вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа № 911/128/14
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112", м. Бровари
до Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет", м. Бровари
про банкрутство
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебувала справа № 911/128/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" про банкрутство Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет", провадження в якій закрите ухвалою суду від 31.07.2024 р.
13.05.2026 р. через систему "Електронний суд" до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню (вх. № 4288).
Ухвалою суду від 14.05.2026 р. вищевказану заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.05.2026 р. та встановлено строк до 19.05.2026 р. для подання стягувачем та боржником аргументів, пояснень, міркувань та, у разі наявності, заперечень щодо такої заяви.
У судове засідання 20.05.2026 р. учасники справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання інформувалися своєчасно та у порядку визначеному частиною п'ятою ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, явка учасників справи обов'язковою судом не визнавалася, а тому, враховуючи положення ст. 42, частини третьої ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе провести судове засідання без їх участі.
Будь-яких заперечень/письмових пояснень чи заяв/клопотання від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд
встановив:
Ухвалою суду від 19.05.2021 р., серед іншого, зобов'язано попереднього ліквідатора Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" - Патерилова В.В. та гр. ОСОБА_2 передати ліквідатору банкрута - Кияновській Ларисі В'ячеславівні: первинну бухгалтерську документацію, на якій ґрунтується дебіторська заборгованість Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" на суму 185 826,00 грн.; наказ про звільнення ОСОБА_2 та трудову книжку ОСОБА_2 ; бухгалтерську та іншу документацію (в тому числі з основної діяльності), матеріальні та інші цінності банкрута. Зазначено, що у разі відсутності можливості виконання даної ухвали суду в указаній частині - надати письмові пояснення із наведенням причин невиконання, з дорученням до них належних доказів.
16.01.2023 р. на виконання ухвали суду від 19.05.2021 р. у вказаній частині судом виданий відповідний наказ, де стягувачем була ліквідатор банкрута - Кияновська Л.В., а боржником - попередній ліквідатор Приватного вищого навчального закладу "Економіко-Технологічний Університет" - Патерилов В.В. Також у вказаному наказі зазначено, що останній дійсний для пред'явлення до виконання до 20.05.2024 р. включно.
Так, у своїй заяві ОСОБА_1 вважає, що станом на даний час у нього відсутній обов'язок щодо виконання ухвали суду від 19.05.2021 р. у справі № 911/128/14 та наказу від 16.01.2023 р. у справі № 911/128/14, оскільки правонаступник стягувача відсутній, у встановленому порядку заміна стягувача, сторони у справі не проводилася, а також у боржника відсутній повністю обов'язок з їх виконання у зв'язку з його припиненням.
Також як на підставу для визнання наказу господарського суду від 16.01.2023 р. у справі № 911/128/14 таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на низку обставин, а саме: списання дебіторської заборгованості, відсутність трудової книжки та наказу про звільнення ОСОБА_2 , реалізацію майна банкрута, відсутність у боржника доступу до документації банкрута, а також затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута із одночасним прийняттям рішення про ліквідацію останнього.
На підтвердження зазначеного боржник надав копії: акта державного виконавця від 08.09.2023 р. АСВП № 71608264; запиту до Архівного відділу Броварської міської ради від 20.03.2026 р.; відповіді вказаної установи на такий запит від 25.03.2026 р. № 1.13.06-06/10; звернення до ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" від 01.04.2026 р. та відповіді ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" від 16.04.2026 р. № 322.
Відповідно до пункту сьомого частини другої ст. 3 Господарського процесуального кодексу України обов'язковість судового рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.
В силу приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).
Відповідно до абз. 1 частини першої ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У свою чергу, ухвала є судовим рішенням у розумінні частини першої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.
Так, у загальному розумінні судовий виконавчий документ (наказ) є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов'язує певного суб'єкта на вчинення юридично значимих дій.
Згідно з частиною другою ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вищенаведеної частини другої ст. 328 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 р. у справі № 755/15479/15-ц та від 11.07.2019 р. у справі № 910/8665/17.
Проаналізувавши доводи та обставини, наведені ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та недоведеність належними і допустимими доказами.
Так, зі змісту поданої заяви вбачається, що заявник пов'язує наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з існуванням виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення. Водночас до матеріалів заяви не долучено документів, які б свідчили про факт відкриття такого виконавчого провадження саме стосовно ОСОБА_1 , його перебіг, вчинення державним чи приватним виконавцем відповідних виконавчих дій, а також наявність підстав для завершення чи закриття такого провадження. Отже, наведені у заяві обставини не знайшли свого належного підтвердження.
Більше того, із відомостей, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, вбачається, що у виконавчому провадженні № 71608264, на яке посилається заявник та інформація про яке міститься у долученому до заяви акті державного виконавця від 08.09.2023 р. (АСВП № 71608264), боржником зазначена ОСОБА_2 , а стан такого виконавчого провадження визначено як "завершено". Таким чином, надані заявником матеріали не підтверджують наявності відкритого виконавчого провадження саме щодо ОСОБА_1 як боржника за наказом суду.
Крім цього, заявник зазначає про вчинення ним дій, спрямованих на передачу новому ліквідатору (Кияновській Л.В.) документації, яка є предметом виконання наказу суду, зокрема шляхом направлення відповідних листів. Однак ані копій таких листів, ані підтверджень їх направлення чи отримання адресатом до матеріалів заяви не долучено. Посилання заявника на те, що відповідні документи подавалися ним до матеріалів справи у 2023 році, не звільняє його від обов'язку підтвердити обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, станом на час розгляду поданої заяви.
Також суд критично оцінює надані заявником запит до Архівного відділу Броварської міської ради від 20.03.2026 р. та звернення до ТОВ "Мостобудівельний загін № 112" від 01.04.2026 р., подані ОСОБА_1 як арбітражним керуючим. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих України, 04.08.2025 р. було оприлюднено повідомлення про тимчасове зупинення права ОСОБА_1 на здійснення діяльності арбітражного керуючого. За таких обставин суд вважає сумнівними доводи заявника щодо здійснення ним відповідних дій саме у статусі арбітражного керуючого.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд також бере до уваги, що строк пред'явлення наказу суду від 16.01.2023 р. до виконання сплив 20.05.2024 р. При цьому матеріали заяви не містять підтверджень існування відкритого виконавчого провадження, у якому боржником є саме ОСОБА_1 , а також обставин, які б свідчили про припинення чи відсутність у нього обов'язку щодо виконання відповідного наказу в межах строку його пред'явлення до виконання.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для визнання наказу господарського суду від 16.01.2023 р. таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку з цим заява ОСОБА_1 залишається судом без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2-3, 160, 234, 235, 326-328 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 б/н від 13.05.2026 р. (вх. № 4288) про визнання наказу господарського суду Київської області від 16.01.2023 р. у справі № 911/128/14 таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Дата підписання 25.05.2026 р.
Суддя А.В. Лопатін