адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
25.05.2026 Справа № 917/63/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Отюгова О. І., розглянувши справу № 917/63/26
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІДЕС КЛАБ", вул. Вишнева, 36, с. Лісники, Обухівський район, Київська область, 08172
до відповідача фізичної особи - підприємця Костюка Юрія Олексійовича, АДРЕСА_1
про стягнення 182 277,25 грн заборгованості -
Без виклику учасників справи
20.01.2026 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІДЕС КЛАБ" до відповідача фізичної особи - підприємця Костюка Юрія Олексійовича про стягнення заборгованості за угодою щодо поставки лугового сіна у розмірі 182 277,25 грн, з яких: 140 000,00 грн - основна заборгованість, 32 484,92 грн - інфляційні втрати, 9 792,33 грн - 3% річних (вх. №71/26).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.03.2023 року на виконання умов договору поставки, укладеного у спрощений спосіб між сторонами, ТОВ "ЕКВІДЕС КЛАБ" перерахувало 140 000,00 грн попередньої оплати за товар - лугове сіно укосу поточного року із вмістом вологості не більше ніж 12 % (сухе). Проте, всупереч умов договору відповідач своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму оплати у розмірі 140 000,00 грн за товар не повернув. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача 140 000,00 грн заборгованості (попередньої оплати), 32 484,92 грн інфляційних втрат та 9 792,33 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення даної ухвали та зазначено спосіб усунення недоліків. Позивачу необхідно було надати докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
02.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх. №1193, документ сформований в системі "Електронний суд" 30.01.2026 року). Відповідно до поданої заяви з додатками позивач виконав вимогу, зазначену в ухвалі суду від 26.01.2026 року, а саме: надав докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвалою від 03.02.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
03.02.2026 року судом було здійснено поштове направлення копії ухвали суду від 03.02.2026 року на адресу Фізичної особи - підприємця Костюка Ю. О. ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до інформації з сайту АТ "Укрпошта", реєстроване поштове відправлення - рекомендований лист з повідомленням (трек-номер для відстеження - №R067093050131) було вручене одержувачу 25.02.2026 року, однак рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (№R068057776424), на якому, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, далі - Правила надання послуг поштового зв'язку) адресат підтверджує факт отримання своїм підписом та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв'язку, та яке засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, до суду не надходило.
Відповідно до інформації з сайту АТ "Укрпошта" дані про відправленням за номером R068057776424 станом на 30.04.2026 року відсутні, тому що не зареєстровані в системі.
У зв'язку з викладеним, 01.05.2026 року суд направив на адресу АТ "Укрпошта" лист (вих. №01-21/391/2026) з проханням терміново направити на адресу суду повідомлення про вручення поштового відправлення (№R068057776424) та повідомити причини не направлення до суду вказаного повідомлення у встановлені строки.
Однак на дату ухвалення рішення по справі №917/63/26 відповідь на вищезазначений лист від АТ "Укрпошта" на адресу суду не надійшла.
30.04.2026 року суд повторно здійснив поштове направлення копії ухвали суду від 03.02.2026 року на адресу Фізичної особи - підприємця Костюка Ю. О. ( АДРЕСА_1 ), яку відповідач отримав 06.05.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (міститься в матеріалах справи).
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 03.02.2026 року є 06.05.2026 року.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/63/26 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Позивач стверджує, що в результаті переговорів у серпні 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІДЕС КЛАБ" (далі - позивач, покупець) та фізичною особою - підприємцем Костюком Юрієм Олексійовичем (далі - відповідач, постачальник) було досягнуто згоду щодо поставки протягом 2 тижнів з дати оплати лугового сіна укосу поточного року з вмістом вологості не більше 12% (сухе) за адресою: Київська область, с. Лісники, вул. Вишнева, 36, у кількості 35 000,00 кг.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа - підприємець Костюк Юрій Олексійович виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКВІДЕС КЛАБ" рахунок-фактуру №ФОП-000051 від 29.08.2023 року на оплату сіна лугового у кількості 35 000,00 кг (ціна без ПДВ - 4,00 грн) на загальну суму 140 000,00 грн (а. с. 4).
В подальшому, ТОВ "ЕКВІДЕС КЛАБ" здійснило оплату на рахунок фізичної особи - підприємця Костюка Юрія Олексійовича 140 000,00 грн (призначення платежу "Оплата за сіно зг.рах.№ФОП-000051 від 29.08.23, без ПДВ") (а. с. 5).
Судом встановлено, що договір у формі єдиного письмового документу сторонами не укладався.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказав, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Згідно з ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України).
Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 910/1694/24).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як зазначив позивач, сторони узгодили, що поставка товару має відбутися протягом 2 (двох) тижнів з дати оплати товару.
Отже, оскільки позивач здійснив попередню оплату 30.08.2023 року, то відповідач мав поставити товар до 13.09.2023 року включно.
Однак, відповідач поставку оплаченого товару позивачу не здійснив.
Позивач надіслав відповідачу претензію від 27.10.2025 №2710-25 (а. с. 6 - 8), в якій вимагав протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії повернути кошти у сумі 140 000,00 грн.
Дану претензію з додатками (№ поштового відправлення - 0306901520277) відповідач отримав 05.11.2025 року, що підтверджується відповідний поштовим повідомленням (а. с. 9), однак на неї не відреагував.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено вище, претензія позивача з вимогою повернення коштів у сумі 140 000,00 грн протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії була отримана 05.11.2025 року.
Таким чином, днем пред'явлення позивачем вимоги відповідачу про повернення коштів є 05.11.2025 р.
Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, у семиденний строк від дати 05.11.2025 (тобто до 12.11.2025 включно) відповідач мав повернути позивачу попередню оплату в сумі 140 000,00 грн, оскільки доказів поставки товару ним не надано.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Оскільки відповідач не надав доказів повернення позивачу 140 000,00 грн, як і будь-яких заперечень, то позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати за період з 31.08.2023 р. по 29.12.2025 р. у розмірі 32 484,92 грн та 3% річних за період з 31.08.2023 р. по 29.12.2025 р. у розмірі9 792,33 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як зазначалось вище, положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пред'явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.
Позивач стверджує, що він звернувся до відповідача із претензією від 27.10.2025 №2710-25 (а. с. 6 - 8), в якій вимагав протягом 7 календарних днів з дати отримання даної претензії повернути кошти у сумі 140 000,00 грн.
Судом встановлено, що днем пред'явлення позивачем вимоги відповідачу про повернення коштів є 05.11.2025 р (дата отримання вимоги). Отже, у семиденний строк від дати 05.11.2025 (тобто до 12.11.2025 включно) відповідач мав повернути позивачу попередню оплату в сумі 140 000,00 грн.
Відповідно, початком прострочення з повернення попередньої оплати у розмірі 140 000,00 грн є 13.11.2025 р.
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат суд звертає увагу на наступне.
Позивачем невірно вказано початки нарахувань 3% річних та інфляційних, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент (31.08.2023 р.) ще не настали. Датою початку нарахування штрафних санкцій повинна бути дата 13.11.2025 р. (наступний день з моменту закінчення семиденного строку від дня отримання претензії (вимоги повернути попередню оплату).
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
За розрахунком суду є правомірними та підлягають задоволенню вимоги про стягнення 841,12 грн інфляційних втрат та 540,82 грн 3 % річних (загальний період нарахування з 13.11.2025 р. по 29.12.2025 р.). В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (31 643,80 грн) та 3 % річних (9 251,51 грн) суд відмовляє.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши, з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 140 000,00 грн попередньої оплати, 540,82 грн 3 % річних та 841,12 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 9 251,51 грн 3 % річних та 31 643,80 грн інфляційних втрат).
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, при зверненні до суд із цим позовом позивач повинен був сплатити 3328 х 0,8 = 2 662,40 грн судового збору.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем із майновою вимогою сплачено 3 328,00 грн судового збору, тоді як позивач звернувся до суду в електронній формі через Електронний суд. Тобто наявна переплата в сумі судового збору з боку позивача (665,60 грн).
Відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового зборуповертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно ч. 2 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Після надходження відповідного клопотання позивача сума переплати буде повернута йому з бюджету.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Костюка Юрія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІДЕС КЛАБ" (вул. Вишнева, 36, с. Лісники, Обухівський район, Київська область, 08172, код ЄДРПОУ 40501407) 140 000,00 грн попередньої оплати, 841,12 грн інфляційних втрат, 540,82 грн 3% річних та 2 065,07 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення складено та підписано 25.05.2026 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко