65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/883/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/883/26
за позовом Громадської організації “АЗОВ ВАН»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Жекової Ірини Олександрівни
про стягнення 381 249,32 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Громадська організація «АЗОВ ВАН» звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жекової Ірини Олександрівни заборгованості по Договору поставки №07/01-26 від 07.01.2026 у розмірі 381 249,32 грн., з яких: 380 000,00 грн. - основний борг; 1 249,32 грн. - 3% річних, а також стягнення з відповідача судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №07/01-26 щодо повної та своєчасної поставки попередньо оплаченого позивачем товару.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2026 позовну заяву Громадської організації «АЗОВ ВАН» залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду.
19.03.2026 за вх.№9698/26 господарським судом одержано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2026 позовну заяву Громадської організації “АЗОВ ВАН» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2026 о 15:40, із викликом учасників справи у підготовче засідання.
16.04.2026 за вх.№13258/26 господарським судом одержано заяву позивача про проведення засідання за відсутності учасника справи.
У підготовчому засіданні 20.04.2026, за відсутності сторін, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) задоволено клопотання позивача про проведення засідання за відсутності учасника справи за вх.№13258/26 від 16.04.2026; 2) закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 20.05.2026 о 09:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 20.04.2026, за відсутності сторін, судом на підставі ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу. Водночас господарським судом задоволено заяву позивача про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.
Про дату, час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином шляхом надіслання ухвал суду від 19.03.2026 та від 20.04.2026 на адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які повернуто до суду органами поштового зв'язку з довідками про причини повернення «адресат відсутній».
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України та за відсутністю відповідача у судовому засіданні.
Обставини справи встановлені судом.
07.01.2026 між Фізичною особою-підприємцем Жековою Іриною Олександрівною (Постачальник, відповідач) та Громадською організацією «АЗОВ ВАН» (Покупець, позивач) укладений договір поставки №07/01-26, згідно з яким Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець - приймати та оплачувати товар, що визначений у специфікаціях та/або рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами цього Договору (надалі іменується «Товар»).
Відповідно до п.1.2 договору загальна кількість Товару, номенклатура, класифікація в УКД ЗЕД, одиниця виміру, комплектація партії Товару та ціна одиниці Товару визначаються Сторонами у специфікаціях та/або рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно з п.3.1 договору термін поставки партій Товару визначається Сторонами у відповідній специфікації та/або рахунку- фактурі.
Відповідно до п.3.2 договору порушення (прострочення) Постачальником термінів, визначених у відповідності до пункту 3.1. цього Договору є істотним порушенням Договору.
Згідно з п.3.4 договору датою передачі Товару вважається дата вручення Товару Покупцю, що підтверджується актом приймання-передачі та/або видатковою накладною.
Відповідно до п,п.3.8,3.9 договору місце передачі Товару встановлюється Сторонами у відповідній специфікації та/або рахунку-фактурі.
Доставка Товару до місця передачі здійснюється на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2020, якщо інше не передбачено Сторонами у відповідній специфікації та/або рахунку-фактурі.
Також господарським судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок №122 від 09.01.2026 на оплату товару вартістю 190 000 грн. та рахунок №137 від 10.01.2026 на оплату товару вартістю 190 000 грн.
Вказані рахунки оплачені позивачем в повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції №151 від 12.01.2026 на суму 190 000 грн. та №152 від 12.01.2026 на суму 190 000 грн.
Між тим, відповідач обумовлений у рахунках №122 від 09.01.2026 та №137 від 10.01.2026 товар позивачу не поставив.
У листі-вимозі щодо повернення коштів у зв'язку з відсутністю поставки товару №9-вих.26 від 21.01.2026 позивач повідомив відповідача, що позивачем було здійснено оплату за виставленими відповідачем рахунками, однак станом на дату складання цього листа поставка товару не відбулася, а також не надано належних підтверджень виконання зобов'язань щодо поставки. Позивач у листі просив здійснити повернення коштів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання цього листа шляхом перерахування на визначені банківські реквізити, а також у разі наявності об'єктивних причин затримки поставки та готовності виконати зобов'язання просив надати письмову відповідь із підтвердними документами та узгодженим графіком поставки не пізніше наступного робочого дня після отримання цього листа.
