79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.05.2026 Справа № 914/674/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс Транс Груп», с. Пасіки-Зубрицькі, Львівська обл.,
про: стягнення 68 775, 00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Ярмолюк Н.О.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс Транс Груп» про стягнення 68 775, 00 грн.
Ухвалою від 11.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 14.04.2026.
09.04.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява від представника позивача (вх. № 10040/26) про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 13.04.2026 суд задоволив заяву представника позивача ( вх. № 10040/26 від 09.04.2026).
Ухвалою від 14.04.2026 суд відклав судове засідання на 05.05.2026.
Однак, судове засідання 05.05.2026 не відбулось у зв'язку із повідомленням про замінування будівлі суду та евакуацію відвідувачів і працівників суду.
Ухвалою від 06.05.2026 суд призначив судове засідання на 19.05.2026.
В судове засідання 19.05.2026 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції, просив позов задоволити.
Відповідач не з'явився, причин не явки суду не повідомив.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 19.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 17.11.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресурс Транс Груп» було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 53/КЕС/25.
Однак, за твердженнями позивача, ТОВ “Ресурс Транс Груп» відмовилось поставити товар.
Тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 68 775, 00 грн штрафу за відмову від постачання товару відповідно до п. 7.2.3 Договору.
Правова позиція відповідача.
Відповідач подав відзив (вх. № 8612/26 від 25.03.2026), у якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі.
Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору заявка на поставку товару мала бути надана позивачем не пізніше 18.11.2025. Однак станом на 26.11.2025, коли до завершення граничного строку поставки товару, визначеного пунктом 5.5 договору, залишалося лише два робочі дні, від позивача не надійшло жодної заявки на поставку товару. При цьому відповідач наголошує, що для організації поставки значного обсягу товару об'єктивно необхідний певний час.
У зв'язку з відсутністю підстав для здійснення поставки товару відповідач направив повідомлення (вх. № 810 від 26.11.2025) про розірвання договору.
Прийняття такого рішення, за твердженням відповідача, було зумовлене, зокрема, положеннями пункту 4.2.4 договору, який передбачає право замовника повернути постачальнику рахунок без здійснення оплати у разі прострочення поставки з вини постачальника, а також пункту 7.2.2 договору, відповідно до якого за порушення строків поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, щодо якого допущено прострочення, за кожен день прострочення.
Водночас відповідач не заперечує факт отримання заявки позивача від 27.11.2025, однак повідомленням від 28.11.2025 відмовив у її виконанні, посилаючись на неможливість здійснити поставку товару у строк до 01.12.2025.
Крім того, відповідач зазначає, що гарантійним листом від 11.11.2025 № 762 він повідомив про можливість постачання товару партіями відповідно до письмових заявок замовника у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати отримання кожної окремої заявки.
З урахуванням наведеного відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
17.11.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Замовник) та ТОВ «Ресурс Транс Груп» (Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 53/КЕС/25
Договір укладено строком до 31 грудня 2025 року. Договір може бути розірвано достроково за згодою сторін з обов'язковим письмовим повідомленням не пізніше як за 10 днів (п. 10.1. Договору № 53/КЕС/25).
Згідно умов Договору № 53/КЕС/25 Відповідач зобов'язується у 2025 році поставити товар, а Позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1.Договору № 53/КЕС/25).
Найменування та кількість товарів: конструкційні матеріали (код ДК 021:2015:44110000-4).
Ціна договору становить 687 750 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 114 625 грн. 00 коп. (п. 3.1 Договору № 53/КЕС/25).
Згідно з п.п. 2.1-2.3 Договору № 53/КЕС/25 Відповідач повинен поставити Позивачу товар, якість якого відповідає умовам, встановленим чинним законодавством України до цієї категорії товарів. Технічні, якісні характеристики товару повинні відповідати встановленим нормативам діючого законодавства.
Позивач має право відмовитись від прийняття товару, який не відповідає за якістю умовам Договору, а Відповідач гарантує надійність та якість товару поставленого за цим Договором.
Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 50/115/7/4-4808-2025 від 09.12.2025 в якій просив перерахувати на поточний рахунок Позивача штраф за відмову від постачання товару в розмірі 10 (десяти) % вартості непоставленого товару, а саме 68 775,00 грн., а також здійснити поставку товару у відповідності до вимог Договору № 53/КЕС/25 від 17.11.2025. Проте така залишена без задоволення.
Відповідно до пункту 7.2.3 Договору № 53/КЕС/25, за безпідставну відмову від поставки (недопоставки) товару, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого (недопоставленого) товару.
Враховуючи, що поставка товару не відбулась у повному обсязі, позивач обчислив штраф за відмову від поставки товари наступним чином: Вартість непоставленого товару 687 750,00 грн * розмір штрафу 10% = розмір штрафних санкцій 68 775,00 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Строк поставки Товару становить 10 (десять) робочих днів з дати заявки замовника, але не пізніше 01.12.2025. Постачальник надає гарантійний лист про можливість постачання товару партіями згідно заявок замовника (п. 5.5. Договору).
В матеріалах справи наявний гарантійний лист відповідача (№ 762 від 11.11.2025) про можливість поставки товару, відповідно до якого відповідач гарантував, що поставка товару буде здійснюватися партіями згідно із відповідними письмовими заявками замовника; у термін, що не перевищує 10 робочих днів від дати отримання кожної окремої заявки від замовника.
Посилаючись на п. 7.2.3. договору, позивач просить стягнути з відповідача 68 775, 00 грн, оскільки товар не був поставлений.
Оцінка суду.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору про закупівлю товарів за державні кошти від 17.11.2025 № 53/КЕС/25.
Відповідно до п. 5.5. Договору, строк поставки Товару становить 10 (десять) робочих днів з дати заявки замовника, але не пізніше 01.12.2025. Постачальник надає гарантійний лист про можливість постачання товару партіями згідно заявок замовника.
Аргументи позивача щодо проведення телефонних переговорів як підстави для виникнення обов'язку поставки товару суд відхиляє.
Суд зазначає, що хоча п. 5.5 Договору прямо не вказує на обов'язкову письмову форму заявки, відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позивач обґрунтовує нарахування штрафу невиконанням заявки, яку він нібито надав у телефонному режимі до 27.11.2025. Проте матеріали справи не містять жодних доказів, які б дозволили суду встановити дату такої заявки, найменування та кількість товару, що замовлявся. Оскільки господарські відносини базуються на принципах визначеності, саме на позивача покладено ризик неможливості доведення факту надання усної заявки.
Таким чином, суд вважає доведеною лише дату письмової заявки 27.11.2025.
Отже, обов'язок постачальника щодо поставки товару виникає виключно після отримання від замовника Заявки. За відсутності такої заявки перебіг строку поставки не розпочинається, а відтак у постачальника відсутній обов'язок здійснювати поставку товару. Крім того, договором передбачено, що товар постачається за партіями згідно заявок Замовника, що свідчить про те, що виконання зобов'язань залежить від подачі таких заявок.
Як зазначає позивач, після укладення договору мали місце телефонні переговори сторін, однак доказів направлення та отримання заявок у передбачений договором спосіб до 27.11.2025 матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 7.2.3 Договору, за безпідставну відмову від поставки (недопоставки) товару Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого (недопоставленого) товару.
Позивач зазначає, що у зв'язку з непоставкою товару відповідач має сплатити штраф у розмірі 68 775,00 грн. Разом з тим, як встановлено судом, обов'язок відповідача щодо поставки товару виникає виключно з моменту отримання належним чином поданої заявки Замовника та має бути виконаний у межах строку, визначеного Договором, а саме протягом 10 робочих днів, але не пізніше 01.12.2025.
Оскільки письмова заявка була направлена позивачем лише 27.11.2025, її виконання у межах зазначеного строку (до 01.12.2025) було об'єктивно неможливим.
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Оскільки без своєчасної заявки позивача відповідач не міг розпочати виконання поставки, суд вбачає в діях Позивача ознаки прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Оцінюючи дії позивача на предмет їх відповідності загальним засадам цивільного законодавства, суд зазначає, що направлення заявки за два робочі дні до спливу граничного строку виконання основного зобов'язання (01.12.2025), за умови погодження сторонами десятиденного строку на її опрацювання та виконання, не відповідає критеріям розумності та добросовісності. Подібна поведінка кредитора свідчить про створення ним завідомо неможливих умов для належного виконання боржником своїх зобов'язань у межах договірних строків.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати відмову відповідача від поставки товару безпідставною, а відтак відсутні підстави для застосування до нього штрафу, передбаченого п. 7.2.3 Договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Судові витрати.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2026.
Суддя Запотічняк О.Д.