65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4861/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., секретаря с/з Граненко М.М., розглянув заяву (вх.№2-853/26 від 01.05.2026р.) Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/2
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993)
До відповідачів: Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 21034486, елелктронна пошта ltdavtodor@gmail.com); Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 20, код ЄДРПОУ 13888197, електронна пошта ltdavtodor@gmail.com); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення
Представники сторін:
Від позивача: Дудар Є.В. - на підставі довіреності №4 від 31.10.2025р.
Від відповідачів: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.03.2026р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» до Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності), Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пені у розмірі 2 664 518 грн 84 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп. задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862 грн 44 коп., пеню у розмірі 266 451 грн 88 коп., 3% річних у розмірі 222 101 грн 33 коп. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми «КВАРЦ" (приватна форма власності) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 345 грн 66 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 345 грн 66 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 345 грн 66 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16 квітня 2026р. судом видано накази про примусове виконання рішення.
01 травня 2026р. на адресу суду надійшла заява (вх.№2-853/26 від 01.05.2026р.) Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) (далі - ВКФ «КВАРЦ») про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/25.
В обгрунтування заяви, відповідач зазначає, що ВКФ «КВАРЦ» є виробником дорожніх будівельних матеріалів. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ВКФ «КВАРЦ» здійснює наступні види економічної діяльності (код КВЕД-2010): 23.61 "Виготовлення виробів із бетону для будівництва" (основний); 23.63 "Виробництво бетонних розчинів, готових для використання"; 23.99 "Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у.", 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт"; 77.11 "Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів"; 77.12 "Надання в оренду вантажних автомобілів".
Місцем здійснення господарської діяльності ВКФ «КВАРЦ» є територія Чорноморської селищної територіальної громади Одеського району Одеської області, яка на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 15.07.2025р. № 1151 включена у "Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025р. № 376, і щодо якої не визначено дати припинення можливості бойових дій (дати завершення бойових дій).
Як зазначає відповідач, на вказаній території ВКФ «КВАРЦ» має такі виробничі потужності: асфальтобетонний завод АБЗ КДМ 20667, асфальтозмішувальну установку SIM AMMANN CB 250 L, мобільну грунтозмішувальну установку (мобільний асфальтний завод) STAINMANN MSP MOBIL COLDMIX, а також установка для виробництва бітумних емульсій та установка для полімер-модифікації бітуму (копії інвентарних карток обліку основних засобів.
Але, як зазначає відповідач, у зв'язку із специфікою продукції попит на неї знизився з початку військової агресії Російської Федерації проти України, що впиває на економічну ефективність господарської діяльності.
Також, відповідач зауважив, що виробничі потужності і техніка ВКФ «КВАРЦ» були залучені для здійснення будівництва фортифікаційних споруд для зміцнення обороноздатності України.
З огляду на усі вищевикладені обставини, на твердження відповідача, повне погашення боргу за рішенням господарського суду у цій справі (у тому числі за процедурою примусового в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на даний час становить загрозу накопичення боргу, у тому числі може привести до ускладнення виготовлення та постачання будівельних матеріалів необхідних для будівництва важливого для обороноздатності України.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 2, 42, 331 ГПК України, відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20 березня 2026 року у справі № 916/4861/25 в частині солідарного стягнення з ВКФ «КВАРЦ» та ТОВ «АВТОДОР» на користь ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862,44 грн, пені у розмірі 266 451,88 грн, 3% річних у розмірі 222 101,33 грн та солідарного стягнення з ВКФ «КВАРЦ» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 097 862,44 грн, пені у розмірі 266 451,88 грн, 3% річних у розмірі 222 101,33 грн, на 6 календарних місяців, у наступному порядку: 431 069,27 грн до 31 травня 2026 року; 431 069,27 грн до 30 червня 2026 року; 431 069,27 грн до 31 липня 2026 року; 431 069,27 грн до 31 серпня 2026 року; 431 069,27 грн до 30 вересня 2026 року; 431 069,30 грн до 31 жовтня 2026 року.
Ухвалою суду від 11.05.2026р. повідомлено сторін про призначення судового засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/25 на 19.05.2026р.
19 травня 2026р. до суду від ВКФ «КВАРЦ» надійшла заява (вх.№17318/26) з долученою до неї платіжною інструкцією №9459 від 18.05.2026р. на суму 431 069 грн 27 коп., якою відповідач підтверджує оплату частини боргу.
