вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" травня 2026 р. Справа № 911/3774/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури від 21.05.2026 № 15/1-3374вих26 про забезпечення позову у справі
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Кайзер»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»
про витребування земельних ділянок
без повідомлення (виклику) учасників справи,
встановив:
Господарський суд Київської області (суддя Рябцева О.О.) в порядку загального позовного провадження розглядає справу за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Кайзер» (далі - відповідач, АТ «Кайзер»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок.
Підставою для звернення до суду з позовом у цій справі слугувало те, що в порушення вимог земельного та лісового законодавства спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:04:028:0004 площею 0,102 га, 3223187700:04:028:0005 площею 0,1076 га, 3223187700:04:028:0006 площею 0,1088 га, 3223187700:04:028:0003 площею 2,21 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, сформовані та передані у приватну власність за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства - Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство», у межах виділів 4, 5, 11, 12, 13, 14, 15, 16 кварталу № 23.
Через канцелярію 21.05.2026 прокурор подав заяву від 21.05.2026 № 15/1-3374вих26 про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:04:028:0003, 3223187700:04:028:0004, 3223187700:04:028:0005, 3223187700:04:028:0006, які належать АТ «Кайзер».
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор посилається на те, що обставини приналежності спірних земельних ділянок до земель державної власності лісогосподарського призначення повністю підтверджуються долученими до позовної заяви доказами.
Прокурор зауважує, що здійснення будь-якої діяльності, не передбаченої режимом використання, на такій земельній ділянці або пошкодження її будь-яким іншим чином матиме своїм наслідком втрату важливого об'єкта екосистеми, який має виняткове значення.
Прокурор вважає, що оскільки зареєстровані за АТ «Кайзер» спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, права держави вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ці ділянки повернуться у титульне володіння держави у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики.
Прокурор також звертає увагу на те, що у справі № 911/954/24 земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:028:0078 площею 2,5379 га, яка є первинним об?єктом спору, була поділена відповідачем на нові земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:04:028:0003 площею 2,2195 га; 3223187700:04:028:0004 площею 0,102 га; 3223187700:04:028:0005 площею 0,1076 га; 3223187700:04:028:0006 площею 0,1088 га. Зазначені земельні ділянки були зареєстровані у Державному земельному кадастрі 02.12.2024, а речові права на них - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем 05.02.2025.
Крім того прокурор стверджує, що відповідно до інформації Порталу Єдиної електронної системи у сфері будівництва на спірних земельних ділянках з кадастровими номерами 3223187700:04:028:0004, 3223187700:04:028:0005 та 3223187700:04:028:0006 проводяться будівельні роботи, а саме - будівництво садових будинків.
Прокурор вважає, що наявність факту поділу первинної земельної ділянки та державної реєстрації новоутворених об'єктів, а також факт проведення будівельних робіт на спірних земельних ділянках підтверджує реальність ризику подальшого відчуження та ускладнення виконання судового рішення.
Таким чином, на думку прокурора, існує обґрунтована необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:04:028:0003, 3223187700:04:028:0004, 3223187700:04:028:0005, 3223187700:04:028:0006.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 вказану заяву передано для розгляду судді Щоткіну О.В.
Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи із такого.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову - є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов, зокрема, у постанові від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Згідно із частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).
Так, предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру, зокрема, про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння АТ «Кайзер» земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223187700:04:028:0004 площею 0,102 га, 3223187700:04:028:0005 площею 0,1076 га та 3223187700:04:028:0006 площею 0,1088 га, а також земельної ділянки площею 1,9618 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:04:028:0003 площею 2,21 га, згідно із визначеними у позові геодезичними координатами.
Зі змісту заяви прокурора вбачається, що у разі задоволення позову з даного спору є підстави вважати про існування можливості ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, у зв'язку з наявністю у відповідача як власника спірних об'єктів нерухомого майна реальної можливості на розпорядження цим майном, що у подальшому призведе до зміни власника або самого об'єкта позову.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 921/40/20).
Так, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.
Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 зазначено, що невжиття власником об'єкта нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об'єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об'єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
Таким чином, суд зазначає, що в цьому випадку заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на спірні земельні ділянки вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.
У пунктах 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 05.02.2025 за АТ «Кайзер» зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки.
Отже суд погоджується із доводами прокурора про те, що з огляду на факт реєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомого майна цілком очевидним є те, що відповідач, як власник земельних ділянок, може у будь-який момент розпорядитись ними на власний розсуд, зокрема здійснити відчуження цих об'єктів або їх поділ тощо, що може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення судом позову. У такому випадку поновлення інтересів держави потребуватиме нового звернення до суду за захистом порушеного права держави.
Суд також вважає слушними аргументи прокурора про те, що у справі № 911/954/24 після виникнення спору щодо первинної земельної ділянки відповідач вчинив дії, спрямовані на зміну її конфігурації та утворення нових об'єктів цивільних прав. Такі дії свідчать про реальну ймовірність вчинення відповідачем подібних дій і в цій справі.
На думку суду, поділ земельної ділянки та подальша державна реєстрація речових прав на новоутворені земельні ділянки об'єктивно створюють передумови для подальшого їх відчуження, передачі у користування, обтяження правами третіх осіб або зміни їх фактичного стану, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Крім того, прокурор посилається на відомості Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відповідно до яких на спірних земельних ділянках здійснюються будівельні роботи, а саме будівництво садових будинків.
Оцінивши зазначені доводи та надані докази, суд зазначає, що здійснення будівельних робіт на спірних земельних ділянках свідчить про зміну їх фактичного стану та можливе виникнення нових об'єктів нерухомого майна, що, у свою чергу, може призвести до ускладнення відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів держави у разі задоволення позову. Такі обставини також можуть спричинити виникнення нових правовідносин за участю третіх осіб, права яких можуть бути пов'язані зі спірним майном.
До того ж суд враховує, що відповідно до викладених у позові обставин, спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, а отже мають спеціальний правовий режим використання, встановлений чинним законодавством, зокрема Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Цільове призначення таких земельних ділянок визначає обмеження у їх використанні, зокрема щодо можливості зміни цільового призначення, поділу, відчуження чи іншого розпорядження ними. Зокрема, характер використання земельних ділянок лісогосподарського призначення передбачає спеціальний режим охорони, раціонального природокористування та збереження екологічного балансу, що визначається нормами земельного, лісового та екологічного законодавства.
З огляду на це, існує об'єктивна необхідність у збереженні спірних земельних ділянок у їх поточному стані до моменту вирішення спору по суті, оскільки будь-які зміни, включаючи поділ, передачу у користування чи відчуження, можуть не лише унеможливити подальше виконання рішення суду, а й створити загрозу порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
Таким чином, цілком доцільно вжити запропоновані прокурором заходи забезпечення позову задля забезпечення ефективного захисту прав позивача, у разі встановлення судом їх порушення відповідачем.
Суд вважає такий вид забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки, які належать АТ «Кайзер», в цьому випадку є обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у справі.
Водночас немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки спірні об'єкти нерухомості залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час.
Запропонований прокурором захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Варто також зауважити, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельні ділянки, які належать АТ «Кайзер», не є перешкодою у здійсненні відповідачем його господарської діяльності, не несе для відповідача негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Задовольнити заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури від 21.05.2026 № 15/1-3374вих26 про забезпечення позову
2. Застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:04:028:0004 площею 0,102 га; 3223187700:04:028:0005 площею 0,1076 га; 3223187700:04:028:0006 площею 0,1088 га; 3223187700:04:028:0003 площею 2,21 га, які належать Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Кайзер» (код ЄДРПОУ 40952820).
Стягувач: Київська обласна прокуратура (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996).
Боржник: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Кайзер» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 27/78; код ЄДРПОУ 40952820).
3. Відповідно до статті 144 ГПК України ця ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, і може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 25.08.2026.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін