ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/3328/26
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Київської міської прокуратури
про забезпечення позову
у справі № 910/3328/26
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації
до 1) Національної академії наук України
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест"
про визнання недійсним договору
Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в особі Київської міської (військової) державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної академії наук України (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест" (далі - відповідач-2), в якій просить суд визнати недійсним Договір №30/10/2025 від 30.10.2025, укладений між Національною академією наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1986.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя ОСОБА_1.) від 30.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3338/26, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
11.05.2026 прокурором сформовано в системі "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, яка 11.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Національній академії наук України та Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському м. Києва (кадастровий номер районі 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у даній справі;
- заборони Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
20.05.2026 відповідачем-1 сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про забезпечення позову, які 20.05.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1, справу № 910/3328/26 передано на розгляд судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 було прийнято справу №910/3328/26 суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2026.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями пунктів 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Предметом заявленого позову є вимога прокурора про визнання недійсним Договору №30/10/2025 від 30.10.2025, укладеного між Національною академією наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забавською Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1986.
Під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Системний аналіз положень частини першої статті 136 та статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор вказує на те, що зміст Договору №30/10/2025 від 30.10.2025 суперечить чинному законодавству, а також інтересам держави як власника земельної ділянки, що відповідно до частин 1, 2 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним у судовому порядку.
Прокурор зазначає, що шляхом укладення оспорюваного договору відповідачем-1 здійснено розпорядження земельною ділянкою (визначення її фактичної долі без передачі речових прав) за відсутності волі власника землі - держави в особі Київської міської (військової) державної адміністрації, яка не тільки не є стороною договору, але й не приймала буд-яких рішень/розпоряджень щодо передачі під забудову цієї землі будь-яким особам, у тому числі відповідачу-2.
У разі реалізації Договору №30/10/2025 від 30.10.2025 власник землі буде позбавлений можливості вільно визначати юридичну долю земельної ділянки, у тому числі не зможе передати її у користування іншим особам, окрім власників новозбудованого нерухомого майна.
За доводами прокурора, у випадку задоволення позову постановлене судове рішення не вимагатиме його примусового виконання. Визнання судом оспорюваного договору недійсним, тобто таким, що не створює жодних юридичних наслідків з моменту його укладення, буде достатньо для поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Водночас, у разі вчинення відповідачами дій щодо фактичної забудови спірної земельної ділянки до розгляду судом справи по суті, обраний прокурором спосіб захисту втратить свою ефективність, що позбавить можливості захистити інтереси держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
При цьому, відповідачі, з урахуванням законодавчо встановленої презумпції правомірності укладеного між ними правочину, мають всі підстави та можливості вчиняти дії з метою забудови земельної ділянки, зокрема: отримати містобудівні умови та обмеження, розробити проектну документацію, отримати від органів державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт, зареєструвати повідомлення про початок виконання робіт та безпосередньо розпочати ці роботи.
Відповідачі також мають змогу здійснити державну реєстрацію речових прав на об'єкти незавершеного будівництва та відчужити їх, що в свою чергу також потребуватиме ініціювання розгляду судом нових справ з метою усунення перешкод власнику землі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 8000000000:75:178:0001.
Вказане вимагатиме від позивача або прокурора вжиття додаткових заходів для судового захисту з метою відновлення становища, що існувало до порушення, у тому числі нових звернень до суду з позовними вимогами про знесення таких об'єктів.
Окрім того, подальший судовий захист прав позивача буде істотно ускладнено з урахуванням розширення кола учасників справи за рахунок нових добросовісних набувачів речових прав на нерухомість.
Відтак обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зі змісту наданих прокурором доказів вбачається, що відповідачами було укладено Договір №30/10/2025 від 30.10.2025, спрямований на забудову земельної ділянки, що перебуває у власності держави та у постійному користуванні відповідача-1.
При цьому, реалізація відповідачами, як сторонами Договору №30/10/2025 від 30.10.2025, своїх прав та обов'язків призведе до початку забудови, що матиме наслідком створення об'єкту незавершеного будівництва або повноцінного об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці, що належить позивачу, ще до закінчення розгляду справи судом.
Відтак дії відповідачів та інших осіб, спрямовані на здійснення забудови спірної земельної ділянки, матимуть безпосередній вплив на предмет спору, зокрема, змінять фізичний, технічний та правовий статус земельної ділянки, що матиме наслідком втрату ефективності обраного прокурором способу захисту.
Окрім того, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:178:0001) безпосередньо зумовлена тим, що право на виконання будівельних робіт у забудовника виникає саме з моменту реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт нерухомості.
Після введення об'єкта в експлуатацію та реєстрації права власності відповідні документи фактично вичерпують свою дію, у зв'язку з чим невжиття таких заходів забезпечення позову нівелює поданий прокурором позов, а для поновлення порушених державних інтересів необхідно буде звертатися з новими позовами.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з доводами прокурора, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, в разі задоволення позову.
Обрані прокурором заходи забезпечення позову, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.11.2018 у справі № 902/402/18 та від 21.02.2019 у справі № 904/3168/18, суд вважає адекватними та співрозмірними заходами, спрямованими на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, які відповідають обставинам справи, спроможні забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача та не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища сторін до остаточного вирішення спору.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки відповідач-1, як постійний землекористувач, надалі може використовувати спірну земельну ділянку в межах своєї статутної діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському м. Києва (кадастровий номер районі 8000000000:75:178:0001) та заборони Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Необхідності в зустрічному забезпеченні суд не вбачає, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачам будуть завдані збитки у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Київської міської прокуратури про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
2.1. Заборони Національній академії наук України та Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест", а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському м. Києва (кадастровий номер районі 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у даній справі;
2.2. Заборони Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Державній інспекції архітектури та містобудування України реєструвати повідомлення та/або декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єктів до експлуатації на земельній ділянці загальною площею 0,4147 га по вул. Львівська, 44 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:178:0001) до набрання законної сили рішенням у цій справі.
3. Ухвала про забезпечення позову відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (25.05.2026) та може бути пред'явлена до виконання у строк до 25.08.2026 включно.
4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є: Київська міська прокуратура (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код: 02910019).
Боржниками у виконавчому провадженні за цією ухвалою є:
1) Національна академія наук України (Україна, 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 54; ідентифікаційний код: 00019270);
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ-Інвест" (Україна, 04050, місто Київ, вулиця Лермонтовська, будинок 14 А; ідентифікаційний код: 35828380);
3) Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32-А; ідентифікаційний код: 40224921);
4) Державна інспекція архітектури та містобудування України (Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код: 44245840).
5. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай