ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
25.05.2026Справа № 910/5877/26
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, зобов'язання вчинити дії,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що містить такі вимоги:
1) визнати дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленко Євгенія Івановича неправомірними;
2) скасувати постанови Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.07.2024:
- про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2024 ВП № НОМЕР_2;
- про стягнення виконавчого збору по ВП від 01.07.2024 № НОМЕР_2 в сумі 1 864 448,40 грн;
- про розмір мінімальних витрат від 01.07.2024 ВП № НОМЕР_2, винесені на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 08.12.2023 по справі № 922/1323/21 (910/7433/23), який не підлягає виконанню;
3) зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити позивача з реєстру боржників;
4) зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00100227) на рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129, грошові кошти стягнені за постановами від 01.07.2024 ВП НОМЕР_3 в сумі 1 864 894,94 грн (які були списані з рахунку НЕК «УКРЕНЕРГО» згідно платіжної інструкції № 3743367 від 04.07.2024 за ВП № НОМЕР_2 згідно наказу № 922/1323/21 (910/7433/23) від 08.12.2023);
5) зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00100227) на рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк» у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129, грошові кошти стягнені за постановами від 01.07.2024 ВП НОМЕР_3 в сумі 1 864 894,94 грн (які були списані з рахунку НЕК «УКРЕНЕРГО» згідно платіжної інструкції № 3743367 від 04.07.2024 за ВП № НОМЕР_2 згідно постанови про розмір мінімальних витрат наказу № 922/1323/21 (910/7433/23).
Дослідивши матеріали вказаної позовної заяви, перевіривши її на відповідність ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі №1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N2,4,7,11 до Конвенції, та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" визначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначено у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. За змістом частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності за умови, що такі спори за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з діями та рішеннями Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вчиненими у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_4 з виконання наказу від 08.12.2023 № 922/1323/21 (910/7433/23), виданого Господарським судом Харківської області.
Однак, суд зауважує, що правове регулювання процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, а також судового контролю за виконанням цих рішень унормоване положеннями розділів V, VІ Господарського процесуального кодексу України.
Наявність у Господарському процесуальному кодексі України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів сторін під час виконання судового рішення шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є, зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Відповідно до інформації, що міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавче провадження № НОМЕР_2 не закінчено; позивач є боржником за виконавчим документом. Відтак позивач наділений процесуальним правом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України.
Наведене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 27.03.2019 у справі № 823/359/18.
Частиною першою статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Аналогічні положення закріплено і в ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з положеннями якої (у редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
За таких обставин порушене позивачем питання не підлягає розгляду в господарських судах України в порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, суд роз'яснює позивачу його право звернутись до Господарського суду Харківської області, як до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби під час виконання наказу Господарського суду Харківської області від 08.12.2023 по справі № 922/1323/21 (910/7433/23).
Керуючись статтями 175, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у відкритті провадження у справі № 910/5877/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 25.05.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т. Ю. Трофименко