 1, а.с. 140-141).
У грудні 2024 року Позивач звернувся до Кременчуцької міської ради із Заявою про задоволення вимог кредитора в рахунок погашення заборгованості за Договорами кредиту 1 та 2 , в межах вартості визнаного відумерлим нерухомого майна (том 1, а.с. 40-42).
Позивач зазначає, що на момент звернення з даною позовною заявою до суду умови Договорів кредиту 1 та 2 в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом боржником не виконані, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом та просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з розрахунком, заборгованість за Кредитними договорами станом на 20.05.2025 складає:
за Договором кредиту 1 - 240777,56 грн, а саме:
- заборгованість за кредитом - 69994,46 грн;
- заборгованість по відсотках - 170783,10 грн.
за Договором кредиту 2 - 36640,34 доларів США, а саме:
- заборгованість за кредитом - 10 309,77 доларів США;
- заборгованість по відсотках - 26330,57 доларів США.
При розгляді спору по суті суд приймає до уваги наступні обставини.
Щодо зміни кредитора у зобов'язанні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); внаслідок правонаступництва (п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Як було встановлено судом, кредитор за Договором кредиту 1 та 2 (Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») відступив право вимоги за вказаними договорами ПАТ «Дельта Банк», який, в свою чергу, відступив своє право вимоги за вказаними договорами АТ «Альфа-банк», правонаступником якого є позивач.
За таких обставин, Акціонерне товариство «Сенс Банк» (позивач) набув статусу нового Кредитора за Договорами кредиту 1 та 2 та права іпотекодержателя за Іпотечними договорами, якими забезпечено виконання зобов'язань за вказаними Договорами кредиту.
Щодо заборгованості за договорами споживчого кредиту.
Укладені між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та фізичною особою ОСОБА_1 Договори споживчого кредиту від 11.09.2007 року №11213540000, від 10.06.2008 № 11358529000 (Договори кредиту 1 та 2), з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є кредитними договорами, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як було встановлено судом, умовами Договорів кредиту 1 та 2 було передбачено строк повернення Позичальником кредитних коштів до 10 вересня 2017 року.
Водночас, ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Також судом встановлено, що у 2011 році Первісним кредитором (АТ «Укрсиббанк) шляхом звернення з відповідними позовами до суду, були пред'явлені вимоги до Позичальника про дострокове повернення отриманих Позичальником кредитних коштів в повному обсязі як за Договором кредиту 1, так і за Договором кредиту 2, які були задоволені судом.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідна правова позиція є усталеною в судовій практиці та була викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18015/17.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, Позичальник свої грошові зобов'язання за Договором не виконав.
Враховуючи викладене, суд констатує, що права кредитора за Договорами кредиту 1 та 2 на повернення в повному обсязі кредитних коштів, наданих Позичальнику за вказаними договорами, та процентів за користування коштами, були порушені:
- за договором споживчого кредиту від 11.09.2007 року №11213540000 (Договір кредиту 1) - щонайменше у листопаді 2011 року, на час звернення з відповідним позовом, враховуючи прийняте Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області заочне рішення від 11.11.2011 у справі № 2-3044/11, яким засвідчено зміну на вимогу кредитора раніше узгодженого сторонами у п.1.2.2., 1.3.4. Договору строку повернення кредиту (не пізніше 10 вересня 2017 року);
- за договором споживчого кредиту від 10.06.2008 № 11358529000 (Договір кредиту 2) - щонайменше у грудні 2011 року, на час звернення з відповідним позовом, враховуючи прийняте Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області заочне рішення від 08.12.2011 у справі № 2-1025/11 та набрання ним законної сили 25.02.2013, якими засвідчено зміну на вимогу кредитора строку виконання основного зобов'язання, визначеного п. 1.2.2. Договору (не пізніше 10 вересня 2017 року).
Також суд констатує, що з моменту подання до суду позовних заяв з вимогами про дострокове повернення в повному обсязі кредитних коштів, наданих Позичальнику за Договорами кредиту 1 та 2 (тобто, щонайменше, у листопаді та грудні 2011 року), припинилося право кредитора нараховувати передбачені вказаними договорами проценти за кредитом.
Щодо переходу до відповідача зобов'язань іпотекодавця за договорами іпотеки, укладеними в забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань повернення кредитних коштів, отриманих за Договорами кредиту 1 та 2.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
При цьому суд враховує, що іпотекодавці за договорами іпотеки, якими були забезпечені вимоги кредитора за Договорами кредиту 1 та 2, станом на момент розгляду справи померли, а належний їм предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_2 ) визнаний відумерлою спадщиною рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 22 жовтня 2024 року у справі № 537/5659/23 та переданий у власність територіальної громади м. Кременчука Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (відповідача).
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України).
У частині першій статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем державної реєстрації права комунальної власності на відумерлу спадщини у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку.
Разом з тим, судом приймається до уваги, що у постанові від 23.05.2019 у справі №922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.
За змістом статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються опис такого майна, однак у вказаній статті не вимагається зазначення реквізитів реєстрації цього майна та його облік за іпотекодавцем. Відтак звернення стягнення на предмет іпотеки може бути реалізоване і у разі, якщо за фактичним власником право власності на це майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, тому такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Відповідна правова позиція є усталеною в судовій практиці у подібних правовідносинах та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/2728/23, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 19.11.2024 у справі №920/199/23.
Відповідно до частини четвертої статті 1277 ЦК України, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Так, статтею 1231 Цивільного кодексу України встановлено, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вказана вище норма ЦК України є загальною нормою, в той час як наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи урегульовані спеціальною нормою, а саме ч.1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина перша).
Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (ч.2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).
Заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 ЦК України, тому у цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, а саме статті 23 Закону України «Про іпотеку» (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 916/2583/21, від 05.06.2024 у справі № 922/2728/23, від 19.11.2024 у справі № 920/199/23, ухвалених у спорах з подібних правовідносин).
Оскільки відповідач набув право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 51,80 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку частини третьої статті 1277 ЦК України й частини першої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як на відумерлу спадщину, на підставі рішення суду, тому для нього як до набувача відповідного нерухомого майна (відумерлої спадщини) іпотека є дійсною на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку».
За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на те, що він не має речових прав на іпотечне майно та не є належним відповідачем за даним позовом.
Щодо належності способу захисту порушеного права, обраного позивачем.
Судом враховується, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цими ж статтями визначено невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №922/1899/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 з посиланням на ст. 13 Конвенції виклала позицію, відповідно до якої правосуддя за своєю суттю визнається ефективним лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Предметом позову у цій справі є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу його реалізації.
Відповідно до п. 5.1. Договорів іпотеки Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за Кредитним договором, що зазначений в п.1.3. цього договору, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) Позичальником своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором та в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору.
Задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі Предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки (п. 5.2. Договорів Іпотеки).
Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, чи на підставі виконавчого напису нотаріуса після невиконання Іпотекодавцями у 30-ти денний строк вимоги, згідно до повідомлення, надісланого порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" (п. 5.4. Договорів іпотеки).
Згідно з п. 5.4.1. Договорів іпотеки реалізація Предмета іпотеки, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде встановлено цим договором. Початкова ціна Предмета іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, зазначеному в п.1.1. цього договору, або, за вимогою Іпотекодержателя, визначається незалежними суб?єктами оціночної діяльності, призначеними Іпотекодержателем.
У той же час, частиною 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Способом задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є, зокрема, реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»).
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку»).
Частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до усталеної судової практики у подібних правовідносинах, звернення стягнення за рішенням суду на предмет іпотеки, право власності на який перейшло до територіальної громади як на відумерлу спадщину, є неефективним лише у тому випадку, коли існує виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника, який помер.
Саме в такому випадку належним способом захисту прав кредитора (позикодавця) у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.
Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 924/692/21, від 05.06.2024 у справі № 922/2728/23.
Сторонами не надані докази наявності виконавчих проваджень з примусового виконання рішень Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.11.2011 у справі № 2-3044/11, Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.12.2011 у справі № 2-1025/11, так само як і докази наявності виконавчих листів, виданих на виконання вказаних рішень, строк пред'явлення яких для примусового виконання не закінчився.
Сторони в заявах по суті спору не посилаються на наявність відповідних обставин, а також на те, що позивачем було подано заяву про заміну стягувача та набуто статус стягувача у відповідних виконавчих провадженнях (в разі їх наявності), або на те, що існує реальна можливість набуття такого статусу позивачем.
Відсутність виконавчого провадження щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у межах якого можуть бути відновлені права позивача, свідчить про те, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Щодо застосування строку позовної давності до заявлений позовних вимог.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Таким чином, позовна давність є законним правом правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253- 255 цього Кодексу.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч.2 ст.264 ЦК України).
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст.264 ЦК України).
При цьому, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в п. 30 постанови від 20 серпня 2024 року у справі № 201/11812/23, укладення договору відступлення права вимоги не є підставою для переривання позовної давності згідно зі статтею 264 ЦК України.
Як було встановлено судом, з моменту подання до суду Первісним кредитором позовних заяв з вимогами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дострокове повернення в повному обсязі кредитних коштів, наданих Позичальнику за Договорами кредиту 1 та 2 (тобто, щонайменше, у листопаді та грудні 2011 року), у Позичальника виникло зобов'язання повернення всіх кредитних коштів, а строк позовної давності щодо вимог про їх повернення закінчився, відповідно, у листопаді-грудні 2014 року.
Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю в три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц.
Водночас, ч.4 ст.1277 ЦК України не нівелює норми інституту позовної давності, які за наявності встановлених у законі умов та конкретних фактичних обставин справи підлягають застосуванню судом. Початок перебігу позовної давності за позовом банку до територіальної громади, яка набула право власності на відумерлу спадщину, визначається за загальними правилами, що встановлені ст.261 ЦК України, і заміна сторони в іпотечному зобов'язанні не впливає на нього (п.п.67-68 постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 909/985/21).
Враховуючи те, що про неповернення (достроково) кредиту та нарахованих процентів за Договорами кредиту 1 та 2 (а отже й про порушення своїх прав) Первісному кредитору стало відомо щонайменше з моменту подання позовів у відповідних справах про стягнення заборгованості (тобто, щонайменше, у листопаді та грудні 2011 року), позовна давність за додатковою вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла, щонайменше, у листопаді та грудні 2014 року, в той час як позов про звернення стягнення на предмет іпотеки подано позивачем 05.06.2025 року.
Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом в п.п.51-54 постанови від 11.09.2024 у справі № 909/985/21, під час розгляду спору у подібних правовідносинах.
Судом відхиляються доводи позивача щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності з посиланням на судові рішення Верховного Суду у справах, в яких початок перебігу строку позовної давності для банку пов'язувався з моментом отримання ним відомостей про коло спадкоємців померлого боржника, оскільки відповідні висновки були зроблені стосовно правовідносин, у яких на момент смерті боржника строк позовної давності за вимогами про стягнення боргу вже почав свій перебіг, але не закінчився, та які стосуються саме спадкування майна, а не набуття права власності на нього як на відумерлу спадщину, тобто відповідна судова практика не є релевантною обставинам справи.
Водночас, судом встановлено, що строк позовної давності як щодо основних вимог про повернення кредитних коштів за Договорами кредиту 1 та 2, так і за додатковою вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки сплив у листопаді-грудні 2014 року, тобто ще до смерті ОСОБА_1 (Позичальника) ІНФОРМАЦІЯ_1 та до смерті ОСОБА_2 (Іпотекодавця) 30.12.2017 року.
Саме лише набуття територіальною громадою прав та обов'язків Позичальника як відумерлої спадщини не може свідчити про переривання вказаного строку позовної давності, який на момент смерті боржника вже сплив. Крім того, позовна давність не може розпочати свій перебіг повторно після того, як вона закінчила свій перебіг, у зв'язку із відумерлістю спадщини (відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п.п.60-61 постанови Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 909/985/21).
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).
Суд констатує, що позивач не обґрунтовував поважність причин пропуску позовної давності, що виключає можливість вирішення питання про її поновлення судом відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України.
Оскільки відповідачем до прийняття рішення по справі заявлено про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог як за Договором кредиту 1, так і за Договором кредиту 2, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням обставин, встановлених судом, позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. .257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст складено та підписано 25.05.2026.
Суддя Пушко І.І.