Вказаний лист надіслано позивачем відповідачу засобами пошти на адресу, яка зазначена у договорі та у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проте 06.02.2026 повернуто позивачу органами поштового зв'язку з довідкою про причини повернення «закінчення встановленого терміну зберігання», про що свідчить інформація щодо трекінгу поштового відправлення на офіційному сайті «Укрпошти».
Висновки суду
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки №07/01-26 від 07.01.2026, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, визначений у специфікаціях та/або рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Так, як вище встановлено господарським судом відповідачем виставлено позивачу відповідні рахунки із визначенням переліку товару, які позивачем оплачені в повному обсязі.
Між тим, відповідач обумовлений у вказаних рахунках товар позивачу не поставив.
При цьому позивач надіслав відповідачу лист-вимогу щодо повернення коштів у зв'язку з відсутністю поставки товару №9-вих.26 від 21.01.2026, в якому просив відповідача здійснити повернення коштів протягом 3 банківських днів з дати отримання цього листа або у разі наявності об'єктивних причин затримки поставки та готовності виконати зобов'язання - надати письмову відповідь із підтвердними документами та узгодженим графіком поставки не пізніше наступного робочого дня після отримання цього листа.
Ані доказів повернення відповідачем позивачу коштів, сплачених в якості попередньої оплати товару, ані доказів повідомлення відповідачем позивачу наявності об'єктивних причин затримки поставки товару та відповідно узгодження графіку поставки, до матеріалів справи не надано.
Отже, враховуючи здійснення позивачем попередньої оплати товару, який відповідачем не поставлений, приймаючи до уваги відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень проти доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про підставність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 380 000 грн.
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п.п.77-79 постанови від 22.09.2020 у справі №918/631/19:
« 77. Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
78. При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
79. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.».
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по договору поставки, яка становить суму попередньої оплати непоставленого товару, а відтак, з огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за період з 26.01.2026 по 06.03.2026 становить 1 249,32 грн., господарським судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено початок періоду прострочення.
Так, згідно з листом-вимогою №9-вих.26 від 21.01.2026 позивач просив відповідача здійснити повернення коштів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання цього листа шляхом перерахування на визначені банківські реквізити.
Із врахуванням наявної на офіційному сайті «Укрпошти» інформації щодо трекінгу поштового відправлення про повернення 06.02.2026 позивачу поштового відправлення з довідкою про причини повернення «закінчення встановленого терміну зберігання», а також із врахуванням постанови Правління НБУ від 16.09.2021 №93 «Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України», згідно з якою в рамках реалізації проєкту Національного банку України «Розвиток платіжної інфраструктури України» з 01.04.2023 запроваджується у платіжній інфраструктурі України міжнародний стандарт ISO 20022, визначений у листі-вимозі строк повернення коштів становить до 09.02.2026.
За таких обставин, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі заявленого позивачем періоду прострочення, здійснено розрахунок 3% річних, розмір яких за період з 10.02.2026 по 06.03.2026 за розрахунком суду становить 780,82 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Громадської організації “АЗОВ ВАН» задовольнити частково.
2. Стягнути Фізичної особи-підприємця Жекової Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації “АЗОВ ВАН» (03126, м. Київ, вул. Білецького Академіка, буд.11, кв.49, код ЄДРПОУ 45125011; IBAN НОМЕР_2 в AT "УНІВЕРСАЛ БАНК") заборгованість по Договору поставки №07/01-26 від 07.01.2026 у розмірі 380 780,82 грн., з яких: 380 000 (триста вісімдесят тисяч) грн. - основний борг; 780 (сімсот вісімдесят) грн. 82 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 569 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 37 коп.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 25.05.2026.
Суддя Г.Є. Смелянець