ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/2082/26
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до 1) Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс"
2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про стягнення 118320,13 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" (далі-відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі-відповідач-2) про стягнення відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 118320,13 грн.
Ухвалою суду від 05.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
09.03.2026 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2026.
Ухвалою суду від 09.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2082/26 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання заяв по суті спору.
08.04.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, з запереченнями проти позову. Відповідач-2 мотивує заперечення тим, що страхувальником не повідомлено про обставини ДТП, а тому відповідач-2 був позбавлений можливості та передбаченого договором права щодо розслідування події, а саме встановлення причин, обставин та наслідків події, можливості визначити розмір завданих збитків. Крім того, відповідачем-2 вказується на необґрунтованість розміру матеріальної шкоди, оскільки останній розрахований без урахування фізичного зносу.
22.05.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що позивачем помилково не було долучено до позовної заяви частину зазначених в ній додатків, в зв'язку з чим позивач просить їх долучити.
Оскілки позивач вказував серед додатків документи, які помилково не були приєднані до електронної позовної заяви, суд вбачає за можливе їх долучити до матеріалів справи.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідач-1 правом на подання відзиву на позов не скористався.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
31.08.2022 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 57772Га2зг предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Mercedes Benz E 220" д.р.н. НОМЕР_1 .
09.01.2023 у м. Львові по вулиці Київській, 10, сталась дорожня-транспортна пригода за участі автомобіля "Mercedes Benz E 220" д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та трамваю "ТATRA КТ4-CY", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до Постанови Франківського районного суду м. Львова від 16.02.2023 у справі № 465/405/23 ОСОБА_2 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді стягнення штрафу.
09.01.2023 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події (ДТП) з проханням виплатити суму страхового відшкодування на рахунок СТО.
В підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes Benz E 220" д.р.н. НОМЕР_1 до матеріалів справи долучено акт огляду транспортного засобу від 11.01.2023, рахунок СТО (ТОВ "Західно-Український Автомобільний дім") № б/н від 11.01.2023 на суму 120320,13 грн з ПДВ, ремонтне замовлення № 56631.
Згідно зі страховим актом № ARX3553302 від 02.02.2023 та розрахунком до нього погоджено виплату страхового відшкодування в розмірі 120320,13 грн.
Позивачем перераховано страхове відшкодування у сумі 120320,13 грн на рахунок ТОВ "Західно-Український автомобільний дім" (СТО), що підтверджується платіжним дорученням № 948697 від 06.02.2023.
У зв'язку з тим, що транспортний засіб "ТATRA КТ4-CY", д.р.н. НОМЕР_2 , було застраховано у ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" згідно з договором комплексного страхування відповідальності перевізника, відповідальності перед третіми особами під час проведення господарської діяльності юридичними або фізичними особами-підприємцями, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільного страхування майна № 711006/2201-1001124/711006-2204-0000014/711006-3103-0000005(СК)/№00140 від 16.03.2022, з лімітом відповідальності в розмірі 200000,00 грн та франшизою 2000,00 грн позивач звернувся до відповідача-2 з заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування від 18.03.2024 № 0000299/ІНЧ.ЛОУ в розмірі 120320,13 грн.
Крім того, позивачем заявляються вимоги до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про стягнення 120320,13 грн як до особи, працівником якої завдано матеріальну шкоду, виплачену страхувальнику позивача (претензія № 0000299/ІНС від 28.10.2024).
На претензію позивача відповідач-1 надав відповідь № 7/1178 від 28.11.2024, в якій зазначив, що його відповідальність застрахована відповідачем-2, а отже він має обов'язок відшкодувати суму франшизи у розмірі 2000,00 грн, щодо решти вимог, позивач має звернутись до страховика. Також відповідач-1 надав докази належного повідомлення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про настання страхового випадку. До відповіді долучено повідомлення від 10.01.2023 про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком від страхувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Як визначено ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 104 Закону України "Про страхування" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) порядок прийняття страховиком рішення про відмову у здійсненні страхової виплати визначається в договорі страхування або законодавством України. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов'язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови.
