ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2026Справа № 910/897/26
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Самошиній І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ"
вул. Яремчука Назарія, буд. 11-А, м. Луцьк, Волинська область, 43026;
ЄДРПОУ 42159289
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032
про стягнення 4 137 866,33 грн
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 4 137 866,33 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 справу №910/897/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 у справі №910/897/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.02.2026.
17.02.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, зазначив, що виникнення заборгованості пов'язане із фінансовим дисбалансом між зобов'язаннями ОСП щодо оплати ПУП вартості Послуги та встановленим НКРЕКП Тарифом на 2024 рік, оскільки обсяги витрат на Послугу, які включені до структури Тарифу на 2024 рік згідно з постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322, були встановленими на рівні, недостатньому для покриття потреб 2024 року, що унеможливило здійснення своєчасно та у повному обсязі розрахунків з ПУП. На переконання відповідача, його вина у затримці оплати послуг, наданих Позивачем, які зазначені у позовній заяві, відсутня
18.02.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзиву, яку суд долучив до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 25.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2026.
У розгляді справи по суті 15.04.2026 оголошено перерву до 13.05.2026.
У судовому засіданні 13.05.2026 суд заслухав пояснення представників сторін у судових дебатах по суті позовних вимог. Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 13.05.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», далі також - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі також - позивач) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 01.07.2019 р. № 06/19-76 (далі - Договір), відповідно до умов якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із закупівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Предметом Договору у відповідності до п. 1.1, 1.2 є забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із закупівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний: здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи із фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до Порядку; затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до Договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого п. 2.1 глави 2 цього Договору; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу.
Постачальник послуг має право отримувати своєчасну та у повному обсязі оплату вартості послуги, а замовник - у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором (п. 3.2 Договору).
За умовами п. 3.3 Договору замовник зобов'язаний: приймати послугу, яку надає постачальник; на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.
Згідно з п. 4.1 Договору сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства.
У свою чергу, згідно з пп. 4 п. 3.3 договору, замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником та затвердженої регулятором. Замовник зобов'язаний проводити оплату вартості послуг виключно у грошовій формі (пп. 6 вказаного пункту).
Вказаний договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2025 (п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 10).
У подальшому сторони уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до договору: № 1 від 01.07.2019, № 2 від 03.06.2020, № 3 від 30.12.2020, № 4 від 28.01.2021, № 5 від 20.12.2021, № 6, № 7 та № 10.
Під час розгляду господарськими судами справи № 910/4700/25 був вирішений спір між позивачем та відповідачем у цій справі про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 52 310 949,15 грн по зазначеному вище Договору, в тому числі за період серпень-листопад 2024 року по 10.04.2025 (включно). Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив частину наявного в нього боргу на суму 6 370 590,49 грн.
Після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/4700/25 відповідачем був сплачений залишок боргу за послуги, надані у серпні-листопаді 2024 року, відповідно до платіжної інструкції від № AU.sud-2958 від 30.12.2025 на суму 45 940 358.66 грн. Остаточно відповідач погасив перед позивачем борг за надану Послугу за період серпень-листопад 2024 року 30.12.2025.
З огляду на допущене відповідачем прострочення виконання зобов'язань по Договору за період з 11.04.2025 року по 29.12.2025 року (борг за надану Послугу у серпні-листопаді 2024) позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 2 049 187,27 грн. та 3 % річних у розмірі 1 016 200,83 грн.
31.08.2025 між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 на суму 47 388 312,48 грн.
Постановою НКРЕКП від 23.09.2025 за № 1526 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у серпні 2025 року, зокрема для Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» у розмірі 39 490 260,40 грн (без ПДВ).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.1, 3.3 договору та пункту 15.4 глави 15 Порядку відповідач зобов'язаний був оплатити послуги протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги.
Відтак, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за серпень 2025 року згідно з актом приймання-передачі наданих послуг із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на суму 47 388 312,48 грн настав 27.09.2025 року.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг 26.09.2025 року, що підтверджуються відповідним платіжним дорученням № ПУП012145 на суму 3 127 628.62 грн., а також на суму 3 009 726.50 грн (платіжне доручення № ПУП012144 від 26.09.2025), на суму 8 250 191.47 грн. (платіжне доручення № ПУП012200 від 01.10.2025), на суму 9 477 819.96 грн (платіжне доручення ПУП012611 від 01.12.2025), на суму 7 903 709.83 грн (платіжне доручення ПУП012709 від 19.12.2025), на суму 11 870 619.44 грн (платіжне доручення № ПУП012806 від 30.12.2025).
За твердженнями позивача, решту недоплаченого боргу за послуги, надані у серпні 2025 року, у розмірі 3 748 616,66 грн відповідач не сплатив (станом на 22.01.2026).
Таким чином, позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 235 334,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 476 055,85 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 27.09.2025 по 22.01.2026 на підставі ст. 625 ЦК України.
30.09.2025 між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 на суму 37 548 978,04 грн.
Постановою НКРЕКП від 28.10.2025 за № 1751 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у вересні 2025 року, зокрема для Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» у розмірі 31 290 815,03 грн (без ПДВ), сума ПДВ - 6 258 163,01 грн.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.1, 3.3 договору та пункту 15.4 глави 15 Порядку відповідач зобов'язаний був оплатити послуги протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги.
Відтак, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за вересень 2025 року згідно з актом приймання-передачі наданих послуг із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на суму 37 548 978,04 грн настав 01.11.2025 року.
Відповідач здійснив часткову оплату отриманих послуг 31.10.2025 року на суму 9387244,51 грн, що підтверджуються відповідним платіжним дорученням № ПУП012398
За твердженнями позивача, решту недоплаченого боргу за послуги, надані у вересні 2025 року, у розмірі 28 161 733,53 грн відповідач не сплатив (станом на 22.01.2026).
Таким чином, позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 192 117,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 168 970,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.01.2025 по 22.01.2026 на підставі ст. 625 ЦК України.
Отже звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що загалом відповідач на користь позивача повинен сплатити за прострочення виконання грошових зобов'язань по Договору 3 % річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 1 443 652,81 грн, що складається з 1 016 200,83 грн (сума за період прострочення оплати послуг за серпень-листопад 2024) + 235 334,95 грн (сума за прострочення оплати послуги за серпень 2025) + 192 117,03 грн (сума за прострочення оплати послуги за вересень 2025).
Також позивач вказує, що відповідач на користь позивача повинен сплатити за прострочення виконання грошових зобов'язань по Договору інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 2 694 213,52 грн, що складається з 2 049 187,27 грн (сума за період прострочення оплати послуг за серпень-листопад 2024) + 476 055,85 грн (сума за прострочення оплати послуги за серепень 2025) + 168 970,40 грн (сума за прострочення оплати послуги за вересень 2025).
Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача за порушення виконання грошових зобов'язань по Договору, складає 4 137 866,33 грн, що складається з 2 694 213,52 грн (інфляційні втрати) + 1 443 652,81 грн (три проценти річних).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, врегулювання відносини, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Виходячи з положень вказаного закону, а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП, регулятор) № 429 від 14.06.2018, постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу є - ТОВ "Волиньелектрозбут". У свою чергу ПрАТ "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.
Отже згідно з положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі - Порядок № 641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (п. 1.2 глави 1 Порядку № 641).
Відповідно до п. 15.4 глави 15 вказаного Порядку (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних відносин) ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4700/25 був вирішений спір між позивачем та відповідачем у цій справі про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань у розмірі 52 310 949,15 грн по зазначеному Договору, в тому числі за період серпень-листопад 2024 року по 10.04.2025 (включно).
Згідно п.4 ст.75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. У сі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доводи відповідача про те, оплата вартості послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період можлива лише у разі включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони НКРЕКП як регулятора ринку електричної енергії, і зазначені об'єктивні причини унеможливили вчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за суд відхиляє, оскільки п. 3.3. договору чітко узгоджено порядок оплати наданих послуг за відповідним актом, який складається з урахуванням відповідного розрахунку, який і було підписано сторонами без зауважень і заперечень, і який, відповідно, є належним та допустимим доказом в підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем визначеного актом обсягу послуг та їх вартості, а отже, є належними доказами виникнення у відповідача чітко обумовленого грошового зобов'язання з оплати наданих послуг у сумах, узгоджених у вказаних актах, і в обумовлені договором та ст. 530 Цивільного кодексу України строки.
Поряд з цим слід зауважити, що ані умови договору, ані положення Порядку №641 та наведені постанови НКРЕКП не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за вказані вище періоди позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 443 652,81 грн 3% річних та 2 694 213,52 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 1 443 652,81 грн 3% річних та 2 694 213,52 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Аргументи та заперечення відповідача проти задоволення позову суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, Волинська обл, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, буд 11-А, ідентифікаційний код 42159289) три проценти річних у розмірі 1 443 652,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 694 213,52 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 49 654,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2026
Суддя М.О. Лиськов