Також, 19 травня 206р. до суду від позивача надійшли заперечення щодо розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/25, у якому ТОВ «КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕНШЛ УКРАЇНА» зазначає, що суд вже надав боржнику максимальний матеріальний пільговий режим (зменшення пені на 90%), що знизило його фінансовий тягар та захистило від негативних наслідків.
Позивач також послався та сталу правову позицію Верховного Суду щодо недопустимості «подвійної пільги» для недобросовісного боржника, адже розстрочки після того, як суд уже зменшив борг на мільйони гривень, перетворить судове рішення на фікцію, повністю нівелює баланс інтересів сторін та завдасть позивачу повторних колосальних збитків.
Позивач також звернув увагу на те, що ВКФ «КВАРЦ» обґрунтовує клопотання веденням воєнних дій та введенням воєнного стану з 24.02.2022р. Проте ВКФ «КВАРЦ» припинило сплачувати лізингові платежі з жовтня 2021 року, отже, ще за 5 місяців до війни.
На твердження позивача, фінансова неспроможність боржника виникла в мирний час через його власні комерційні ризики, тому посилання на воєнний стан є штучним, а обставини для розстрочки мають бути безпосередньою причиною неможливості оплати.
Крім того, позивач зазначив, що предметом лізингу є дорожня фреза CATERPILLAR PM620. і ВКФ «КВАРЦ» (Лізингоодержувач) підтверджує, що активно використовує техніку позивача для виконання підрядів із будівництва фортифікаційних споруд на замовлення ТОВ «БК ПАРИТЕТБУДИНВЕСТ». Таким чином, відповідач отримує дохід, експлуатуючи техніку позивача, за яку не платить з 2021 року.
Як зазначає позивач, розстрочення дозволить відповідачу й надалі безкоштовно використовувати чужі активи для генерації прибутку, що прямо суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини (право на справедливий суд та виконання рішення).
Крім того, позивач звернув увагу на те, що рішення суду ухвалено щодо солідарного стягнення також з ТОВ «АВТОДОР» та фізичної особи ОСОБА_1 . Проте у заяві не наведено жодного обґрунтування щодо неможливості виконання рішення іншими солідарними боржниками.
Позивач зауважує, що фінансовий стан чи залученість до фортифікацій ВКФ «КВАРЦ» жодним чином не звільняє ТОВ «АВТОДОР» та громадянина ОСОБА_1 від обов'язку негайно виконати судове рішення, які мають активи для погашення заборгованості.
На підставі наведеного вище, позивач просить у задоволенні заяви ВКФ «КВАРЦ» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20 березня 2026 року у справі № 916/4861/25 відмовити.
В судовому засіданні 19.05.2026р. представник позивача проти задоволення заяви про розстрочення судового рішення заперечує.
Представник відповідача - ВКФ «КВАРЦ», згідно заяви (вх.№17324/26 від 19.05.2026р.) просив здійснювати розгляд заяви без його участі.
Представники відповідачів - ТОВ «АВТОДОР» та ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянув матеріали справи, заяву ВКФ «КВАРЦ» про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/25, суд дійшов наступного висновку:
Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Приписами ч.1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.
Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, вказана норма процесуального закону не вимагає.
Розстрочення - це спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Положення ГПК України не містять конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо наявності підстав для задоволення своєї заяви відповідач вказує на наявність фінансової заборгованості.
Але, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі.
Крім того, слід зауважити, що відсутність у відповідача грошових коштів для виконання рішення суду не може бути єдиною підставою для задоволення заяви про надання розстрочення та відстрочення виконання рішення суду, адже, суд має враховувати інтереси обох сторін у справі.
Суд також звертає увагу на те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання доходів чи прибутку зараз чи в майбутньому та можливості погасити заборгованість у періоди, які він навів у заяві.
Згідно наданих відповідачем договорів не просліджується підтвердження можливості отримання ВКФ «КВАРЦ» прибутку, так як вони укладені між іншими сторонами та не мають до відповідача жодного відношення.
Посилання відповідача на введення військового стану та, як наслідок, складні умови роботи, не беруться судом до уваги, так як військовий стан введено на всій території України та його умови є однаковими для всіх учасників справи.
На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви (вх.№2-853/26 від 01.05.2026р.) ВКФ «КВАРЦ» про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/25.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України рішення суду, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. 234, ст. 331 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви (вх.№2-853/26 від 01.05.2026р.) Виробничо-комерційної фірми «Кварц» (приватна форма власності) про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/4861/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 19.05.2026р. в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 25 травня 2026 року.
Суддя Н.В. Рога