Згідно з ч. 2 вказаної норми підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків).
Згідно зі ст. 108 Закону України "Про страхування" страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Крім того, відносини зі страхування можуть бути регресними.
Так, регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.
У свою чергу, суброгація - це перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це правило поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування (передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми).
Таким чином, відносини між позивачем та відповідачем-2 (ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна") є суброгацією, яка допускається у договорах майнового страхування, та правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України.
У той же час, вимога до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" є регресною вимогою, що регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV (чинного на момент скоєння ДТП) визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц, від 14.12.2021 у справі №147/66/17.
Таким чином, суд наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Водночас, у разі не покриття такої шкоди лімітом відповідальності страховика винної в ДТП особи, позивачем можуть бути заявлені регресні вимоги до особи з вини якого заподіяно шкоду.
При цьому судом не беруться до уваги заперечення відповідача-2, викладені у відзиві на позов, про порушення страхувальником обов'язків щодо повідомлення його про обставини ДТП, що унеможливило для відповідача-2 реалізацію права на розслідування події, а саме встановлення причин, обставин, наслідків події, яка має ознаки страхового випадку, та визначення розміру завданих збитків з огляду на наступне.
Так, страхувальником відповідача-2 (ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна") є відповідач-1 (ЛКП "Львівелектротранс") і суду були надані докази своєчасного ним повідомлення про настання події, що може бути визнана страховим випадком.
Крім того, відповідно до ст. 104 ЗУ "Про страхування" несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків) є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат.
Водночас, така страхова виплата здійснювалась позивачем його страхувальнику (потерпілій особі на рахунок СТО), у той час, як заявлена позивачем до відповідача-2 вимога є вимогою в порядку суброгації, тобто переходом до нього права вимоги.
Крім того, судом не беруться до уваги заперечення відповідача-2 щодо необґрунтованого розміру матеріальної шкоди, оскільки, відповідач-2 був належним чином повідомлений про настання ДТП і не мав можливість самостійно оцінити завдану шкоду, натомість позивачу мають бути відшкодовані фактично понесені ним витрати, що підтверджуються належними доказами, зокрема рахунком СТО та платіжним дорученням про перерахування коштів на рахунок СТО у розмірі 120320,13 грн.
Оскільки, як зазначає позивач та не заперечують і не спростовують відповідачі, Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" було відшкодовано суму франшизи у розмірі 2000,00 грн, а тому вимога позивача до відповідача-2 у сумі 118320,13 грн (120320,13-2000,00) в межах ліміту відповідальності (зменшена позивачем на суму франшизи) визнається судом обгрунтованою.
Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Судом встановлено, що роком випуску транспортного "Mercedes Benz E 220" д.р.н. НОМЕР_1 є 2021 рік, отже на момент вчинення ДТП (09.01.2023) строк експлуатації вказаного транспортного засобу становив 2 роки, а отже визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля має здійснюватись без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Щодо вимоги до відповідача-1 суд наголошує, що сума заявленого до стягнення страхового відшкодування (118320,13 грн) покривається лімітом відповідальності відповідача-2 у сумі 200000,00 грн. Як зазначено судом вище, тягар сплати страхового відшкодування має покладатись саме на страховика, а не страхувальника. Крім того, судом не встановлено наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування відповаідачем-2. За таких умов відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем суми страхового відшкодування з відповідача-1.
Відповідач-2 не надав суду доказів в підтвердження відсутності у нього зобов'язань сплатити визначене позивачем страхове відшкодування, а тому позовні вимоги до відповідача-2 судом задовольняються у повному обсязі. У задоволенні позовних вимог до відповідача-1 суд відмовляє.
Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-2.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 102, код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, місто Київ, вул. Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування у розмірі 118320 (сто вісімнадцять тисяч триста двадцять) грн 13 коп., судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
3. В частині позовних вимог до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко