адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000 адреса для листування:
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607 тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову в забезпеченні позову
25.05.2026 Справа № 917/1004/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" про забезпечення позову (вх. № 7011 від 21.05.2026 року) по справі №917/1004/26
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА", с. Бакай, полтавський район, Полтавська область, 38423
до відповідача Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І., с. Малий Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423
про стягнення 2 702 125,06 грн,
21.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" до відповідача Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. про стягнення заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. та договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 року у загальному розмірі 2 702 125,06 грн (вх. № 1043/26).
Також 21.05.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №7011) шляхом накладення арешту на активи, які знаходяться на балансі Фермерського господарства Селянське (фермерське) Господарство Левченко О.І., а також на банківські рахунки боржника на суму боргу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що йому стало відомо про дії відповідача, спрямовані на відчуження належного йому майна, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2025 у справі №903/497/24 дійшла висновку, що системне тлумачення статей 136, 137, 138, 145 ГПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі за поданою позовною заявою у разі подання їх одночасно до суду; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів, відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі, у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.
Предметом заявленого ТОВ "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" позову є вимога про стягнення з Фермерського господарства Селянське (Фермерське) Господарство Левченко О. І. заборгованості за договором позики №24/09 від 24.09.2019 р. та договором позики №08/12/20 від 08.12.2020 року у загальному розмірі 2 702 125,06 грн. Позов поданий з підстав порушення відповідачем грошових зобов'язань за спірними договорами.
Враховуючи звернення ТОВ "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" до суду з позовними вимогами про стягнення коштів у загальному розмірі 2 702 126,06 грн, суд доходить висновку, що у випадку задоволення заявлених вимог виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, можливість накладення арешту на які передбачена ст. 137 ГПК України.
Проте позивач просить суд накласти арешт на банківські рахунки боржника, тобто просить застосувати захід забезпечення позову, який не передбачений положеннями процесуального закону, із заявою про накладення арешту на грошові кошти відповідача позивач не звертався.
З викладених обставин, враховуючи обрання ТОВ "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на банківські рахунки, застосування якого не передбачено процесуальним законом, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви позивача в цій частині.
Також позивач просив суд застосувати такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на активи, які знаходяться на балансі Фермерського господарства Селянське (фермерське) Господарство Левченко О.І.
Як зазначалось вище, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Суд зауважує, що обрання належного та адекватного заходу забезпечення позову є необхідною умовою дотримання принципу співвіднесення виду забезпечувального заходу із заявленими позовними вимогами. Це, у свою чергу, забезпечує баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу, сприяє реальному та своєчасному виконанню судового рішення у разі задоволення позову, а також гарантує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача без безпідставного обмеження прав та законних інтересів інших осіб.
Вказаний підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23.
Разом з тим, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов'язана належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів, довівши обставини, з якими пов'язується їх вжиття. Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, така особа повинна подати належні та допустимі докази, що підтверджують існування фактичних обставин, які свідчать про ризик утруднення або унеможливлення виконання судового рішення.
Про наявність таких обставин можуть свідчити, зокрема, дії відповідача, спрямовані на уникнення виконання зобов'язань після звернення позивача до суду: відчуження майна, підготовчі дії до його реалізації, нецільове витрачання коштів, укладення правочинів, що можуть вплинути на можливість виконання рішення тощо. Натомість саме лише припущення щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного його підтвердження доказами не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Такий підхід послідовно відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням наданих позивачем доказів має пересвідчитися, зокрема, у наявності між сторонами реального спору та існуванні обґрунтованого ризику невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. При цьому суд також повинен встановити обсяг заявлених позовних вимог, дослідити дані щодо сторін спору, а також перевірити відповідність обраного заходу забезпечення позову предмету та характеру позовних вимог.
Зазначений підхід узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21 та від 11.02.2026 у справі № 911/9/24.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову визначається судом у кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин та загальних процесуальних передумов застосування відповідних заходів.
Водночас процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку доказів, які має надати заявник разом із заявою про забезпечення позову. У зв'язку з цим суд зобов'язаний у кожному випадку оцінювати подані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову істотне значення має правильне визначення предмета спору, оскільки саме він зумовлює зміст та межі можливих заходів забезпечення і їх співвідношення із заявленими позовними вимогами.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у справах № 905/448/22 від 03.03.2023, від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, відповідно до яких у разі подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпоряджатися коштами на рахунках та відчужувати належне йому майно є об'єктивною та очевидною. За таких умов існує ризик утруднення виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Водночас вимога щодо надання доказів на підтвердження таких загальновідомих і очевидних обставин фактично зводиться до покладення на заявника обов'язку доводити те, що за своєю природою не потребує спеціального доказування. Це свідчить про застосування судом надмірно високого або фактично недосяжного стандарту доказування, що може порушувати баланс інтересів сторін у справі.
При цьому суд наголошує, що універсального підходу до застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх застосування або відмова від нього залежить від конкретних обставин кожної справи.
Закон покладає на заявника обов'язок належним чином обґрунтувати підстави, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення чи захист порушених прав. Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 та від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Саме по собі посилання на можливість ухилення відповідача від виконання рішення без належного обґрунтування є припущенням і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання можливим порушенням прав та інтересів і гарантування виконання судового рішення. Водночас заявник має довести наявність підстав для їх застосування, і така вимога не є проявом надмірного формалізму.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, досліджуючи їх у сукупності, надаючи оцінку кожному доказу та мотивуючи їх прийняття чи відхилення.
З урахуванням положень ст. 136, 137 ГПК України та практики Верховного Суду, саме на заявника покладається обов'язок доведення обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову мають відповідати предмету спору та заявленим вимогам, щоб не виходити за їх межі та не створювати необґрунтованих обмежень для сторін.
Отже, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач повинен належним чином обґрунтувати її підстави та надати докази існування відповідних фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного заходу.
При цьому, законом не встановлено вичерпного переліку доказів, які має надати заявник разом із заявою про забезпечення позову, тому суд у кожному випадку оцінює подані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов'язана обґрунтувати причини такого звернення та надати докази фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування відповідних заходів. Як встановлено судом, позивач не довів належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (див. постанову КГС ВС від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25).
Суд зазначає, що позивачем до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості обраних заходів забезпечення позову.
Позивачем в обґрунтування заяви не надано інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, тощо. Відтак не надано відомостей, які саме у відповідача наявні у власності активи та якої вартості для співставлення з заявленими вимогами у справі.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач обмежився загальними твердженнями щодо можливості відповідача розпоряджатися своїм майном та грошовими коштами, що є властивим для будь-якого суб'єкта господарювання і саме по собі не свідчить про наявність конкретного ризику невиконання судового рішення у даній справі.
Саме по собі припущення щодо можливості розпорядження майном або ухилення від виконання рішення без належного доказового підтвердження не може вважатися достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
У даному випадку позивач не довів наявності реального, а не потенційного ризику утруднення виконання судового рішення, не обґрунтував належним чином необхідність застосування саме запропонованих заходів.
За таких умов заявлені заходи забезпечення позову не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства, у зв'язку з чим підстави для їх застосування відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Суд звертає увагу заявника, що у заяві про забезпечення позову не наведено пропозиції щодо зустрічного забезпечення (п. 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРООБ'ЄДНАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ "ЕЛІТА" про забезпечення позову (вх. № 7011 від 21.05.2026 року) по справі №917/1004/26.
Ухвала підписана 25.05.2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко